|
|
Для кількісної характеристики токсичних властивостей конкретних СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовуються межа переносності і такі ток-содози: гранично допустима, порогові, виводячи із строю і смертельні. Значення цих характеристик наведено в таблиці 6.
Таблиця 6
Класифікація СДОР за ступенем дії на організм людини
|
Показники |
Норма для класу небезпеки |
|
1-го |
2-го |
3-го |
4-го |
|
ГДК СДОР в повітрі робочої зони, мг/м3 |
Менше 0,1 |
0,1-1 |
1,1-10 |
Більше 10 |
|
Середня смертельна доза при попаданні в шлунок, мг/кг |
Менше 15 |
15-150 |
151-500 |
Більше 500 |
|
Середня смертельна доза при попаданні на шкіру, мг/кг |
Менше 100 |
100-500 |
501-2500 |
Більше 2500 |
|
Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м3 |
Менше 500 |
500-5000 |
5001-50000 |
Більше 50000 |
Межа переносності – це мінімальна концентрація, яку людина може витри-мувати визначений час без стійкого ураження.
Гранично допустима токсодоза (ГДК) – така доза (концентрація) при якій симптоми отруєння ще не наступають. Вона реґламентує допустиму ступінь зараження сильнодіючою отруйною речовиною (СДОР) повітря робочої зони і використовується в інтересах дотримання умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як максимально допустима, яка при постійній дії на людину на протязі робочого дня (8 годин) не може визвати через тривалий про-міжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за допомогою сучасних методів діагностики. Вона не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв’язку з значно низьким інтервалом дії СДОР.
Середня порогова (токсодоза РС50) – доза, яка викликає початкові симптоми ураження СДОР у 50% уражених. Це мінімальна ефективна концентрація (най-менша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект).
Середня смертельна (токсодоза LC50) – доза, яка приводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії СДОР.
При загальній дії токсичний ефект появляється після попадання СДОР в кров через шкіряні покрови (шкіряна резорбтивна токсичність), органи дихання (ін-галяційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) в організм людини.
При місцевій дії токсичний ефект появляється в місті контакту сильнодіючої отруйної речовини з тканинами організму (ураження шкіряних покровів, роздра-тування органів дихання, розлад зору).
Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук користую-ться визначеними категоріями токсичних доз, що враховують шлях проникнення речовин в організм людини.
Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (се-кунду) на кубічний метр (г·хв/м3, г·с/м3, мг·хв/л).
Шкіряно-резорбтивні токсичні дози вимірюються кількістю речовини, яка при-ходиться на одиницю поверхні або одиницю маси тіла (мг/см2, мг/м2, г/см2, кг/см2, кг/м2 або мг/кг).
Значення інгаляційних і шкіряно-резорбтивних токсичних доз СДОР дозво-ляють, з однієї сторони, порівнювати їх між собою, а з другої сторони, оцінювати ступінь важкості ураження потерпілих в аварійній ситуації.
Значення середніх порогів токсичних доз (токсодоза РС50) найбільш поши-рених сильнодіючих отруйних речовин приведено в таблиці 7.
Таблиця 7
Значення середніх порогів токсичних доз найбільш поширених СДОР
|
Сильнодіючі отруйні речовини |
РС50, г·м3 |
|
Аміак |
454 |
|
Гідразин |
14 |
|
Окисел вуглецю |
1620 |
|
Окисел етилену |
3600 |
|
Двоокисел сірки |
194 |
|
Сірковуглець |
2592 |
|
Фосген |
13 |
|
Ціанистий водень |
36 |
|
Хлор |
36 |
|
Примітка: В таблиці наведені значення порогу токсичних доз для дорослих, для дітей в 4-10 менше. |
Значення вказаних токсодоз є постійними лише для порівняно малих за часом експозицій, які не перебільшують 40-60 хвилин. При більш тривалих діях або при малих концентраціях значення РС50 збільшується, особливо для тих СДОР, які виводяться частково з організму. Для них значення токсодози може бути значно більше. Щоб врахувати процес ітоксифікації СДОР, що проходить за рахунок обеззаражування їх в організмі або виведення із нього, рекомендується вводити поправний коефіцієнт, що є функцією часу і властивостей конкретної речовини. В цьому випадку:
РС50 (τ) = РС50·Κ(τ), де:
РС50 (τ) – порогові токсичні дози при експозиції τ, г·с/м3;
РС50 – порогові токсичні дози при короткій експозиції (табл.1.7), г·с/м3;
Κ(τ) – поправний коефіцієнт.
