11.1. Державна експертиза щодо пожежної безпеки електричних розділів проекту будівництва

Зміст проектної документації. До вивчення цієї теми у підручнику електричні схеми виконувалися відповідно до вимог стандартів Єдиної системи конструкторської документації.

Єдина система конструкторської документації (ЄСКД) – комплекс стандартів, які встановлюють взаємно пов’язані правила, вимоги та норми з розробки, оформлення й обігу конструкторської документації, що розробляється і застосовується на всіх стадіях життєвого циклу виробу (при проектуванні, розробці, виготовленні, контролі, прийманні, експлуатації, ремонті, утилізації). Міждержавні (країн СНД) стандарти ЄСКД по класифікатору стандартів і технічних умов мають код "2" та розподіляються на 10 класифікаційних груп, зокрема:  "0" – загальні положення, "3" – загальні правила виконання креслень, "7" – правила виконання схем. Наприклад, правила виконання електричних схем регламентуються міждержавними стандартами ЄСКД ГОСТ 2.7**, де зірочки позначають порядковий номер стандарту в класифікаційній групі. Міждержавному стандарту ЄСКД, введеному після 1991 року, відповідає національний стандарт України. Наприклад, міждержавному стандарту ГОСТ 2.001 відповідає національний стандарт України ДСТУ ГОСТ 2.001.  

Конструкторський документ (КД) – документ, який окремо або в сукупності з іншими документами визначає конструкцію виробу та має змістовну й реквізитну частини та необхідні підписи. Існують наступні види КД: креслення, схеми, специфікації, відомості, пояснювальні записки, технічні умови, програми та методики випробування, таблиці, розрахунки, експлуатаційні документи, ремонтні документи, інструкції.

ЄСКД виділяє наступні види креслень: 

– креслення деталі – КД, що містить зображення деталі та інші відомості, необхідні для її виготовлення й контролю;

– збиральне креслення – КД, що містить зображення збиральної одиниці та інші відомості, необхідні для її збирання (виготовлення) й контролю;

– креслення загального виду – КД, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин та пояснює принцип роботи виробу;

– теоретичне креслення – КД, що визначає геометричну форму виробу та координати розташування складових частин;

– габаритне креслення – КД, що містить контурне зображення виробу з габаритними, установочними та з’єднувальними розмірами;

– електромонтажне креслення – КД, що містить відомості, необхідні для виконання електричного монтажу;

– монтажне креслення – КД, що містить контурне (спрощене) зображення виробу, а також відомості, необхідні для його установки на місці застосування;

– пакувальне креслення – КД, що містить відомості, необхідні для пакування виробу. 

Схема – КД, на якому показано у вигляді умовних позначень складові частини виробу та зв’язки між ними. Схеми поділяються на види (залежно від виду елементів та зв’язків) та типи (залежно від призначення). 

Для кожної схеми складається код, який заноситься у кутовий штамп. Вид схеми позначається прописною літерою російського алфавіту. Тип схеми позначається арабською цифрою після літерного позначення виду схеми.

Існують наступні види схем: електричні (літера "Э"), гідравлічні (літера "Г"), пневматичні (літера "П"), газові (крім пневматичних) (літера "Х"), кінематичні (літера "К"), вакуумні (літера "В"), оптичні (літера "Л"), енергетичні (літера "Р"), розділення (літера "Е"), комбіновані (літера "С").

Існують наступні типи схем: структурна схема (цифра "1") – схема, що визначає основні функціональні частини установки або виробу; функціональна схема (цифра "2") – схема, що пояснює процеси, що протікають в установці або виробі; принципова (повна) схема (цифра "3") – схема, що визначає повний склад елементів та зв’язків між ними, дає детальне уявлення про принцип роботи установки або виробу; схема з’єднань (монтажна схема) (цифра "4"); схема підключення (цифра "5"); загальна схема (цифра "6"); схема розташування (цифра "7"); об’єднана схема (цифра "0"). 

Електрична схема – схема, на якій складові частини електричної установки (виробу) – її елементи та зв’язки – зображено умовно, без дотримання масштабу. Наприклад, елементами електричної схеми можуть бути резистори, лампи, трансформатори, конденсатори, двигуни тощо. Зв’язком між елементами є провідники. Код електричної схеми вказується у кутовому штампі. Наприклад, схема електрична принципова має код "Э3".

Специфікація – КД, що визначає склад зборочної одиниці, комплексу або комплекту.

