Невідкладні аварійно-відновлювальні роботи (НАВР), спрямовані на створення умов безпеки праці рятувальників та скоріше відновлення постраждалих об’єктів.
НАВР можуть включати в себе:
- прокладання колонних шляхів та обладнання проїздів в завалах та на зараженій території;
- локалізацію аварій на комунально-енергетичних об’єктах;
- короткочасне відновлення ліній зв’язку, транспортних комунікацій;
- укріплення або руйнування нестійких конструкцій споруд, які загрожують обвалом.
Прокладення колонних шляхів. Колонний шлях-це вибраний на місцевості напрямок, який найпростішими дорожньо мостовими роботами готується для термінового руху людей та техніки. Колонні шляхи прокладаються за відсутності або непридатності існуючих доріг. Як свідчить досвід проведення НАВР з цією метою найкраще використовувати переносні 4-дошкові щити, збірно-розбірні дорожні покриття, які готуються заздалегідь.
В завалах, в залежності від їх видів, влаштовують проходи та проїзди. Розміри завалів в плані та по висоті під час руйнування споруд залежать від ступеня руйнування споруди, обсягу матеріалу, який потрапив до завалу, та відстані розкидання уламків.
Дорога вважається придатною для термінового проїзду якщо на ній після руйнувань залишається вільною від уламків смуга завширшки не менше 3,5 м.
Проїзди доцільно розчищати при місцевих або суцільних завалах заввишки до 1 м, якщо висота суцільних завалів перевищує 1 м, прокладають траси по поверхні завалу. Для цього поверхню завалу вирівнюють та ущільнюють. Ширина одностороннього проїзду повинна становити не менше 4 м, при цьому влаштовують роз’їзди через кожні 150÷200 м довжиною 15÷20 м ширина двостороннього проїзду повинна становити 7÷8 м в нічний час колонні шляхи та проїзди повинні освітлюватися.
Для прокладання проїзду на кожен бульдозер виділяють 2÷3 особи для проведення допоміжних робіт, які повинні бути оснащені первинними засобами гасіння пожежі, простими засобами для проведення вибухових робіт та інструментом для дроблення кам’яних глиб.
Локалізація аварій на комунально-енергетичних об’єктах. Пошкодження комунально-енергетичних та технологічних об’єктів локалізують негайно після прибуття рятувальників, оскільки вони можуть поширити осередок ураження.
Невідкладні роботи з локалізації наслідків руйнувань виконуються одночасно з пошуковими роботам.
Аварійні роботи на водопровідних об’єктах. Під об’єктами водопостачання розуміють комплекс штучних споруд, каналів, трубопроводів та пристроїв, за допомогою яких воду забирають з джерел та подають споживачам. Вони складаються зі споруд (наземна частина) та мереж (підземна частина) трубопроводів та колодязів.
За призначенням системи водопостачання поділяються на:
- міські, як показано на рис. 3.19, які складаються з водозабірних споруд; насосних станцій 1-го підйому; очисних споруд; резервуарів чистої води; насосних станцій 2-го підйому; водонапірних веж; водоводів; водопровідної мережі; внутрішнього водопроводу;
Рис. 3.19. Схема водопостачання міста:
1-водозабірна споруда; 2-насосна станція першого підйому; 3-очисні споруди; 4-резервуари чистої води; 5-насосна станція другого підйому; 6-водонапірна вежа; 7-водопровідна мережа
- промислові (рис. 3.20) які бувають прямоточні, послідовні, зворотні, повторні;
Рис. 3.20. Схема промислового водопостачання:
1 - прямоточна; 2 - послідовна; 3 - зворотна; 4 - повторного використання
- протипожежні.
Характер можливих руйнувань.
На об’єктах водопостачання можуть виникати наступні види руйнувань:
- руйнування споруд найбільшу небезпеку становить руйнування очисних станцій оскільки для хімічного очищення води використовується хлор, який зберігається в сталевих місткостях по 800 кг під тиском у зрідженому стані. В таких спорудах може зберігатися до 20 т хлору. У разі виходу хлору в атмосферу утворюється зона хімічного зараження. Взагалі наземні споруди можуть руйнуватися при надлишковому тиску 30 кПа та вище;
- руйнування мереж. Мережі є більш стійкими, вони можуть руйнуватися при тиску від 200 кПа. Найбільшу небезпеку становить можливе затоплення завалів, будинків, доріг тощо;
- загазованість колодязів з запірною арматурою.
