Спеціальне водопостачання

10.1.2 Особливості влаштування системи протипожежного водопостачання складів лісних матеріалів

Загальні вимоги нормативних документів щодо влаштування протипожежного водопостачання на складах ЛПМ

Подача вогнегасної речовини на складах ЛПМ здійснюється:

на гасіння;

на захист сусідніх штабелів, куп.

У якості вогнегасної речовини може бути:

вода;

вода з домішками, які підвищують її ефективність (змочувачі, згущувачі);

повітряно – механічна піна.

Обладнання для подачі вогнегасної речовини:

РС-70 без насадків;

лафетні стволи:

переносні – СЛК-П(20; 40;60);

пересувні – СЛК-В(20; 40; 60);

стаціонарні - СЛК-С(20; 40; 60).

Для забезпечення гасіння пожеж на складах ЛПМ система протипожежного водопостачання може бути:

низького тиску – для відкритих складів ЛПМ об’ємом до 10000 м³;

високого тиску без тупикових відгалужень – для відкритих складів ЛПМ об’ємом понад 10000 м³.

Кількість одночасних пожеж (залежить від площі складу):

одна пожежа – при площі складу до 50 га;

дві пожежі – при площі складу понад 50 га.

Тривалість гасіння:

не менш 5 годин.

Витрати води на пожежогасіння (залежать від виду та способу зберігання ЛПМ та об’єму складу):

60 – 240 л/с – на одну пожежу (згідно таблиці 10.1, яка відповідає СНиП 2.11.06-91, розділ 4, п. 4.4, таблиця 3).

Таблиця 10.1. Витрата води на пожежогасіння відкритих складів ЛПМ

Вид і спосіб збереження ЛПМ

Витрата води на пожежогасіння, л/с, при ємності відкритого складу ЛПМ, м³

до 10000

св. 10000 до 100000

св. 100000 до 500000

св. 500000

Пиломатеріали в штабелях:

За СНиП 2.04.02-84*, але не менш 45 л/с при ємності складу понад 5000 щільних м³

пакетні

90

120

150

рядові

120

150

180

Круглі ЛПМ в штабелях

90

120

150

Балансова деревина, осмол і дрова в купах

150

180

240

Тріска й обпилювання в купах

90

120

150

Кора і деревні відходи в купах

60

90

120

Кількість компактних струменів з лафетних стволів на кожну точку штабелю або купи ЛПМ приймається:

Витрата води на пожежогасіння, л/с

Розрахункова кількість компактних струменів

до 150

2

понад 150 до 180

3

понад 180

4

Стаціонарні лафетні установки встановлюються при витраті води на пожежогасіння понад 90 л/с (СНиП 2.11.06-91 п. 4.17). При цьому кількість та розташування стаціонарних лафетних стволів варто визначати з умови зрошення кожної точки штабеля чи купи ЛПМ не менш, ніж двома компактними струменями (СНиП 2.11.06-91 п.4.18).

Складові систем протипожежного водопостачання складів ЛПМ

Загальна схема системи протипожежного водопостачання представлена на рис.10.3.

Рис.10.3 – Загальна схема протипожежного водопостачання складів ЛПМ:

1 – вододжерело; 2 – насосна станція з пожежними насосами; 3 – протипожежний водопровід складу ЛПМ; 4 – відгалуження до ЛС; 5 – групи, квартали складу ЛПМ

Вододжерело (рис.10.3) може бути:

природне - необхідно враховувати сезонні коливання рівня води, можливість наносів, слідкувати за додатковими заходами щодо захисту водозабірних споруд від замерзання. При цьому кожні 200 м необхідно передбачати пожежні під’їзди до берегової лінії з влаштуванням майданчиків або пірсів, розмірами не менш 12×24 м (СНиП 2.11.06-91 п. 4.13).

штучне (спеціальні резервуари) - необхідно забезпечити постійне поповнення запасу води (за 24 години – для розпиленої деревини; за 36 годин – для іншої).

Незалежно від виду вододжерела, що використовується, на території складу необхідно передбачати пожежні резервуари або водойми об’ємом не менш 500 м³.

