Схема водопостачання для населених пунктів з використанням поверхневих вододжерел показана на рис. 4.1. Вода поступає у водоприймач (оголовок) 1 та самотічними трубами 2 подається до берегового колодязя 3, а із нього насосною станцією першого підйому (НС-І) 4 до очисних споруд – відстійників 5 та фільтрів 6. Після очищення та знезаражування хлором або іншим засобом вода подається до резервуарів чистої води (РЧВ) 7, від яких забирається насосною станцією другого підйому (НС – ІІ) 8 та по водоводах 9 через водонапірну башту 10 магістральною 11 та розподільчою 12 мережами подається до споживачів 13.
Очисні споруди необхідні для надання воді необхідних фізичних, хімічних та бактеріологічних якостей. Їх робота найбільш ефективна при рівномірному постачанні води.
Насосна станція другого підйому будується із урахуванням режиму водоспоживання, який протягом доби нерівномірний. Регулювання нерівномірності роботи насосних станцій першого та другого підйомів досягається за рахунок влаштування РЧВ та водонапірних башт.
Водонапірні башти використовують для створення необхідного тиску води у мережі. У РЧВ, водонапірних баштах зберігається запас води на пожежогасіння.
Рис. 4.1 - Стандартна схема водопостачання населеного пункту:
1- оголовок, 2 – самотічні труби, 3 – береговий колодязь, 4 – насосна станція першого підйому, 5 – відстійники, 6 – фільтри, 7 – резервуари чистої води, 8 – насосна станція другого підйому, 9 – водоводи, 10 – водонапірна башта, 11 – магістральна мережа, 12 – розподільча мережа, 13 – водоспоживачі.
Схеми водопостачання міст з використанням підземних джерел влаштовуються, як правило, без очисних споруд (рис. 4.2). Вода подається безпосередньо до резервуарів чистої води.
Рис. 4.2 - Схема водопроводу при підземному джерелі:
1 - артезіанська свердловина з насосом, 2 – запасний резервуар, 3 – насосна станція другого підйому, 4 – водонапірна башта, 5 – водопровідна мережа.
Схеми водопостачання міст з декількома джерелами водопостачання влаштовуються при використанні підземних вод, а також при водопостачанні великих міст. Як правило, джерела водопостачання розміщуються із різних сторін населеного пункту (рис. 4.3). Таке водопостачання забезпечує більш рівномірний розподіл води в мережі.
Рис. 4.3 - Схема водопроводу із тристороннім живленням водою:
1 – артезіанські свердловини, 2- запасні резервуари, 3 – насосні станції другого підйому, 4 – водопровідна мережа міста, ЗСО – зона санітарної охорони.
Централізована система водопостачання може бути розділена на декілька зон, що дозволяє зменшити тиск у водопровідних мережах та знизити затрати енергії на підйом води. Зонування може бути послідовне (рис. 4.4) або паралельне (рис. 4.5).
При послідовному зонуванні НС кожної зони постачає воду у кількості, необхідній для усіх зон, під тиском, необхідним тільки для цієї зони.
Рис. 4.4 - Схема послідовного зонного водопостачання
Насоси верхньої зони можуть брати воду безпосередньо із мережі нижньої зони (рис. 4.4 а) або від резервуара, розміщеного між зонами (рис. 4.4 б). Резервуар одночасно виконує роль джерела водопостачання для насосної станції верхньої зони та контррезервуара для мережі нижньої зони. Розміщується резервуар вище границі зон на такій висоті, що забезпечує необхідні напори у верхніх точках мережі нижньої зони.
При паралельній системі зонування вода подається у мережу кожної зони окремими групами насосів, що розміщені у загальній насосній станції, окремими водопроводами (рис. 4.5). Кожна група насосів подає кількість води, необхідну для обслуговування своєї зони, та створює напір, який забезпечує достатній тиск у найбільш віддаленій точці зони.
Рис. 4.5 - Схема паралельного зонного водопостачання
У містах поряд із централізованими водопроводами дуже розповсюджені системи місцевого водопостачання. Вони обладнуються насосними установками невеликої потужності (до 40 л/с) і призначені для підвищення тиску у водопроводах будівель підвищеної поверховості та інших, коли тиск у централізованому водопроводі недостатній для забезпечення необхідного напору у всій будівлі, у тому числі при пожежі.
Водопроводи міст, як правило, влаштовують низького тиску та при цьому об’єднаними (госодарчо – протипожежними). У невеликих містах пожежні витрати води забезпечують за рахунок встановлення в насосних станціях другого підйому додаткових насосів. У великих містах пожежні витрати води складають незначну частину від господарчо – питних витрат, тому вони не впливають на режим роботи водопровідних споруд.
| « 4.1 Класифікація систем водопостачання | Схеми водопостачання малих населених пунктів » |