Відомість – КД, що містить відповідні переліки. Виділяють наступні відомості: відомість специфікацій, відомість посилань, відомість покупних виробів, відомість дозволу застосування покупних виробів, відомість тримачів оригіналів, відомість технічних пропозицій, відомість ескізного проекту, відомість технічного проекту.

Пояснювальна записка – КД, що містить опис улаштування та принципу дії виробу, а також обґрунтування прийнятих при його розробці технічних і техніко-економічних рішень.

На кожен об’єкт перед початком будівництва (реконструкції) складається необхідна документація. При складанні цієї документації проектна організація керується вимогами стандартів Системи проектної документації для будівництва. 

Система проектної документації для будівництва (СПДБ) – комплекс нормативних організаційно-методичних документів, що встановлюють загальні технічні вимоги, необхідні для розробки, обліку, зберігання та застосування проектної документації для будівництва об’єктів різного призначення. Міждержавні (країн СНД) стандарти СПДБ по класифікатору стандартів і технічних умов мають код "21" та розподіляються на 10 класифікаційних груп, зокрема: "0" – загальні положення, "1" – загальні правила виконання креслень і текстових документів, "2" – умовні позначення й зображення на кресленнях  і схемах, "6" – правила виконання проектної документації інженерного забезпечення будівель і споруд. Наприклад, правила виконання проектів силового електрообладнання, внутрішнього електричного освітлення регламентуються міждержавними стандартами СПДБ ГОСТ 21.6**, де зірочки позначають порядковий номер стандарту в класифікаційній групі. Міждержавному стандарту СПБД, введеному після 1991 року, відповідає національний стандарт України. Наприклад, міждержавному стандарту ГОСТ 21.001 відповідає національний стандарт України ДСТУ Б А.2.4-5.  

Вимоги стандартів СПДБ взаємопов’язані з вимогами стандартів інших уніфікованих систем документації, зокрема стандартів ЄСКД та стандартів Системи репрографії та страхового фонду документації.

СПДБ виділяє проектну документацію та робочу документацію.

Проектна документація – документація, яка розробляється проектною організацією для затвердження у встановленому порядку. 

Проектна документація комплектується в окремі томи, як правило, за окремими розділами. Томи нумеруються арабськими цифрами, наприклад "Том 1 – Загальна пояснювальна записка". Томи додатково можуть поділятися на частини. У цьому випадку томи нумерують за типом, наприклад "Том 1.1". В томі текстові та графічні матеріали комплектуються в наступному порядку: обкладинка, титульний лист, зміст, склад проекту, пояснювальна записка, основні креслення. 

Кожному текстовому та графічному документові надається позначення, до складу якого входить базове позначення і через дефіс – марка та (або) шифр розділу проекту. Марки розділів проекту є стандартними, наприклад: АР – архітектурні рішення, ТХ – технологія виробництва. Марки електричних розділів починаються з української прописної літери "Е" (для проектів для країн СНД – з російської прописної літери "Э"): ЕМ – силове електрообладнання, ЕО – внутрішнє електричне освітлення, ЕЗ – зовнішнє електричне освітлення, ЕП – електропостачання. Наприклад, 2910-10-ЕО. Розшифровується наступним чином: 2910-10 – базове позначення, 2910 – шифр об’єкта будівництва (як правило, номер контракту або договору), 10 – номер будівлі або споруди за генеральним планом, ЕО – розділ проекту "Внутрішнє електричне освітлення".

Робоча документація – документація, яка видається замовнику після затвердження проекту у встановленому порядку та містить, зокрема:

– робочі креслення, призначені для виконання будівельних та монтажних робіт;

– робочу документацію на будівельні вироби;

– ескізні креслення загальних видів нетипових виробів;

– специфікації обладнання, виробів та матеріалів;

– кошторисну документацію.

До кожного розділу проектної або робочої документації входять визначені документи. 

Розділ марки "ЕМ" (силове електрообладнання) повинен містити:

– основний комплект робочих креслень (креслення для виконання електромонтажних робіт); 

– креслення електромонтажних конструкцій (якщо не застосовуються типові конструкції);

– габаритні креслення низьковольтних комплектних пристроїв. 

До основного комплекту робочих креслень включають:

– загальні відомості по робочих кресленнях; 

– схеми електричні принципові комплектних трансформаторних підстанцій, мережі живлення та розподільної мережі; 

– схеми електричні принципові керування електроприводами; 

– таблиці підключення; 

– плани розташування електрообладнання та прокладання електричних мереж; 

– кабельний (кабельно-трубний) журнал; 

– трубо-заготовчу відомість; 

– відомість заповнення труб кабелями та проводами.

