|
|
Як і багато термінів у теорії управління, конфлікт має багато визначень і тлумачень. Ми визначаємо конфлікт як відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами осіб. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору або ціль, і заважає іншій стороні робити те саме. Наприклад, коли готується кошторис компанії “СВS” на наступний рік, президенти «СВS-новини» та «СВS-спорт», можливо, обидва намагаються переконати раду директорів «СВS», що саме його програма заслуговує більшої частки ресурсів компанії. Або уявимо собі двох інженерів на зборах, де кожний наполягає прийняти його специфікацію продукції.
Конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації. Або він може бути дисфункціональним і вести до пониження особистого задоволення, групового співробітництва та ефективності організації. Існують чотири основних типи конфлікту: внутрішньоособистий конфлікт, міжособистий конфлікт, конфлікт між особистістю та групою і міжгруповий конфлікт. Роль конфлікту, головним чином, залежить від того, наскільки ефективно ним керують. Ефективні способи керування конфліктною ситуацією можна поділити на дві категорії: структурні і міжособисті. Керівникам не слід вважати причиною конфліктних ситуацій просту різність характерів. Звісно, неоднаковість може бути причиною конфлікту в якомусь конкретному випадку, але вона - лише один з факторів, які можуть викликати конфлікт. Керівник повинен почати з аналізу фактичних причин, а потім використати відповідну методику. Конфлікт - усвідомле¬не зіткнення, протиборство людей, груп, що виключають одна одну, потреб, інтересів, цілей, типів поведінки, на¬станов.
Конфлікти на підприємствах можливі при розподіленні завдання на підприємстві по різних підрозділах між різни¬ми особами, а також під час постановки цілей - відмінних від своїх власних (особистих) при переслідуванні самостійних інтересів осіб і груп.
Конфлікт характеризується зіткненнями інтересів і ліній поведінки, що розходяться. В залежності від того, чи розігрується конфлікт усередині однієї особистості або між різними особами, групами осіб або системами, говорять про інтраперсональні або інтерперсональні конфлікти.
Інтраперсональний конфлікт може полягати в тому, що індивідуум:
• прагне до здійснення декількох конкуруючих бажань (прагнення до професійної досконалості і піклування про родину);
• хоче запобігти двох небажаних результатів (конфлікти аверсій, наприклад, несправедливість звільнення співробітника або загроза особистому становищу);
• відчуває жах перед виконанням бажань через від'ємні супроводжуючі обставини (конфлікт бажання і аверсії, наприклад, кар'єра ціною шкоди колезі).
Інтраперсональні конфлікти індивідууми, в більшості випадків, можуть розв'язати, пережити самі з собою. Ці конфлікти містять у собі більше психологічну проблему, ніж проблему економіки підприємства. Проте менеджери повинні брати до уваги конфлікти цього роду в межах керівництва персоналом або неформальних контактах.
Інтерперсональні конфлікти (соціальні) - це конфлікти, які розігруються між:
• особами (інтеріндивідуальні конфлікти, наприклад, між співробітниками, між менеджерами через можливість просування);
• групами (інтергрупові конфлікти, наприклад, між менеджерами підприємства та представничим органом працюючих за наймом);
системами або підсистемами (між окремими підприємствами, між підприємствами та оточуючим середовищем).
За своїм виявленням і підсиленням конфлікти можуть підрозділятися на приховані та відкриті конфлікти.
Факт участі керівника в конфліктній ситуації сприяє зняттю від'ємних емоцій, які в іншому випадку призводять до стабілізації напружених відносин між людьми, підвищенню авторитету самого керівника.
|