При наявності біля об`єктів балок, по яким течуть поверхневі води, їх можна застосовувати для створювання водоймищ - ставків або водосховищ. Основною спорудою таких водоймищ являється гребля.
Конструкція гребель:
- місце влаштування:
-
у найбільш вузький частини балки;
-
нижче з‘єднання декількох балок;
-
тип греблі (в залежності від місцевих умов):
-
земляна (рис. 16. 9 а):
- однорідна - при наявності не фільтруючих або слабо фільтруючих ґрунтів;
- з екраном із глинистих матеріалів, який покривається шаром піску товщиною 1 м – при відсутності таких ґрунтів;
-
з дерев’яних шпунтових паль (рис. 16.9 б).
Найбільш проста – земляна гребля (рис. 16.9 а).
Закріплення напірного укосу греблі здійснюється у вигляді вимощення або кам‘яного насипу.
Для уникнення розмиву низового укосу влаштовують дренаж із кам‘яної насипу.
Дерев’яні водозливні греблі (рис. 16.9 б) - це конструкції із одною, двома, або більше стінками, які розміщуються поперек потоку води. Вони заглиблюються у береги русла на 2 - 3 м для запобігання руйнування греблі.
Дерев‘яні греблі виконують із шпунтових паль, забитих до ґрунту у вигляді рядів.
В береговий частині руслу шпунтові стінки повинні бути вище підпірного горизонту води на 0,5 м для запобігання розмиву берегових укосів руслу.
Середня частина греблі являється водозливом, тому відмітка стінки цієї частини повинна бути на рівні звичайного підпірного горизонту.
Кам‘яний насип довжиною 5 – 7 м необхідний для запобігання підмиву греблі.
Рис. 16.9 – Греблі:
а) земляна (1 – дренаж; 2 – низовий укіс; 3 – одернування; 4 – гребінь балки; 5 – укріплення укосу; 6 – верховий укіс; 7 – замок; 8 – ядро балки; 9 – лінія депресії води);
б) з дерев’яних шпунтових паль (1 – палі; 2 – кам’яна насипка).
| « 16.3.2 Водоймища - резервуари | 16.4 Гідравлічні випробування бетонних та залізобетонних резервуарів » |