У випадку коли СДОР практично не виводиться або слабо виводиться із орга-нізму людини, поправний коефіцієнт приймають рівним одиниці. При цьому виходять з припущення, що СДОР володіє кумулятивною дією.
В аварійних ситуаціях в повітрі може оказатися декілька СДОР. В цьому випадку оцінка сумарного ефекту представляє собою досить важку задачу, так як ефект від комбінованої дії декілька хімічних речовин може бути рівним суми ефектів роздільної дії, більше або менше цієї суми. Рекомендується при одночасному знаходженні в повітрі декілька токсичних речовин спрямованої дії допустимим рахувати концентрації, що відповідають умові:
С1 : ГДК1 + С2 : ГДК2 +Сn : ГДКn ≤ 1
коли сума відношень фактичних концентрацій СДОР в повітрі до їх гранично допустимих концентрацій, які встановлені для кожної речовини, не повинна пере-більшувати одиницю.
Якщо одночасно виділяється декілька токсичних речовин, що не мають спря-мованого характеру дії, тоді ефект дії СДОР слід оцінювати за найбільш токсич-ною речовиною.
Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при ава-ріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи:
перша група – речовини з переважною дією удушення: з вираженою дією припікання (хлор, трьох хлористий фосфор, оксихлорид фосфору); з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);
друга група – речовини переважно загальної отруйної дії (окисел вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етилен-фторгідрин);
третя група – речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію: з вираженою дією припікання (акрилонітрил);з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);
п’ята група – речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);
четверта група –нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, прове-дення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);
шоста група – метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);
сьома група – речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).
До речовин з переважною дією удушення відносяться токсичні сполуки, для яких головним об’єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властивостями кожної речовини і величиною експозиційної дози.
При дії пару ряду речовин в високих концентраціях можливий швидкий літа-льний кінець від шокового стану, що викликається хімічним опаленням.
До речовин переважно загальної отруйної дії відносяться сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною гибелі ураженого. Ці речовини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів.
Отрути крові розділяються на гемолітичні отрути і отрути гемоглобіну.
Тканинні отрути діляться на інгібітори ферментів дихальної цепі (ціаніди, сірковуглець, акрилонітрил), роз’єднувачі окислення і фосфорилірування (диніт-рофенол, динітроортокрезол,) і речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин).
До речовин з дією удушення і загально отруйною дією відноситься значна кількість СДОР, що здібні при інгаляційній дії визвати токсичний набряк легенів,
а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи воло-діє сильною дією припікання, що значно утруднює надання допомоги потерпілим.
До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового ім-пульсу (нейротропні отрути), відносяться речовини, які порушують механізми периферичної нервової регуляції, а також модулюючи стан самої нервової систе-ми. В основі їх дії лежить можливість вмішуватися в процес синтезу, зберігання, викиду, інактивації в синаптичній щілині нейромедіаторів; взаємодіяти з рецеп-торами нейромедіаторів; змінювати проникності іонних каналів збуджувальних мембран.
До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, відносяться токсич-ні сполуки, які викликають при інгаляційному ураженні токсичний набряк леге-нів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.
В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нер-вового імпульсу, який усугубляється станом важкої гіпоксії, що викликано пору-шенням зовнішнього дихання.
До метаболічних отрут відносяться токсичні сполуки, що вмішуються в інтим-ні процеси метаболізму речовин в організмі. Отруєння цими речовинами характе-ризується відсутністю реакції на отруту. Ураження організму розвивається, як пра-вило, поступово і в важких випадках закінчується смертю на протязі декількох діб.
В патологічний процес ураження цими речовинами залучаються багато органів, але головними є порушення з сторони центральної нервової системи, паренхіма-тозних органів і іноді системи крові.
За своєю побудовою ці речовини відносяться до різних класів сполук, однак всі вони володіють загальною властивістю: в організмі людини вони руйнуються з виникненням високо реакційно-дійсних вуглеводневих радикалів.
До речовин, що порушують обмін речовин, відносяться токсичні сполуки групи галогенірованих ароматичних вуглеводів. При цьому особою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.
Дані речовини здібні, діючи через легені, травний тракт і неушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно в’ялим проходженням. При цьому прак-тично в процес залучаються всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді привести до літального кінця.
