Спеціальне водопостачання
11.3 Розрахунок внутрішнього протипожежного водопроводу
|
1. Перед початком проектування системи внутрішнього протипожежного водопроводу (ВПВ), потрібно визначити необхідність його влаштування та мінімальну витрату води на пожежогасіння. В залежності від типу будівлі, необхідність проектування ВПВ, а також мінімальні витрати води на пожежогасіння та кількість струменів на кожну точку приміщення визначається за допомогою п. 6.1. СНиП 2.04.01-85*. Для будівлі житлового або громадського призначення кількість струменів на кожну точку приміщення (n) та витрату кожного струменя (q) визначають за допомогою таблиці 1. Для будівлі виробничого призначення кількість струменів на кожну точку приміщення (n) та витрату кожного струменя (q) визначають в залежності від категорії будівлі за пожежовибухонебезпекою, ступеня вогнестійкості та об’єму будівлі за допомогою таблиці 2 (табл. 1 СНиП 2.04.01-85* - табл. 11.4; табл.2 СНиП 2.04.01-85* - табл. 11.5 ).
Таблиця 11.4 - Витрати води на пожежогасіння та кількість струменів для житлових та громадських будівель
Таблиця 11.5 - Витрати води на пожежогасіння та кількість струменів для виробничих будівель
2. Визначаються характеристики обладнання пожежних кранів, тобто:
Визначення діаметру пожежного крану виконується згідно п. 6.8 прим.2 СНиП 2.04.01-85*.
Діаметр рукава приймається рівним діаметру пожежного крана. Довжина пожежного рукава може бути 10, 15 або 20 м (п. 6.14 СНиП 2.04.01-85*). Вибір довжини пожежного рукава для пожежного крану виконується в залежності від конфігурації будівлі та особливостей приміщень в яких проектується ВПВ. Діаметр насадка ствола для ВПВ може бути 13 або 19 мм. Рекомендується приймати діаметр насадка в відповідності до діаметра пожежного крану.
3. Визначається мінімальний радіус компактної частини струменя за допомогою п. 6.8 СНиП 2.04.01-85*.
4. За допомогою табл.3 СНиП 2.04.01-85* (табл.11.6) визначаються фактичні параметри розрахункових величин (фактичний радіус компактної частини струменю, фактичні витрати води з пожежного крану, напір на пожежному крані) в залежності від прийнятого обладнання пожежних кранів.
Таблиця 11.6 - Визначення дійсної витрати води з пожежного крана
5. Для забезпечення умов зрошення приміщення необхідною кількістю струменів, пожежні крани (ПК) повинні встановлюватися один від одного на відстані не більше:
(11.5) де k=1 – при зрошенні кожної точки приміщення двома струменями; k=2 при зрошенні кожної точки приміщення одним струменем; lр - довжина пожежного рукава, м; В - ширина будівлі, м; Rпр.к- проекція радіуса компактної частини струменя, м; визначається за формулою:
де Rк - висота компактної частини струменю (таблиця 11.6 з урахуванням висоти та типу будівель), м; z – висота приміщення, м; 1,35 – висота встановлення ПК над підлогою (СНиП 2.04.01-85* п.6.13), м.
6. Визначення кількості пожежних кранів виконується в два етапи:
При розташуванні ПК в плані будівлі, необхідно враховувати наступне:
Загальна кількість ПК в будівлі визначається: де nпов - кількість поверхів в будівлі, nПК - кількісті пожежних кранів на одному поверсі будівлі.
7. Визначається конфігурація магістрального трубопроводу та кількість вводів. Згідно п.9.1 СНиП 2.04.01-85* магістральна мережа, що забезпечує подачу води до ПК, може бути кільцевої або тупикової конфігурації, а також приєднатися до зовнішньої мережі одним або декількома вводами (при цьому кожний ввід розраховується на 100% пропуск води). Для побудування аксонометричної схеми мережі та виконання її гідравлічного розрахунку необхідно визначити конфігурацію магістрального трубопроводу та кількість вводів в будівлю.
