Способи проникнення в завали:
Підкоп. В завалах, що утворилися під час руйнування особливо панельних будівель, утворюються порожнечі значних розмірів. Ці порожнечі використовуються при просуванні рятувальників в завал, якщо велика конструкція заважає просуванню, під нею робиться підкоп за наступними правилами:
- просуватися вперед потрібно обережно (не підніматися не тиснути на стіни та склепіння, не висмикувати уламки);
- стіни та склепіння підкопу необхідно надійно укріпити;
- під час проведення підкопу один рятувальник знаходиться в середині, а другий зовні, він слідкує за конструкціями та підтримує зв’язок з першим рятувальником, через деякий час вони міняються місцями.
Рис. 6.20. Проведення підкопу в завалі
Пролом стіни. Виконуються у тих випадках, коли розбирання завалу може завдати шкоди потерпілому. Стінові проломи виконуються з урахуванням наступних правил:
- розміри стінових проломів повинні бути мінімально допустимими (щоб пройшли ноші з потерпілим);
- стінові проломи проводити в не несучих стінах;
- стінові проломи слід робити якомога нижче до підлоги;
- використовувати існуючи порожнечі та пройми в стінах;
- стінові проломи виконувати у вигляді склепіння.
Рис. 6.21. Пролом стіни
Під час виконання пролому в цегляній кладці спочатку намічають місце для цього, а потім по черзі прибирають цеглу. Для виконання пролому в бетонній стіні спочатку пробивають перфоратором отвори в стіні потім зрізають арматуру, і загинають її на зовні. Розміри та порядок виконання стінових проломів показані на рис. 6.21,6.22.
Рис. 6.22 Розміри стінового пролому.
a
б
Рис. 6.23. Порядок виконання стінового пролому
а-В цегляній стіні. б-В бетонній стіні
Проломи стелі. Виконуються в тих випадках, коли збереглися плити перекриття, а в нижньому приміщенні знаходяться люди, які потребують допомоги. Проломи стелі виконуються з урахуванням наступних правил:
- місце виготовлення пролому потрібно узгодити з потерпілими;
- пролом слід виконувати ближче до несучих стін, краще в кутку приміщення;
- під час виконання пролому не пошкоджувати несучі елементи (балки, ригелі тощо);
- розміри проломів повинні бути мінімально допустимими (щоб пройшли ноші з потерпілим);
- перед виконанням пролому необхідно зірвати підлогу з того місця де буде виконуватися пролом;
- арматура, яка залишилася після пробивання залізобетонної чи бетонної стелі, згинається нагору.
Порядок виготовлення пролому стелі та його розміри показані на рис. 6.25 та 6.26.
Рис. 6.25. Порядок виготовлення пролому стелі
Рис. 6.26. Розміри пролому стелі
Траншея. Виготовлюється під час розбирання завалу вручну зовні будинку для проникнення до стіни. Траншею потрібно виконувати з дотриманням наступних правил:
- траншею починають робити з краю завалу на рівні землі;
- стінки траншеї обшивають у випадках, якщо є загроза завалення;
- для обшивання стінок траншеї використовують дошки, уламки меблів, двері тощо, які знаходяться на місці аварії;
- уламки, які знаходяться вище траншеї, необхідно прибрати;
- після закінчення робіт з поданню допомоги потерпілим вхід у траншею слід загородити.
Вигляд траншеї показано на рис. 6.27 та 6.28.
Рис.6.27. Траншея в уламках:
1-стіновий пролом; 2.-брус для перекриття; 3-розпірка; 4. розкіс; 5-свая для закріплення; 6-дошки обшивки
Рис. 6.28. Укріплення траншеї
Шахти. Шахти виконуються тоді, коли стінові проломи для визволення потерпілих потрібно зробити нижче рівня руйнування. Розмітка місця виконання шахти визначається залежно від місця виготовлення стінового пролому. Шахту потрібно виконувати з дотриманням наступних правил:
Якщо шахта викопується в ручну:
- викопати шахту на глибину 1 метр, після чого стінки укріпити дощатими щитами;
- поглибити шахту ще на 1 метр, стінки також укріпити дощатими щитами;
- глибина шахти повинна співпадати з нижнім краєм стінового пролому.
Якщо шахта викопується за допомогою екскаватора:
- шахта викопується на потрібну глибину, після чого стінки шахти обшиваються дощатими щитами.
Вигляд шахти показано на рисунку 6.29.
Рис. 6.29. Шахта
В залежності від обстановки та виду завалів шахта може комбінуватися зі штольнею. Вигляд шахти і штольні показано на рис. 6.30.
Рис. 6.30. Шахта і штольня
Штольня. Прокладається тоді, коли в завалі немає пустот або коли висота завалу велика. Штольня відрізняється від підкопу тим, що уламки виносяться назовні, та захищається від обвалень верхня частина за допомогою щитів. Штольні виконують з дотриманням наступних правил:
- в якості опорних елементів виступають так звані дверні коробки рис. 6.31;
- відстань між дверними коробками залежить від розмірів уламків та товщини дошок (чим дрібніші уламки, тим густіше вони встановлюються);
- простір між дверними коробками обшивається дошками з боків та зверху;
- при проходці штольні в сипучому ґрунті використовують шахтарські методи проходки Рис. 6.32.
Рис. 6.31. Дверна коробка:
1-верхня перемичка; 2-паз під стійку; 3-стійка; 4-пара клинців; 5-шпала
а
б
в
г
Рис. 6.32. Прокладання штольні шахтарським методом проходки:
1-стійки; 2-елементи проходки; F-місце прикладення сили удару;
а, б, в, г-послідовність прокладання штольні
Порядок прокладання штольні. Елементи проходки штольні можуть бути як круглі так і квадратні, на кінці загострені. Спочатку в уламки забиваються елементи проходки на певну глибину, потім встановлюється перша дверна коробка. Після чого елементи проходки забиваються далі, уламки прибираються та встановлюється друга дверна коробка. Потім елементи першої проходки забиваються на повну глибину і встановлюється третя дверна коробка. Потім починають забивати елементи другої проходки які послідовно підкріплюють дверними коробками. Уламки які потрапляють у штольню при її проходці прибираються назовні. Прокладання штольні потребує багато часу та сил тому, здійснюється, коли неможливо дістатися до потерпілого в інший спосіб.
Після того як рятувальники проникли в завал, приступають до визволення потерпілого. Насамперед, від нього прибирають все, що заважає, при цьому дрібні уламки та сипучий матеріал прибирають вручну, щоб не завдати шкоду потерпілому. В першу чергу звільняють голову та верхню частину тіла. Вилучати потерпілого з під уламків треба обережно, намагаючись утримувати єдиним блоком голову-шию-хребет–таз, пошкоджену частину тіла потрібно тримати окремо для цього виділяється окремий рятувальник. Невідкладна медична допомога подається потерпілому в залежності від його стану або перед вилученням із завалу, або одразу після вилучення. Першу медичну допомогу на місці ураження подають рятувальники та медичні працівники, які входять до складу рятувальних підрозділів, або самі потерпілі в порядку само-та взаємодопомоги. Невідкладна медична допомога обмежується наступними діями:
- зупинення кровотечі;
- профілактика синдрому роздавлювання;
- транспортна іммобілізація;
- реанімаційні дії (відновлення дихання та серцебиття);
- відігрівання відморожених ділянок тіла;
- введення знеболювання.
Після подання невідкладної медичної допомоги потерпілого транспортують до пункту надання медичної допомоги.
| « 6.4.2 Методи розшуку потерпілих | 6.5. Укріплення або руйнування конструкцій » |