Спеціальне водопостачання
2.4 Компактні водяні струмені
Струменем називають потік рідини, який рухається в масі такої самої або іншої рідини та не обмежений стінками. В залежності від умов, водяний струмінь може бути затопленим, якщо він рухається в рідині, та незатопленим, якщо він рухається в газовому середовищі. У практиці пожежогасіння використовують незатоплені водяні струмені, які поділяються на:
Теоретична максимальна дальність польоту струменя Lт визначається: (2.6) де К – коефіцієнт опору тертю в повітрі; Н – напір біля насадка; d – діаметр насадка.
Аналіз (2.6) показує, що максимальну теоретичну дальність польоту струменя можна одержати при куті нахилу ствола θ = 45 градусів, тобто
(2.7)
Але формулою (2.7) можна користуватися при напорі Н до 7 м, тому що при напорах перед стволом 10 м, як показує практика, найбільша дальність польоту досягається при куті нахилу ствола θ = 35 - 40 градусів, при напорі 35 м та більше – при θ = 30 - 40 градусів.
Вертикальні струмені Компактний водяний струмінь при течії з вертикально встановленого ствола теоретично повинен піднятися на висоту
Теоретично висоту струменя можна визначити з рівняння:
або, після підстановки, з формули
звідки визначимо висоту вертикального струменя
Ця залежність аналогічна емпіричній формулі, яка запропонована Люгером (1895 р.) для розрахунку вертикальних струменів:
(2.8) де
Таблиця 2.4 - Значення коефіцієнта φ для насадків
Фріман для розрахунку вертикальних струменів, отриманих при напорі від 7 до 70 м, запропонував формулу:
(2.9) де d – діаметр насадка, м.
Для практичних розрахунків формули Люгера (2.8) та Фрімана (2.9) рівноцінні.
|
© 2007 Університет цивільного захисту України