Німеччина. Країна Шіллера і Гете, Баха і Бетховена, братів Грімм, бременських музикантів і Рейнської Русалочки. Країна чудових міст і мальовничих сільських пейзажів, величних соборів і древніх лицарських замків. Країна працьовитих, талановитих людей, що створили всі ці чудеса, високу культуру, зразковий порядок, добрий достаток у своєму домі.
Німеччина. Як могло статися, що ця країна, ці люди сприйняли таку страшну потвору — фашизм, котрий запалив на весь світ пожежу, пролив океан людської крові? Півстоліття минуло з того часу, як я повернувся з тієї країни. Багато з того тяжкого, що довелося пережити, втратило свою гостроту або зовсім випало із пам'яті. Дещо, навпаки, залишилось — наче відбулося тільки вчора. З роками змінилось сприйняття того, що бачив. Багато дечого, що тоді здавалось незрозумілим або навіть смішним, безглуздим, стало зрозумілим, логічним. На згадки про ті роки наклало свій відбиток ще й те, що то були роки молодості, яка легше переносить і не так глибоко сприймає труднощі життя.
Коли я через сорок сім років отримав від свого колишнього хазяїна коротеньку відповідь на мій лист та його сімейне фото, я був зворушений. Я вже не бачив на фотографії «Хазяїна», невільником якого був, а просто добре знайому людину, з якою довелося разом жити і працювати.
Над одним питанням я інколи замислювався: а яким би я був, якби було навпаки — я хазяїн, а мій колишній хазяїн — моїм робітником. Важко на це дати відповідь. Але в одному я певний: у мене не було б двох окремих столів для їжі і мій робітник не жив би в холодній конурі над конюшнею.
Півстоліття — для людини час великий, інколи все жит-тя. Для історії — це проміжок часу тільки двох поколінь. За ці півстоліття країна, як ліс після пожежі, може не тільки відродитись, але і набути ще більшого розквіту. Справа в тому, хто її відроджує і в якому напрямку вона іде. Так сталося і з Німеччиною. Звільнившись від фашизму, вона стала квітучою, багатою державою.
 |
 |