Розділ марки "ЕО" (внутрішнє електричне освітлення) повинен містити:

– основний комплект робочих креслень (креслення для виконання електромонтажних робіт);

– креслення конструкцій та деталей, призначених для установки електричного обладнання (якщо не застосовуються типові конструкції).

До основного комплекту робочих креслень включають:

– загальні відомості по робочих кресленнях; 

– плани розташування електрообладнання та прокладання електричних мереж; 

– схеми електричні принципові мережі живлення;

– схеми електричні принципові дистанційного керування освітленням;

– схеми підключення комплектних розподільних пристроїв на напругу до 1000 В;

– кабельний журнал мережі живлення;

– креслення для установки нетипового електричного обладнання.

Умовні графічні зображення електричних установок (виробів) ЄСКД та СПДБ відрізняються. В таблиці 11.1 приведено умовні графічні зображення деяких електричних установок (виробів) на планах розташування електричного обладнання за вимогами стандартів СПДБ (план розташування електричного обладнання – документ, в якому приведено план приміщення або території, де за допомогою умовних позначень зображено розташування електричного обладнання цього приміщення або території). 

Таблиця 11.1 – Умовні графічні зображення деяких електричних установок (виробів) на планах розташування електричного обладнання за вимогами стандартів СПДБ

Методика читання електричних конструкторських документів. Прочитати КД означає отримати з нього відомості, необхідні для виконання певної роботи, зрозуміти принцип роботи установки, з’ясувати призначення окремих її елементів тощо. До читання КД необхідно ретельно підготуватися, подібно тому, як необхідно підготуватися до читання тексту (для читання тексту, як мінімум, необхідно знати алфавіт, вміти складати окремі слова, словосполучення, речення). Таким чином, щоб прочитати електричний КД, необхідно, по-перше, знати умовні позначення електричних установок та виробів; по-друге, необхідно розуміти принцип дії цих електричних установок та виробів.

На рис.11.1 приведено приклад плану розташування силового електрообладнання виробничого приміщення.

План розташування силового електрообладнання виробничого приміщення виконано на основі спрощеного будівельного креслення, на якому показано стіни, простінок, вікна, дверні пройми. В окружностях літерами А, Б та цифрами 1, 2, 3 позначено осі будівлі. У трансформаторній підстанції 1 встановлено два трансформатори потужністю 400 кВА кожний. Від трансформаторної підстанції 1 йде кабельний тунель 2 з люком 3 та колодязем 4. Від колодязя 4 відходять дві траншеї: існуюча траншея 5 та кабельна траншея 6, що проектується. В новій траншеї прокладено кабель ААБ(3х120+1х50), який живить ГРЩ 7,  розташований у приміщенні категорії В (за НАПБ Б.03.002) та класу зони П-ІІа (за ПУЕ). Від ГРЩ відходять чотири лінії: лінія 1 живить розподільний пункт 8, лінія 2 – електричну установку 9 з електродвигуном, лінія 3 – електричну піч опору 10, лінія 4 – електричну установку 11 з трансформатором, від якої підключено електричну установку "двигун-генератор" 12. Розподільний пункт 8 розташовано у приміщенні з нормальним середовищем. До розподільного пункту 8 підключено три лінії: лінія 5 живить ящик 13 з рубильником та плавким запобіжником, від якого гнучким кабелем підключено зварювальний трансформатор 14; лінія 6 живить електричну установку 16 з багатодвигунним приводом; лінія 7 живить електричну установку 15 з конденсатором.

Для докладного ознайомлення з апаратами керування і захисту електродвигунів необхідно звернутися до розрахунково-монтажної таблиці. Дані про КВ уточнюються за допомогою кабельного журналу.

Рис.11.1 – Приклад плану розташування силового електрообладнання виробничого приміщення

1 – трансформаторна підстанція (два трансформатори потужністю 400 кВА кожний); 2 – кабельний тунель; 3 – люк; 4 – кабельний колодязь; 5 – існуюча траншея з кабелем; 6 – кабельна траншея, що проектується (прокладений кабель ААБ(3х120+1х50)); 7 – ГРЩ однобічного обслуговування; 8 – розподільний пункт; 9 – електрична установка з електродвигуном; 10 – електрична піч опору; 11 – електрична установка з трансформатором; 12 – електрична установка “двигун-генератор”; 13 – ящик з рубильником та плавким запобіжником; 14 – зварювальний трансформатор; 15 – електрична установка з конденсатором; 16 – електрична установка з багатодвигунним приводом