Насосна станція з пожежними насосами (першого або другого підйому) (рис. 10.3) повинна забезпечити подачу необхідної кількості води з урахуванням того, що:

при витраті води на пожежогасіння від 150 л/с до 180 л/с — протипожежний водопровід повинен забезпечити одночасну роботу трьох лафетних стволів (СНиП 2.11.06-91 п.4.5);

при витраті води понад 180 л/с — одночасну роботу чотирьох лафетних стволів (СНиП 2.11.06-91 п. 4.5).

Управління насосами необхідно передбачати:

з диспетчерського пункту складу;

з пожежної частини складу;

з насосної станції;

від стаціонарних лафетних стволів.

Насосна станція з пожежними насосами повинна розташовуватися на відстані не менш 40 м від основ штабелів та куч лісоматеріалів.

Перевага віддається встановленню насосів - підвищувачів в НС-І , тому що:

таке встановлення дозволяє практично необмежено використовувати запас води для цілей пожежогасіння,

забезпечується висока надійність подачі води до ЛС;

система більш економічна.

Статичний напір в мережі при включенні пожежних насосів не повинен перебільшувати 120 – 150 м, тому вибір діаметрів труб необхідно здійснювати з урахуванням технічних можливостей експлуатації протипожежних водопроводів.

Іноді при проектуванні НС із-за великої величини потрібних витрат і напорів води не вдається підібрати марку насосів. В таких випадках слід використовувати послідовну схему включення насосів, при цьому напір, що створюється насосами, визначається графічно, як сума напорів насосів при однакових витратах.

Протипожежний водопровід (рис.10.3) складу ЛПМ влаштовується з урахуванням наступного:

конфігурація мережі – кільцева без тупикових відгалужень для мережі високого тиску;

матеріал трубопроводів та арматури - сталь;

тиск у мережі повинен бути не менш 0,2 МПа (20 м) – до пожежі, 0,6 МПа (60 м) – при пожежі;

розділення на ремонтні ділянки - таким чином, щоб забезпечити при відключенні однієї з ділянок — виключення не більше 2 ЛС (стаціонарних) або не більш 2 ПГ (СНиП 2.11.06-91 п. 4.9);

розташування ПГ повинне забезпечити пожежогасіння кожного штабелю, купи, будівлі, споруди, складу що обслуговується даною мережею, не менш ніж від 2 ПГ в радіусі не більш 100 м (СНиП 2.11.06-91 п.4.10);

до пожежних гідрантів повинен бути забезпечений під’їзд (СНиП 2.11.06-91 п.4.11), відстань від основи штабелів та куп до пожежних гідрантів повинна бути не менш 8 м (СНиП 2.11.06-91 п. 4.11);

Відгалуження до ЛС (рис.10.3).

відгалуження від магістральної мережі обладнаються відповідно до рис.10.4;

діаметр відгалуження визначається розрахунковою витратою лафетного ствола, але повинен бути не менш 100 мм (СНиП 2.11.06-91 п. 4.22).

Рис. 10. 4 – Встановлення арматури на відгалуженнях до лафетних стволів

На відгалуженні встановлюються дві засувки (СНиП 2.11.06-91 п. 4.20):

з початку відгалуження;

безпосередньо у лафетного ствола.

Засувки повинні бути (СНиП 2.11.06-91 п. 4.21):

з ручним приводом, якщо відстань до ЛС < 20 м;

з електроприводом, якщо відстань до ЛС > 20 м;

з управлінням з поверхні землі.

Стояки лафетних стволів повинні мати:

з’єднувальні головки для приєднання пожежної техніки (СНиП 2.11.06-91 п.4.20; ГОСТ 28352—89Е);

контрольне—спускний кран діаметром не менш 50 мм (СНиП 2.11.06-91 п.4.21);

Лафетні стволи встановлюються від основи купи або штабелю на відстані не менш 1,5 м (СНиП 2.11.06-91 п.4.23) та можуть бути встановлені:

на вежах;

на покрівлях будівель ІІ ступеню вогнестійкості;

на відкритій площадці.