Загальний характер дії і признаки ураження найбільш розповсюджених СДОР та їх класифікація ступенем небезпеки наведені в таблицях 8-10.
Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації є токсична дія, що визна-чається концентрацією сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) в навколи-шньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об’єктів господарської діяльності.
Щільність (густина) зараження небезпечними хімічними речовинами – це ступінь хімічного зараження місцевості.
Таблиця 8
Класифікація основних СДОР за ступенем небезпеки
|
№ пп |
СДОР |
Клас небезпеки |
ГДК, мг/м3 |
№ пп |
СДОР |
Клас небезпеки |
ГДК, мг/м3 |
|
1 |
Аміак |
3 |
20 |
20 |
Олеум |
2 |
1 |
|
2 |
Азотна кислота |
2 |
5 |
21 |
Пропілен оксид |
2 |
1 |
|
3 |
Анілін |
2 |
0,1 |
22 |
Перекис водню |
3 |
1,4 |
|
4 |
Ангідрид сірчаний |
3 |
10 |
23 |
Перлхлоретилен |
3 |
10 |
|
5 |
Ангідрид оцтовий |
3 |
5 |
24 |
Соляна кислота |
2 |
5 |
|
6 |
Ацетоноціангідрид |
2 |
0,9 |
25 |
Сірководень |
2 |
10 |
|
7 |
Бензол |
2 |
5 |
26 |
Сірковуглець |
2 |
1 |
|
8 |
Бензол хлористий |
1 |
0,5 |
27 |
Трихлорсилон |
2 |
1 |
|
9 |
Бром |
2 |
0,5 |
28 |
Трихлоретилен |
3 |
10 |
|
10 |
Бромбензол |
2 |
3 |
29 |
Толуол |
3 |
50 |
|
11 |
Бромистий гептил |
3 |
0,5 |
30 |
Оцтова кислота |
3 |
5 |
|
12 |
Гідрозингідрат |
1 |
0,1 |
31 |
Фосген |
2 |
0,5 |
|
13 |
Диметиламін |
2 |
1 |
32 |
Фтористий водень |
2 |
0,5 |
|
14 |
Дихлоретан |
2 |
10 |
33 |
Фурфурол |
3 |
10 |
|
15 |
Метанол |
3 |
5 |
34 |
Хлор |
2 |
1 |
|
16 |
Метил акрилат |
3 |
20 |
35 |
Хлорпікрин |
2 |
0,7 |
|
17 |
Метил бромистий |
1 |
1 |
36 |
Хлорбензол |
3 |
50 |
|
18 |
Метил хлористий |
2 |
5 |
37 |
Хлорсульфанова кислота |
2 |
1 |
|
19 |
Нітрил акрилової кислоти |
1 |
0,5 |
38 |
Хлороформ |
3 |
5 |
|
39 |
Етилену окисел |
2 |
1 |
Таблиця 9
Загальний характер дії і признаки ураження найбільш
розповсюджених СДОР
|
СДОР |
Загальний характер дії |
Признаки ураження |
|
Аміак (речовина, яка володіє
дією удушення і нейротропною дією) |
Загально токсичні ефекти обумов-лені дією аміаку на нервову сис-тему. Порушується обмін глутамі-ової і β-кетоглутарової кислот в корі головного мозку. Різко пони-жується можливість мозкової тка-нини засвоювати кисень. Володіє курареподібною дією. Порушує згортання крові в результаті пря-мої дії на протромбін, поражає па-ренхіматозні органи. Наслідки важкої інтоксикації є пониження інтелектуального рівня з випадан-ням пам’яті, неврологічні симпто-ми: тремор, порушення рівноваги, тики, пониження больової і такти-льної почування, головокружіння, ністагм, гіперрефлексія. Наслідка-ми гострого отруєння може бути помутніння кристалику, роговиці, навіть її прорив і втрата зору, ох-риплість або повна втрата голосу і різні хронічні захворювання (брон-хіт, емфізема легенів та інші). |
У випадках малих концентрацій спостерігається незначне роздратування очей і верхніх дихальних шляхів. При середніх концентраціях спостерігає-ться сильне роздратування в очах і носі, часте чхання, слинотеча, невелика нудота і головна біль, почервоніння обличчя і потовиділення.
Спостерігається випускання сечі і біль в області груднини. При попаданні в хмару з високими кон-центраціями наступає різке роздратування слизис-тої оболонки рота, верхніх дихальних шляхів і рого-вої оболонки очей, приступи кашлю, почуття уду-шення, тривожність, головокружіння, біль в шлун-ку, блювота.