Для читання електричних розділів проекту будівництва пропонується наступна методика:

– ознайомитися зі змістом пояснювальної записки до відповідного розділу (ЕМ, ЕО, ЕЗ тощо) проекту. Звичайно в ній приводяться загальні відомості про електропостачання, характер виробничих приміщень, характеристика силового та освітлювального електрообладнання, заземлення, блискавкозахисту;

– відповідно до кутового штампа підібрати поверхові плани розташування електричного обладнання, креслення нестандартного силового та освітлювального електрообладнання;

– встановити місця розташування джерел живлення, вводів у будівлю, розподільних щитів;

– розглянути електричні мережі окремих розподільних щитів і приєднаних до них електроспоживачів;

– проаналізувати елементи заземлення;

– проаналізувати елементи блискавкозахисту.

Організація проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва. Проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів на будівництво (реконструкцію) промислових та інших об’єктів є нормативно-технічною роботою держпожнагляду. 

Державний пожежний нагляд (держпожнагляд) – наглядова діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної безпеки, пов‘язана зі здійсненням контролю за виконанням і додержанням вимог та вирішенням інших встановлених законодавством питань у цій сфері. В Україні держпожнагляд здійснюється на трьох рівнях: урядовому, територіальному та місцевому.

Нормативно-технічна робота здійснюється посадовими особами урядового та територіальних органів держпожнагляду, а також підготовленими фахівцями місцевих органів держпожнагляду. Облік цієї роботи ведеться у журналах обліку новобудов, обліку розглянутих проектів, обліку експертиз проектів, обліку роботи в архітектурно-технічних радах, обліку консультацій, обліку та перевірки проектних організацій.

Основними завданнями нормативно-технічної роботи є:

– попереднє узгодження можливості розміщення об‘єкта будівництва на території, що обслуговується. Контроль за відповідністю проектної документації на будівництво об’єктів протипожежним вимогам норм проектування. Контроль за виконанням запроектованих протипожежних заходів у період будівництва об’єктів;

– проведення експертиз проектно-кошторисної документації об‘єктів будівництва, а також іншої документації щодо дотримання вимог пожежної безпеки;

– погодження обґрунтованих відхилень від протипожежних вимог норм проектування та проектних рішень, на які відсутні норми проектування.

Розгляд та державна експертиза проектної документації. Проектна документація, у тому числі й проекти повторного застосування, які прив’язуються до початку будівництва будівель та споруд усіх об’єктів незалежно від форм власності на території, що обслуговується, підлягає державній експертизі (перевірці) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

Державна експертиза щодо пожежної безпеки проектів будівництва може бути комплексною (при розгляді всіх частин проекту) та вибірковою (при розгляді окремої частини проекту, наприклад, електротехнічної).

Державна експертиза проектної документації проводиться згідно з "Порядком затвердження інвестиційних програм і  проектів будівництва та проведення їх державної експертизи", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1269, та "Порядком проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва та іншої документації", затвердженим наказом МНС України від 23.11.2004 № 186.

Державній експертизі щодо пожежної безпеки підлягає проектна документація на затверджувальній стадії проектування відповідно до 
ДБН А.2.2-3. 

Після проведення експертизи з пожежної безпеки та надання висновку державної експертизи з пожежної безпеки на затверджувальній  стадії  проектування орган держпожнагляду має право перевірки проектної документації на стадії Р, який завершується рекомендацією щодо виконання будівельних робіт. Необхідність розгляду стадії Р зазначається в експертному висновку на затверджувальній стадії

Якщо є потреба можуть бути витребувані розрахункові дані та висновки щодо шляхів евакуації, протидимного захисту, автоматичних засобів пожежогасіння, мереж водопостачання, легкоскидних конструкцій, категорій будівель і приміщень, вибухопожежонебезпечних  та  пожежонебезпечних зон класу виробничих приміщень та установок, розрахунки щодо витрат вогнегасних речовин, необхідних для пожежогасіння, на вогнестійкість та горючість конструкцій і матеріалів, результатів науково-дослідних робіт, що стосуються питань забезпечення пожежної безпеки об’єкта будівництва. 

Розгляд проектів електророзподільних пристроїв та електричних підстанцій, зовнішніх і внутрішніх електромереж підприємств та установ влаштування газового обладнання на об’єктах органами держпожнагляду здійснюється тільки в частині їх відповідності протипожежним вимогам норм проектування.

