|
|
Вогнеперешкоджувачі сухі — це такі захисні пристрої на трубопроводах, які вільно пропускають потік рідини або газів через тверду вогнезахисну насадку, але затримують полум'я, тобто гасять його.
Принцип дії сухих вогнеперешкоджувачів. Незважаючи на різноманіття конструктивних рішень, принцип захисної дії всіх вогнеперешкоджувачів однаковий.
Розрізняють два механізми поширення полум’я по горючій газовій суміші: порівняно повільне ламінарне горіння і достатньо швидке детонаційне горіння.
Ламінарне горіння здійснюється шляхом передачі тепла від шару, що горить, до найближчого шару горючої суміші. Свіжа горюча суміш і продукти згоряння розділені вузькою зоною (товщиною менш 1 мм), в якій відбувається підігрів свіжої горючої суміші і швидка екзотермічна хімічна реакція. Ця зона називається „фронтом полум’я”. Фронт полум’я переміщається у напрямку вихідної горючої суміші по нормалі до її поверхні. Швидкість, з якою переміщається фронт полум’я відносно нерухомої горючої суміші, називається „нормальною швидкістю поширення полум’я”  Величина  є фізико-хімічною константою горючої суміші і звичайно наводиться у довідковій літературі [3]. Більшість вуглеводно-повітряних сумішей мають  воднево-повітряна суміш має  Найбільш швидкогорюча ацетилено-киснева суміш згорає зі швидкістю 
Якщо горюча газова суміш займається і згорає усередині замкнутої судини, то тиск в ній зростає, як правило, не більше ніж у 8-10 разів. При цьому в будь-який момент часу тиск в усіх точках об’єму є практично однаковим. Якщо суміш займається в довгому трубопроводі, то, внаслідок розширення продуктів згоряння, відбувається інтенсивний рух і турбулізація горючої суміші, що в десятки разів підвищує швидкість горіння. Такий нестаціонарний процес горіння прискорюється до тих пір, доки попереду фронту полум’я не виникне ударна хвиля, тиск і температура в якій достатні для адіабатичного самозаймання горючої суміші; після цього режим поширення полум’я стає детонаційним. При детонації полум’я поширюється не в результаті теплопровідності, а внаслідок запалення суміші під дією ударної хвилі; при цьому зона хімічної реакції переміщається слідом за ударною хвилею. Ударна хвиля сумісно із зоною реакції утворює детонаційну хвилю, яка поширюється зі швидкістю 
Принцип дії сухих вогнеперешкоджувачів заснований на гасінні полум'я у вузьких каналах, яке, згідно теорії поширення полум'я, обумовлено тепловими втратами із зони реакції до стінок каналу (ефект гасіння полум'я у вузьких каналах відомий з 1815 р., коли його відкрив Гемфрі Деві - винахідник безпечної рудничної лампи, який встановив, що полум'я метано-повітряної суміші не проходить через трубку діаметром  ). Чим вужче канал, по якому поширюється полум'я, тим більша його поверхня, що припадає на одиницю маси горючої суміші, а отже, і більші втрати тепла із зони реакції. В каналі, розмір якого досягає деякої критичної величини, теплові втрати настільки зменшують швидкість горіння, що подальше його поширення стає неможливим.
Дія вогнеперешкоджувача на детонаційне полум’я полягає у подрібненні і руйнуванні фронту ударної хвилі у вузьких каналах і наступному гасінні полум'я за рахунок теплових втрат.
Ефективність роботи вогнеперешкоджувача залежить в основному від діаметра каналів, що гасять, і мало - від їх довжини. Довжина каналів може мати суттєве значення у тих випадках, коли через вогнеперешкоджувач проходить значна кількість продуктів згоряння з високою температурою, оскільки є небезпека, що вони можуть підпалити горючу суміш з іншої сторони вогнеперешкоджувача. У цьому випадку висота вогнеперешкоджуючого шару повинна забезпечувати охолодження продуктів згоряння. Крім цього, вогнеперешкоджувачі для локалізації детонаційного горіння повинні мати більшу механічну міцність, оскільки тиск під час детонації збільшується в декілька разів, а ударна хвиля має більшу руйнівну силу.
Види й конструктивні особливості сухих вогнеперешкоджувачів. Вогнеперешкоджувачами (сухими) захищають газові, пароповітряні та рідинні лінії, в яких за умовами технологічного регламенту або при порушенні нормального режиму роботи можуть утворюватись горючі концентрації, а також лінії з наявністю речовин, здатних розкладатися під дією тиску, температури чи інших факторів.