При дії дуже великих концентраціях уже через де-кілька хвилин появляється слабкість м’язів з підви-щеним рефлекторним збудженням, тетанічні судо-роги, різко понижується слух.
Потерпілі іноді сильно тривожаться, находяться в стані буйного бреду, не можуть стояти. Спостері-гаються різкі розлади дихання і кровообігу. Смерть може наступити від сердечної слабкості або зупин-ки дихання. |
|
Двоокисел сірки (речовина, що має дію удушення і загальну отруйну дію) |
Роздратовує дихальні шляхи, вик-ликає спазм бронхів і збільшує опір дихальних шляхів.
Загальна дія заключається в пору-шенні вуглеводного і білкового обміну, пригнічуванні окислюва-льних процесів в головному мозку, печінці, селезінці, м’язах. Роздратовує кровотворні органи. |
Роздратовує очі і носоглотку. Чхання і кашель виникають при дії на протязі декількох хви-лин. При більш тривалій дії спостерігається блювотина, розмова і ковтання становиться важкими.
Смерть наступає від удушення, внаслідок реф-лекторного спазму голосової щілини, раптової зупинки кровообігу у легенів або шоку. |
|
Гідразин (речовина, яка володіє дією удушення і нейротропною дією) |
Гідразин і його похідні виклика-ють при інгаляційному ураженні токсич-ний набряк легенів, на фо-ні якого формуються при гостро-му отруєнні важкі ураження цент-ральної нервової системи, що у ря-ді випадків приводять до смерте-льного кінця.
Викликає порушення вуглеводно-го і жирового обміну. Володіє ге-молітичними властивостями, гемо-ліз розвивається через 1,5-2 годи-ни після гострого от-руєння. |
У випадку легких інтоксифікацій спостері-гається роздратування слизистих оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, при середніх -бронхіт і токсичний набряк легенів, збудження, а потім депресія, порушення вуглеводної, жи-рової і антитоксичної функції печінки.
Гостреотруєння викликає затемнення свідо-мості, жовтуху, стоматит, порушення сердечної діяльності, хворобливість печінки, блювоту. Смерть наступає при явищах уремії. |
|
Діоксан (речовина, що порушує обмін речовин) |
Оказує токсичну дію при інга-ляції, через шкіру і при вводу внутрішньо в шлунок. Місцевою дією не володіє. Має період скритої дії від 10-и діб до декілька тижнів. Збільшення дози не приводить до значного зменшення періоду скритої дії.
Отруєння пов’язано з порушен-ням обміну речовин, уражен-ням печінки, атрофією лімфоїд-ної тканини, порушенням функ-ції нервової системи. |
Порушення обміну речовин зовні проявляє-ться в втраті маси, різкому скороченню вжи-вання води. Виражена дегідратація, як прави-ло, попередник смерті. Характерна наявність набряків. Рідина скупчується в підшкірній кліт-ковині спочатку навколо очей, потім розпов-сюджується на обличчя, шию, тулубу.
З’являються важкі термінальні набряки, в голов-ному підшкірної локалізації, однак частина рі-дини з’являється в черевній, грудній порож-нині, в порожнині перикарду. Характерною проявою гострої інтоксифікації є вугриподіб-на висип на обличчі і шиї, яка не піддається терапії. Крім того, розвиваються гіперкератоз шкіри, стіп і долонь, руйнуються нігті на ру-ках і ногах, випадає волосся на обличчі, вії. Розвивається блефаліт. |
|
Окисел вуглецю (речовина, що має загальну отруйну дію - отрута гемоглобіну) |
Витісняє кисень із оксигемог-лобіну. Наявність кисню може понижуватися до 8 % (аноксе-мія). Може оказувати безпосе-редню токсичну дію на кліти-ни, порушуючи тканинне дихан-ня. Пригнічує активність тира-зинази і сукцінатдегідрогенази в печінці, серці і мозку. Оказує вплив на вуглеводний обмін, підвищує рівень цукру в крові. Порушує фосфорний обмін, сильно збуджує каротині хіміч-ні рецептори, порушує азотний обмін, викликає азотемію, змі-нює стан білків плазми, пони-жує активність холинестерази в крові і рівня вітаміну В6. |
При дії окислів вуглецю спостерігається важ-кість і відчуття стискування голови, сильна біль на лобі і скронях, головокружіння, почер-воніння і печія шкіри обличчя, тремтіння, по-чуття слабкості і страху, спрага, частий пульс, пульсація артерій на скронях, нудота, блювота. У подальшому проява заціпенілості, слабості і байдужості, наростає сонливість і заціпеніння. Темпертура тіла може підвищуватися до 38-40 °C. В подальшому наступає втрата свідомос-ті, блювота, не довільне спорожнення сечово-го пузиря і шлунку. Смерть наступає від зу-пинки дихання. |
|
Фосген (речовина з переважною дією удушення) |
Є аціліруючим агентом, який взає-модіє з нуклеофільними групами липідів і білків, що входять до складу мембран кліток стінок аль-веол і легеневих капілярів.