Ліквідація загрози затоплення завалених людей
Основними джерелами затоплення завалів є пошкоджені домові водопровідні, опалювальні та каналізаційні комунікації, які проходять поблизу завалених людей. За наявності загрози затоплення необхідно, якщо це можливо, вилучити людей, якщо це неможливо зробити, треба з’ясувати джерело потрапляння води та спробувати перекрити засувки. Склад робіт та послідовність їх виконання наступна: в першу чергу треба направити потік води в каналізаційний люк, потім знайти люк з засувкою та перекрити її. Для попередження затоплення підвальних приміщень додатково виконують насип.
Ліквідація загрози затоплення доріг
При руйнуванні магістральних трубопроводів виникає загроза затоплення або розмиву доріг.
|
Зруйнована будівля |
|
Пошкоджений водопровід |
|
Каналізаційний колектор |
|
Переїзд |
|
Перехід |
Рис. 3.21. Локалізація аварій на водопроводі
Забезпечення водою для гасіння пожеж
До заходів із забезпечення водою гасіння пожеж в осередках ураження відносяться:
- відновлення частково пошкоджених насосних станцій першого та другого підйому, улаштування тимчасових насосних станцій;
- усунення пошкоджень та руйнувань в мережах водопостачання;
- відключення окремих ділянок міської мережі для створення належного тиску;
- забезпечення забору води з відкритих джерел.
Відновлення земляних плотин
Для відновлення герметичності плотин потрібно спочатку скинути в проран велике каміння, бетонні куби та блоки які не може знести вода. В міру ослаблення потоку скидають каміння меншого розміру, потім дрібне каміння та суглинок.
В якості профілактичних заходів виконують попередній скид води.
Заходи безпеки під час ліквідації аварій
Для ліквідації аварій на водопровідних мережах потрібно мати план їх розміщення з прив’язкою до будівель та споруд. Повинні бути вказані колодязі, які можуть біти загазовані.
Під час роботи в колодязях обслуга повинна складатися з трьох осіб. Спускатися в колодязь дозволяється тільки одній особі. Вона повинна мати запобіжний пояс та спеціальний ліхтар. Загазованість колодязів може бути усунена природним вивітренням або за допомогою димовсмоктувачів.
На очисних спорудах використовується хлор, тому всі роботи там потрібно проводити в засобах індивідуального захисту.
Аварійні роботи на об’єктах каналізації.
Об’єкти каналізації міст. Для відведення стічних вод призначена система каналізації, яка поділяється на фекальну, господарчу, промислову та атмосферну. Загальна схема роботи каналізації представлена на рис. 3.22.
Рис. 3.22. Схема роботи каналізації:
1-колектори; 2-колодязі; 3-станція перекачування; 4-головний колектор; 5-очисні споруди; 6-скидні споруди; 7-водойма.
Її робота полягає в наступному стічні води з різних будівель та споруд збігають у дворову або квартальну мережу, потім вода відводиться у вуличну мережу, потім магістральним колектором вода відводиться на очисні споруди.
В залежності від характеру вод, які відводяться, каналізація може бути:
- загально сплавною, коли всі води, незалежно від їх походження та характеру, відводяться єдиною мережею трубопроводів;
- роздільною, коли побутові та сильно забруднені води відводяться однією мережі, а дощові іншою.
В основному мережі каналізації виконують безнапірними для чого труби укладають з невеликим нахилом. За великої довжини каналізаційної мережі та малих ухилах виконують насосні станції перекачування, які подають стічні води на очисні споруди.
Конструкції каналізаційних мереж та споруд. Каналізаційні мережі виконуються з чавунних, керамічних, бетонних та залізобетонних труб різного діаметра. Стики труб герметизують бітумною мастикою або цементним розчином. Для спостереження за роботою каналізаційних мереж виконують оглядові колодязі. Окрім каналізаційних колодязів, для збору дощових вод виконують спеціальні колодязі, які збирають атмосферні опади та відводять їх в загально сплавну мережу.
До каналізаційних споруд відносяться також дюкери (напірні трубопроводи, які проходять під річкою, яром тощо); насосні станції, очисні споруди та випуски.
Для очищення стічної води застосовується хлорне вапно після очищення вода потрапляє у водойми.