Органи держпожнагляду у визначені законодавством терміни розглядають проекти, робочі проекти та робочу документацію, що оформлені в установленому порядку, підписані авторами проекту і мають архівні номери.

За результатами державної експертизи проектно-кошторисної документації оформляється експертний висновок, який підписується начальником (заступником начальника) органу держпожнагляду та безпосереднім виконавцем експертизи й засвідчується печаткою органу держпожнагляду.

Експертний висновок – документ, складений за результатами, зокрема, здійснення експертизи проектної документації на об’єкти будівництва щодо відповідності вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки.

Порушення вимог пожежної безпеки в експертних висновках повинні викладатися чітко. В експертний висновок можуть включатись рекомендації щодо посилення протипожежної безпеки об’єкта, розроблені з урахуванням аналізу пожеж та проведених науково-дослідних робіт. Помітки (записи, узгодження, штампи) на кресленнях робити забороняється.

Висновки експертизи надсилаються відповідальним виконавцям комплексної державної експертизи, а також територіальному (місцевому) органу держпожнагляду.

За проектами систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, внутрішнього та зовнішнього протипожежного водопостачання, установки автоматичного пожежогасіння та пожежної сигналізації, димовидалення, обладнання блискавкозахисту, підвищення вогнестійкості конструкцій будівель та споруд висновки експертизи щодо пожежної безпеки, винесені урядовим або територіальним органом, надсилаються замовнику (проектній організації) та відповідному нижчестоящому органу держпожнагляду.

У разі виявлення відхилень у типових проектах від протипожежних вимог норм проектування органи держпожнагляду повинні інформувати урядовий орган держпожнагляду.

При цьому слід ураховувати, що проектна організація, яка виконує прив’язку проекту повторного застосування, відповідає за дотримання в ньому чинних норм і при прив’язці його повинна усунути недоліки, що мали місце у проекті.

Контроль за дотриманням проектними організаціями вимог пожежної безпеки. Для здійснення вибіркового контролю за виконанням вимог норм і правил у проектах усі проектні організації, розташовані в межах підконтрольної органу держпожнагляду території, повинні бути взяті на облік та закріплені за працівниками територіальних органів держпожнагляду.

Філії інститутів, проектні контори, творчі архітектурні майстерні, бюро підприємств і організацій можуть закріплюватися за працівниками місцевих органів держпожнагляду.

Порядок вибіркового контролю за відповідністю проектно-кошторисної документації на будівництво об’єктів протипожежним вимогам норм у проектних організаціях визначається територіальними органами держпожнагляду. Перевірка проектних організацій проводиться одним або кількома (бригадою) державними інспекторами.

До перевірки можуть залучатися (за погодженням з керівниками відповідних організацій) працівники інших органів державного нагляду, а також працівники головної проектної організації при перевірці її філій.

Перелік проектно-кошторисної документації, яку намічається перевірити, установлюється відповідно до узагальнених зауважень проведених експертиз  та тих проектів, що не пройшли експертизу.

Крім проектно-кошторисної документації, у проектній організації перевіряються: наявність оригіналу ліцензії на виконання проектних робіт; внесення в норми проектування змін та доповнень до протипожежних вимог, затверджених після їх офіційного видання; внесення у проекти змін та доповнень за приписами, листами та висновками експертизи щодо пожежної безпеки; організація навчання проектувальників вимогам пожежної безпеки; здійснення нормоконтролю з питань пожежної безпеки.

У головних проектних організаціях-розробниках норм і правил проектування можуть перевірятися роботи щодо вдосконалення протипожежних вимог норм на підставі аналізу пожеж і проведених наукових розробок.

Про результати перевірки письмово інформується керівництво проектної організації.

Виявлені під час перевірки порушення норм і правил проектування пропонуються до усунення приписом держпожнагляду. У разі наявності грубих порушень випуск і застосування проектів забороняється у встановленому порядку.

За результатами перевірки у проектній організації проводиться обговорення виявлених порушень та підсумкова нарада.

Під час експертизи та розгляду проектів перевіряється передбачення в проекті сертифікованих систем активного і пасивного протипожежного захисту та сертифікати з визначеними показниками пожежної небезпеки будівельних виробів та матеріалів. 

Порядок проведення державної експертизи щодо пожежної безпеки проектів будівництва. Проекти та інша документація на експертизу подаються до їх затвердження. На експертизу інститути-розробники подають до органу держпожнагляду письмову заяву та проектно-кошторисну документацію у повному обсязі.