Це приводить до порушення про-никливості стінок альвеол і крово-носних судин, в результаті чого рідка частина крові (плазма) вихо-дить в порожнину альвеол і роз-вивається набряк легенів. |
При вдиханні пару відчувається запах прілого сіна (яблук). Період скритої дії триває 4-6 го-дин, але в залежності від отриманої дози може бути від 1 г до доби. Чим менше період скритої дії, тим більше несприятливий прогноз. Фізич-не навантаження може привести до зменшення скритого періоду дії. У уражених виникають кашель, уповільнення дихання , болі в грудині при диханні. |
|
Сірковуглець (нейротропна отрута) |
Речовина володіє вираженою загальною резорбтивною дією, місцеві ефекти виражені слаб-ко. Головний шлях попадання
в організм – інгаляційний, мож-ливе проникнення через непош-коджену шкіру. Високі кон-центрації діють наркотично. Хронічна дія малих концентра-цій приводить до захворювання центральної, вегетативної, пе-риферичної нервових систем, ендокринних і внутрішніх орга-нів, системи крові. Сприяє роз-витку серцево-судинних захво-рювань, виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої киш-ки, цукрового діабету |
Головна біль, судинні рухові розлади, роздра-тування, розлад чутливості, біль у горлі, від-чуття мурашок, легке сп’яніння, неправильне дихання.
При дії високих концентрацій втрата свідо-мості можлива після декілька вдихів.
Якщо потерпілий не виводиться з зараженого повітря, тоді наступає глибокий наркоз, пропа-дають всі рефлекси, включаючи рогівковий і зіниць, смерть наступає від зупинки дихання. При виносі ураженого із зараженого повітря безсвідомий стан змінюється психічним і ру-хомим збудженням і дезорганізацією. |
|
Окисел етилену (метаболічна отрута) |
Володіє місцевою і загальною резорбтивною дією.
Мутаген і алкіліруючий агент. Наркотик з сильною специфіч-ною отруйністю.
Володіє дратуючою і сенсібі-лізіруючою дією. |
При слабкій і середній інтоксифікації спостерігає-ться роздратування слизистих оболонок очей, слаб-ке серцебиття, посмикування м’язів, почервоніння обличчя,головна біль, пониження слуху, ністагм, аци-доз, сильна блювотина. У випадку гострої інтокси-фікації поява раптово сильної пульсуючої головної болі, головокружіння, невпевненість при руху, труд-ність при розмові, блювота, болі в ногах, в’ялість, скованість, спазми судин сітчатки. Діє на шкіру і слизисті оболонки очей. Ураження шкіри спостері-гається при дії в рідкому, газоподібному стану і у виді розчинів. Легко проникає через одяг, взуття, рукавиці, чому часто розвиваються ураження не тільки відкритих, але і захищених часток шкіри. |
|
Хлор (речовина з переважною дією удушення) |
Роздратовує дихальні шляхи, може викликати набряк леге-нів.
