|
|
Як відомо, існування людського колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці неможливе без мови. Головна складність в оволодінні усним мовленням полягає в необхідності визначати на слух, інтуїтивно доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови в кожному конкретному випадку. За висловом французького письменника Ларошфуко, істинне красномовство полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Отже, багато говорити і багато сказати — поняття не тотожні.
До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:
1) точність у формулюванні думки, недвозначність;
2) логічність;
3) стислість;
4) відповідність між змістом і мовними засобами;
5) відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
6) відповідність між мовними засобами та стилем викладу;
7) вживання сталих словосполучень;
8) різноманітність мовних засобів;
9) нешаблонність у побудові висловлювання;
10) доречність;
11) виразність дикції;
12) відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.
Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів до певного стилю, доречності вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови, і ерудицією, і світоглядом людини, і культурою мислення, і технікою мовлення. Усне ділове мовлення — це розмовно-літературне мовлення, що набли¬жається до мовлення писемного.
|