Державна експертиза щодо пожежної безпеки проектів будівництва, які не потребують висновку комплексної державної експертизи, а також щодо іншої документації здійснюється органами держпожнагляду безкоштовно. Перелік таких об’єктів затверджений наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 12.11.2003 № 187.

Термін проведення державної експертизи – не більше 15 календарних днів, а для великих та складних об’єктів – не більше 30 календарних днів. 

Замовник, що почав будівництво або реконструкцію без проведення експертизи, відповідає відповідно до чинного законодавства. За незгоди замовника з результатами експертизи можливе опротестування її в місячний термін (вищому органу держпожнагляду, суду або органу, що затвердив нормативний акт пожежної безпеки).

При складанні експертних висновків за результатами експертизи необхідно враховувати наступне:

1) запропоновані заходи слід викладати стисло, чітко, з обґрунтуванням вимог норм проектування, а їх зміст повинен виключати неоднозначне тлумачення при виконанні;

2) у висновках необхідно вказувати вимоги з виконання норм проектування, а не засіб їх виконання;

3) протипожежні заходи, передбачені нормами проектування, викладаються з використанням слів "повинно бути", "необхідно", "випливає";

4) протипожежні заходи, не передбачені нормами проектування, викладаються з використанням слів "рекомендується", "доцільно".

Порядок погодження з органами держпожнагляду проектних рішень, на які не встановлено норм і правил, обґрунтованих відхилень від обов’язкових вимог нормативних документів. Погодження здійснює:

– урядовий орган державного управління у сфері держпожнагляду – Державний департамент пожежної безпеки МНС України;

– територіальні органи держпожнагляду – головні управління (управління) МНС України в АР Крим, областях, м. Києві, м. Севастополі.

Загонам, частинам та іншим підрозділам ГУ(У) МНС в регіонах, що здійснюють функції держпожнагляду (місцеві органи держпожнагляду), не надається дозвіл на узгодження проектних рішень, на які не встановлено норм і правил пожежної безпеки, обґрунтованих відхилень від обов’язкових вимог нормативних документів.

У Державному департаменті пожежної безпеки МНС України погоджуються:

– часткові обґрунтовані відхилення від обов’язкових вимог нормативних документів у проектній продукції масового застосування (типових проектах), в експериментальних проектах без конкретної адреси будівництва, що розробляються за державними інвестиціями і затверджуються відповідними центральними й місцевими органами виконавчої влади, а також в експериментальних  проектах за конкретною адресою (за визначенням Держбуду), які фінансуються та затверджуються іншими інвесторами;

– проектні рішення, на які не встановлено норм та правил, обґрунтовані відхилення від обов’язкових вимог нормативних документів у проектах будівництва особливо важливих об’єктів, що передбачаються за державними інвестиціями і затверджуються Кабінетом Міністрів України;

– проектні рішення, на які не встановлено норм та правил, обґрунтовані відхилення від обов’язкових вимог нормативних документів у проектній документації, що розробляється, як виняток, за іноземною ліцензією, якщо таке передбачено міжнародною угодою або умовами проведення міжнародного конкурсу, незалежно від джерел інвестицій та порядку затвердження документації.

У територіальних органах держпожнагляду погоджуються:

– проектні рішення, на які не встановлено норм та правил (за винятком випадків, що належать до компетенції центрального органу держпожнагляду);

– обґрунтовані відхилення від обов’язкових вимог нормативних документів: у проектах будівництва, які розробляються для відповідного регіону; у разі прив’язування до місцевих умов проектної продукції масового застосування; у зональних проектах, що розробляються або розповсюджуються проектними організаціями, розташованими на території, що обслуговується відповідними територіальними органами держпожнагляду.

Про погодження проектних рішень, на які не встановлено норм та правил, територіальні органи держпожнагляду повинні письмово повідомити центральний орган держпожнагляду.

Для розгляду та погодження проектних рішень, на які не встановлено норм та правил, обґрунтованих відхилень від обов’язкових вимог нормативних документів щодо технічно складних, вибухопожежонебезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки, об’єктів з масовим перебуванням людей, у центральному та територіальних органах держпожнагляду створюються експертні ради (групи). 

Експертну раду (групу) очолює начальник (заступник начальника) відповідного органу держпожнагляду. До складу експертної ради (групи) входять працівники структурних підрозділів центрального чи територіальних органів держпожнагляду, фахівці науково-дослідних установ з питань пожежної безпеки, випробувальної пожежної лабораторії.