При дії хлору в крові порушує-ться стан вільних амінокислот і понижається активність деяких оксидаз. |
При незначних концентраціях спостерігається почер-воніння кон’юнктиви, м’якого піднебіння і глотки , бронхіт, легка задишка, охриплість, чутливість здав-лювання в грудині.При дії малих і середніх концент-рацій спостерігаються болі за грудьми, печія і різь в очах, сльозотеча, важкий сухий кашель, збільшується задишка, прискорений пульс, початок виділення мок-роти з слиззю і відхаркування пінистою жовтою або красною рідиною. Іноді отруєння, яке перенесене на ногах, через декілька діб закінчується смертю. При попаданні в хмару з високими концентраціями може наступити раптова смерть із-за рефлекторного галь-мування дихального центру. Потерпілий задихаєть-ся, обличчя синіє, він мечеться, робить спробу бігти, але відразу падає і втрачає свідомість. |
|
Ціанистий водень (речовина переважно загальної отруйної дії –інгібітор ферментів дихальної цепі) |
Токсична дія обумовлена влас-тивістю ціаніону створювати комплекси з тривалентним за-лізом, що входить в склад прос-татичних груп цитохромів. Є специфічним і нгібітором тка-нинного дихання в клітинах. Тканинне дихання пригнічує-ться майже повністю (на 90% і більше) і в першу чергу в клі-тинах нервової системи, що приводить до збудження і заги-белі нейронів. |
Термінова форма розвивається швидко після дії висо-ких концентрацій. Уражений падає, втрачає свідомість і через декілька хвилин погибає. При уповільненій фор-мі симптоми інтоксифікації розвиваються повільно. Розрізняють легку, середню і важку форму ураження. У випадку легкого ступеня ураження потерпілий від-чуває запах мигдалю, металевий присмак у роті. По-тім виникає головокружіння, головна біль і порушення координації руху. При середній ступені ураження додатково спостерігається сильна слабкість. Потерпі-лий падає, свідомість пригнічена, дихання важке, зі-ниці розширені. У випадку важкої форми ураження виникають клонікотонічні судороги з втратою свідо-мості, дихання поверхневе, розвиваються паралічі.Мо-же бути не вільне випускання сечі і дефекація. В нас-тупному виникає зупинка дихання і серця. Характер-ним симптомом отруєння є яскраво-рожевий окрас шкіри, слизистих оболонок губ і очей, що зберігається у загиблого. |
|
Окисли азоту (речовини переважно загально отруйної дії – отрути гемоглобіну) |
Загальний характер дії залежить від складу окислів, що виникають в повітрі. Токсична дія проходить в основному за роздратуючим або нітратним типом дії.
При контакті з вологою поверхнею легенів виникають HNO3 і HNO2, які уражають альвеолярну ткани-ну, що приводять до набряку леге-нів і складним рефлекторним роз-ладам. В крові виникають нітрати і нітрити, які діють на артерії, вик-ликаючи розширення судин і по-ниження кров’яного тиску. Крім того, нітрити перетворюють окси-немоглобін в метгемоглобін. Пош-кодження еритроцитів, а також набряк легенів, приводить до кис-невої недостатності. |
Спостерігається роздратування дихальних шля-хів, сильний кашель, іноді головна біль, блюво-тина. Потерпілий відчуває неможливість зроби-ти глибокий вдих. Через 2-12 годин після дії пару виникає почуття страху і сильної слабкос-ті, наростання кашлю спочатку з лимонно-жов-тою, а потім кров’янистою мокротою, іноді оз-ноб, підвищення температури, прискорене сер-цебиття, сильна синюха. Часті значні розлади шлунково-кишкового тракту, нудота, болючі болі в діафрагмі, блювота, понос, спрага. В 58 % випадках смерть наступає на протязі діб після отруєння. При раптовому вдиху високих кон-центрацій майже раптово спостерігаються симп-томи важкого удушення, судороги, зупинка ди-хання. |
Таблиця 10
Основні характеристики основних сильнодіючих отруйних речовин
|
Властивості СДОР |
Сильнодіючі отруйні речовини |
|
Аміак |
Азотна кислота |
Бензол |
Нітробензол |
|
Фізико-хімічні властивості |
Агрегатний стан |
Безбарвний газ |
Безбарвна рідина, яка димить на повітрі |
Безбарвна рідина |
Жовтувата рідина |
|
Т кипіння ºС |
- 33 |
84 |
80 |
210 |
|
Щільність, г/см3 |
0,68 |
1,5 |
0,88 |
1,2 |
|
Показники дії ураження |
Розчиняється в воді, ефірі. Вибухонебезпечний при 15 -28 %. Збуджує нервову систему. |
Сильний окислю-вач. Підпалює тир-су, солому. Зі спир-том, скипидаром вибухає. Викликає опіки. |
Розчиняється в спирті, ефірі. Сам розчинює ґуму, смоли. Вибухо-небезпечна концент-рація в повітрі 1,5-8%. Поражає органи дихання. |
Горить без вибуху. Суміш з повітрям (1,8%) вибухає. Діє як наркотик. Поражає органи дихання. |
|
Токсичні властивості |
ГДК, мг/л |
0,02 |
- |
|
0,2 |
|
Доза ураження |
Концентрація мг/л |
0,2 |
0,005 |
|
Невідомі |
|
Експозиційна, мг/л |
360 |
30 |
|
Невідомі |
|
Властивості СДОР |
Сильнодіючі отруйні речовини |
|
Гідразин |
Гептил йодистий |
Мурав’їна кислота |
Соляна кислота |
|
Фізико-хімічні властивості |
Агрегатний стан |
Жовтувата рідина |
Рідина |
Безбарвна рідина |
Розчин хлористого водню у воді жовтого кольору |
|
Т кипіння ºС |
10,5 |
203 |
100,8 |
-85 |
|
Щільність, г/см3 |
1,01 |
1,4 |
1,2 |
1,2 |
|
Показники дії ураження |
Розчиняється в воді. Сильний відновлювач, суміш з киснем вибухонебез-печна. Поражає легені, печінку, викликає судороги. |
Розчиняється в воді мало.
