Для розшуку потерпілих на цьому етапі використовують різні методи:
- Візуальний, який полягає в огляді місць, де можуть перебувати потерпілі. Огляд проводиться як із застосуванням спеціальних приладів (відеокамер та моніторів), так і без них (рис. 6.12, 6.13).
Рис. 6.12. Система відео пошуку Olympus:
1-відеокамера; 2-монітор; 3-стерео окуляри; 4-блок живлення; 5-кабель; 6-штанга
Рис. 6.13. Візуальний розшук потерпілих
- Розшук потерпілих за допомогою собак. Для визначення місць знаходження потерпілих під уламками найбільш ефективно використовувати спеціально натренованих собак, які реагують на живих людей. Для проведення пошуку таким методом рятувальники покидають зону завалу, кінолог з собакою обстежує завали (рис. 6.14). При знаходженні потерпілого собака подає кінологу знак голосом. Після чого кінолог декілька разів підходить до позначеного собакою місця з різних боків, якщо собака продовжує вказувати на одне й теж місце, кінолог помічає його спеціальною позначкою, як правило, прапорцем. Після того як кінологи обстежили ділянку завалу, на неї заходять рятувальники і починають проводити роботи з проникнення в завали в означених місцях.
Рис. 6.14. Розшук потерпілих за допомогою собак
Фільм. 6.1. Розшук потерпілих за допомогою собак
- Тепловий, який полягає у визначенні місця знаходження потерпілого за допомогою тепла його тіла. Для цього використовуються тепловізори (рис. 6.15).
Рис. 6.15. Розшук потерпілого за допомогою тепловізора:
1-вигляд об’єкта; 2-тепловий індикатор; 3-відео камера; 4-монітор; 5-зображення
- Акустичний, який полягає в прослуховуванні завалів. Розшук потерпілих здійснюється як із застосуванням спеціальних приладів, геофонів, так і без них. Геофони реагують на звук голосу, стук, серцебиття. Загальний вигляд геофона показано на рис. 6.16.
Рис. 6.16. Загальний вигляд геофона:
1-навушники; 2-датчики; 3-пульт; 4-котушка з кабелем; 5-розгалуження; 6-приймач речового сигналу; 6-магніт
Схема роботи геофона представлена на рис. 6.17.
Рис. 6.17. Схема роботи геофону
Порядок роботи з геофоном наступний: рятувальник, який веде пошук, приєднує датчики через розгалуження до пульта управління; розташовує датчики в тих місцях, де можливе знаходження потерпілих; одягає навушники; переводячи ручку перемикача від одного номера датчика до іншого, спостерігає за показниками індикаторів, номери яких відповідають номерам датчиків. За показаннями індикаторів оператор визначає місце розташування датчика, який фіксує найбільший рівень шуму. Після чого оператор переміщає інші датчики, звужуючи коло пошуку і встановлює більш точно джерело шуму. Після чого помічає місце ймовірного знаходження потерпілого. Даний прилад дозволяє встановлювати двосторонній голосовий зв’язок з потерпілими. Для цього потрібно на місце, звідки лунає найгучніший звук, закріпити приймач звукового сигналу.
На рис. 6.18 показано схему роботи приладу, заснованого на принципі ехолокації, який фіксує біоритми серця.
Рис. 6.18. Схема роботи ехолокатора
Акустичний метод, який не передбачає використання спеціальних приладів, має назву МЕТОД ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТА ОЗВУЧУВАННЯ. Для проведення розшуку за цим методом на місці ведення рятувальних робіт припиняють або зводять до мінімуму всі роботи з використанням техніки. Цей період називається ЧАСОМ ТИШІ. Керівник рятувальних робіт розподіляє зону на ділянки пошуку між підрозділами. Рятувальники лягають на завал по периметру на відстані 2-5 метрів один від одного та прослуховують завал. Якщо з завалу не доноситься ні звука, то командир або особа за його наказом голосно промовляє в завал, наприклад: Тут допомога, відповідайте; якщо відповіді нема, то потрібно повторити: Відповідайте стуком. При цьому доцільно використовувати мегафони. У разі отримання відповіді із завалу, всі, хто її чув, показують напрямок, звідки вони чули звук, точка перетину напрямків буде вірогідним місцем знаходження потерпілого, або потерпілих. Необхідно мати на увазі, що металеві предмети можуть давати хибний напрямок звуку. Поступово рятувальники пересуваються до центру завалу.
Рис.6.19. Розшук потерпілих методом прослуховування та озвучування
Після встановлення місця де знаходиться потерпілий, рятувальники по можливості встановлюють з ним контакт, в ході якого необхідно з’ясувати:
- стан потерпілого, чи впливають на нього уламки та на які саме частини тіла;
- самопочуття потерпілого та як глибоко він знаходиться;
- яка обстановка навколо нього, хто з людей знаходиться поруч або що він знає про їх місце знаходження та їх кількість;
- розповідати постраждалому, що робиться для його порятунку.
Мета цієї розмови полягає в тому, що, по-перше, рятувальники отримують якомога більше інформації, а по-друге, і це головне, психологічно підтримують потерпілого.
Для визволення потерпілого рятувальники виконують роботи з проникнення в завал. Зважаючи на те, що завал-це хаотичне скупчення уламків будівельних конструкцій, меблів, обладнання, пошкоджених комунікацій тощо, при цьому невідомо, наскільки вони міцно тримаються, роботи з проникнення в середину треба виконувати з дотриманням наступних правил:
- великі уламки, по можливості не ворушити, не навантажувати, не видаляти;
- просуватися вперед треба через непошкоджені або слабко пошкоджені частини будівлі, використовуючи існуючі отвори та порожнечі;
- дрібні уламки треба видаляти вручну;
- краще витратити час на пробивання стіни або стелі, ніж завдати небезпеки заваленим людям під час видалення уламків.
| « 6.4.1 Розвідка | 6.4.3 Способи проникнення в завали » |