Експертна рада (група) розглядає допустимість і обґрунтованість відхилень від обов’язкових вимог нормативних документів, ефективність і достатність розроблених основних чи компенсаційних протипожежних заходів і приймає відповідне рішення, яке оформлюється протоколом та висновком експертної ради (групи) за результатами розгляду проектних рішень.

Замовнику видається витяг з протоколу та висновок експертної ради (групи) за результатами розгляду проектних рішень за підписом керівника органу держпожнагляду.

У разі  недостатнього опрацювання питань щодо забезпечення пожежної безпеки подана документація повертається на додаткове доопрацювання.

Контрольні примірники погодженої документації, копії протоколів, висновків експертної ради за результатами розгляду проектних рішень чи листів підлягають обліку та зберігаються в органах держпожнагляду, який прийняв відповідне рішення, протягом 50 років. 

Особливості державної експертизи щодо пожежної безпеки електричних розділів проекту будівництва. "Електричними" будемо вважати розділи проекту будівництва, в яких виконано проектування силового та освітлювального електрообладнання, заземлення та блискавкозахисту. Для силового та освітлювального електрообладнання передбачено стандартне маркування розділів (ЕМ, ЕО, ЕЗ, ЕП). Проект заземлення та блискавкозахисту або включають до складу розділу "ЕМ", або виконують окремим розділом (СПДБ дозволяє призначати додаткове маркування комплектів робочих креслень; при цьому застосовується не більше трьох прописних літер, які відповідають першим літерам найменування комплекту робочих креслень).

Правильно виконаний проект електричних розділів проекту будівництва повинен знизити до нормативної величини ймовірність виникнення джерела запалювання електричного походження (відповідно до ГОСТ 12.1.004 – не більше 10-6 у рік). 

Мета державної експертизи щодо пожежної безпеки електричних розділів проекту будівництва – перевірка правильності вибору електричного обладнання для виробничого приміщення відповідно до умов навколишнього середовища, правильність виконання заземлення та блискавкозахисту. Експертиза, як правило, повинна супроводжуватися виконанням перевірочних розрахунків з посиланнями на нормативну і довідкову літературу. Під час проведення експертизи слід враховувати чинні нормативні документи, що регламентують проектування. 

Виділяють наступні етапи проведення експертизи:

– підготування (вивчення вимог чинних нормативних документів);

– безпосередньо експертиза;

– розробка технічних рішень і оформлення документів за підсумками експертизи.

Безпосередньо експертиза щодо пожежної безпеки електричних розділів проекту будівництва виконується, як правило, у визначеній послідовності. 

Перед виконанням експертизи необхідно визначити вибухову і пожежну небезпеку електрообладнання. Далі на основі аналізу фізико-хімічних властивостей речовин і матеріалів, що використовуються в технологічному процесі, слід визначити й обґрунтувати клас зони простору за ПУЕ у приміщенні або зовнішній установці, у місцях розташування вентиляторів та інших електроустановок.

Виходячи з класу зони простору в приміщенні або зовнішній установці, необхідно визначити мінімально припустимі ступені захисту оболонок (марку вибухозахисту) електродвигунів, електричних світильників та електричних апаратів, марки проводів (кабелів) і способи їх прокладання, що рекомендуються. Виконати перевірочний розрахунок площі перерізу жил провідників та номінальних параметрів апаратів захисту. Для виконання цього розрахунку з проекту необхідно вибрати наступні відомості:

– номінальну напругу мережі;

– кількість споживачів, підключених від даного розподільного щита і потужність кожного з них;

– номінальну потужність споживачів;

– кратності пускових струмів електродвигунів;

– номінальні параметри апаратів захисту;

– маркорозміри проводів (кабелів) та спосіб прокладання кабельних виробів.

Для освітлювальної мережі додатково необхідно перевірити правильність вибору апаратів захисту за умовами надійного вимкнення струму КЗ наприкінці  групової лінії, що є найбільш віддаленою від джерела живлення (у цій групі струм КЗ є найменшим).

Наступним кроком перевіряється правильність виконання заземлення.  Працівників держпожнагляду заземлення цікавить не з точки зору електробезпеки, а як захід, що запобігає виникненню іскрових розрядів, наприклад від статичної електрики або блискавки. Як правило, заземлювач на об’єкті виконується єдиним для усіх видів заземлень (захисного та функціонального) за найбільш жорсткими вимогами (звичайно, найбільш жорсткими є вимоги до захисного заземлення).