Частіше за все сухими вогнеперешкоджувачами захищають дихальні лінії резервуарів, мірників, проміжних ємностей, напірних баків і подібних їм апаратів з ЛЗР та ГР, які нагріті до температури спалаху і вище, стравлюючі лінії та продувочні свічі на апаратах з горючими газами (ГГ) та ЛЗР, пароповітряні лінії рекупераційних установок, лінії, які йдуть від апаратів і ємностей на факел.; лінії газової обв’язки резервуарів з ЛЗР тощо.
Насадка вогнеперешкоджувача не повинна пропускати полум'я при всіх концентраціях і максимально можливих швидкостях горіння сумішей. Крім того, насадка повинна бути досить міцною і не руйнуватися та не втрачати захисної сили навіть під дією вибухової хвилі. Вогнеперешкоджувач не повинен чинити великий опір проходженню через нього газової або парової фази.
Надійне гасіння полум'я досягається не тільки правильним вибором величини отворів сітки чи насадки вогнеперешкоджувача, але й виключенням умов, що дозволяють потокові знайти інші шляхи, крім вогнегасної насадки.
Сухі вогнеперешкоджувачі класифікуються (рис.8.1):
Рисунок 8.1- Класифікація сухих вогнеперешкоджувачів
- за місцем їх установлення на обладнанні;
- за видом вогнеперешкоджуючого елемента (насадки).
Вогнегасні пристрої вогнеперешкоджувачів можуть бути у вигляді сіток або насадок. На рис.8.2 приведені схеми вогнеперешкоджувачів з різними типами вогнеперешкоджуючих елементів.
Насадочний вогнеперешкоджувач (рис.8.2,а) складається з корпусу 1, в якому на решітці 3 влаштована насадка 2 із скляних чи порцелянових кульок, гравію або інших гранульованих сипучих матеріалів. У якості насадки у вогнеперешкоджувачах цього типу можуть використовуватись також кільця Рашига.
Касетний вогнеперешкоджувач (рис.8.2, б) складається з корпуса 1, усередині якого знаходиться вогнеперешкоджуюча касета 4 із гофрованої та плоскої металевих стрічок, щільно звитих у рулон таким чином, що в ньому утворюються вертикальні вузькі канали, через які вільно проходить горюча суміш, а полум’я поширюватись не може.
Рисунок 8.2- Схеми основних видів вогнеперешкоджувачів
Різновидом такого типу вогнеперешкоджувачів є пластинчатий вогнеперешкоджувач, у якому касета являє собою пакет із плоско паралельних металевих пластин з точно визначеними відстанями між ними.
Сітчастий вогнеперешкоджувач (рис.8.2, в) складається з корпусу1, усередині якого вмонтовано пакет сіток 5. Сітчасті вогнеперешкоджувачі прості у виготовленні і мають незначний опір газовому потоку, але вони не отримали широкого застосування в промисловості. Недоліком їх є невелика механічна міцність вогнеперешкоджуючого елемента та можливість швидкого прогорання сіток при виникненні полум’я на їх поверхні, а внаслідок цього недостатня надійність захисту обладнання.
Металокерамічний вогнеперешкоджувач (рис.8.2, г) складається з корпуса 1, в якому розміщений вогнеперешкоджуючий елемент у вигляді пористої металокерамічної пластини 6. Металокерамічні вогнеперешкоджувачі застосовують в основному при газополум’яній обробці металів, оскільки кисневі суміші горючих газів потребують застосування гасячих каналів у межах  . Такі малі канали легше за все отримати шляхом застосування у якості вогнеперешкоджуючого елемента пористої металокераміки або метало волокна, яке отримується пресуванням і запіканням дрібних металевих кульок чи кусочків металевої проволоки діаметром 
Найбільше поширення в промисловості отримали насадочні та касетні вогнеперешкоджувачі.
Розглянемо більш детально улаштування та принцип дії цих вогнеперешкоджувачів.
Насадочний вогнеперешкоджувач з гравійною насадкою показано на рис. 8.3. Насадка розміщується між сітками, розмір чарунок яких забезпечує утримання гранул. Вага насадки сприймається більш крупними і міцними решітками. В даній конструкції насадка жорстко фіксується у корпусі за допомогою гвинтів, що натискуються.
