Спеціальне водопостачання

16.4 Гідравлічні випробування бетонних та залізобетонних резервуарів

Гідравлічні випробування бетонних та залізобетонних резервуарів та інших ємкісних споруд провадяться для перевірки міцності конструкцій та визначення щільності стін та днища. Такі перевірки треба проводити після закінчення усіх будівельно-монтажних робіт та при досягненні бетоном проектної міцності.   Ґрунтове обсипання ємкісних споруд повинно виконуватись тільки після закінчення їх випробування.   Гідравлічні випробування провадять тільки при наявності акта про готовність резервуару (споруди), підписаного представниками замовника та будівельної організації.   Технологічні засувки перед початком випробувань резервуару необхідно старанно закрити та переконатися у відсутності просочування води крізь них.   Вода до резервуару заливається у два етапи. 1-й залив – на висоту 1 м з видержуванням протягом доби для перевірки герметичності днища; 2-й залив – до проектної відмітки.   Випробування дозволяється починати не раніше трьох діб після їх наповнення водою. До початку контрольного визначення фільтраційних втрат із резервуару необхідно переконатися, що величина щодобового зниження рівня води в ньому не зростає. Якщо спад води за добу не перевищує 3 л на 1м2 змочуваної поверхні стін та днища, то їх визначають такими, що витримали випробування. При цьому через стінки не спостерігаються виходи струменів води; шви не виявляють ознак течі, а також не встановлено зволоження ґрунту основи. При випробуванні залитого водою резервуару на зовнішніх поверхнях допускається тільки потемнення та слабке запотівання окремих місць. При наявності струминних витоків та підтікань води на стінах або зволоження ґрунту основи резервуару визначається, що він не витримав випробування. При усуненні виявлених дефектів проводиться повторне випробування.   Перевірка водонепроникливості резервуарів в умовах просідаючих ґрунтів, проводиться до закінчення п’яти діб після їх заповнення водою, при цьому спад води за добу не повинен перевищувати 2 л на 1 м2 змочуваної поверхні стін та днища. При виявленні течі води проводиться ремонт та повторне випробування.   Постійний нагляд за водоймищами вміщує наступні пункти: Перевірка використання водоймища за прямим призначенням. Регулярна перевірка рівня води у водоймищі і при його зниженні відносно норми на 30 см. – поповнення запасу. Утримання у належному стані шляхів під`їзду до водоймища. Дезинфекція влітку води хлорним вапном ( 100 г. на 1 м3 води) для запобігання її зіпсування. Забезпечення справного стану водозабірних споруд, укосів, гідроізоляції. Огородження водоймища простою огорожею. Утеплення водоймищ взимку для запобігання замерзання води у ополонці відкритих водоймищ, резервуарах. У підземних резервуарах взимку простір між кришками люка заповнюють соломою, сіном, тирсою та іншими матеріалами, що утеплюють. На весні їх прибирають. Для забору води із відкритих водоймищ, що промерзають, коли товщина льоду досягає 10 см та більше, влаштовують ополонки розмірами не менш 0,6 x 0,6 м. Щоб ополонка не замерзла, в неї вморожують бочку або трубу. Бочка заповнюється втеплюючим матеріалом, який викидається перед забором воду. Замерзання ополонки можливо запобігти за допомогою кришки - щита. Найбільш простим засобом утеплювання відкритих водоймищ є створення на поверхні льоду шару снігу товщиною 70 - 80 см. « 16.3.3 Водоймища - ставки Контрольні питання та завдання »

© 2007 Університет цивільного захисту України