Організація аварійно-рятувальних робіт

ОРГАНІЗАЦІЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ

2.1 Вимоги до рівня професійної підготовки рятувальників

Багатопрофільність умов роботи і ситуації, що виникають під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, обумовлюють підвищені вимоги до рівня професійної підготовки рятувальників.

Рятувальник повинен вміти:

- підготовлювати до роботи обладнення, інструменти, оснащення, утримувати їх у відповідному стані, володіти навичками та прийомами експлуатації;

- підготовлювати до роботи та використовувати засоби проведення радіаційної та хімічної розвідки, засоби зв’язку та оповіщення, спорядження для подання медичної допомоги;

- використовувати засоби індивідуального та колективного захисту;

- пересуватись по складному рельєфу, долати водні та скельні перешкоди, снігові уклони, розщілини, завали;

- користуватися засобами пожежогасіння;

- оцінювати обставини та приймати оптимальне рішення;

- визначати наявність вражаючих факторів і можливі варіанти (шляхи) розвитку НС;

- раціонально та безпечно будувати свою роботу;

- проводити пошук потерпілих із використанням як підручних засобів, так і спеціальної техніки;

- деблокувати та витягати потерпілих із осередку ураження та транспортувати їх у безпечне місце;

- подавати першу долікарську допомогу потерпілим;

- подавати самодопомогу;

- проводити розбирання завалів;

- виконувати такелажні, завантажувальні та розвантажувальні роботи;

- усвідомлювати ступінь ризику;

- взаємодіяти з іншими виконавцями робіт, виконувати роботи за співдії одного або кількох екстремальних факторів (висота, замкнений простір, відсутність освітлення, загазованість, задимленість, складні метеорологічні умови тощо);

- здійснювати висадку в осередок НС з гелікоптера та літака за допомогою парашута, по канатній системі, з наземних та водних транспортних засобів;

- виконувати водолазні роботи;

- виконувати роботи із забезпеченням виконання вимог техніки безпеки;

- виконувати пошуково-рятувальні та аварійно-відновлювальні роботи в умовах практично любих НС природного і техногенного характеру;

- орієнтуватися на місцевості;

- виживати в умовах НС;

- організовувати евакуацію потерпілих з осередку НС;

- вимикати або зупиняти надходження паливно-мастильних матеріалів, агресивних речовин, газу, води, електроенергії, які є причиною НС або мають потенційно загрозливий характер;

- проводити рятувальні роботи з тваринами, матеріальними цінностями, продовольчими запасами;

- локалізувати поширення НС;

- виконувати роботи в умовах бойових дій або можливості їх виникнення;

- користуватися пересувними електроустановками, компресорами, насосами та пунктами приготування їжі;

- вибирати оптимальні умови та засоби роботи;

- виконувати фізичну роботу різної важкості в умовах дії емоційних навантажень;

- працювати в умовах особистого ризику;

- працювати в умовах природного та техногенного характеру, що поволі або швидко змінюються;

- здійснювати оперативний контроль за станом об’єкта та навколишнього середовища;

- працювати в різноманітних робочих позах;

- працювати на межі фізичних та емоційних можливостей людини;

- здійснювати психологічний вплив на потерпілого, запобігати панічним настроям, брати на себе функцію лідера;

- швидко відновлювати свої фізичні, фізіологічні та психологічні можливості.

Рятувальник повинен знати:

- причини, наслідки та характер виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- термінологію;

- права та функціональні обов’язки рятувальників під час проведення пошуково-рятувальних робіт, вимоги до рятувальників;

- структуру МНС України;

- правила зберігання та експлуатації обладнання, інструментів та пристроїв, що використовуються під час проведення АРР;

- правила зберігання та експлуатації засобів захисту;

- правила та інструкції з техніки безпеки;

- технічні характеристики інструменту, обладнання та спорядження, що використовується під час проведення аварійних робіт;

- правила, прийоми та послідовність виконання АРР;

- прийоми, методи та види пошуку потерпілих;

- сигналізацію, умовні знаки, коди;

- правила експлуатації вантажопідйомної техніки та правила виконання такелажних робіт;

- правила ведення розвідки;

- прийоми та засоби визначення наявності уражаючих факторів;

- прийоми проведення ПРР в особливо небезпечних умовах;

- водолазні рятувальні технології;

- дози безпечної дії на людину небезпечних і шкідливих чинників (радіація, температура, НХР тощо);

- час безпечного перебування людини в екстремальних ситуаціях;

- методики та прийоми визначення стану потерпілих та важкості травм;

- прийоми подання першої долікарняної допомоги;

- прийоми надання самодопомоги та самоспасіння;

- правила експлуатації засобів зв’язку та оповіщення;

- можливості пересування у різноманітних умовах;

- основи виживання у несприятливих умовах;

- правила організації тимчасових таборів, привалів;