Розмір гранул насадочних вогнеперешкоджувачів звичайно вибирається таким, щоб діаметр каналів в насадці не перевищував  Це дає можливість приблизно з двократним запасом надійності гасити полум’я газо- та пароповітряних сумішей з нормальною швидкістю поширення полум’я до  . Висота насадки в таких вогнеперешкоджувачах не перевищує 200 мм.
Рисунок 8.3- Конструкція насадочного вогнеперешкоджувача
1- патрубок; 2- гвинт, що натискується; 3- планка; 4- корпус; 5- насадка; 6- решітка; 7- опорне кільце; 8- решітки
Насадочні вогнеперешкоджувачі, незважаючи на їх широке застосування в хімічній та суміжних галузях промисловості, не випускаються серійно, а розробляються як нестандартне обладнання при проектуванні окремих виробництв. Цьому сприяє, з одного боку, велика різноманітність умов їх роботи, а з іншого - простота конструкції, в результаті чого вони легко можуть бути виготовлені практично на будь-якому підприємстві.
Умови поширення полум’я знизу вверх і зверху вниз неоднакові. Тому для забезпечення однакової ефективності комунікаційних насадочних вогнеперешкоджувачів при підході полум’я з обох кінців в їх конструкції передбачають поворот потоку на  . Одна з таких конструкцій показана на рис. 8.4. Корпус 6 вогнеперешкоджувача виконаний у вигляді U-подібної трубки, заповненої дрібнозернистою насадкою, що розміщена між насадками 5. Вогнеперешкоджувач має повністю симетричну конструкцію: на обох кінцях встановлені антидетонаційні решітки 1, клапани 2, які зафіксовані у відкритому положенні, та ємності 3 з рідиною, що гасить полум’я. Клапани 4, які запирають рідину, кінематично пов’язані з клапанами 2. При підході вибухової хвилі з будь-якого кінця відповідний клапан 2 закривається, а клапан 4 впускає рідину, зрошуючи насадку вогнеперешкоджувача, що в свою чергу збільшує його ефективність.
Рисунок 8.4- Схема U-подібного насадочного вогне-перешкоджувача
На лініях з діаметром від 300 до 1200 мм (лінії рекупераційних установок, газові обв’язки резервуарів) застосовують гравійні вогнеперешкоджувачі, які показані на рис. 8.5. В даному вогнеперешкоджувачі гасяча насадка створена гравієм товщиною  , який знаходиться в кільцевому просторі між двома дірчастими трубами. Така конструкція дозволяє мати вогнезахисний шар потрібної товщини і велику поверхню проходження пароповітряної суміші. Щоб у кільцевому просторі не змогли утворитись незаповнені місця (через які може проскочити полум’я), в бункері завжди повинен бути запас гравію. На протилежних торцях вхідного і вихідного патрубків встановлені запобіжні мембрани.
 Рисунок 8.5- Гравійний вогнеперешкоджувач на лініях пароповітряної суміші рекупераційних установок
1- опорна решітка; 2- мембрани; 3- бокова стінка; 4- внутрішній перфорований циліндр; 5, 10- приєднувальні патрубки; 6- бункер; 7- кришка бункера; 8- зовнішній перфорований циліндр; 9- кришка; 11- розвантажувальний люк; 12- корпус; 13- гравійна насадка; 14- патрубок зливу конденсату; 15- лапи для встановлення
Для запобігання поширенню полум’я сумішей, що швидко горять (суміш повітря з ацетиленом, воднем, етиленом), застосовують вогнеперешкоджувачі з дрібнозернистою насадкою у вигляді кульок зі скла чи порцеляни розміром 0,5-1 мм. Висота насадки звичайно становить не менше 80 мм. Одна з конструкцій такого вогнеперешкоджувача, оснащеного решітками з охолоджуючими ребрами, показана на рис. 8.6.
Вогнеперешкоджувачі з дрібнозернистою насадкою ефективно локалізують полум’я, але вони чинять значний опір газовому потоку.
Їх застосування ускладнюється також у випадку наявності в горючому газі пилу, смолистих речовин, що легко конденсуються і забруднюють вогнеперешкоджувач.
Рисунок 8.6- Вогнеперешкоджувач з ребристою решіткою
1- насадка; 2- ребриста решітка; 3- компенсаційний шар насадки
Касетні вогнеперешкоджувачі (рис.8.7) призначені для захисту резервуарів з нафтопродуктами, крім цього їх застосовують також для захисту технологічних апаратів хімічної промисловості. Вогнеперешкоджуюча касета виготовляється із алюмінієвої фольги товщиною 0,3-0,47 мм.
