|
|
Хімічна розвідка і хімічний контроль, є одним із головних заходів, що здійсню-ються в ході ліквідації наслідків хімічної небезпечної надзвичайної ситуації і спрямовані на виявлення хімічної обстановки в районі аварії (катастрофи).
Виявлення хімічної обстановки досягається:
розвідкою району аварії (катастрофи) для визначення меж і зони зараження СДОР, оцінкою кількості викинутого (вилитого) СДОР і щільності зараження ним місцевості, визначення напрямків розповсюдження рідкої і газопарової фази СДОР;
розвідкою маршрутів підходу до району аварії, евакуації населення і сільсько-господарських тварин, шляхів обходу району зараження;
визначенням масштабів і ступеню зараження повітря СДОР, контролю за їх змінами за часом;
визначенням можливості перебування в районі аварії без засобів захисту після ліквідації зараження СДОР; відбором проб повітря, ґрунту, води, продуктів харчу-вання, змивів з обладнання, будинків, споруд і техніки.
Хімічний контроль, що здійснюється в районах аварій (катастроф), включає:
визначення ступеню зараження СДОР обладнання, будинків, споруд, техніки, повітря, ґрунту і джерел води в районі аварії, контроль за його змінами за часом;
встановлення можливості безпечного перебування сил ЦО і населення в районі аварії (катастрофи) без засобів захисту;
ідентифікація не маркірованих і безгосподарних СДОР.
Враховуючи швидкоплинність попадання СДОР в навколишнє природне сере-довище при аварія на хімічно небезпечних об’єктах, а також формування їх концентрацій ураження, часовий фактор в організації і проведенні хімічної роз-відки і хімічного контролю має першорядне значення.
Перша інформація про формування небезпечних концентрацій СДОР при хімічній аварії, напрямку розповсюдження зараженого повітря, як правило, надхо-дить від стаціонарних хімічних датчиків, що встановлюються в цехах (дільницях), на території суб’єкта господарської діяльності і в санітарній захисній зоні навколо об’єкту.
На основі цієї інформації і з врахуванням метеорологічної обстановки органі-зується проведення хімічної розвідки.
Хімічна розвідка в районі аварії починається з розвідки її осередку. При чому, як правило, вона організується одночасно з виконанням завдань силами ЦО, що проводять рятувальні і інші невідкладні роботи, в яких раніше всіх приймають участь сили газорятувальної служби.
Підхід до осередку аварії (аварійному цеху, дільниці, ємності) здійснюється з підвітряної сторони. Близько межі зараження СДОР організується рубіж вводу груп розвідки в осередок аварії. Розвідка осередку аварії ведеться групами розвідки в складі не менше 3-х чоловік, один із яких є хіміком-розвідником. На рубежі вводу група отримує необхідне спорядження (радіостанцію, електричні ліхтарики, прибори розвідки, засоби відбору проб, засоби медичної допомоги), проходить інструктаж, переводить засоби індивідуального захисту в бойовий стан і направляється в осередок аварії. Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолюючих протигазів і засобів індивідуального захисту шкіри.
В ході розвідки осередку аварії оглядається місце (об’єкт) аварії, визначаються її причини і масштаби, приймаються при можливості заходи щодо усунення причин аварії або її локалізації. Здійснюється розшук поражених людей, надання їм першої допомоги та їх евакуація. Визначається ступінь зараження повітря СДОР, відбираються проби (змиви) з обладнання і стін приміщень (споруд) для наступного їх лабораторного аналізу. Результати розвідки доповідаються через радіозв’язок. Якщо об’єм задач з розвідки осередку аварії значно великий, то організується змінна робота груп розвідки. Одночасно з розвідкою осередку аварії організується хімічна розвідка на території об’єкту аварії і поза його межами.
Хімічна розвідка на території суб’єкта господарювання групами розвідки, як правило, проводиться на розвідувальних хімічних машинах (автомобілях) або в пішому порядку. При цьому розвідувальні групи, рухаються між цехами, через кожні 50-100 м зупиняються і за допомогою приборів виконують заміри, визна-чають ділянку розливу і межі розповсюдження газопарової фази СДОР. Межі зараження позначаються знаками огородження. Однак необхідно пам’ятати, що багато СДОР вибуховому і пожежному відношенні небезпечні. Ось чому в залеж-ності від типу СДОР у ряді випадків категорично забороняється не тільки вист-рілювати знаки огородження, але і їх забивати, так як це може привести до вибуху.
Як правило, на межах зон зараження з інтервалом 300-500 м виставляються хімічні пости спостереження, що призначені для контролю за змінами напрямку
розповсюдження зараженого повітря і для контролю за змінами концентрації СДОР.