Характер можливих руйнувань. При руйнуванні системи каналізації або її окремих елементів можуть відбуватися затоплення стічними водами будівель та споруд, ділянок вулиць. При руйнуванні або аваріях на станціях перекачування може вийти з ладу вся система каналізації міста, в цьому випадку місто на тривалий час може лишитися без води. Небезпеку становить можливий контакт стічних вод з водопровідною коли, під час аварій вона може потрапляти у водопровід. На насосних станціях перекачування може утворюватися вибухонебезпечна концентрація завдяки потраплянню різних ЛЗР через каналізаційну мережу та розкладення фекальних мас з утворенням метану. В промисловій каналізації підприємств може також утворюватися вибухонебезпечна концентрація при аварійних зливах ЛЗР та ЗР.
Аварійні роботи на об’єктах каналізації. Аварійні роботи на об’єктах каналізації полягають в усуненні або обмеженні затоплень.
Для цього, насамперед, відкривають аварійні скиди на каналізаційних колекторах перед пошкодженими спорудами. У разі пошкодження станції перекачування приплив стічних вод потрібно припинити та спрямувати по аварійному скиду.
Якщо існує загроза затоплення завалів будівель та споруд потрібно виконувати відвідні канали, лотки минаючи пошкоджені ділянки мережі як показано на рис. 3.23.
Рис. 3.23. Способи відведення стічних вод:
1-пошкоджений колектор; 2-аварійний перепуск; 3-зливальна каналізація
Прочищення закупорених ділянок проводять за допомогою пожежних стволів А.
Безпека праці. Аварійні роботи на об’єктах каналізації мало чим відрізняються від робіт на системах водопостачання, але існують деякі відмінності, а саме:
- в каналізаційні мережі можуть потрапляти шкідливі або займисті рідини тому потрібно застосовувати засоби індивідуального захисту під час роботи, особливо в замкнутих просторах;
- при розкладенні фекальних мас можуть виділятися вибухонебезпечні гази (метан, сірковуглець), тому в насосних каналізаційних станціях не можна користуватися відкритим вогнем;
- зварювальні та інші вогневі роботи можна проводити тільки після ретельного провітрювання;
- роботи в колодязях повинні виконуватися обслугою в складі не менше чотирьох осіб, а в прохідних каналах і колекторах-не менш п’яти: один працює в колекторі, по двоє спостерігають біля сусідніх колодязів.
Аварійні роботи на мережах газопостачання
Системи газопостачання міст. Системи газопостачання міст та населених пунктів складаються з джерел газопостачання; підземних сховищ; газгольдерних станцій; підземних газорегуляторних пунктів та інші установок, які забезпечують видобування, обробку та постачання газу споживачам.
Штучний газ отримують в наслідок термохімічної обробки вугілля, торфу, нафти, мазуту та інших видів твердого палива.
Природний газ видобувається підземним способом за допомогою бурових установок та по магістральних газопроводах діаметром до 1500 мм. під тиском 7,5 мПа подається в міста як видно з рис. 3.24.
Рис. 3.24. Принципова схема газопостачання:
1-родовище; 2-компресорні; 3-газопровід високого тиску; 4-розподільча станція; 5-ГРП; 6-газопровід середнього тиску; 7-газопровід низького тиску; 8-житлова будівля
Основними елементами системи є газопроводи, які поділяються на:
- магістральні, що транспортують газ від місця видобування до промислових споживачів та міст;
- міські, що забезпечують подачу та розподіл газу в середині міста. Міські газопроводи можуть бути високого тиску 1200-300 кПа, середнього від-300 до 5 кПа, низького-до 2 кПа;
- промислові, що забезпечують потреби підприємств.
Газопроводи високого тиску подають газ через газорегуляторні пункти (ГРП) в газопроводи високого та середнього тиску, газгольдерним станціям та крупним промисловим підприємствам. Газопроводи середнього тиску живлять через регуляторні пункти мережу низького тиску. Газопроводи низького тиску обслуговують дрібних споживачів – житлові будівлі. ГРП призначені для пониження тиску газу, газгольдери призначені для зберігання запасу газу, якщо подача відбувається нерівномірно.
Характер можливих руйнувань. Пошкодження газових мереж та споруд відбувається з наступних причин:
- корозії трубопроводів;
- порушення щільності з’єднань арматури;
- механічні пошкодження трубопроводів.
Особливе місце займають аварії на магістральних трубопроводах, оскільки вони призводить до відключення великої кількості споживачів.
