|
|
В пожежній охороні постійна увага приділяється вдосконаленню засобів індивідуального захисту органів дихання. Метою цієї роботи є виключення передумов до того, щоб в підрозділи та на об`єкти, що охороняються, надійшли апарати, які не відповідають сучасним вимогам до умов бойової роботи під час гасіння пожеж. Це, в свою чергу, підвищить якість виробів та безпеку особового складу газодимозахисної служби.
Складність та небезпечність робіт, які виконують підрозділи пожежної охорони під час проведення розвідки та гасіння пожеж, обумовлює застосування комплексу засобів захисту органів дихання та зору, спеціального захисного одягу та спорядження пожежних. В силу специфіки роботи в пожежній охороні припускається використання особовим складом тільки індивідуальних ізолюючих засобів захисту органів дихання. Здебільшого це дихальні апарати зі стиснутим повітрям та регенеративні дихальні апарати.
До кінця сімдесятих років на озброєнні газодимозахисної служби пожежної охорони знаходились регенеративні дихальні апарати. Вони створювались як спеціально для пожежної охорони (КІП-5, КІП-7, КІП-8 розробки СКБ КДА м. Орехово-Зуєво), так і для інших галузей народного господарства, наприклад, гірничорятувальної справи (Р-12 розробки науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи у м. Донецьк). На початку восьмидесятих років було обгрунтовано, що основним засобом індивідуального захисту органів дихання у пожежній охороні повинен стати дихальний апарат зі стиснутим повітрям та часом захисної дії не менше однієї години , а для спеціальних підрозділів, які комплектуються газодимозахисниками, що виїжджають на автомобілях ГДЗС на найбільш великі довгі пожежі (у метрополітені, великих підвалах, висотних будівлях та ін.), - регенеративні дихальні апарати з часом захисної дії не менше 4 годин.
Робота зі створення перших вітчизняних апаратів на стиснутому повітрі проводилась науково-дослідним інститутом пожежної охорони (м. Москва) спільно з науково-дослідним інститутом гірничорятувальної справи (м. Донецьк). Спеціально для цього апарата науково-дослідний трубний інститут (м. Дніпропетровськ) створив семилітровий балон з робочим тиском 30 Мпа, а казанський завод “Теплоприбор” - манометр. Апарат пройшов весь комплекс випробувань, включаючи дослідну експлуатацію в гарнізонах пожежної охорони, та отримав високу оцінку практичних робітників. Серійне виробництво апаратів під шифром АІР-317 було організовано на луганському заводі “Горизонт”. Апарат комплектується вітчизняною панорамною маскою ПМ-88 з переговорною мембраною. Скло маски не запотіває і не замерзає у всьому діапазоні температур.
Останнім часом для апаратів АІР-317 розробляється касета з двох чотирьохлітрових композитних балонів. Це дозволить підвищити час захисної дії та зменшити масу апарата. Його можна віднести до нового покоління апаратів, оскільки він має значно підвищений коефіцієнт захисту за рахунок використання постійного збиткового тиску під лицевою частиною, покращені ергономічні характеристики.
Робота зі створення апаратів ведеться у комплексі з розробкою приборів для їх перевірок. Так, працівниками пожежної охорони спільно з науково-дослідним інститутом гірничорятувальної справи було розроблено та рекомендовано до серійного виробництва індикатор ІР-2, який приходить на зміну реометру-манометру.
Після пожежі в готелі “Росія” (м. Москва) було почато роботи зі створення саморятівника для евакуації потерпілих із задимлених приміщень. Складність виконання поставленої мети полягала в тому, що цей апарат повинен був поєднувати такі вимоги, як:
- забезпечення надійного захисту від усіх токсичних речовин, які виділяються під час горіння на пожежі, а також за недостатньої кількості кисню;
- забезпечення захисту різноманітного контингенту: чоловіків, жінок, дітей, людей з довгим волоссям, бородою та ін.;
- здатність включитися до нього зовсім непідготовлених людей;
- забезпечення умов дихання у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог.
Останнім часом такі саморятівники було створено. Це, наприклад, саморятівник на хімічно пов`язаному кисні СПІ-20, який складається з капюшона, регенеративного патрона і дихального мішка. Час захисної дії у нього складає 20 хвилин, а маса - 1,2 кг.
В найближчий час основними завданнями в галузі створення засобів індивідуального захисту органів дихання для пожежної охорони залишаться:
- підвищення надійності;
- підвищення коефіцієнта захисту;
- підвищення питомого часу захисної дії (зменшення маси та підвищення часу захисної дії);
- покращення мікрокліматичних умов дихання;
- полегшення роботи в екстремальних умовах.
Вищенаведене свідчить про те, що знання основ створення та застосування різноманітних засобів індивідуального захисту органів дихання є необхідною вимогою до сучасних спеціалістів пожежної безпеки. Особливо тих, що визначають на даний час і будуть визначати в найближчому майбутньому технічну політику в галузі впровадження цієї пожежної техніки до підрозділів пожежної охорони.
|
|
|