При проведенні хімічної розвідки на території суб’єктів господарської діяль-ності необхідно враховувати, що рух повітряних мас між цехами може бути іншим від загального напрямку вітру. У зв’язку з цим для контролю за напрямком вітру на території об’єкту доцільно використовувати димові шашки і димові гранати з дотриманням вимог пожежної і вибухової безпеки.
Хімічна розвідка за межами території суб’єкта господарювання, як правило, проводиться на розвідувальних машинах. Виявлення меж зони розповсюдження СДОР здійснюється декількома хімічними розвідувальними дозорами, які рухаю-ться з різних сторін розвідувальної території з інтервалом 300-500 м назустріч друг другу. Вимірювання зараження повітря здійснюється через 200-300 м. При виявленні зараження повітря СДОР дозори позначають межі зони зараження, зупиняються і, як правило, починають виконувати роль хімічних постів спосте-реження, контролюючи зміни напрямку розповсюдження СДОР і його концент-рацію. Подальший рух дозорів здійснюється лише за командою особи, яка відпо-відає за проведення хімічної розвідки. Хімічні розвідувальні дозори, у тому числі виконуючі задачі хімічних постів спостереження, дані розвідки доповідаються за допомогою радіозв’язку або мобільними телефонами. Хімічна розвідка і контроль проводяться в ході робіт постійно до повної ліквідації наслідків хімічної небез-печної надзвичайної ситуації. Після завершення ліквідації наслідків аварії хіміч-ний контроль за станом району аварії (катастрофи) передається санітарно-епіде-мічним органам.
З метою вирішення задач хімічного контролю аналізи проб, що відібрані хімічними розвідувальними дозорами, здійснюється в стаціонарних лабораторіях (цехових, об’єктових), лабораторіях санепідемстанцій, лабораторіях ЦО. Порядок, місця, періодичність відбору проб і способи їх доставки в лабораторії встанов-люється штабом керівництва ліквідації наслідків хімічної небезпечної надзвичай-ної ситуації.
Для проведення аналізів в лабораторіях повинні використовуватися атестовані методики, які наведені в довідковій літературі з контролю шкідливих речовин в різних середовищах.
У випадку виникнення трудності при встановленні природи СДОР, особливо при транспортуванні їх без супроводжувальних документів, проби цих СДОР від-правляються для аналізу в спеціалізовані лабораторії наукових закладів і вузів.
В штабі ліквідації хімічної надзвичайної ситуації на основі хімічної розвідки і контролю проводиться оцінка наслідків аварії, приймаються рішення щодо захис-ту населення, плануються заходи з ліквідації наслідків аварії.
Проведення хімічної розвідки і хімічного контролю здійснюється з вико-ристанням різних засобів і методів відбору, підготовки до аналізу і аналізу СДОР. Однак, більшість із них використовується тільки в стаціонарних умовах спеціа-лізованих лабораторій. Для вирішення задач хімічної розвідки і контролю при ліквідації наслідків аварії з СДОР найбільш зручні переносні експресні засоби. До таких засобів відносяться переносні газосигналізатори, індикаторні плівки (папір-ці), індикаторні трубки, а також сенсори.
Розповсюдженими засобами газового експрес-аналізу є індикаторні трубки. Їх дія основана на кольорових (колориметричних) реакціях СДОР з спеціальними вибраними індикаторними рецептурами. Індикаторні трубки мають достатньо
високу чутливість, що дозволяє визначити СДОР на рівні значень їх ПДК. Вони прості в експлуатації і, головне, вони є експресними засобами аналізу, що легко переносяться.
Найбільш широке розповсюдження серед приборів, що використовують індика-торні трубки для визначення шкідливих хімічних речовин в повітрі, нашли газо-визначителі серії ГХ і універсальні газоаналізатори УГ-2 і УГ-3. Коротка характе-ристика газовизначителів серії ГХ і газоаналізаторів УГ-2 і УГ-3 наведені в таб-лицях 26-28.