Для виконання перевірочного розрахунку штучного заземлювача необхідно з проекту визначити наступні відомості:

– нормативний опір заземлювального пристрою, питомий опір ґрунту в місці розташування об’єкта, матеріал, з якого виготовлено вертикальні і горизонтальні електроди;

– конструкція заземлювального пристрою: контурний або рядний, відстані між вертикальними електродами.

Після цього визначається відповідність заземлювального пристрою нормативним вимогам.

Останній етап безпосередньо експертизи – експертиза блискавкозахисту. Спочатку визначається необхідність улаштування блискавкозахисту. Для зовнішньої блискавкозахисної системи визначаються:

– правильність класифікації об’єкта за блискавкозахистом, необхідний рівень блискавкозахисту;

– відповідність обраної конструкції блискавкозахисту існуючим вимогам;

– відповідність проектних розмірів зон захисту блискавковідводів тим, що вимагаються. При цьому звертається увага на наявність блискавкозахисту простору відповідних розмірів над запобіжними та дихальними клапанами ємностей з ЛЗР та газгольдерів. 

Окремо перевіряється порядок улаштування внутрішньої блискавкозахисної системи: 

– визначення меж зон захисту від вторинних дій блискавки;

– порядок екранування на межах зон захисту від вторинних дій блискавки;

– улаштування системи вирівнювання потенціалів та обладнання електричних мереж ПЗІП.

Основним методом проведення експертизи є порівняння наявного у проекті технічного рішення з необхідним за нормативними документами. 

Порівняння проектного рішення з необхідним за нормами, подане у виді числової рівності, можна назвати умовою безпеки. Наприклад, умова безпеки для апаратів захисту мережі від КЗ та перевантажень може бути математично подана у вигляді нерівності:

<,                                               (11.1)

де  – час спрацьовування розчіплювача апарату захисту, [с];  – час нагрівання ізоляції КВ до критичної температури, [с].

Правильність вибору перерізів КВ електричної мережі можна визначити шляхом порівняння їх перерізу, передбаченого проектом, із перерізом, передбаченим нормами:

,                                            (11.2)

де  – фактичний (проектний) переріз КВ, [мм2];  – припустимий (визначений розрахунком та за нормами) переріз КВ, [мм2].

Правильність вибору висоти блискавкоприймачів стрижньових блискавковідводів або опор тросових блискавковідводів можна також визначити шляхом порівняння за умовою:

,                                            (11.3)

де  – фактична (проектна) висота, [м];  – висота, визначена розрахунком  під час експертизи, [м].

При виконанні державної експертизи щодо пожежної безпеки електричних розділів проекту будівництва необхідно дотримуватись принципів послідовності, автономності й роздільності.

Під послідовністю експертизи розуміють необхідність того, щоб кожний попередній  етап  експертизи  був підготовчим для наступного. Так, експертиза електричних розділів проекту не можлива без попереднього вивчення технологічного процесу даного виробництва, пожежонебезпечних властивостей речовин та матеріалів, що обертаються. Експертиза блискавкозахисту потребує попереднього визначення класу зони простору за ПУЕ приміщення або зовнішньої установки, ступеня вогнестійкості будівлі, інтенсивності грозової діяльності в даній місцевості, очікуваної кількості уражень об’єкта блискавкою на рік тощо.

Під автономністю експертизи розуміють необхідність враховувати комплексне розміщення технологічних процесів в одному приміщенні, коли кожний з них може мати різну пожежну небезпеку і відноситися до різних класів зон просторів за ПУЕ. У цьому випадку експертизу необхідно проводити окремо для кожного з цих процесів.

Принцип роздільності експертизи припускає можливість "розчленування" відповідного електричного розділу на елементи, що далі вже не діляться. Наприклад, силове електрообладнання можна "розділити" на електродвигуни, апарати керування, КВ. Блискавкозахист можна розділити на захист від прямих ударів блискавок та захист від вторинних дій блискавки.

Звичайно працівниками держпожнагляду проводиться державна експертиза щодо пожежної безпеки не всіх електричних розділів проекту будівництва, а її елементів, найбільш важливих у протипожежному відношенні. Так, принципові схеми електричних мереж підприємств і споруд у цілому органи держпожнагляду розглядають. Проекти внутрішніх електромереж 
розглядають тільки у частині відповідності електродвигунів, електричних світильників, електричних апаратів, типів і марок кабельних виробів, способів їх прокладання, класу зони простору за ПУЕ приміщення або зовнішньої установки. Те ж саме стосується заземлення та блискавкозахисту.