Діагноз
Люди, які не мають медичної освіти, зазнають великих утруднень у встановленні діагнозу. На допомогу їм пропонується перелік симптомів захворювань і травм, які найчастіше зустрічаються у надзвичайних ситуаціях. Для встановлення діагнозу не обов’язкова наявність усіх наведених симптомів. У цьому випадку велику допомогу в діагностиці надають знання причини захворювання і характер травми.
Рани, кровотечі
Симптоми. Кровотеча, біль, зіяння рани – розбіжність її країв. За розміром ран, їх видом, станом країв та за глибиною можна визначити спосіб їх нанесення: різані, рубані, колоті, вогнепальні, ін.
Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджується тільки шкіра, і більш глибокими – з ушкодженням підшкірної клітковини, м'язів, сухожиль, судин, кісток та внутрішніх органів. Небезпечні для життя глибокі рани голови і шиї, грудей і живота, рани будь-якого виду з ушкодженням великої кровоносної судини. Рани кисті небезпечні ушкодженням сухожиль. Усі рани здатні викликати розвиток запального процесу з утворенням флегмон, абсцесів. Чим глибше рани, тим інфекція швидше розвивається і важче протікає.
У тих випадках, коли кров із рани витікає назовні,-це зовнішня кровотеча, особливо значна за глибоких рубаних і різаних ран, ран обличчя і голови. При колотих і вогнепальних ранах грудей і живота можливі внутрішні кровотечі, тобто кровотечі в порожнину тіла.
Кровотеча може бути капілярною-при невеликих ранах, кров витікає по краплях; венозною-при більш глибоких ранах виділяється багато крові темно-червоного кольору; артеріальною-кров червоного кольору б'є з рани пульсуючим струменем.
Мета першої допомоги складається з оцінювання тяжкості рани – визначення можливих ушкоджень, крім видимих оком, оцінювання загального стану потерпілого – небезпеки шоку у разі кровотечі; припинення кровотечі і запобігання забрудненню рани.
Обробка рани. Частіше за все поверхневі рани сильно не кровоточать. Тому допомога полягає в перев'язці рани. Краї її змащують настоянкою йоду, слідкуючи за тим, щоб йод не потрапив до рани. Це роблять ватяним тампоном, змоченим настоянкою йоду і затиснутим пінцетом або намотаним на паличку.
Рану обприскують пантенолом, закривають стерильною серветкою з індивідуального пакета і бинтують ділянку рани. Якщо краї рани сильно розійшлися, перед бинтуванням їх треба зблизити (але не до змикання) і в такому положенні фіксувати 2-3 смужками лейкопластиру.
Рану не можна промивати водою (небезпека зараження), а також спиртом або йодною настоянкою. Дезінфікуючий розчин, який потрапляє до рани, обумовлює загибель ушкоджених клітин, а також викликає значний біль. На рану не можна накладати ніяку мазь, а також забороняється класти безпосередньо на рану вату.
Якщо з рани виступають тканини (мозок, кишечник тощо), то їх зверху прикривають стерильною марлею, але ні в якому разі не вправляють усередину.
Припинення кровотеч. Головною метою під час обробки будь-якої рани, що кровоточить, є припинення кровотечі. Діяти при цьому належить швидко і цілеспрямовано, тому що значна втрата крові знесилює потерпілого і становить загрозу для його життя. Якщо вдасться запобігти великій крововтраті, то це набагато полегшить подальше лікування потерпілого, зменшить наслідки поранення.
Венозні і капілярні кровотечі найкраще зупиняються здавлючою пов’язкою. На ділянку, що кровоточить, накладають стерильну марлю або бинта, поверх неї — складений у декілька разів бинт або марлю, у крайньому випадку, складену чисту носову хустку. Застосовані таким чином вони діють як здавлючий чинник (рис 9.1). За наступного притиснення бинтом до рани вони здавлюють судини, і кровотеча припиняється. При пораненні кінцівки цьому допомагає її підняте положення після накладення пов'язки (рис 9.1).
Після того як пов'язка накладена, необхідно спостерігати за нею-у перші 2 години постійно, потім через кожні 10-15 хвилин. Це важливо, тому що пов'язка може швидко, майже відразу ж після накладення, просочитися червоною кров'ю, що свідчить про можливе ушкодження артерії. В інших випадках пов'язка повільно просочується кров'ю протягом години і більше.
Рис. 9.1 Зупинка венозної кровотечі.
Рис. 9.2 Накладення пов’язки.
В обох випадках потрібно поверх першої, просоченої кров'ю, накласти нову пов'язку, із збільшенням тиску при кожному наступному турі бинта (рис. 9.2). У разі венозної кровотечі або травми дрібних артерій цього найчастіше буває достатньо. Швидке просочування пов'язки, що продовжується, витікання крові крізь бинт краплями, а тим паче цівкою (що буває вкрай рідко і свідчить про ушкодження великої артерії і глибину рани) вимагають екстрених заходів.
У такій ситуації при ранах на кінцівках звертаються до тимчасового припинення артеріальної кровотечі за допомогою закрутки. Для цього застосовують джгут, виготовлений із щільної матерії, наприклад, полотнини, та зв'язаний або зшитий у вигляді зашморгу. Довжина його-70-80 см, ширина-10 см.
