|
|
Військове виховання - це процес формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів. Військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів командирів і начальників; формування такого рівня особистості, який забезпечуватиме своєчасне і якісне рішення поставлених перед кожним військовослужбовцем завдань.
Виховання військовослужбовців Збройних Сил України є складовою частиною національної системи виховання в Україні. Воно базується на Конституції України, на законах і нормативних актах держави, на Військовій присязі. військових статутах, наказах і директивах Міністра оборони України Концепції виховної роботи у Збройних Силах, психолого-педагогічній теорії і передовому досвіді виховної роботи у військах.
Військове виховання має свої особливості, які визначаються специфікою життєдіяльності військовослужбовців й завданнями армії та флоту щодо озброєння захисту України. Конституція України (ст. 65) проголошує: „Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону”.
Військове виховання - це теорія і практика виховної роботи серед військовослужбовців. Нинішній стан військовою виховання вимагає концептуальною визначення єдиних підході» до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки молоді.
Потреба в дослідженнях проблем військового виховання стає дуже гострою. Про це свідчать факти порушення військовослужбовцями військової дисципліни, існування у стосунках між військовослужбовцями нестатутних відносин. Відбувається падіння престиж) військової служби та небажання призовників служити. Командири теоретично не підготовлені, а в дисциплінарній практиці використовують не зовсім етичні методи.
Науково-методичне забезпечення виховної роботи здійснюється па невисокому рівні, командири і вихователі не мають підручників з педагогіки. посібників і методик виховання військовослужбовців. Отже, перед теорією і практикою військового виховання стають складні проблеми. До них перш за все належать:
відсутність єдиної системи поглядів па завдання, напрями, норми і методи виховання військовослужбовців;
нагальна потреба розвитку наукових досліджень, підготовки інтелектуального і науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи;
необхідність удосконалення нормативно-правової бази військового виховання;
проблеми визначення ролі органів виховної роботи, узгодження повноважень і відповідальності командирів і Їх заступників з виховної роботи;
підготовка та перепідготовка спеціалістів для органів виховної роботи у Збройних Силах України:
фінансово-матеріальне забезпечення виховної роботи та ін.
Виховання військовослужбовців Збройних Сил України має такі характерні особливості:
військова спрямованість - підготовка людей до бою. до діяльності пов'язана з переборюванням великих труднощів, з небезпекою для здоров'я та житія;
військове виховання здійснюггься в ході иавчально-бойової. гуицнітарної та психологічної нідготойки до дій в ужжах сучасгії.но бою:
об'єктом виховання є дорослі люди. які вже мають свої погляди, характерні риси, звички. В процесі виховної роботи доводиться не тільки виховувати. але і перевиховувати деяких військовослужбовців,
виховання військовослужбовців здійснює командир (начальник) та за-ступник командира з виховної роботи, які мають великі права та повноюжен-іія Обов язки командирів (начальників), їх права зафіксовані в статутах. Статут її внутрішньої служби визначає, що командир (начальник) повинен постійно виховувати підлеглих і вести роботу щодо зміцнення військової дисципліни. Дисциплінарний сгатут вимагає від командира (начальника) повністю використовувати днсциплінарку владу з мстою наведення порядку і своєчасного запобігання порушенням дисципліни:
військове виховання проходить постійно у військовому колективі, який мас особливу організацію, психологію, своєрідний побут;
для вирішення завдань виховної роботи у Збройних Силах Укрішж створюються органи виховної роботи. До них належать Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України, управління виховної роботи видів Збройних Сил України: відділи (відитіення)і виховної роботи об'єднань. установ і навчальних закладів: відділення виховної роботи полкіп га інших військових формувань України;
виховання військовослужбовців здійснюється відповідно до умов Концепції виховної роботи у Збройних Силах України, яка накреслює шляхи і засоби перебудови виховної роботи, визначає головну мету: забезпечення сдності навчання, виховання, розвитку і психолопчної підготовки військовослужбовців.
Специфіку виховної роботи у Збройних Силах України відображають такі її складові:
морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки. специфічної діяльності військових формувань:
морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень:
інформаційно-пропагандистське забезпечення;
культурно-виховна і просвітницька робота:
військово-соціальна робота.
Концепція накреслює основні принципи виховної роботи, якими є:
державна і патріотична спрямованість виховного процесу:
взаємозалежність змісту. форм і методів виховної роботи;
повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовців, орієнтація на їл.еали демократі» та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;
безперервність та спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового;
конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховання;
об'єктивно-науковий підхід до планування та оцінки результатів виховної роботи.
Забезпечення єдності навчання і виховання часто заважає конкретизації змісту та плануванню виховної роботи. Незважаючи на те, то виховання має тісний зв'язок з навчанням, вони мають суттєві відмінності.
По-перше, виховувати дорослу людину набагато складніше, ніж її навчати. В результаті навчально-бойової діяльності військовослужбовці озброюються знаннями, уміннями, навичками, які дозволяють їм оволодівати військовою технікою, вміло використовувати її. Це добре розуміє кожна людина яка не має професії та намагається її здобути в армії. В процесі військового виховання формується новий погляд ни життя та військову діяльність, одні якості розвиваються, а інші гальмуються, що часто не до вподоби вихованцю.