Таблиця 26
Характеристика газовизначителів серії ГХ
|
Тип прибору |
Компонент для визначення |
Діапазон
вимірювань, %. Погрішність, % |
Об’єм повітря для визначення, мл |
Основні реагенти індикаторних порошків |
|
ГХ-4 (АМ-3) |
Окисел вуглецю |
0,0005-0,2 (±25) |
1000 |
Йодат калію, сірчана кислота |
|
Оксиди азоту |
0,0001-0,005 (±25) |
1000 |
Йодат калію, крохмаль, перманганат калію |
|
Діоксид сірки |
0,0002-0,007 (±25) |
1000 |
Йодат калію, крохмаль |
|
Сірковуглець |
0,00033-0,0066 (±25) |
1000 |
Нітрат вісмуту |
|
ГХ-5(АМ-5) |
Двооксид вуглецю |
0-2 (±12) |
200 |
Тимолфталеїн, луг |
|
Двооксид вуглецю |
0-15 (±15) |
100 |
Тимолфталеїн, луг |
|
Двооксид вуглецю |
0-50 (±15) |
100 |
Тимолфталеїн, луг |
|
ГХ-6 (АМ-5) |
Кисень |
0-21 (±10) |
100 |
Хлорид хрому, кислота |
Таблиця 27
Шкідливі речовини, що визначаються
газоаналізатором УГ-3
|
Речовина, що аналізується |
Об’єм
повітря для аналізу, мл |
Діапазон
виміру, мг/м3 |
Строк використання ІТ, місяців |
Основні реагенти індикаторного
порошку |
|
Бром |
800 |
0,35 – 8 |
12 |
Йодид кадмію, крохмаль |
|
Діетиламін |
800 |
30 – 150 |
12 |
Хлорид кобальту |
|
Метилакрилат |
800 |
20 – 100 |
12 |
Перманганат калію |
|
Озон |
1200 |
0,1 – 0,5 |
12 |
Індигокармін |
|
400 |
0,5 – 2 |
12 |
Індигокармін |
|
Спирти:
н-бутиловий, ізобутиловий, ізопропиловий |
800 |
10 – 100 |
8 |
Триоксид хрому, сірчана кислота |
|
Оцтова кислота |
800 |
5 – 25 |
8 |
Бром тимоловий синій |
Таблиця 28
Шкідливі речовини, що визначаються
газоаналізатором УГ-2
|
Компонент, що визначається |
Об’єм
повітря для аналізу, мл |
Діапазон виміру, мг/м3 |
Тривалість аналізу, хв. |
Термін використання ІТ, місяців |
Основні
реагенти індикаторного порошку |
|
Аміак |
250 |
0-30 |
4 |
8 |
Бром феноловий синій |
|
30 |
0-300 |
2 |
8 |
|
Ацетилен |
265 |
0-1400 |
5 |
24 |
Йодат калію, сірчана кислота |
|
60 |
0-6000 |
3 |
24 |
|
Ацетон |
300 |
0-2000 |
7 |
10 |
Гідроксиламінхлорід, бром феноловий синій |
|
Бензин |
300 |
0-1000 |
7 |
24 |
Йодат калію, сірчана кислота |
|
60 |
0-5000 |
4 |
24 |
|
Бензол |
350 |
0-200 |
7 |
24 |
Йодат калію, сірчана кислота |
|
100 |
0-1000 |
4 |
24 |
|
Диоксид сірки |
300 |
0-30 |
5 |
8 |
Йодид калію, крохмаль, йод, йодид ртуті |
|
60 |
0-200 |
3 |
8 |
|
Диоксид вуглецю |
400 |
0 - 15000 |
8 |
12 |
Гідразингідрат, фуксин |
|
100 |
0 - 80000 |
4 |
12 |
|
Дихлоретан |
1200 |
0-100 |
14 |
8 |
Йодид кадмію, крохмаль |
|
Діетиловий ефір |
400 |
0-3000 |
10 |
15 |
Хромовий ангідрид, сірчана кислота |
|
Ксилол |
300 |
0-500 |
4 |
12 |
Параформальдегід, сірчана кислота |
|
120 |
0-2000 |
3 |
12 |
|
Метиловий спирт |
400 |
0-500 |
6 |
10 |
Хромовий ангідрид, сірчана к-та |
|
Озон |
800 |
0-1 |
12 |
8 |
Індігокармін |
|
400 |
0-2,5 |
6 |
8 |
|
Оксиди азоту |
325 |
0-50 |
7 |
16 |
О-Діанізідин |
|
150 |
0-200 |
5 |
16 |
|
Оксид вуглецю |
220 |
0-120 |
8 |
18 |
Йодат калію, сірчана кислота |
|
60 |
0-400 |
5 |
18 |
|
Сірководень |
300 |
0-30 |
5 |
20 |
Ацетат свинцю, хлорид барію |
|
30 |
0-300 |
2 |
20 |
|
Скипидар |
400 |
0-2000 |
8 |
110 |
Хромовий ангідрид, сірчана кислота |
|
150 |
0-4000 |
4 |
10 |
|
Тетрахлорид вуглецю |
800 |
0-100 |
14 |
8 |
Йодид кадмію, крохмаль |
|
Тулуол |
300 |
0-500 |
7 |
24 |
Йодид калію, сірчана кислота |
|
100 |
0-2000 |
4 |
24 |
|
Трихлор етилен |
220 |
0-80 |
5 |
8 |
Йодид кадмію, крохмаль |
|
400 |
0-30 |
7 |
8 |
|
Хлор |
350 |
0-15 |
7 |
24 |
Флуоресцеїн, бромід калію |
|
100 |
0-80 |
4 |
24 |
|
Хлористий водень |
400 |
0-30 |
6 |
24 |
Флуоресцеїн |
|
150 |
0-100 |
3 |
24 |
|
Вуглеводи нафти |
300 |
0-1000 |
7 |
24 |
Йодид кадмію, крохмаль |
|
Хлороформ |
800 |
0-100 |
14 |
8 |
Йодид кадмію, крохмаль |
|
Етиловий спирт |
300 |
0-4000 |
6 |
10 |
Триоксид хрому, сірчана к-та |
У зв’язку з тим, що через індикаторну трубку проходить визначений об’єм повітря, що аналізується, довжина пофарбованого шару пропорційна концентрації СДОР в повітрі.
