|
|
Для нормального ведення технологічного процесу виробництва необхідно в апаратах та біля робочих місць мати визначену кількість сировини та напівфабрикатів, яка залежить не тільки від продуктивності апаратів, а й від організаціїї технологічного процесу.
Недосконала технологія й організація технологічного процесу, а також недостатній контроль за станом пожежної безпеки призводять до значного накопичення горючих речовин у виробничих приміщеннях та на складах.
Для зниження кількості горючих речовин за нормального проходження технологічного процесу застосовують наступні інженерно-технічні рішення (рис.7.2):
- захист виробничих приміщень та складів від перевантаження речовинами;
- заміна горючих речовин негорючими;
- зменшення кількості горючих відходів виробництва.
Зменшення кількості горючих речовин під час експлуатації виробництва |
Захист приміщень та складів від перевантаження
|
Заміна горючих речовин негорючими
|
Зменшення кількості
горючих відходів
виробництва
|
Рисунок 7.2- Інженерно-технічні рішення щодо зменшення
кількості горючих речовин під час експлуатації виробництва
Захист виробничих приміщень та складів від перевантаження речовинами.
Під час нормальної експлуатації виробництва для роботи окремого апарата (верстата) або установки необхідно мати певну кількість вихідної сировини (горючого газу, легкозаймистої чи горючої рідини або твердих горючих речовин), які можуть знаходитись безпосередньо у виробничому приміщенні (цеху, ділянці) чи на складах сировини. Горючі речовини можуть накопичуватись на кінцевих стадіях технологічного процесу у вигляді готової продукції або напівфабрикатів. Загальна кількість горючих речовин та матеріалів, що накопичуються, залежить від продуктивності технологічного обладнання, а також організації ведення технологічного процесу (комп’ютеризації, автоматизації, механізації тощо). У кожному конкретному випадку встановлюють максимально допустиму норму горючого навантаження виробничих та складських приміщень шляхом обмеження кількості виробів, які одночасно знаходяться у приміщенні. Наприклад, можна обмежити кількість великогабаритних виробів (зборка або обробка літаків, вагонів тощо), яка встановлюється візуально.
Обмеження кількості горючих речовин і матеріалів за площею, яка відводиться для їх розміщення, застосовується для всіх виробничих приміщень, де наявні тверді горючі речовини (вироби), рідкі та газоподібні речовини в ємностях, штучна та розфасована продукція в тарі тощо. Тобто приміщення можна вважати нормально завантаженим, якщо сировина, напівфабрикати та готова продукція, що знаходяться в ньому, не захаращують проходи до виробничого обладнання, засобів пожежогасіння, евакуаційних виходів тощо.
Заміна горючих речовин негорючими. Поширення пожежі на виробництві може бути обмежене шляхом заміни горючих речовин, що обертаються у виробництві, негорючими. На стадії проектування того чи іншого виробництва проектувальники повинні включати до технологічного процесу менш небезпечні у пожежному відношенні речовини, а найбільш вибухопожежонебезпечні матеріали - взагалі не викорис-товувати.
Так, наприклад, якщо це можливо за умовами технології, то для зменшення пожежної небезпеки (підвищення температури спалаху) в легкозаймисті розчинники можна добавляти галоїдовані вуглеводні або заміняти ними ЛЗР повністю (дихлорметаном, трихлоретаном, трихлоретиленом). Для просочування електроізоляційних матеріалів замість лаку на спиртовій основі, на бензолі чи ацетоні можна застосовувати лаки, які розчиняються у воді (бакелітові, водоемульсійні, масляно-смоляні ).
На промислових та сільськогосподарських підприємствах під час проведення операцій із знежирювання та промивки деталей замість легкозаймистих розчинників застосовують розчини тринатрій фосфату, рідкого скла і кальцінованої соди, їдкого натру та інші сполуки з добавленням поверхнево активних речовин. На деяких підприємствах очищення проводять за допомогою ультразвуку.
Проблема зниження пожежної небезпеки речовин, що використовуються у виробництві, повинна вирішуватись не тільки на стадії проектування, а й на діючих підприємствах у процесі їх експлуатації.
