|
|
Фізичне виховання - організований процес управління фізичним розвитком людини за допомогою спеціальних вправ, гігієнічних заходів та засобів з метою формування в неї фізичного здоров'я, уміння витримувати великі фізичні навантаження, емоційно-вольових й спортивних якостей.
Педагогіка розглядає фізичне вихованню як складову частину всебічного розвитку особистості, підкреслює єдність завдань зміцнення душі й тіла. Для досконалого здоров'я людина повинна мати сильний розум у сильному тілі. Ствердження «У здоровому тілі - здоровий дух» аж ніяк не застаріло. Ця давня істина сьогодні актуальна як ніколи раніш.
Фізичне виховання зв'язане з фізичною культурою і спортом. Фізична культура - складова частика культури суспільства спрямована на розвиток фізичних здібностей людини і зміцнення її здоров'я. Без опанування основами фізичної культури сучасна людина ніяк не може вважати себе цілком культурною. Але культура стає надбанням людини тільки тоді, коли вона займається нею. включається в процес фізичного виховання і спорту.
Спорт - це засіб і метод фізичного виховання, а також система організації. підготовки і проведення змагань з різних комплексів фізичних вправ. В останні роки в нашому суспільстві починає розвиватись професійний спорт, який іноді нічого не має спільного з фізичним вихованням. Молодь йде в професійний спорт заради великих грошей, а здобуває розчарування та різні хвороби.
Система фізичного виховання включає в себе такі елементи; мету, завдання, засоби, методи, форми організації, програми і нормативи.
Метою фізичного виховання може бути індивідуальне або групове вдосконалення. Мета може формуватися на одне заняття або на навчальний рік. Залежно від пори року, погодних умов, індивідуальних властивостей організму змінюються і цілі фізичного виховання.
Завдання фізичного виховання відповідно до головної мети відображають те. що повинно бути досягнуте учнями під час занять або спортивних заходів. Наприклад, вихователь перед гімнастичними вправами ставить завдання розвинути силу, спритність, координацію рухів, а перед грою у волейбол - уважність, взаємопорозуміння, згуртованість команди.
Те чи інше завдання фізичного виховання реалізується за допомогою спеціальних засобів. Так, для гімнастики застосовують гімнастичні прилади, для волейболу і футболу - м'ячі, для лижної підготовки - лижі та ін.
Основним методом фізичного виховання є вправа. Фізичні вправи можуть бути простими і складними, загальнорозвиваючими і спеціальними; є вправи для рук і вправи для ніг, вправи на точність і вправи на витривалість тощо. Головною формою фізичного виховання учнів є урок фізкультури. Він, як правило, складається з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. До основної частини уроку входять ті вправи, які передбачені навчальною програмою фізичного виховання. На протязі уроку фізичної культури вчитель вирішує освітні, виховні та оздоровчі завдання. Освітні завдання включають в себе інформацію про розвиток у людини певних фізичних якостей, умінь і навичок. Чим більше учень отримує корисної інформації про фізичну культуру і необхідність опанувати нею, тим вірогідніше, що він стане на правильний шлях свого фізичного вдосконалення. Кожному юнаку і кожній дівчині потрібні цікаві дані про користь фізичної культури, про методи зміцненню здоров'я.
Дивовижно, але факт: всі знають, що таке гіподинамія (недостатня фізична діяльність) і д;с яких негативних наслідків вона призводить, що вона не щадить ні старих ані молодих, але сидячий спосіб життя стає дедалі поширенішим. Проте мало лише розуміти, що гіподинамічні втрати в юнацькому віці обертаються тяжкими хворобами під старість.
Тому фізичне виховання і самовиховання повинно стати одним з пунктів нашої життєвої програми. Недостачу рухів під час занять в школі або в університеті треба компенсувати розумними фізичними навантаженнями. Де тільки можна, потрібно рухатися: ходьба і біг. ранкова зарядка і вправи на перервах, а може й під час деякого уроку - все це йде на користь організму, сприяє здоров'ю і поліпшенню зовнішнього вигляду.