Джгут-закрутку накладають завжди вище рани: наприклад, на стегно-у разі поранення гомілки, на плече-у разі поранення передпліччя.
Етапи накладення джгута-закрутки наступні. Паличкою починають закручувати зашморг і за невеликого стискування знімають пов'язку для огляду рани. Потім закрутку затягують доти, поки не зупиниться кровотеча. (Небезпечно закручувати джгут після видимого припинення кровотечі – «задля страховки». Це приводить до ушкодження судин і нервів). Після цього на рану накладають іншу пов'язку, паличку фіксують до кінцівки, сюди ж кріплять записку із зазначенням часу (у годинах і хвилинах) затиснення артерії.
Необхідно пам'ятати, що джгут може здавлювати судини не більш 1 години. Якщо цього терміну не достатньо для доставки в лікарню, то через 30 хвилин після накладення закрутку розкручують на 5-10 хвилин, міцно притискаючи рану долонею через пов'язку. При цьому з рани може виділитися деяка кількість крові. Ослаблення джгута повторюють щопівгодини, інакше відбудеться омертвіння кінцівки. Це пов'язано як із припиненням постачання її кров'ю на термін більше 1 години, так і з закупоркою передавленої джгутом артерії тромбом на місці туго накладеного джгута. Тому завжди слід пам'ятати, що застосовувати джгут треба тільки в крайніх випадках, дуже обережно й уважно. Переважну більшість кровотеч можна зупинити повноцінною здавлючою пов’язкою.
Тимчасового припинення кровотечі за швидкого транспортування потерпілого в лікарню можна досягти за допомогою максимального згинання і фіксації кінцівок.
У разі великих ран кінцівок (більше 10 см) на них накладають імпровізовані шини, як під час переломів. Усередину потерпілому дають 1-2 таблетки анальгіну, транспортують тільки лежачи. У разі невеликих ран потерпілий може пересуватися самостійно.
Ускладнення ран. У випадках потрапляння до рани інфекції й ослаблення організму може розвитися запалення рани. Це характеризується появою болю, що розпирає і пульсує, почервонінням і набряком країв шкіри. При цьому погіршується загальний стан, з'являється озноб, температура тіла підвищується до 38-39°, приєднується запалення лімфатичних вузлів у пахвових або пахових ділянках (їх можна прощупати).
За початкової стадії запалення рани її слід повторно сприснути пантенолом, потерпілому дати прийняти еритроміцин.
Припинення інших кровотеч. Першу допомогу доводиться подавати не тільки за кровотеч із ран, але і за інших видів кровотеч.
Кровотеча з варикозних вен. Варикозні вени, які не представляють небезпеки самі по собі, можуть створити проблеми через витікання великої кількості крові у разі їх випадкового ушкодження.
У разі поранення або проколу варикозної вени слід негайно накласти здавлюючу пов'язку на місце ушкодження. Необхідно покласти потерпілого на спину, якнайвище підняти уражену ногу і послабити будь-який тугий одяг вище ураженої вени. Після припинення кровотечі можна рухатися далі.
Кровотеча з вуха. Спостерігається у разі поранень зовнішнього слухового проходу і переломі черепа. Поранене вухо перев'язують, попередньо наклавши на нього чистий бинт. Потерпілий лежить із трішки піднятою головою на здоровому боці. Не можна робити промивання вуха.
Кровотеча з легень. У разі значних травм грудної клітки, переломів ребер можлива легенева кровотеча. При цьому відхаркується яскраво-червона спінена кров; дихання утруднене. Потерпілий приймає напівсидяче положення, під спину йому підкладають валик, на який він може обпертися; на груди кладуть холодний компрес. Постраждалому забороняється говорити і рухатися його, необхідно терміново транспортувати в лікарню.
Кровотеча зі стравоходу. виникає у разі його поранення або ж при розриву вен. Кровотеча із шлунка можлива за виразкової хвороби. Виникає блювота, блювотні маси містять темно-червону кров. Потерпілого влаштовують у напівсидячому положенні із зігнутими в колінах ногами. На епігастральну область живота кладуть холодний компрес або мішечок із льодом, снігом. Забезпечують повний спокій. Не можна давати ні пити, ні їсти. Потрібна термінова лікарська допомога.
Внутрішня кровотеча в черевну порожнину. Виникає у разі удару в живіт. У більшості випадків при цьому відбувається розрив печінки, селезінки. Внутрішньочеревна кровотеча характеризується сильними болями в області живота. Потерпілий впадає в шоковий стан або непритомніє. Його укладають на спину, ноги піднімають, на ділянку живота кладуть холодний компрес або мішечок із льодом. Не можна давати ні пити, ні їсти. Потрібна термінова лікарська допомога.
Кровотеча в плевральну порожнину. Виникає за удару, ушкодження грудної клітки. Кров накопичується в плевральній порожнині та в ураженій половині здавлює легеню, перешкоджаючи її нормальній діяльності. Потерпілий важко дихає, у разі значної кровотечі навіть задихається. Його влаштовують у напівсидячому стані із зігнутими ногами, на грудну клітку кладуть холодний компрес. Потрібна термінова лікарська допомога.
| « Глава 9 ХВОРОБИ І ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ АВАРІЙНОРЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ | 9.2 Основні прийоми реанімації » |