Метою прогнозування заторів (зажорів) являється:
- визначення максимального заторного (зажорного) рівня води;
- визначення дати його настання.
Попередня стадія прогнозування включає оцінку можливості створення заторів (зажорів). Для цього по картам визначають заторонебезпечні ділянки, приблизні величини підйомів заторних рівнів води та повторюваність заторів.
Прогноз максимальних заторних рівнів та інші необхідні дані запрошуються в територіальних управліннях гідрометеослужби та контролю природного середовища (УГКС).
Для визначення можливостей подолання водної перешкоди на заторонебезпечних ділянках влаштовують аеровізуальне та наземне спостереження. По величинам максимальних заторних рівнів води визначають можливу зону затоплення, яку наносять на топографічну карту. Прогнозування заторів льоду може здійснюватися як при наявності даних гідрометеорологічних спостережень, так й при їх відсутності.
Для прогнозування максимального заторного рівня води за даними метеорологічних спостережень необхідно знати витрати води, температуру повітря та дані про льодову обстановку. За цими даними будують сумісні хронологічні графіки витрат та рівнів води для ряду гідрологічних постів, які дозволяють мати дані про льодові фази
при наявності та відсутності льодових явищ. За матеріалами льодомірних зйомок, які виконуються механічним бурінням або за допомогою радіолокаційних приладів типу “Льод”, “Льодостав” та інші, будують подовжні профілі льодяного покрову. За цими ж даними складають схеми льодяної обстановки на головній річці та її притоках. В результаті аналізу коливань рівнів води встановлюють місця та терміни утворення заторів та зажорів, а також визначають рівні підйому води. Дані про максимальні рівні води складають за результатами багаторічних спостережень за максимальними витратами та рівнями води при заторах (зажорах).
При відсутності даних гідрометеорологічних спостережень вихідними даними являються:
- рівні та витрати води;
- ухил водної поверхні;
- глибина та швидкість течії;
- ширина відкритого русла.
Ухил, глибину та ширину русла визначають промірами та нівелюванням зрізів води та берегів. Швидкість течії можна вимірювати або розраховувати, а витрати води визначають за формулою:
де
V – середня швидкість течії в створі, м/с;w – площа поперечного перерізу русла, м2.
Середня швидкість течії в створі може бути розрахована за формулою:
де n – коефіцієнт шорсткості;
h – середня глибина русла, м;
J – ухил водної поверхні.
Для проведення вимірювань необхідно організувати тимчасові водомірні пости. Час руху кромки льодяного покрову визначають за середніми багаторічними даними вскриття, які є у довіднику “Основні гідрологічні характеристики”. Для прогнозу використовують залежності максимального заторного (зажорного) рівня води від витрат води у кромки льодяного покрову та середньої температури повітря.
Прогноз для вузьких гірських річок може складатися за декілька годин, зі збільшенням довжини річки та зменшенням ухилу – до декількох діб, а на крупних долинних річок – 15 – 20 діб.
| « ГЛАВА 18.ЗИМОВІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ НА ВОДНИХ ОБ’ЄКТАХ | 18.2 Подолання заторних ділянок » |