Зменшення кількості горючих відходів виробництва. Процеси обробки деревини, пластмас, бавовни, льону, процеси подрібнення і розмелу твердих речовин, очищення злаків супроводжуються утворенням відходів у вигляді пилу, стружки, тирси. На території таких підприємств накопичується значна кількість горючих відходів (у виробничих приміщеннях, на обладнанні, на будівельних конструкціях). Зменшення кількості горючих відходів у виробничих приміщеннях досягається застосуванням раціональних методів обробки твердих речовин, уловлюванням відходів, що утворюються безпосередньо поблизу робочих місць, а також регулярним прибиранням виробничих приміщень.
Кількість відходів може бути зменшена шляхом правильного підбору розмірів і форми заготовок. За умовами технології можна замінити процеси стругання, різання, подрібнення, фрезерування, шліфування тощо на процеси штамповки, пресування, видавлювання, склеювання.
Якщо у процесі виробництва не можливо уникнути утворення горючих відходів, то необхідно застосовувати заходи щодо їх уловлювання та видалення із виробничих приміщень.
Прибирання приміщень від відходів може бути періодичним і безперервним, ручним і механізованим. Найбільш ефективним способом прибирання є механізований спосіб.
Із механізованих способів видалення відходів найбільш часто застосовують систему аспірації (рис.7.3).
Місцеві відсмоктувачі аспіраційних систем розташовують якнайближче до місць утворення відходів з урахуванням напрямку польоту часток, що виділяються з апаратів (верстатів).
Уловлювання горючих відходів може бути добре налагоджене у тому випадку, коли підприємство зацікавлене економічною стороною, тобто коли відходи виробництва підлягають утилізації. Відходи, що уловлюються, можуть використовуватись у якості палива, хімічної сировини або для виготовлення будівельних матеріалів.
Недоліком звичайних аспіраційних систем уловлювання та видалення відходів є те, що існує можливість розладу їх роботи з причини підключення нових точок відсмоктування, тому що тиск та швидкість руху повітря по усій системі зменшуються, відходи видаляються не повністю, а повітроводи захаращуються відкладеннями.
Рисунок 7.3- Системи аспірації робочих місць
у виробничих приміщеннях
З метою зручності транспортування відходів на інші підприємства їх пресують в брикети (рис. 7.4).
 
Рисунок 7.4- Верстат для утилізації деревних відходів та брикет
Брикетування та наступна утилізація відходів (рис. 7.5) допомагають не тільки отримати додаткове джерело енергії без забруднення навколишнього середовища, а й уникнути захаращення та надати можливість знизити собівартість продукції.
Рисунок 7.5- Роторний прес для утилізації деревних відходів
Велике значення має своєчасне прибирання виробничих приміщень. Розрізняють поточне, періодичне та генеральне прибирання.
Рисунок 7.6- Промисловий пересувний пилосос
Поточне прибирання обладнання, приміщень здійснюється безперервно за мірою необхідності.
Періодичне прибирання може здійснюватись один раз у зміну чи добу, один раз в неділю або два рази на місяць і т.д., в залежності від характеру виробництва.
Під час генерального прибирання проводиться ретельне очищення усього виробничого обладнання, санітарно-технічних пристроїв та будівельних конструкцій.
Періодичність прибирання встановлюється технологічними регламентами та інструкціями, затвердженими адміністрацією підприємства.
Очищають обладнання та будівельні конструкції ручним або механізованим способами, без здіймання осілого пилу.
При механізованому очищенні обладнання, приміщень та будівельних конструкцій використовують промислові пилососи (рис. 7.6), а також централізовані стаціонарні пилососні системи (рис. 7.7) з вакуумними трубопроводами. Трубопроводи мають штуцери для приєднання шлангів із щітками.
Рис. 7.7- Схема стаціонарної пилососної установки
1- штуцери для приєднання шлангів зі щітками; 2- вакуум-насос; 3- розпилювач води; 4- змивна камера; 5- забруднена вода
Для очищення повітря, що відсмоктується від горючих відходів виробництва та пилу застосовують інерційні уловлювачі, циклони (рис.7.8), а також рукавні або водяні фільтри. Фільтри можуть бути різноманітними за своєю конструкцією. Широко застосовуються масляні фільтри, що самі очищаються, рукавні та всмоктуючі фільтри, а також пінні пробивачі. Щоб зменшити можливість накопичення твердих горючих відкладень на ділянках трубопроводів до місця встановлення циклонів або фільтрів, трубопроводи виготовляють круглого перерізу із гладкою поверхнею.
Рисунок 7.8- Батарейний циклон БЦШ-4
|