ОРГАНІЗАЦІЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ
Глава 8 РЯТУВАЛЬНІ РОБОТИ НА ВОДІ
|
Президентом України видано розпорядження від 14 липня 2001 року № 190/2001-рп “Про невідкладні заходи щодо запобігання загибелі людей на водних об’єктах” з метою залучення місцевих органів влади, громадськості до активної участі у роз’яснювальній і організаційній роботі серед населення з попередження нещасних випадків та поданні допомоги на водах, а також всебічного сприяння оперативно-рятувальним службам МНС. Україна володіє великими водними ресурсами, які широко використовуються для водним транспортом, риболовній промисловості, гідротехнічних споруд, гідро та атомних електростанцій. На цих об’єктах зайняті сотні тисяч людей. Плавання, катання на човнах, ходіння на яхтах та катерах являються чудовими засобами відпочинку і зміцнення здоров’я людей. Порушення основних правил та заходів обережності на воді нерідко призводить до нещасних випадків. Аналіз узагальнених даних про утоплених свідчить про те, що більша частина людей гине під час купання, особливо у необладнаних, небезпечних місцях, а також через невміння триматися на воді, дальні запливи та коливання моря; утонують при аварійних ситуаціях на гребних і моторних човнах, під час переправ, порушуючи навігаційні правила, а також у період паводків і повеней. Особливу тревогу викликає те, що серед утоплених більше половини дітей та юнаків до 19 років. Таким чином, основне завдання оперативно-рятувальних підрозділів МНС України, є організація і проведення серед населення роз’яснювальної роботи, охорона життя і безпеки людей на воді. Обережність – гарантія безпеки. Але якщо нещасний випадок все ж виник, то зберегти життя потерпілому можна лише правильно і своєчасно подавши йому першу допомогу.
|
© 2009 Університет цивільного захисту України