Спеціальне водопостачання
2.2 Втрати напору у пожежних рукавах
На сьогодні промисловість випускає напірні рукава з лляних та синтетичних ниток у вигляді тканого чохла з герметизацією його полімерними матеріалами або гумою. В Україні нині використовуються рукава пожежні напірні за ДСТУ 3810-98 типу К (для внутрішніх пожежних кранів) - довжиною 20 ± 1м, а за СНиП 2.04.01-85* - довжиною 10, 15 та 20м. На кінцях рукавів встановлюються з’єднувальні головки. На відміну від жорстких трубопроводів, подача води в м’які рукава приводить до зміни їх довжини та площі поперечного перерізу. Тонка гумова латексна прокладка під напором води вдавлюється у тканину рукава, в наслідок чого шорсткість внутрішньої поверхні збільшується. Крім того, пряма рукавна лінія, у зв’язку з подовженням рукавів, приймає хвилясту форму. При подачі води по рукавних лініях, з одного боку, зменшуються втрати напору, внаслідок збільшення діаметра, а з іншого боку, вони збільшуються через подовження рукавної лінії, збільшення шорсткості та наявності місцевих опорів. Ці зміни у втратах напору врівноважуються між собою, тому практично їх можна не враховувати. Втрати напору у рукавних з’єднаннях у відношенні до втрат на всій лінії невеликі, тому їх окремо не враховують, а відносять до загальних втрат. Для спрощення розрахунків рукавних систем, експериментально встановлюють величину опору одного пожежного рукава довжиною 20 м при робочих напорах, що використовуються у практиці пожежогасіння. Втрати напору в пожежному рукаві визначають
(2.3) де h – втрати напору, м; n – кількість рукавів у лінії; Sp – опір одного рукава довжиною 20 м, Q – витрата рідини, л/с.
Порівнюючи (2.2) та (2.3), можна зробити висновок, що
Таким чином, можна записати формулу втрат напору в пожежних рукавах:
(2.4) де: АР – питомий опір пожежних рукавів (табл.2.1).
Таблиця 2.1 - Значення опорів пожежних рукавів
|
© 2007 Університет цивільного захисту України