|
|
Понад дві тисячі років тому, ще в античні часи, греки висунули тезу: «Пізнай самого себе». В ній глибокий смисл. Грецький філософ Сократ (469-399 рр. до н.е.) вказав людству на самопізнання як на джерело і начало усякого істинного знання. Він відмовився від пізнання всієї природи, як робили всі філософи, але звернувся до пізнання моральної суті людини. Успіхами свого розумового розвитку і освіти Сократ зобов'язаний насамперед самому собі, своїй надзвичайній допитливості і цікавості.
Сучасна людина повинна знати саму себе, усвідомлювати свої знання й прогалини в них, всі позитивні й негативні риси, свої можливості та здібності. Це потрібно для того, щоб краще осмислити завдання, які пропонує школа, університет, виробництво, життя. Як свідчать численні дослідження життя педагогів, таких знань з нетерпінням чекає переважна більшість людей, особливо молодь.
Перед усім молода людина намагається пізнати своє зовнішнє, фізичне «Я», а на інші компоненти своєї особистості не звертає уваги. Чим дорослішою стає .людина, тим більше інформації вона намагається дістати про своє духовне «Я». Духовність пізнається лише завдяки власній розумовій роботі, тобто власному самостійному продумуванню і переживанню всього, про що людина довідується від батьків, інших людей або з книг.
Психолого-педагогічна література висвітлює три методи, за допомогою яких можна дістати уявлення про своє «Я».
Перший метод - так званий словесний зворотний зв'язок. Він полягає в тому, що батьки або вчителі зауважують школяру, що зроблено правильно, а що - ні. На жаль, цей метод застосовується здебільшого у випадках, коли дитині за щось докоряють або вказують на її помилки, а треба, щоб кожна людина дізнавалась і про свої позитивні риси характеру.
Спостереження свідчать, що більшість школярів в стосунках один з одним бувають відвертими й щирими, вказують своїм товаришам на їх вади, а ті легко сприймають критику і не ображаються. Тому справжні дружні стосунки юнаків і дівчат сприяють формуванню уявлення про образ свого «Я». Це, в свою чергу, породжує самоконтроль і самоспостереження - людина намагається зрозуміти, чи насправді вона така, як про неї кажуть.
Другий метод, за допомогою якого людина дістає психологічну інформацію про себе, є порівняння себе з братами, сестрами, друзями, взагалі з людьми, з якими вона перебуває в близьких стосунках. Правда, порівняння зі старшими братами або сестрами часто буває не на користь молодшого члена сім'ї. Але в колективі однокласників порівняння проходять більш ефективно, тому що там є діти з різними здібностями і кожен учень знаходить собі місце серед нерозумних і розумних, чесних й нечесних, сильних й слабких, вродливих й поганих. При оцінці самого себе дуже багато залежить від того, на які якості робиться наголос. Якщо, наприклад, хтось великої уваги надає успіхам у навчанні та навколо себе бачить тільки відмінників, на його уявлення про власний інтелект це впливає негативно Якщо учень захоплюється спортом і досягає там успіхів, це додає йому впевненості у своїх фізичних здібностях. Отже, щоб позбавитися почуття неповноцінності, треба виконувати в житті якомога більше ролей. Тоді можливі почуття неповноцінності в одній сфері компенсуються почуттями успіху в іншій.
Третім методом пізнання самого себе є самоспостереження і самоконтроль. Самоспостереження, тобто інтроспекція - погляд в самого себе з метою контролю, оцінки своїх вчинків, слів, почуттів. Відбувається в процесі спілкування з іншими людьми та в процесі опанування соціальним досвідом.
Самоспостереження грає важливу роль у розвитку і формуванні самосвідомості особистості. Загальне самоспостереження може набувати форму самоконтролю, завдяки якому людина коректує результати своєї діяльності і уточнює програму самовиховання.
Самоконтроль може відбуватись автоматично у структурі сприйняття (зорового, слухового, дотикового та ін.). Під час цього не усвідомлюються мотиви діяльності, людина несвідомо сприймає ту інформацію, яка до неї надходить, але більш доцільним самоконтролем є такий, коли людина ставить конкретну мету, наприклад, удосконалити зорову пам'ять. Для виконання цієї мети людина усвідомлює, що треба систематично виконувати певну програму, запам'ятовувати все, що потрапляє на очі.
Результати самоспостереження і самоконтролю можуть фіксуватися в різних документах - автобіографії, анкетах, листах, у щоденнику. Щоденник суттєво допомагає людині пригадати конкретні факти зі свого життя, проаналізувати їх, висунути нові цілі для самовиховання. Щоденнику довіряли свої думки видатні мислителі, йому належала контрольна функція самовдосконалення особистості. «Тепер, коли я займаюсь розвитком своїх здібностей, - писав Л.М. Толстой, - завдяки щоденнику я буду в змозі оцінювати хід свого розвитку». Щоденник допоміг виявити й усунути деякі недоліки не тільки Л.М.Толстому, а й багатьом людям, які серйозно підходили до самоспостереження.
Вважається, що самоспостереження - не цілком науковий метод, тому що одні люди себе переоцінюють, інші мають звичку недооцінювати, а деякі не бачать своїх ні позитивних, ані негативних рис. Тому використовується інтроспекція в поєднанні з експериментальним методом. Недоліки самоспостереження усуваються шляхом спеціального тренування для вироблення навичок самозвіту про те, що людина усвідомлює під час сприйняття того чи іншого подразника. Відомості, про які людина повідомляє, оцінюються як наукові факти тільки у тому випадку, коли під час постійних зовнішніх подразників виникають одні й ті ж суб'єктивні відчуття.
|
|
|