Заняття фізкультурою, спортом, туризмом краще розпочинати в ранньому віці й не кидати їх якомога довше. Починати треба з малих навантажень, поступово їх збільшуючи, з тим щоб організм до них пристосувався: але не слід очікувати, що позитивні наслідки дадуть про себе знати відразу ж - завтра чи післязавтра. Завтра можуть тільки боліти м'язи, якщо нетренована людина пробіжить декілька кілометрів. Досвід свідчить, що мине якийсь час. перш ніж ми відчуємо, що м'язи перестали боліти, що ми поздоровішали і стали сильнішими.
Фізичне виховання має великий вплив на розвиток інтелекту, естетичних почуттів, моральних якостей особистості. Воно само якоюсь мірою залежить від рівня інтелектуальної культури, але незмінне розвиває духовний світ людини, її працездатність і професійні здібності.
Необхідність фізичного виховання і самовиховання Диктується особистим і спеціальним благополуччям. Зміна життєвих умов, трудової діяльності, витискування фізичного труда трудом інтелектуальним призводить до суперечностей між біологічною природою людини, яка не може обійтись без активного руху. і сучасною упорядкованістю буття, яке звільнило людину від чисельних фізичних зусиль. Розвиток науки і техніки, швидкісний транспорт, телебачення і комп'ютер, засоби масової інформації, порушення екології створюють умови для критичного підвищення психічних і фізичних навантажень. В зв'язку з цим фізичне виховання і розумний спорт можна вважати надійним шляхом як для зняття стресів різного плану, так і для зміцнення здоров'я, протистояння хворобам, забезпечення продуктивного і довгого життя.
В останні роки, коли суспільство стало втрачати моральні цінності, серед підлітків і юнаків поширилась мода на опанування бойовими мистецтвами, східними єдиноборствами. Забуті бокс і класична боротьба - юнакам та дівчатам подобається наносити супротивнику удари ногами у найбільш больові точки тіла. Можна бачити як на перервах школярі демонструють один перед одним свою жорстокість, яка часто супроводжується сильними больовими відчуттями і фізичними травмами для тих. хто не вміє оборонятися. Й факти потребують від вихователів прийняття термінових заходів, щоб не допускати серед дітей розвитку жорстокості або фізичного знущання над слабкішими. Зловживаючих фізичною силою і усякими больовими прийомами, очевидне, треба брати на облік і займатись їх перевихованням.
Коли в школах працюють добросовісні вчителі фізкультури, то там відбуваються щоденні ранкові зарядки, фізкультхвилинки на перервах, спортивні ігри і свята. Діти займаються в спортивних секціях, беруть участь в спортивних змаганнях, займаються туризмом, долають важкі маршрути і т. д.
Але, на жаль, в багатьох школах фізичне виховання дітей не відповідає вимогам сьогодення. Що робити юнаку і дівчині в цих умовах?
Займатись фізичнім самовихованням! І починати треба з найдоступнішого, що не вимагає багато часу і спеціального спортивного обладнання.
По-перше, це ходьба, яку не треба недооцінювати. Дорогу до школи треба проходити пішки і не чекати на транспорт. Кожного дня треба ходити щонайменше годину.
Необхідно забувати про ліфт - підніматись на будь-який поверх тільки по сходах. Кожного дня треба бігати навколо свого будинку, але не там. де багато смороду і пилюки.
По-друге, це фізична зарядка - під радіо, магнітофон або за спеціальними передачами по телебаченню.
По-третє, дуже добре поплавати, прийняти холодний душ, якщо є така можливість.
По-четверте, не можна курити, вживати алкоголь.
По-п'яте, потрібно контролювати свою спортивну форму.
Отже, фізичну вихованість людини можна оцінити за допомогою таких критеріїв.
1. Знання: знання фізіології свого організму і правил особистої гігієни; знання принципів фізичної культури, основних видів спорту, їх можливостей для свого удосконалення.
2. Почуття та інтереси: інтерес до фізичної культури і конкретного виду спорту; прагнення зміцнити своє здоров'я і розвинути фізичні якості.
3. Вміння і навички: уміння витримувати великі фізичні навантаження і розподіляти свої сили; уміння розвивати психомоторні реакції та спортивні навички; прагнення досягнути спортивних розрядів і приймати участь в змаганнях.
|
|
|