Боротьба з заторами (зажорами) складається з попередження їх утворення або ліквідування вже утворених заторів (зажорів).
Утворенню заторів запобігають попереднім вскриттям річки. Прискорення вскриття ділянки річки досягається послабленням крижаного покрову, затримка вскриття – ущільненням крижин. В результаті послаблення або порушення цілісності крижаного покрову знижується його опір водному потоку, тому забезпечується беззаторний пропуск крижин.
Затримку вскриття виконують штучним збільшенням товщини крижаного покрову. Довжина ділянки збільшення товщини крижин залежить від ширини русла річки та може складати від трьох величин ширини на сильно виткому руслі, до восьми величин ширини – на прямолінійної ділянки.
Товщину крижин на вибраній ділянці збільшують штучним наморажуванням або прибиранням снігу. При товщині снігу більше 10 см його прибирання приводить до прискореного нарощування товщини крижин знизу. Швидкість нарощування товщини крижин можна визначити за графіком (рис. 18.1
).
Рис. 18.1 – Графік для визначення швидкості нарощування крижин (D
h) при різних значеннях середньої за добу температури повітря (tпов оС) та товщини крижаного покрову (Н) при відсутності течії.
Сніг з крижаного покрову необхідно прибирати за межі ділянки при температурі повітря нижче –10оС та товщині крижин менше 30 см.
При ліквідуванні заторів найбільш ефективним являється вибуховий спосіб, використання якого найбільше доцільно під час утворення заторів. Затор на широкій річці руйнують, дроблячи його поступово знизу до верху за течією, починаючи з підриву крижаних полів нижче затору. (рис. 18.2
).Маси підводних зарядів та відстань між ними вказані у табл
. 18.1, табл.18.2.
Рис. 18.2 – Схема розташування зарядів для ліквідування затору:
1 – кригохід або відкрите русло; 2 – заторна ділянка; 3 – суцільний крижаний покров; 4 – заряди, розташовані вдовж берега; 5 – заряди, що розташовані в рядах по поперечним створам; 6 – заряди, що розташовані в середині річки для створення каналу в заторі; 7 – заряди, що розташовані вдовж берега в ущільненій частині затору.
Таблиця 18.1 – Умови та засоби руйнування крижаного покрову
|
Товщина крижин, м |
Маса заряду, кг |
Глибина занурення заряду, м |
Відстань між зарядами, м |
Кількість рядів зарядів |
Відстань між рядами зарядів, м |
|
0,4 – 0,5 |
1,2 |
1 – 1,5 |
5 - 7 |
1 |
- |
|
0,6 – 0,7 |
1,8 |
1,5 - 2 |
4 - 6 |
3 |
10 |
|
0,8 – 0,9 |
2,6 |
2 |
4 - 6 |
3 |
5 – 10 |
|
1 – 1,1 |
3,6 |
2 |
4 |
3 |
5 |
Таблиця 18.2 – Приблизна маса, кг, зосередженого заряду для руйнування затору при відстані між зарядами
L.|
Глибина занурення заряду в воду, м |
При масовому вибуху та відстані L=5 м |
При одиничному або масовому вибухах та L=10 м |
|
1 – 1,49 |
3 |
15 |
|
1,5 – 1,99 |
3 |
40 |
|
2 – 2,49 |
15 |
80 |
|
2,5 – 2,99 |
25 |
130 |
|
3 – 3,49 |
40 |
200 |
|
3,5 - 4 |
60 |
300 |
Якщо затор не втратив стійкість після руйнування льодяного полю, то необхідно привести ще серію вибухів вдовж берегів, або на середині річки (в межах нижньої найбільш ущільненої частині затору). Якщо й після цього затор залишається на місці, необхідно виконати серію вибухів вдовж затору.
На середніх річках підривати крижини необхідно зверху униз за течією або одночасно за довжиною затору, тому що це сприяє утворенню в заторі каналу, по якому йде основний потік води, при цьому заторний рівень знижується, а сам затор розмивається.
При великій довжині затору на вузьких та середніх річках з витким руслом підрив заторних мас в нижній частині малоефективний, тому вибухи необхідно вести одночасно по всій довжині затору або зверху вниз за течією.
Для руйнування багатошарових заторних мас використовують заряди масою не менш 30 кг, які опускають в воду між крижинами.
При проведенні вибухових робіт можна використовувати гелікоптери, які дозволяють розташовувати заряди в будь – якому місці безпосередньо з борту гелікоптера або з виходом підривників на крижини. Бомбометання, як засіб для руйнування крижаного покрову та заторів, малоефективне із-за трудностей прицільного попадання.
Для запобігання заторів поблизу мостів необхідно ще до початку кригоходу звільнити від примерзлих крижин всі опори та кригорізи, зробив коло них борозни в крижинах шириною не менш 0,5 м. Крім того, необхідно створити вдовж річки (по фарватеру) канал шириною 0,25 – 0,35 ширини річки та довжиною 3 ширини річки (нижче моста на відстані ширини річки та вище моста на відстані 2 ширини річки).
Влаштування каналу починають з низової сторони моста. Заряди розташовують паралельними рядами перпендикулярно фарватеру. Відстань між зарядами приймають не менш 5 – 6 Н (де Н – глибина занурення заряду в воду), між рядами - не менш 2 – 4 м. Заряди підривають почергове рядами, починаючи з ближнього до борозни ряду, яка попередньо влаштовується по низовій межі каналу.
При влаштуванні каналу вище мосту ряди зарядів розташовуються паралельно фарватеру проти опор та кригорізів. Підривати заряди ближче 15 м від мосту забороняється. Схема розташування зарядів для влаштування каналів наведена на рис. 18.3
.
Рис
. 18.3 – Схема розташування зарядів для влаштування каналу в крижинах:1 – подовжні ряди зарядів вище мосту; 2 – кригорізи;
3 - поперечні ряди зарядів нижче мосту; 4 – борозна.
Якщо на деякому віддалені від моста утворюється затор, його руйнують вибухами зарядів з низової сторони для влаштування в ньому каналу шириною 20 – 30 м. Масу зарядів приймають рівною 5 – 20 кг. Заряди в заторі розташовують в 2 – 3 ряди перпендикулярно осі каналу, що влаштовується, та на відстані в 4 – 6 разів більше, ніж їх заглиблення. При встановлені в затор декількох зарядів, їх підрив необхідно влаштовувати одночасно для того, щоб лід, що прийшов до руху після першого вибуху, не приніс до мосту заряди, що не вибухнули. В затор, що створився безпосередньо біля мосту, необхідно встановлювати лише по
одному заряду. Крупні льодини руйнують зарядами не більше 3 кг в той час, коли вони підходять до мосту. Заряди повинні вибухати до підходу льодин під міст.Роботи по руйнуванню заторів повинні вестися підвищеними темпами. При вибухах необхідно слідкувати, що б разом з крижинами, що починають рухатися, не знесло особовий склад, що працює. Ходити по затору та по неміцним крижинам необхідно з палками для його перевірки. В найнебезпечніших місцях прокладають дошки, обв’язують мотузками підривників, яких страхують люди на березі або на міцних крижинах. Нижче затору повинні знаходитися чергові розрахунки на човнах з рятувальними засобами (рятувальні кола, мотузки, дошки, багри та ін). Задачею цих розрахунків є надання допомоги потопаючим та нагляд за проходженням крижин вниз
за течією.Підрив зарядів може бути припинений, якщо буде спостерігатися падіння рівня води з верхової сторони затору або напір крижин перестане загрожувати мосту.
| « 18.1 Прогнозування заторів та зажорів | Контрольні питання та завдання » |