У відповідності до двох категорій природних джерел водопостачання, водоприймальні споруди поділяються на дві групи:

споруди для забору води з поверхневих джерел;
споруди для забору води з підземних джерел.

Вибір того чи іншого джерела водопостачання визначається місцевими природними умовами, санітарно – гігієнічними вимогами, що пред’являються до якості води, та техніко – економічними показниками. Перевага віддається підземним джерелам водопостачання.

До поверхневих джерел відносяться річки, озера, моря. Місце розташування водозабору визначається з таким розрахунком, щоб задовольнити наступні умови:

можливість використання найбільш простого та дешевого способу забору води з джерела;
безперебійність одержання необхідної кількості води;
забезпечення забору чистої води.

Підземні води залягають на різних глибинах та у різних геологічних структурах.

Для водопостачання використовують:

воду напірних водоносних шарів, що перекриті зверху водонепроникними породами, які запобігають забрудненню підземної води;
безнапірні підземні води, що містяться у шарах, які не мають водонепроникного шару зверху;
джерельні підземні води, що самостійно виходять на поверхню землі;
шахтні та рудникові води, тобто підземні води, які поступають до водозливних споруд при добуванні корисних копалин.