Вибір схеми внутрішнього протипожежного водопроводу (ВПВ) залежить від співвідношення необхідного напору на вводі в будівлю та гарантованого напору в зовнішній мережі.
Можливі наступні схеми внутрішніх водопроводів.
Схема без підвищувальних установок (рис. 11.1 а) влаштовується у тому випадку, коли гарантований напір зовнішнього водопроводу більше напору, що необхідний для роботи господарчо – питних приладів та пожежних кранів:
(11.1)
де Нгар – гарантований напір в зовнішній мережі, м;
Н – напір, необхідний для роботи господарчо – питних приладів, м;
Нпож - напір, необхідний для роботи пожежних кранів, м.
Схема з пожежними насосами – підвищувачами (рис. 11.13) влаштовується у тих випадках, коли
(11.2)
Рис. 11.13 - Схема водопроводу з пожежними насосами – підвищувачами:
1 – зворотній клапан; 2 – пожежний насос; 3 - електрозасувка.
У звичайний час вода подається від зовнішньої мережі до внутрішньої через водомір, в обхід пожежного насоса, тому що електрозасувка закрита.
При пожежі включається пожежний насос. Пуск насоса здійснюється дистанційно від кнопки, що встановлена в шафі кожного пожежного крана або від датчика положення пожежного крана (для житлових будівель). Одночасно з включенням електродвигуна відкриваються електрозасувки. При пожежі працює лише пожежний насос. Він забезпечує подачу розрахункової витрати води, що дорівнює сумі максимальної господарчої та пожежної витрати.
Схема з водонапірним баком та насосами (рис. 11.14) або з гідропневмоустановкою приймається при постійному недостатньому тиску у зовнішній мережі:
.
(11.3)
Рис. 11.14 - Схема водопроводу з водонапірним баком та насосами:
1 – водонапірний бак; 2 – зворотній клапан; 3 – засувка; 4 – пожежний насос; 5 – господарчо – питний насос; 6 – обвідна лінія водомірного вузла.
Водонапірний бак виконує роль напірно – регулюючої ємності та використовується для автоматичного пуску пожежних насосів.
В звичайний час роботи водопроводу при роботі господарчого насоса та подачі води кількістю більшою, ніж водоспоживання, вода поступає у водонапірний бак. При збільшенні водоспоживання вода з водонапірного бака поступає у мережу. При цьому пожежні крани постійно знаходяться під тиском водонапірного бака.
При пожежі за рахунок збільшення витрати води її рівень в баку знижується. Коли він стає нижче рівня недоторканого запасу, спрацьовує реле, що включає пожежний насос та одночасно відкриває електрозасувку. При цьому зворотний клапан автоматично відключає водонапріний бак. Пожежний насос забезпечує подачу розрахункової кількості води на гасіння пожежі та на господарчо - питні потреби. Зворотний клапан запобігає руху води від внутрішньої мережі до насосів при живленні її від водонапірного баку. Недоліками цієї схеми є:
-
застій води;
-
встановлення баків таким чином, що не завжди можливо забезпечити достатній тиск на пожежних кранах, які знаходяться безпосередньо під баком;
-
незручність в експлуатації (насоси встановлюються в підвальному приміщенні, а баки – на горищі).
Якщо влаштування водонапірного бака неможливо або недоцільно, використовують схему з гідропневмобаком. Складовою частиною такої системи є:
-
повітряно-водяний бак, який виконує роль напірно – регулюючої ємності;
-
компресор, що призначений для подачі стиснутого повітря.
Включення пожежного насоса здійснюється від реле тиску, при зменшенні тиску у мережі до мінімального розрахункового значення.
Схема з запасним резервуаром (рис. 11.15) найчастіше використовується в театрах, виробничих цехах з підвищеною пожежною небезпекою, а також при виконанні умови:
Hгар< 5 м
(11.4)
Рис. 11.15 - Схема водопроводу з запасним резрвуаром:
1 – компресор; 2 - пневмобак; 3 – господарчо – питний насос; 4 – пожежний насос; 5 – запасний резервуар
| « 11.1 Призначення, класифікація та основні елементи внутрішнього протипожежного водопроводу | 11.3 Розрахунок внутрішнього протипожежного водопроводу » |