Недостатками газоаналізаторів УГ-2 є необхідність підготовки індикаторної трубки до роботи, тривалість визначення, а головне, обмежений перелік СДОР, що визначаються.
Для проведення хімічної розвідки і контролю при хімічних небезпечних над-звичайних ситуаціях можуть бути використані і військові засоби хімічної роз-відки і контролю. До військових засобів хімічної розвідки відносяться: аерозольна плівка АП-1 і військовий прибор хімічної розвідки (ВПХР).
Аерозольна плівка АП-1 призначена для визначення наявності отруйних речо-вин типу VX у вигляді аерозолів і в крапельно-рідкому стані. При хімічних небез-печних аваріях плівка із-за малої специфічності її індикаторного складу може бути використана для визначення наявності широкого переліку хімічних речовин лугового характеру в крапельно-рідкому або аерозольному стану.
Військовий прибор хімічної розвідки (ВПХР) – може використовуватися для визначення фосфорорганічних пестицидів, а також для таких СДОР, як синильна кислота, хлор ціан, фосген (дифосген). Дія прибору, така сама як і газоана-лізаторів УГ-2 і УГ-3, основана на використанні індикаторних трубок.
За допомогою індикаторної трубки з одним червоним кільцем і червоною точ-кою можна визначити наявність в повітрі пару фосфорорганічних пестицидів при концентрації 1·10-3 мг/л і більше, з трьома зеленими кільцями – наявність в повітрі фосгену (дифосгену), синильної кислоти і хлористого ціану.
Аналогічні можливості має і напівавтоматичний прибор хімічної розвідки (НПХР), що входить в комплект приборів розвідувальних хімічних машин і діє на тих самих принципах. Його живлення здійснюється від бортової мережі. Для виявлення фосфорорганічних пестицидів в повітрі можуть бути використані також газоаналізатори розвідувальних машин ПРХР, ГСП-11 і ГСА-12.
Для вирішення задач хімічного контролю з проведенням кількісного аналізу екстрактів із різних середовищ на наявність СДОР можуть бути використані військові хімічні лабораторії типу ПХЛ-54, ПХЛ-1, АЛ-4, АЛ-4М, а також хімічні лабораторії медичної, ветеринарної і інженерної служб сил ЦО (табл.29).
Успішне вирішення задач хімічної розвідки і контролю визначається своєчас-ністю їх організації керівництвом з ліквідації наслідків аварії з виливом (викидом) СДОР, злагодженістю взаємодії, наявністю засобів хімічної розвідки і контролю, а також навчанням підрозділів розвідки діям з табельними засобами хімічної роз-відки і контролю.
Таблиця 29
Характеристики військових засобів хімічної
розвідки і контролю
|
Військові засоби |
Найменування СДОР |
ГДКр.з. , мг/л |
Поріг чутливості засобу, мг/л |
|
Засоби хімічної розвідки |
|
ВПХР, НПХР, ПГО-11,
ПХР-МВ |
Індикаторна труб ка з трьома зеле ними кільцями |
Фосген |
5 · 10-4 |
- |
|
Хлор ціан |
5 · 10-3 |
- |
|
Синильна кислота |
5 · 10-3 |
- |
|
Індикаторна трубка з червоним кільцем і червоною точкою |
Фосфороутримуючі пестициди |
1 · 10-3 |
- |
|
Індикаторна трубка з двома чорними кільцями |
Миш’яковистий (фосфористий) водень |
3 · 10-4 |
- |
|
Індикаторна трубка з трьома чорними кільцями |
Окисел вуглецю |
2 · 10-2 |
- |
|
ГСА-12, ГСП-11, ПРХР,
ГСА-1 |
Фосфорорганічні пестициди |
1 · 10-3 |
- |
|
Засоби хімічного контролю |
|
АЛ-4, АЛ-4М, ПЛВС, ПХЛ, МПХЛ |
Всі вище перераховані СДОР |
|
До ГДКр.з. |
|