Рисунок 8.7- Конструкція касетного вогнеперешкоджувача
1- домкрат; 2- касета; 3- корпус; 4- хомут
Для цього спочатку отримують гофровану стрічку шляхом пропускання смуги через два ролика із зубцями, що обертаються. Потім для створення вогнеперешкоджуючої касети гофрована стрічка накладається на плоску стрічку. Обидві стрічки вставляються в отвір сталевого стержня і спірально намотуються на нього. При цьому переріз каналів, що утворюються гофрованою стрічкою мають вид трикутника з основою 3,9 - 4 мм та висотою 1,15 - 1,25 мм (табл.8.1).
На резервуарах з горючими рідинами касетні вогнеперешкоджувачі монтуються послідовно з дихальними та запобіжними клапанами для попередження проникнення полум’я усередину резервуара. Це призвело до створення комбінованих пристроїв у вигляді клапанів з влаштованими в них вогнеперешкоджуючими касетами.
*************************
*************************
Таблиця 8.1- Розміри касет вогнеперешкоджувачів
Розміри трикутних каналів, мм
|
Товщина стрічки з фольги, мм |
Площа живого перетину каналу, мм2 |
Висота касети, мм |
висота |
основа |
1,25
2,2
2,2 |
2,5
3,6
4,0 |
0,3
0,3
0,3 |
1,125
3,09
3,57 |
50
155
210 |
В усіх вказаних випадках касети за конструкцією однакові, і тому їх можна вважати типовим елементом. Одним з недоліків касет із плоскої та гофрованої стрічок, які скручені в рулон, є їх мала механічна міцність. Для підвищення міцності касета 3 (рис. 8.8) може бути виконана у вигляді плоских та гофрованих металевих кілець, що чергуються. Кільця надіті на перфорований циліндр 4 з кришкою 1 і зажато в пакет за допомогою гайки 2.
Рисунок 8.8- Касетний вогнеперешкоджувач
Якщо швидкість витікання горючого газу через канал касети дорівнює або більша за швидкість поширення полум’я, то поблизу її поверхні може утворитися стаціонарний факел, який призведе до перегріву деталей вогнеперешкоджувача. Більше того, сильний розігрів касети може викликати спалахування газу і з протилежної сторони, тобто можливе поширення полум’я через вогнеперешкоджувач.
Щоб попередити цю небезпеку, вогнеперешкоджувачі оснащують різноманітними автоматичними пристроями для гасіння стаціонарного полум’я або різними конструктивними методами прагнуть забезпечити достатнє інтенсивне охолодження вогнеперешкоджувача.
Конструкція сітчастого вогнеперешкоджувача для захисту установок з рекуперації розчинників показана на рис. 8.9. Вогнеперешкоджуючий елемент виконаний у вигляді семи гільз 6, що обмотані декількома шарами сітки з розміром чарунок 3 - 4 мм. Корпус вогнеперешкоджувача захищений від впливу вибухової хвилі запобіжними мембранами 1. Велика поверхня вогнеперешкоджуючих гільз дозволяє отримати пропускну здатність такого вогнеперешкоджувача до 40000 м3/год.
Рисунок 8.9- Сітчастий вогнеперешкоджувач
1- мембрани; 2- патрубок з опорною кришкою для запобіжної мембрани; 3- корпус; 4,7- патрубки відповідно для входу і виходу горючої суміші; 5- кришка; 6- гільзи з вогнеперешкоджуючими сітками; 8- днище
 Сітчасті вогнеперешкоджувачі прості у виготовленні і мають незначний опір газовому потоку. При газополум’яній обробці металів застосовують спеціальні вогнеперешкоджувачі (рис. 8.10), здатні локалізувати полум’я кисневих сумішей горючих газів.
Рисунок 8.10- Металокерамічний вогнеперешкоджувач:
1- корпус; 2- диск; 3- металокерамічна бронзова трубка; 4- шайба з отворами; 5- грибок; 6- прокладки; 7- золотник; 8- пружина
У таких сумішей найбільша швидкість поширення полум’я, тому критичний діаметр гасячих каналів, навіть при атмосферному тиску коливається у межах  Канали таких малих розмірів можуть бути отримані, наприклад, у разі застосування вогнеперешкоджуючого елемента із металокераміки або металоволокна. Пористі металокерамічні елементи у вигляді дисків і трубок виготовляють шляхом пресування дрібних металевих кульок (порошків). Металеве волокно виготовляється з проволоки діаметром  Отриманий із волокна волок підлягає подальшій обробці тиском та гарячим пресуванням.