Схеми встановлення лафетного ствола:

а) на покрівлі будівлі; б) на вежах; в) на відкритій площадці

Встановлення лафетних стволів та моніторів на вежах дозволяє:

захистити лафетні стволи від можливих ударів та руйнувань;

зменшити потрібну довжину струменю зі ствола.

Отже незначне зменшення потрібної довжини струменя дозволяє:

значно знизити витрату та напір зі ствола;

знизити потрібну потужність водопроводу Þ знизити його вартість.

Конструкції веж з лафетними стволами можуть бути:

легкі (несуча конструкція – сталева труба, що подає воду до лафетного ствола);

з огорожею зі збірного залізобетону;

із залізобетону на пальовій основі.

Лафетні вежі необхідно будувати з негорючих матеріалів та обладнати сходинами 3-го типу (СНиП 2.11.06-91 п. 4.24, 4.25). Сходини, з боку штабелів та куч, повинні мати вогнезахисні екрани з негорючих матеріалів. Екрани повинні виступати за габарити сходин на 1 м з кожного боку.

Площадки для встановлення лафетних стволів повинні бути в плані не менш 2,5×2,5 м або радіусом не менш 1,5 м, та мати огородження висотою 1,2 м.

Захист пожежних від теплового випромінювання може здійснюватися:

влаштування захисного щитку;

використання теплоізоляційних костюмів;

влаштування водяної завіси.

Сталева вежа для лафетного ствола

Експлуатація сталевих веж на складах балансової деревини показала, що вежі в межах купи чи близько від неї, піддаються руйнуванню деревиною, що падає при пожежі. Для зберігання веж влаштовують додаткові огородження зі штабелів деревини, але це дуже трудомістка робота. Тому, для складів балансової деревини розроблені вежі з огородженням зі збірного залізобетону.

Вежа для лафетного ствола із збірного залізобетону:

1 – засувка; 2 – руль управління засувкою; 3 – з’єднувальні головки для приєднання пожежних рукавів та ПТ; 4 – огородження вежі

Біля основи вежі влаштовується колодязь, в якому нижче глибини промерзання ґрунту встановлюється засувка, що керує подачею води до лафетного ствола, та кран для зливу води зі стояка. На рівень поверхні землі виводиться руль управління засувкою та контрольне – спускний кран діаметром 50 мм, що дозволяє перевірити роботу засувки та зливного крану.

Вежі із залізобетону на пальовій основі, призначена для влаштування на болотистих ґрунтах.

Вежа для лафетного ствола із залізобетону на пальовій основі

В конструкції цієї вежі передбачається влаштування:

водяної завіси (що являється найбільш ефективним способом захисту від випромінювання);

захисний щиток.

Визначення місця встановлення ЛС

При визначенні місця встановлення ЛС необхідно враховувати, що можливо два варіанти вибору місця розташування лафетних стволів:

якщо диктуюча точка знаходиться на гребні купи між вежами, при цьому кожна точка буде зрошуватися одним струменем;

якщо диктуюча точка знаходиться проти суміжного лафетного ствола, при цьому кожна точка буде зрошуватися двома струменями.

При визначенні відстані між ЛС, необхідно знати проекцію радіуса компактної частини струменю, яка визначається за теоремою Піфагора

, м,

(10.1)

де R_к – радіус компактної частини струменю, м (визначається за СНиП 2.11.06 — 91, додаток 2);

Н_к – висота купи, м;

h_в – висота встановлення ствола (висота вежі), м

Відстань між ЛС визначається

, м ,

(10.2)

де k – коефіцієнт, який визначається в залежності від кількості струменів на кожну точку (k = 1, при двох струменях; k = 2, при одному струмені)

В – ширина кучі, м;

b – відстань від основи кучі до ЛС, м.

При цьому необхідно уважно слідкувати за дотриманням наступного:

Якщо умова не виконується, це означає, що компактний струмінь не досягає гребню купи, тобто:

необхідно приймати обладнання, що забезпечить менші втрати напору;

прийняти більш потужні насоси.

« 10.1.1 Способи збереження лісних матеріалів 10.1.3 Вимоги Правил пожежної безпеки України до складів ЛПМ »