У розрахунку приймають участь ПК, що розташовані в диктуючій точці, в кількості, яка дорівнює кількості струменів на кожну точку приміщення n. На аксонометричній схемі намічають розрахункові ділянки та напрямки руху води, які приймаються так, щоб вода рухалась від точки живлення мережі до диктуючої точки найкоротшим шляхом (диктуюча точка – точка найбільш високо та далеко розташована від вводу в будівлю).
8. Гідравлічний розрахунок мережі виконується згідно з СНиП 2.04.01-85* п. 7.2–7.6, з метою:
При виконанні попереднього розподілу витрат води по ділянках магістральної мережі, розрахунок ведеться від диктуючій точки до точки водоживлення мережі. Для визначення витрати води розрахункової ділянки використовується перший закон Кірхгофа: сума витрат води для вузла повинна дорівнюватися нулю, з умов, що витрати води, що входять до вузла – умовно позитивні, а що виходять з вузла – умовно негативні; тобто Діаметр труб магістральної мережі повинен бути:
(11.6) де v - швидкість руху води в мережі (до пожежі – 1-1,5 м/с, при пожежі – до 3 м/с); qділ – витрати води найбільше навантаженої ділянки, м3/с.
Діаметр труб вводу повинен бути не менш діаметру труб магістральної мережі та визначається за формулою:
де v - швидкість руху води в трубах вводу, м/с; qвв – витрати води, які повинні пропустити труби вводу (для окремої системи ВПВ дорівнюють фактичним витратам води на пожежогасіння з урахуванням кількості струменів), м3/с.
9. Визначаються втрати напору в магістральному трубопроводі та трубах вводу. Втрати напору в магістральному трубопроводі визначаються
де А - питомий опір труб магістрального трубопроводу (табл.11.7); l - довжина магістрального трубопроводу, м; qділ – витрати води найбільше навантаженої ділянки, м3/с.
Таблиця 11.7 - Значення опорів труб в залежності від їх діаметру та матеріалу
Втрати напору в трубах вводу визначаються:
де А - питомий опір труб вводу (табл.11.7); lвв - довжина вводу, м; qвв – витрати води, які повинні пропустити труби вводу, м3/с.
Необхідний напір на вводі в будівлю до пожежі складається з наступних величин:
(11.7) де hм - втрати напору в частині мережі, що з’єднує точку водоживлення мережі та диктуючу, при роботі мережі до пожежі (визначається в залежності від конфігурації мережі: для тупикової – як сума втрат напору ділянок; для кільцевої – як півсума втрат напору в півкільцях, де втрати напору в півкільцях визначаються як сума втрат напору на розрахункових ділянках, що складають це півкільце, з урахуванням другого закону Кірхгофа); k - коефіцієнт урахування місцевих опорів (СНиП 2.04.01-85* п.7.7); hвв - втрати напору в трубах вводу (до пожежі); hвод = SQ2 - втрати напору на водомірі, S – опір водоміру (див. § 11.1); Нв - вільний напір біля водорозбірного прибору, що розташований в диктуючій точці; z - висота розміщення цього прибору у відношенні до вводу в будівлю.
Значення k приймаються наступними (СНиП 2.04.01 - 85* п.7.7):
Необхідний напір на вводі в будівлю при пожежі визначається
(11.8) де hм - втрати напору в мережі при її роботі під час пожежі, м; hвв- втрати напору в трубах вводу під час пожежі, м; НПК - напір у ПК, розташованому в диктуючій точці;
10. Вибір схеми ВПВ виконується згідно з СНиП 2.04.01-85* п.12.1, 13.1. Якщо напір у зовнішній мережі менше потрібного напору на вводі в будівлю, тоді необхідно запроектувати підвищення напору у внутрішній мережі за допомогою насосів – підвищувачів, водонапірного баку, гідропневмоустановки або інших споруд.
|
© 2007 Університет цивільного захисту України