Спеціальне водопостачання

4.1 Класифікація систем водопостачання

Система водопостачання - це комплекс інженерних споруд, які призначені для забору води від вододжерел, її очищення (у випадку необхідності), зберігання та подачі до місця споживання.

Спеціальне протипожежне водопостачання забезпечує подачу води у розрахунковій кількості з необхідним тиском на визначений термін гасіння пожежі при виконанні вимог до надійності функціонування усього комплексу системи водопостачання.

Нормативні вимоги до систем водопостачання сформульовані у будівельних нормах СНиП 2.04.01–85* «Внутренний водопровод и канализация зданий», СНиП 2.04.02 – 84* «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения».

Системи водопостачання класифікуються за декількома ознаками.

За призначенням системи водопостачання поділяють на:

господарчо–питні, які призначені для подачі води на господарчі та питні потреби населення та працівників промислових підприємств;

виробничі, які подають воду на виробництво;

протипожежні, які забезпечують водопостачання на пожежогасіння;

об’єднані системи водопостачання: господарчо–протипожежні, виробничо – протипожежні або господарчо–виробничо-протипожежні.

У містах та населених пунктах найчастіше влаштовують об’єднані господарчо–питні водопроводи, які також можуть подавати воду на потреби промислових підприємств. При великих витратах води промислові підприємства можуть мати самостійні водопроводи, які забезпечують підприємство водою як із зовнішнього джерела (міського магістрального водопроводу), так і від місцевих джерел - поверхневих та підземних. При цьому системи водопостачання забезпечують господарчо–питні, виробничі та протипожежні потреби. Перевага віддається об’єднанню протипожежного водопроводу з господарчим, а не з виробничим, тому що виробнича водопровідна мережа не обов’язково існує на кожному об’єкті підприємства. Крім того, для деяких технологічних процесів воду необхідно подавати під певним тиском, який змінюється при пожежогасінні, що може привести до аварії. Тому пожежні гідранти найчастіше розташовують на господарчо – протипожежному водопроводі. За необхідності гідранти можливо встановлювати і на господарчих водопроводах, якщо витрати води на пожежогасіння значно менше господарчо-питних потреб. Окремі протипожежні водопроводи влаштовують на найбільш пожежонебезпечних об’єктах – підприємствах нафтохімічної та нафтопереробної промисловості, складах нафти та нафтопродуктів, лісобіржах, сховищах зріджених газів та інших.

За кількістю об’єктів обслуговування водопроводи влаштовують:

централізованими,

місцевими,

груповими,

зонними.

Найчастіше системи водопостачання влаштовуються централізованими. Вони використовуються для подачі води до населених пунктів, промислових підприємств в них. Представляють собою централізовану систему з одним або декількома джерелами водопостачання, які забезпечують подачу води до однієї мережі.

Місцеві системи водопостачання обслуговують одну будівлю або невелику групу компактно розміщених будівель від одного поблизу розташованого джерела (наприклад, промислове підприємство, район міста). Якщо водопровід подає воду до декількох об’єктів (наприклад, групи малих населених пунктів, групи промислових підприємств), він має назву групового водопроводу. Для живлення водою під необхідним тиском різних районів населеного пункту, що мають значну різницю у геодезичних відмітках, влаштовують зонні системи.

Централізовані системи водопостачання за ступенем забезпеченості подачі води підрозділяються на три категорії:

I — допускається зниження подачі води на господарчо-питні потреби не більше 30 % розрахункової витрати та на виробничі потреби до межі, яка встановлюється аварійним графіком роботи підприємств; тривалість зниження подачі не повинна перевищувати 3 діб. Перерва в подачі води або зниження подачі нижче зазначеної межі допускаються на час вимикання ушкоджених та включення резервних елементів системи (обладнання, арматури, споруд, трубопроводів та ін.), але не більше ніж на 10 хв;

II — допустима величина зниження подачі води та ж, що при I категорії; тривалість зниження подачі не повинна перевищувати 10 діб. Перерва в подачі води або зниження подачі нижче зазначеної межі допускаються на час вимикання ушкоджених та включення резервних елементів або проведення ремонту, але не більше ніж на 6 годин;

III — допустима величина зниження подачі води та ж, що при I категорії; тривалість зниження подачі не повинна перевищувати 15 діб. Перерва в подачі води або зниження подачі нижче зазначеної межі допускається на час проведення ремонту, але не більше ніж на 24 години.

Об'єднані господарчо-питні та виробничі водопроводи населених пунктів при кількості мешканців у них більше 50 тис. осіб варто відносити до I категорії; від 5 до 50 тис. осіб — до II категорії; менш 5 тис. осіб — до III категорії.

За тиском водопроводи поділяються на водопроводи:

низького тиску,

високого тиску.

У мережі низького тиску вільний напір на рівні поверхні землі (пожежному гідранті) повинен бути не менше 10 м. Таким чином, потрібний для гасіння пожежі тиск на пожежному стволі необхідно створювати пересувними пожежними автонасосами.

У системах високого тиску вода до місця пожежі може подаватися безпосередньо від гідрантів, а необхідний для пожежогасіння напір у мережі та біля стволів при цьому забезпечується стаціонарними пожежними насосами, які розміщують у насосних станціях.

За видом вододжерела системи водопостачання можуть влаштовуватися:

з забором води з поверхневих джерел,

з забором води з підземних джерел,

зі змішаними джерелами водопостачання.

За способом подачі води водопроводи можуть бути:

напірні (із подачею води насосами),

самотічні (при розміщенні вододжерела на висоті, що забезпечує природне водопостачання споживачів).

« ГЛАВА 4. СИСТЕМИ ТА СХЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ 4.2 Схеми водопостачання населених пунктів »