3.2 Методи розшуку постраждалих.
3.2 Методи розшуку постраждалих. Для розшуку постраждалих на цьому етапі використовують різні методи:
Візуальний (рис. 3.1, 3.2) який полягає в огляді в місць де можуть знаходитися постраждалі. Огляд проводиться як із застосуванням спеціальних приладів (відеокамер та моніторів) так і без них рис.3.1, 3.2.
Рис. 3.1 Система відео пошуку Olympus
1. відео камера; 2. монітор; 3. стерео окуля-ри; 4. блок живлення; 5. кабель; 6. штанга. Рис. 3.2 Візуальний розшук постраждалих.
Розшук постраждалих за допомогою собак. Для визначення місць знаходження постраждалих під уламками найбільш ефективно використовувати спеціально натренованих собак, які реагують на живих людей. Для проведення пошуку таким методом рятувальники покидають зону завалу, кінолог з собакою обстежує завали рис. 3.3. При знаходженні постраждалого собака подає кінологу знак частіш за все голосом. Після чого кінолог декілька разів підходить до по-значеного собакою місця з різних боків, якщо собака продовжує вказувати на одне й теж місце кінолог помічає його спеціальною позначкою як правило пра-порцем. Після того як кінологи обстежили ділянку завалу на неї заходять ряту-вальники і починають проводити роботи по проникненню в завали в означених місцях.
Рис. 3.3 Розшук постраждалих за допомогою собак.
Тепловий який полягає у визначенні місця знаходження постраждалого за допомогою тепла його тіла. Для цього метода тепловізори рис. 3.4.
Рис. 3.4 Розшук постраждалого за допомогою тепловізора.
1. вигляд об’єкту; 2. тепловий індикатор; 3. відео камера; 4. монітор; 5. зображення.
акустичний цей метод полягає в прослуховуванні завалів здійснюва-ти розшук постраждалих цим методом можна як із застосуванням спеціальних приладів, геофонів так і без них. Геофони реагують на звук голосу, стук, серце-биття. Загальний вигляд геофону показано на рис. 3.5
Рис. 3.5 загальний вигляд геофону.
1.-наушники; 2.- датчики; 3.-пульт; 4.-катушка з кабелем;
5.- розгалуження; 6.-приймач речового сигналу; 6.-магнит.
Схема роботи геофону представлена на рис. 3.6
Рис. 3.6 Схема роботи геофону.
Порядок роботи з геофоном наступний: рятувальник який веде пошук при-єднує датчики через розгалуження до пульту управління; розташовує датчики в тих місцях де можливе знаходження постраждалих; надягає навушники; перево-дячи ручку перемикача від одного номеру датчика до іншого спостерігає за пока-зниками індикаторів, номери яких відповідають номерам датчиків. За показання-ми індикаторів оператор визначає місце розташування датчику який фіксує най-більший рівень шуму. Після чого оператор переміщає інші датчики звужуючи ко-ло пошуку і встановлює більш точно джерело шуму. Після чого помічає місце ймовірного знаходження постраждалого. Даний прилад дозволяє встановлювати двосторонній голосовий зв’язок з постраждалими. Для цього потрібно на місце звідки лунає найгучніший звук закріпити приймач звукового сигналу.
На рис. 3.7 показано схему роботи прибору заснованого на принципі ехоло-кації, який фіксує біоритми серця.
Рис. 3.7 Схема роботи ехолокатору.
Акустичний метод якій не передбачає використання спеціальних приладів має назву “МЕТОД ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТА ОЗВУЧУВАННЯ”. Для прове-дення розшуку за цим методом на місці ведення рятувальних робіт припиняють, або зводять до мінімуму всі роботи з використанням техніки. Цей період зветься “ЧАСОМ ТИШІ”. Керівник рятувальних робіт розподіляє зону на ділянки пошу-ку між підрозділами. Рятувальники лягають на завал по периметру у низу на від-стані 2 – 5 метрів один від одного та прослуховують завал. Якщо з завалу не до-носиться ні звука то командир, або особа за його наказом голосно промовляє в завал наприклад: “Тут допомога відповідайте”, якщо відповіді нема то потрібно повторити: “Відповідайте стуком”. При цьому доцільно використовувати мега-фони. При отримані відповіді з завалу всі хто її чув показують напрямок звідки вони чули звук точка перетину напрямків буде вірогідним місцем знаходження постраждалого, або постраждалих. Необхідно мати на увазі, що металеві предме-ти можуть давати хибний напрямок звуку. Поступово рятувальники пересувають-ся до центру завалу.
Рис. 3.8 Розшук постраждалих методом прослуховування та озвучування.
Після встановлення місця де знаходиться постраждалий рятувальники по можливості встановлюють з ним контакт в ході якого необхідно з’ясувати:
- стан постраждалого, чи впливають на нього уламки та на які саме части-ни тіла;
- самопочуття постраждалого та як глибоко він знаходиться;
- яка обстановка навколо нього, хто з людей знаходиться поруч, або він знає про їхнє місце знаходження їхня кількість;
- розповідати постраждалому, що робиться для його порятунку.
Мета цієї розмови полягає в тому, що по-перше рятувальники отримують як змога більше інформації, а по-друге і це головне психологічно підтримують постраждалого.
Для визволення постраждалого рятувальники виконують роботи по прони-кненню в завал. Зважаючи на те, що завал це хаотичне скупчення уламків будіве-льних конструкцій, меблів, обладнання, пошкоджених комунікацій тощо при цьому невідомо наскільки вони міцно тримаються роботи по проникненню в се-редину треба виконувати з дотриманням наступних правил:
- великі уламки по можливості не ворушити, не навантажувати, не вида-ляти;
- просуватися вперед треба через не пошкоджені, або слабо пошкоджені частини будинку використовуючи існуючи отвори та порожнечі;
- дрібні уламки треба видаляти вручну;
- краще витратити час на пролом стіни, або стелі ніж задавати небезпеки заваленим людям під час видалення уламків.
|