Причини. Виникають у результаті впливі високої температури (полум'я, гаряча рідина або рідина, що горить, розпечені предмети), а також хімічних речовин, отрутних рослин, сонячних променів. Хоча при опіках уражаються в основному шкіра і підшкірна клітковина, вони впливають на увесь організм.
Симптоми. Розрізняють чотири ступені тяжкості опіків:
I – почервоніння і набряк шкіри;
II – пухирі, наповнені жовтуватою рідиною – плазмою крові;
III – струп’я – результат місцевого некрозу (омертвіння тканин);
IV – обвуглювання тканин.
У разі великих, навіть неглибоких опіків виникає шок, в обпалених місцях утворюються токсичні речовини, що, проникаючи в кров, розносяться по всьому організмові. На обпалені ділянки потрапляють мікроорганізми; опікові рани, як правило, починають гноїтися. При опіках II ступеня, що охопили одну третину поверхні тіла, виникає серйозна небезпека для життя потерпілого.
Перша допомога. Насамперед необхідно припинити дію термічного агента на шкіру, тому багато чого залежить від слушності заходів, вжитих постраждалими або оточуючими їх людьми.
У разі загорання одягу потрібно накрити ділянку, що горить, цілком тканиною, засипати його снігом або занурити у воду рис. 9.5.
Рис. 9.5 Гасіння полум’я на постраждалому
У разі опіку гарячими рідинами необхідно моментально зняти одяг і відразу підставити обпалену ділянку під струмінь холодної води. При цьому зменшуються біль і почуття печіння в ураженій області. Швидкий вплив холодної води значною мірою сприяє зниженню внутришньошкірної температури, зменшує ступінь і глибину прогрівання тканин, що в ряді випадків запобігає розвитку більш глибокого опіку рис. 9.6.
Рис. 9.6. Охолодження місця опіку.
Потім уражену ділянку обприскують пантенолом і накладають стерильну пов'язку, а за відсутності стерильного матеріалу – будь-яку чисту тканину рис. 9.7.
Рис. 9.7. Попередження розвитку шоку.
При опіках середнього розміру і тяжкості (наприклад, опік II ступеню площею більше однієї долоні) слід провести профілактику шоку: дати потерпілому 1 – 2 пігулки анальгіну, тепле пиття – 2 – 3 склянки з чайною ложкою соди, накласти холод на ділянку пов'язки на опіковій поверхні.
Під час розвитку шоку в потерпілого спостерігається слабкий прискорений пульс, холодний піт, блідість. Потрібна невідкладна госпіталізація. Оскільки такий стан небезпечний для життя.
Відносно безпечним можна вважати лише стан потерпілого при опіках I – II ступеня, невеликих за площею (до 1 долоні) і в разі їхній локалізації, але не на кисті та обличчі. При цьому через 3 – 4 години після опіку шкіру повторно обприскують пантенолом, пухир, який утвориться, підрізають біля основи ножицями, протертому йодом, і знову накладають стерильну пов'язку. Це повторюють двічі в день до загоєння.
За опіків великої площі, а також навіть за невеликих опіків III – IV ступеня потерпілого потрібно терміново доставити до лікаря. У разі неможливості швидкої евакуації опікову поверхню 2 – 3 рази на день обприскують пантенолом, потерпілому дають багато пиття із содою (до 1,5 – 2 л води на добу з 5 чайними ложками соди), усередину дають по 1 таблетці анальгіну, димедролу і еритроміцину.
| « 9.3 Втрата свідомості | 9.5 Медична аптечка аварійно-рятувальної групи » |