Водопровідні мережі призначені для транспортування води від вододжерела, між спорудами системи водопостачання та водоспоживачам.
Водопровідні мережі можуть бути кільцевими або тупиковими. Для надійної подачі води водоспоживачам, водопровідні мережі повинні бути кільцевими. Тупикові лінії водопроводів допускається застосовувати:
-
для подачі води на виробничі потреби — при допустимості перерви у водопостачанні на час ліквідації аварії;
-
для подачі води на господарчо-питні потреби — при діаметрі труб не більше 100 мм;
-
для подачі води на протипожежні або на господарчо-протипожежні потреби незалежно від витрати води на пожежогасіння — при довжині ліній не більше 200 м.
Кільцювання зовнішніх водопровідних мереж внутрішніми водопровідними мережами будівель та споруд не допускається.
У населених пунктах кількістю мешканців до 5 тис. осіб та витратою води на зовнішнє пожежогасіння до 10 л/с або при кількості внутрішніх пожежних кранів у будівлі до 12 допускаються тупикові лінії довжиною більше 200 м за умови пристрою протипожежних резервуарів або водойм, водонапірної башти або контррезервуара наприкінці тупика.
При вимиканні однієї ділянки (між розрахунковими вузлами) сумарна подача води на господарчо-питні потреби по інших лініях повинна бути не менш 70 % розрахункової витрати, а подача води до найгірше розташованих місць водовідбору — не менш 25 % розрахункової витрати води, при цьому вільний напір повинен бути не менш 10 м.
Влаштування додаткових ліній для приєднання попутних споживачів допускається при діаметрі магістральних ліній та водоводів 800 мм і більше та транзитній витраті не менш 80 % сумарної витрати; для менших діаметрів — при обґрунтуванні.
При ширині проїздів більше 20 м допускається прокладка дублюючих ліній, що виключають перетинання проїздів вводами. У цих випадках пожежні гідранти варто встановлювати на додаткових або дублюючих лініях.
При ширині вулиць у межах червоних ліній 60 м і більше варто розглядати також варіант прокладки мереж водопроводу по обидва боки вулиць.
З'єднання мереж господарчо-питних водопроводів з мережами водопроводів, що подають воду непитної якості, не допускається.
У виняткових випадках, за узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби, допускається використання господарчо-питного водопроводу як резерв для водопроводу, що подає воду непитної якості. Конструкція перемички в цих випадках повинна забезпечувати повітряний розрив між мережами й виключати можливість зворотного струму води.
Довжину ремонтних ділянок водоводів варто приймати: при прокладці водоводів у дві та більше лінії та при відсутності перемикань — не більше 5 км; при наявності перемикань — рівній довжині ділянок між перемиканнями, але не більше 5 км; при прокладці водоводів в одну лінію — не більше 3 км.
Розділення водопровідної мережі на ремонтні ділянки повинно забезпечувати при вимиканні одного з ділянок відключення не більше п'яти пожежних гідрантів і подачу води споживачам, що не допускають перерви у водопостачанні.
При обґрунтуванні довжина ремонтних ділянок водоводів може бути збільшена.
Розташування ліній водопровідної мережі залежить:
-
від характеру планування об'єкта, що постачається водою, розміщення окремих споживачів, розташування проїздів, форми і розмірів житлових кварталів, цехів, зелених насаджень;
-
від рельєфу місцевості.
Водопровідні мережі розділяються на магістральні (служать для транспортування транзитних мас води) та розподільчі (для транспортування води з магістралей до окремих будинків). Найчастіше магістральні мережі влаштовують кільцевими, а розподільчі – тупиковими.
Магістральні мережі варто прокладати по найбільш піднятих точках території. При цих умовах наявність достатніх вільних напорів у магістральній мережі забезпечує створення достатніх напорів і в розподільчій (що не розраховується) мережі, яка живиться від магістральної та розташовується на більш низьких позначках.
Пожежні гідранти слід передбачати уздовж автомобільних доріг на відстані не більше 2,5 м від краю проїзної частини, але не ближче 5 м від стін будівель; допускається розташовувати гідранти на проїзній частині. При цьому установка гідрантів на відгалуженнях від ліній водопроводу не допускається.
Розміщення пожежних гідрантів на водопровідній мережі повинна забезпечувати пожежогасіння будь-якого об’єкта, що обслуговується даною мережею, споруди або її частини не менш чим від двох гідрантів при витраті води на зовнішнє пожежогасіння 15 л/с та більше, одного — при витраті води менш 15 л/с із урахуванням прокладки рукавних ліній по дорогах із твердим покриттям.
Відстань між гідрантами визначається розрахунком, що враховує сумарну витрату води на пожежогасіння та пропускну здатність встановленого типу гідрантів за ДСТ 8220—85* Е. Пожежні гідранти розташовуються на ділянках магістральної мережі на відстані не більш 150 – 200 м один від одного.
Метою гідравлічного розрахунку водопровідних мереж є:
- визначення економічно обґрунтованих діаметрів труб, які забезпечують пропуск всіх необхідних витрат води, а також подачу води на пожежогасіння,
- визначення втрат напору у мережі для проектування напірних та запасних споруд.
Гідравлічний розрахунок водопровідної мережі об’єднаного водопроводу здійснюють при двох режимах її роботи:
1. У звичайний час, тобто при постачанні розрахункових витрат води Qрозр на господарчо – питні Qг - п, виробничі Qвир, душові потреби Qдуш
.
(7.1)
2. При пожежі, коли водопровідна мережа повинна додатково забезпечити пропуск води на пожежогасіння Qпож, при цьому витрати води на душ можна не враховувати:
.
(7.2)
| « Контрольні завдання (тест) | 7.1 Послідовність розрахунку зовнішньої водопровідної мережі » |