По-друге, військовослужбовці ставляться до навчання, як правило, позитивно, тому що здобуті знання та вміння дозволяють їм діяти ефективно в складних умовах та оцінювати результати цих дій. Ставлення військовослужбовців до виховання може бути не завжди позитивним, особливо тоді, коли воно здійснюється суворими ааторитарно-примусовими методами. Деякі військовослужбовці не можуть усвідомити, кому заважають їхні звички, індиві-дуальні риси характеру та схильності. Вони не хочуть бути такими, як всі, а коли їх дисциалінують, то вони обурююіься і діють наперекір вимогам командира.
По-третє, навчально-бойовий процес чітко планується, він має певні періоди та перерви. Конкретно планувати розвиток якихось окремих якостей неможливо, тож що психічні якості людини невід'ємні одна від одної, їх розвиток, як правило, йде разом. Крім того, виховання - процес безперервний, ніяких пауз у ньому не буває, навіть тоді, коли поруч нема вихователя. Військовослужбовців виховують друзі, діяльність, спорт, соціальне оточення, засоби масової інформації тощо.
По-четверте, результати навчання завжди можна перевірити за допомогою контрольних занять, іспитів, технічних тренувань, стрільб тощо. Контроль результатів виховної роботи здійснюється постійно - це повсякденна дисциплінованісгь військовослужбовця, його ставлення до командира та товаришів.
По-п'яте, діагностику знань та вмінь, з якими призовник приходить до підрозділу, легко виявити, але оцінити рівень його морально-психологічних якостей набагато важче, а іноді й неможливо, тому що вони приховуються.
Виховна робота потребує наукової психодиагностики, своєчасного виявлення психічних недоліків, відхилень від норми. Якщо командиру буде відома інформація про стан психіки кожного підлеглого, то він буди приймати такі рішення, які не спричинять порушення дисципліни або невиконакня бойового завдання невмілими діями психічно хворої людини.
Виховання військовослужбовців, як і навчання, - двобічний процес, який здійснюється в активній взаємодії вихователя та вихованців.
Вихователь (командир, заступник командира з виховної роботи) висту-. пає як організатор та керівник виховного процесу. Командир відповідає за планування- методичне забезпечення, якість та ефективність проведення виховної роботи, а також за дієвість заходів щодо зміцнення військової дисципліни. Органи виховної роботи забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади, громадськими, творчими, просвітницькими організаціями, релігійними конфесіями та засобами масової інформації.
Вихованці (солдати, сержанти, старшини, прапорщики) є об єктом виховної роботи. Кожен об'єкт має свої особливості і потребує перевірених і виважених методів впливу. Об'єктом виховання є військовий колектив або окрема група військовослужбовців. Залежно від рівня розвитку колективу або згуртованості групи командир застосовує певні групові методи виховання.
У виховному процесі головна роль належить вихователю, який визначає зміст впливу, мого порядок і систематичність, створює для нього необхідні умови, 'іастосовус прийоми, методи, які можуть дати позитивний результат.
В міру накопичення військового досвіду та пристосування до вимог вихователя військовослужбовець із пасивного об'єкта стає активним суб'єктом вимовного процесу. Є багато іфикладів. коли досвідчений солдат "виховує" свого молодого лейтенанта, і той підкоряється рядовому.
Коли у військовослужбовця є інтерес і потребо змінювати себе на краще, то він займається самовихованням і допомагає командирові виховувати своїх товаришів. Але буває навпаки - у солдата нема бажання щось у собі змінювати, і тоді він поводиться пасивно або сперечається -з командиром, чинить опір виховним впливам, збирає навколо себе мікрогруну. яка стає центром непокори і порушень дисципліни. Перевиховання такою лідера - складна робота, але якщо його зробити своїм помічником, то вплив через нього на всю групу вихованців завжди дає позитивний результат.
Процес виховання є поєднанням прямого та непрямого псдиготного впливу на військовослужбовців.
Пряме виховання - це така форма, за допомогою якої вихователь, безпосередньо спілкуючись з вихованцем, намагається ефективно вплинути на нього словом, поглядом, прикладом, переконанням, заохоченням або стягненням.
Вихователь, спілкуючись з вихованцем, повинен дотримуватись деяких умов:
вживати ясні. стислі та змістовні фрази-пояснення, фрази-переконання;
звертатися до вихованця з повагою, з добрим настроєм, обов'язково на „Ви”;
уважно ставитися то думок, слів і оцінок вихованця;
висловлювати позитивні зауваження на адресу вихованця або звертатися до нього за порадою, наприклад: "Прошу Вашої поради, товаришу рядовий (рядовий Петренко) відносно...”
Непряме виховання - це форма, .й допомогою якої вихователь впливає на вихованця, використовуючи різноманітні засоби - книги, навчальні посібники, кінофільми, телебачення, газети, музику, а також колектив або друзів.
Вихователь складає програму непрямих заходів виховної роботи, плани проведення культурно-виховної і просвітницької роботи, відбирає такі засоби масової інформації зразки літера при, художніх та музикальних творів, які сприяють підвищенню свідомості, розвитку особистості військовослужбовця.
Найбільш ефективною формою виховання е індивідуальна виховна робота і особистістю. Ця форма має такі різновиди:
індивідуальна бесіда;
індивідуальна допомога:
індивідуальне завдання;
індивідуальне доручення;
індивідуальний контроль тощо.
Різноманітна діяльність військовослужбовця потребує уважного ставлення до механізму її виховного впливу. Відомо, то людина стає особистістю під час діяльності і залежно від типу діяльності формується характер особистості. Характер спортсмена виховується під час спортивних змагань, а характер бійця загартовується в бою. Чим більше військовослужбовець буде займатись діяльністю, яка буде нагадувати сучасні бойові дії, тим швидше у нього будуть розвиватися бойові якості.
|
|
|