Розрахунок параметрів вогнеперешкоджувачів. Діаметр каналу насадки або отвору сітки вогнеперешкоджувача, при якому тепловиділення від суміші, що горить, буде дорівнювати тепловтратам, називають „критичним діаметром” 
Безумовно, величина критичного діаметра каналу вогнеперешкоджувача буде залежати від характеру суміші та її концентрації.
Захист від поширення полум'я досягається в каналі, діаметр якого менший за критичний. Цей розмір (діаметр) каналу називають гасячим. Розрахунок вогнеперешкоджувача і полягає у визначенні критичного, а потім гасячого розміру каналу. Співвідношення між критичними і гасячими розмірами, а також конструктивні особливості вогнеперешкоджувача вибирають з урахуванням відповідних експериментальних даних.
Відомі різні принципи і методи розрахунку вогнеперешкоджувачів, засновані на різних припущеннях про механізм тепловтрат із зони полум'я і гасіння полум'я.
Найбільш поширеним методом розрахунку параметрів вогнеперешкоджувачів є метод Я.Б. Зельдовича. Основним недоліком цього методу є те, що він не поширюється на особливі умови горіння, коли не відбувається тепловідведення в нагріті стінки каналу.
На підставі численних досліджень було встановлено, що на межі гасіння полум'я досягається постійне значення критерію Пекле, який є критерієм подібності для процесів конвекційного теплообміну. При цьому величина числа Пекле коливається в межах 60-80 і приблизно однакова для всіх горючих сумішей і вогнегасних насадок у широкому діапазоні зміни умов досліду.
Знаючи, що критерій Пекле на межі затухання полум’я в реальних вогнеперешкоджувачах є величиною постійною, можна легко знайти величину критичного діаметра вогнеперешкоджувача. Критерій Пекле стосовно до даної умови виражається як :
 , (8.1)
де  - критерій Пекле, на межі гасіння полум'я дорівнює 65;
 - коефіцієнт температуропровідності, 
 - нормальна швидкість поширення полум’я, ;
 - критичний діаметр каналу насадки вогнеперешкоджувача,  .
Як відомо, коефіцієнт температуропровідності дорівнює
 (8.2)
де  - коефіцієнт теплопровідності горючої суміші,  ;
 - теплоємність горючої суміші,  ;
 - густина горючої суміші,  .
Оскільки рівняння газового стану має вид:
 , (8.3)
де  - газова стала,  ;
 - температура горючої суміші, ;
 - тиск горючої суміші, ;
 - маса горючої суміші, кг
 - об’єм, що займається газовою сумішшю,  , тоді
 , (8.4)
 (8.5)
Підставляючи значення (8.4) та (8.5) у формулу (8.1) і розв’язуючи щодо критичного діаметра каналу, отримаємо:
 (8.6)
У відповідності до експериментальних даних, дійсний діаметр каналу вогнегасної насадки вогнеперешкоджувача повинен прийматися з урахуванням подвійного коефіцієнта запасу надійності, тобто
 (8.7)
Для насадок, виконаних із гранул (гравію, скляних або порцелянових кульок, кілець), необхідно від розрахованого розміру каналу переходити до розміру гранул.
При цьому розмір пор в насадці з однаковим розміром твердих часток, які можна вважати кулеподібними, приймають рівним  величини діаметра кульки, тобто
 , (8.8.)
 - діаметр гранул;
 - діаметр гасного каналу вогнеперешкоджувача.