Найбільш стійкими до сил руйнувань є підземні трубопроводи, які руйнуються за надлишкового тиску 200 кПа, трубопроводи, прокладені на поверхні землі, руйнуються за тиску від 10 кПа.
У разі руйнування трубопроводів на поверхню виходить газ, який за наявності джерела запалювання може вибухати або спалахувати. Це може приводити до руйнування або загоряння об’єктів, які розташовані поблизу.
Аварійні роботи на системах газопостачання. Аварійні роботи пов’язані, насамперед, з усуненням загазованості будівель, споруд а також території. Визначити загазованість можна за запахом, для цього в природний газ додають речовини, які мають різкий запах.
Для ліквідації аварій на газових системах призначена аварійна газова служба. Пожежні підрозділи під час аваріях виконують окремі завдання. Якщо газ виходить, та не горить, необхідно:
- насамперед виключити появлення джерел загоряння;
- привести в готовність сили та засоби (провести бойове розгортання);
- пожежну техніку та особовий склад розташувати таким чином, щоб у разі вибуху їх не було виведено із строю.
Якщо газ виходить та горить, то необхідно:
- якщо є загроза загоряння сусідніх приміщень вжити заходів щодо їх захисту та гасіння;
- зрошувати факел полум’я розпиленими струменями води для зменшення температури;
- охолоджувати трубопроводи, з яких виходить газ при цьому полум’я не збивати, а дати вигоріти після перекриття засувок.
Безпека праці. Природні та штучні гази є вибухонебезпечними та токсичними, тому всі роботи потрібно проводити в засобах індивідуального захисту. Газонебезпечні роботи виконують фахівці під час роботи в колодязях, траншеях ланка повинна складатися не менш як з трьох осіб, які повинні бути екіпіровані в засоби індивідуального захисту. Взуття не повинно мати металевих частин.
Робоча частина інструменту також повинна бути іскробезпечна.
Для освітлення колодязів та приміщень, які можуть бути загазовані, потрібно використовувати іскробезпечні ліхтарі.
В процесі усунення пошкодження на газопроводі перевіряють загазованість суміжних приміщень.
У разі виявлення газу в приміщеннях, їх потрібно провітрювати.
проводяться з метою попередження загазованості будинків та споруд. Під час ліквідації аварії припиняють подачу газу для чого перекривають мережу за допомогою запірної арматури. У разі загоряння газу перекривають його потрапляння в мережу та дають вигоріти.
Аварійні роботи на системах тепло забезпечення
Для запобігання ураження людей нагрітою парою та водою відкривають оглядові колодязі та камери, які розташовані поблизу котелень і теплостанцій, а також відключають теплотраси, перекриваючи засувки.
Аварійні роботи на електричних мережах
Проводяться фахівцями тільки після знеструмлення та заземлення. Заземлення проводиться з обох сторін від місця робіт на найближчих опорах; в підземних кабелях-на обох сторонах на найближчих трансформаторних пунктах-за допомогою переносного заземлення. Усі роботи повинні виконуватися з використанням захисних засобів.
Відновлення ліній зв’язку та транспортних комунікацій
Відновлення ліній зв’язку, транспортних та інших комунікацій має важливе значення, особливо коли район НС відрізано від інших районів держави.
Для відновлення ліній зв’язку прокладають тимчасові лінії, але за можливості пошкоджені ділянки потрібно відновлювати повністю. Для забезпечення рятувальних робіт зв’язком потрібно використовувати радіостанції. Для забезпечення електрикою – пересувні електростанції типу АБ-4, які мають двотактний двигун, що приводить в дію генератор потужністю 4 кВт.
Для забезпечення рятувальних робіт водою, відновлюють мережі водопостачання та обладнають тимчасові насосні станції, в тому числі на базі ПНС-110. В першу чергу такі пункти влаштовують там де проводяться рятувальні роботи, а також на пунктах збору потерпілих.
Укріплення або руйнування конструкцій
Конструкції, що загрожують обвалом та заважають пересуванню та веденню рятувальних робіт, укріпляють або руйнують.
Укріпленню підлягають конструкції, які в подальшому можуть бути відновлені. Для тимчасового розкріплення стін можуть застосовуватися розпірки, підкоси. Для кріплення використовують елементи зруйнованих будинків або заздалегідь приготовлені дерев’яні або металеві балки, бруси тощо.
| « 3.1.4.4 Транспортування потерпілого вгору | Контрольні питання » |