- прийоми та методи вилучення потерпілих із завалів, ушкоджених транспортних засобів, з верхніх поверхів зруйнованих споруд та помешкань;

- прийоми та методи вилучення потерпілих з тріщин, печер, провалів, з під лавин, селів, обвалів, снігу тощо;

- як орієнтуватися на місцевості за допомогою компаса, карти, квартальних стовпців, природними прикметами тощо;

- правила рятування тварин, матеріальних цінностей, продовольчих запасів;

- способи роботи з повітряним, водним та наземним транспортом;

- особливості пошукової роботи із застосуванням кінологічної служби;

- види основних НХР, їх фізико-хімічних властивості, характер впливу на потерпілих;

- правила організації робочого місця;

- основні засоби та прийоми попередження та гасіння пожеж;

- гранично допустимі концентрації (ГДК) небезпечних речовин під час проведення хімічної розвідки;

- можливості та засоби захисту від дії сучасних засобів ураження;

- правила організації евакуації потерпілих та населення;

- основи психології та педагогіки;

- можливості фізичного, фізіологічного та психологічного відновлення;

- правила взаємодії.

Поруч з переліченими знаннями та вміннями, рятувальник повинен мати специфічні, визначені тільки для цієї професії властивості та професійні якості:

- тривалий час виконувати одноманітні рухи, за наявності великих фізичних та емоційних навантажень, у незручних робочих позах;

- швидко пересуватися і виконувати роботи в різноманітних умовах, а також при наявності реальної та потенційної небезпеки;

- самостійно вибирати оптимальний темп роботи, узгоджуючи його з темпом роботи інших рятувальників, техніки та обладнання;

- оперативно сприймати й швидко обробляти інформацію в умовах поганої видимості, звукових перешкод, різких змін освітленості, задимленості та інших відволікаючих факторів;

- оцінювати та розрізнювати швидкість та напрямок пересування предметів;

- адекватно реагувати на небезпеку, що раптом виникла;

- одночасно стежити за декількома предметами або їх частинами;

- сприймати, розрізняти та виділяти із загального галасу корисну звукову інформацію;

- витримувати значні короткочасні фізичні та нервово-емоційні перевантаження, швидко переключати увагу, бути готовим сприймати нові навантаження, отримувати відчуття, враження;

- впевнено та безпомилково впізнавати предмети за їх формою;

- зіставляти власні сили з обсягом роботи, що належить виконати;

- визначати відстані між предметами;

- самостійно вносити зміни в роботу та швидко приймати рішення при зміні ситуації;

- швидко й влучно діяти, зберігаючи стійкість рухових реакцій під впливом екстремальних факторів, в умовах дефіциту часу;

- подавляти втому, сонливість, ефективно працювати в будь-який час доби;

- бути доброзичливим, сміливим, самовідданим, витриманим, відповідальним, мати почуття колективізму;

- погоджувати свою діяльність з роботою інших рятувальників;

- виконувати роботи безпечно;

- накопичувати досвід, аналізувати помилки, відчувати ступінь ризику;

- бути готовим до взаєморозуміння, співчуття.

Ефективність проведення пошуково-рятувальних робіт безпосередньо залежить від ступеню багатопрофільності професійних знань, умінь та навичок рятувальників. Рівень професійної підготовки рятувальників визначається стажем роботи за спеціальністю, практичним досвідом роботи та кількістю набутих суміжних професій.

Для отримання кваліфікації рятувальник повинен володіти кількома з перелічених нижче спеціальностей: пожежник-десантник, пожежник-парашутист, пожежник-респіраторник, газорятувальник, лікар, фельдшер, кінолог, рятувальник повітряного транспорту, перекладач, інструктор-методист з альпінізму, інструктор-методист з туризму, інструктор з підводного спорту, інструктор авіапожежної команди, інструктор парашутно-пожежної групи, інструктор парашутної і десантно-пожежної служби, випускаючий інструктор-водолаз, майстер-водолаз, альпініст, турист, спелеолог, парашутист, скелелаз, водій автомобіля, водій самохідних механізмів, механік-водій, підривник, піротехнік, машиніст землерийної або будівельної техніки, аквалангіст, водолаз, стропальник, такелажник, газорізчик, газозварювальник, монтажник-висотник, радіотелеграфіст, радіооператор, електромеханік зв’язку, медсестра, повар, матрос, водій маломірних суден, оператор насосних станцій, гірнопрохідник, планшетист, електромонтер, машиніст вантажопідйомної техніки.

Для організації та проведення професійної підготовки рятувальників і постійної підтримки високого рівня їх готовності до виконання дій за призначенням на НС техногенного та природного характеру, в основу підготовки покладено принцип безперервного навчання. Система містить кілька форм професійного навчання, основними з яких є первинна професійна (базова) підготовка та підвищення рівня професійної підготовки (професійна безперервна).

« Глава 2 ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА РЯТУВАЛЬНИКІВ 2.2 Первинна професійна підготовка »