При нагріванні розкладається. Викликає запалення легенів. |
Змішується з водою, сильний відновник. Пари утворюють з повітрям вибухову суміш.
Викликає кашель, запалення легенів. |
Розчинює більшість металів. Викликає роздратування і запалення слизистих оболонок очей, носа, легенів. |
|
Токсичні властивості |
ГДК, мг/л |
0,01 |
- |
0,3 |
- |
|
Доза
ураження |
Концентрація мг/л |
0,4 |
0,6 |
0,5 |
0,64 |
|
Експозиційна, мг/л |
240 |
120 |
3 |
30 |
|
Властивості СДОР |
Сильнодіючі отруйні речовини |
|
Сірчаний ангідрид |
Сірковуглець |
Сірчана кислота |
Синильна кислота |
|
Фізико-хімічні властивості |
Агрегатний стан |
Безбарвний газ |
Безбарвна рідина |
Масляниста безбарвна рідина |
Безбарвна рідина |
|
Т кипіння ºС |
- 10 |
46,3 |
330 |
25,7 |
|
Щільність, г/см3 |
4 |
1,26 |
1,8 |
0,7 |
|
Показники дії ураження |
Мало здатний до реакцій.
Діє, як подразнююча,
отруйна речовина. |
Розчиняється в воді, спирті, ефірі. Вибухонебезпеч
ний при концентрації в повітрі 1,25 - 60%. Викликає опіки шкіри і отруєння. Можливі смертельні ураження. |
Змішується з водою. Сильний окислювач, викликає опіки, кашель, чхання, запалення легенів. |
Змішується з водою, спиртом, ефіром. Швидкодіюча отруйна речовина. |
|
Токсичні властивості |
ГДК, мг/л |
- |
- |
- |
- |
|
Доза
ураження |
Концентрація мг/л |
0,1-0,2 |
1,5-1,6 |
1,5-1,6 |
0,02-0,04 |
|
Експозиційна, мг/л |
30-40 |
90 |
90 |
30 |
|
Властивості СДОР |
Сильнодіючі отруйні речовини |
|
Оцтова кислота |
Фосген |
Хлор |
Хлорпікрін |
|
Фізико-хімічні властивості |
Агрегатний стан |
Рідина |
Газ |
Зеленувато-жовтий газ |
Масляниста безбарвна рідина |
|
Т кипіння ºС |
118,7 |
8,2 |
-34 |
13 |
|
Щільність, г/см3 |
1,04 |
1,42 |
1,56 |
1,2 |
|
Показники дії ураження |
Змішується з водою, 30 % розчин кислоти викликає опіки, роздратування органів дихання. |
Розчинюється в оцтовій кислоті, нітробензолі. Абсорбція і нейтралізація вугіллям. Отруйна речовина дії удушення. |
В суміші з воднем вибухонебезпечний при концентрації 9,2-11,5 %.
Викликає набряк легенів, їх сильне ураження. |
Легка абсорбція зерном, бетоном, одягом.
Стійкий до хімічних реакцій. Викликає роздратування очей, носоглотки, легенів. |
|
Токсичні властивості |
ГДК, мг/л |
- |
- |
- |
- |
|
Доза
ураження |
Концентрація мг/л |
2,3 |
0,1 |
0,1 |
0,075 |
|
Експозиційна, мг/л |
30 |
60 |
60 |
10 |
|