Гідравлічний опір вогнеперешкоджувачів. Комунікаційні вогнеперешкоджувачі постійно чинять гідравлічний опір технологічному потоку, вимагаючи додаткових затрат енергії на переміщення газу. Втрати напору у вхідних і вихідних патрубках можуть бути визначені з використанням значень коефіцієнтів місцевих опорів окремих елементів, використовуючи довідникові дані Гідравлічний опір безладно завантаженої насадки визначити шляхом додавання опорів окремих елементів неможливо, тому насадку прийнято характеризувати одним коефіцієнтом опору  , який, у залежності від числа Рейнольда, можна розрахувати за наступними емпіричними формулами:
  ; (8.9)
  = (8.10)
    = (8.11)
Тоді втрати напору ∆ в насадці можна визначити за формулою
∆    (8.12)
де  - висота шару насадки;
 - густина газу;
 - швидкість газу у вільному перерізу насадки;
 - прискорення сили ваги;
 - еквівалентний діаметр пор насадки, визначається як
 , (8.13)
де  - пористість насадки;
 - питома поверхня насадки
При визначенні числа Рейнольда необхідно користуватись величиною еквівалентного діаметра насадки. Пористість та питома поверхня насадок із різник кілець Рашига, які найбільш часто використовуються у вогнеперешкоджувачах, наведені у табл. .8.2.
Таблиця 8.2- Характеристика насадки з кілець Рашига
Розміри
кілець, мм |
Кількість
кілець в 1м3 |
Пористість
 , м3/м3
|
Питома
поверхня  , м2/м3 |
50Ч50Ч1 |
6500 |
0,94 |
100 |
35Ч35Ч1 |
19000 |
0,93 |
160 |
25Ч25Ч0,8 |
50000 |
0,92 |
220 |
25Ч25Ч0,3 |
52000 |
0,97 |
220 |
15Ч15Ч0,15 |
230000 |
0,92 |
350 |
18Ч18Ч0,5 |
120000 |
0,92 |
300 |
12Ч12Ч0,5 |
440000 |
0,90 |
430 |
10 Ч10Ч0,5 |
770000 |
0,88 |
500 |
8Ч8Ч0,3 |
1500000 |
0,90 |
630 |
Якщо у газовому потоці є механічні домішки або пари, здатні до кристалізації та полімеризації, то вогнеперешкоджуючий елемент швидко забрудниться, і його гідравлічний опір буде зростати. У цих випадках вогнеперешкоджувачі повинні періодично очищатися, що в свою чергу створює незручності під час експлуатації.
Догляд за вогнеперешкоджувачами. При роботі вогнеперешкоджувачів необхідно враховувати можливість забруднення насадки продуктами корозії, твердими і смолистими відкладеннями, а також зледеніння її в холодну пору року.
Закупорка отворів насадки вогнеперешкоджувача, як відмічалось раніше, викликає збільшення опору проходженню суміші, підвищення тиску в апаратах і ємностях або утворення вакууму в період відкачки рідини, що призводить до аварій. Запобігання таких аварій досягається правильним розміщенням вогнеперешкоджувачів на лініях і відповідному догляді за ними.
Вогнеперешкоджувачі на лініях слід розташовувати так, щоб до них був вільний доступ для огляду і перевірки. Якщо лінія з приміщення виходить назовні, то вогнеперешкоджувач краще розмістити ближче до місця викиду суміші, але в межах приміщення. У цьому випадку за ним легше вести нагляд і менше ймовірності зледеніння насадки.
Для резервуарів з легкозаймистими рідинами вогнеперешкоджувачі встановлюють на дихальних лініях - перед дихальними і гідравлічними клапанами, як показано на рис. 8.11.
У процесі експлуатації вогнеперешкоджувачів за ними ведеться систематичний догляд. Перевірку й очищення вогнеперешкоджувачів здійснюють за ступенем збільшення опору насадки, але не рідше одного разу на місяць у періоди з температурою повітря вище 0°С і не рідше двох разів на місяць у періоди з температурою повітря нижче 0°С.
Під час огляду перевіряють справність і чистоту насадки, стан ущільнювальних прокладок. Для огляду й очищення насадки без демонтування вогнеперешкоджувача на його корпусі влаштовують бокову кришку. Знявши її, можна вийняти касету або пакет сіток з корпуса вогнеперешкоджувача.
При засміченні насадки вогнеперешкоджувача очищають, промивають і висушують. Вогнегасні елементи або насадку, які стали непридатними, заміняють новими. Найпростішим способом регенерації металокерамічних елементів насадки вогнеперешкоджувачів у разі засмічення їх пилом є зворотна продувка газом.
 
Рисунок.8.11- Розташування вогнеперешкоджувача на дихальній лінії резервуара з ЛЗР
За небезпеки замерзання вологи в насадці вогнеперешкоджувача варто застосовувати пожежобезпечні системи підігріву. Нові конструкції вогнеперешкоджувачів повинні випробовуватися на міцність, надійність гасіння полум'я і гідравлічний опір.
|