|
|
Спеціальне виховання -- це процес формування такої особистості, яка б відрізнялась від інших осіб своїми надзвичайними можливостями і переконаннями, успішно діяла б у незвичайних, екстремальних ситуаціях.
Спеціальне виховання проводиться як правило в закритих групах і спеціальних клубах, приміщеннях. До недавнього часу деякі і них (наприклад, виховання культури бойових мистецтв) були заборонені або проводились цілком таємно.
Взагалі до спеціального виховання можна віднести:
спортивне виховання, а також виховання професіоналів, майстрів високого спортивного класу;
вивчення йога-культури;
вивчення культури ушу;
вивчення культури бойових мистецтв.
Спортивне виховання
Спортивне виховання - процес формування і розвитку почуттів, здібностей. специфічних рис характеру для досягнення успіху в тому чи іншому виді спорту.
Залежно від виду спорту, індивідуальних якостей особистості і соціальних параметрів команди визначаються цілі та завдання виховання. Так, артистизм і виразність рухів потрібні спортсменам, які займаються вільними вправами, фігурним катанням, художньою гімнастикою, а витривалість і фізична сила - тим. хто присвятив себе важкій атлетиці, штовханню ядра, метанню диска. Є види спорту, які зв'язані з небезпекою для життя: бокс. карате, автомобільні гонки та ін.
Більшість видів спорту вимагає від спортсменів стресостійкості, упевненості в собі, сумісності з партнером або командою, безпосередньої або опосередкованої агресивності.
Основним вихователем спортсменів є тренер, В деяких збірних, особливо професійних командах є посада спортивного психолога або психотерапевта. який спостерігає за емоційним і психічним здоров'ям спортсменів, подає тренеру відповідну інформацію для цілеспрямованого виховання того чи іншого спортсмена.
Тренер - вихователь на тренуваннях враховує індивідуальні відмінності в засвоєнні матеріалу і особистій поведінці. Спеціальні виховні методи і прийоми використовуються для того, щоб допомогти спортсменам у командних видах спорту формувати колективізм і взаємопорозуміння.
Дослідження свідчать, що спортсмени високого класу мають такі риси особистості: високий рівень агресивності, який знаходиться під контролем у спортсмена, високий рівень мотивації досягнення, висока здібність до абстрактного мислення, твердість характеру й емоційна стійкість, упевненість в собі та незалежність в думках і ділах.
В процесі виховання спортсменів високого класу треба враховувати їх потребу підкоряти собі інших спортсменів. Установлено, що спортсмен з високими авторитарними тенденціями легко сприймає вказівки тренера, але він поводиться більш наполегливо, хвалькувато, пихато, агресивно, у випадках невдач схильний скоріше звинувачувати інших, а не себе.
Спортсмен з низьким рівнем авторитарності менш спокійно сприймає поради тренера, але поводиться більш покладливе, скромно, при помилках звинувачує себе, а не інших.
Спортсмени високого класу, як правило, виявляються екстравертами (особливо футболісти і волейболісти), вони легко спілкуються, упевнено виступають у незнайомих ситуаціях. Їм потрібна найрізноманітніша підтримка і допомога з боку інших. Інтроверти дуже мало спілкуються, схильні до відокремленості; про свої почуття нікому не розповідають. Кращий виховний вплив на інтроверта має осудження, а не похвала. Інтроверти частіше займаються індивідуальними видами спорту, а екстраверти - командними. Під впливом заняття спортом у спортсмена проявляються такі моральні якості, як спортивна честь, благородство, прагнення допомогти слабому. Але буває й так, що спортивна слава і великі гроші змінюють моральні цінності " особистість при наступних невдачах деградує.
Вивчення йога-культури
Йога - динамічна система безмежного вдосконалення людського організму. В цю систему індійський народ вкладає свою вікову мудрість, яка часто дивує глибоким пізнанням психофізичних особливостей людини і феноменальними результатами, яких досягає майстер йоги.
Слово „йога” перекладається з санскриту як "зв'язок, союз, підкорення", тобто спрямування і концентрація уваги для впливу сили думки на певні частини тіла, органи для їх оздоровлення і вдосконалення. Є різні види йоги - хатха-йога, карма-йога, раджа-йога. Хатха-йога - система фізичних вправ, специфічне дихання і своєрідна гідротерапія, вона призначена для тренування організму, щоб запобігти захворюванням. Хатха-йога в Індії - головна складова системи державного виховання в армії, поліції, в школах, в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах. Вона несе здоров'я, робить людей щасливими.
Вища ступінь йоги - раджа-йога, тобто "королівська йога". Тим. хто володіє нею, приписують велику силу духа, здібність містичного проникнення в сутність речей, вміння провіщати майбутнє. Майстрів раджа-йоги виховують в Гімалаях. Під керівництвом сивоголових мудреців вихованці вивчають стародавні санскритські тексти, осягаючи мудрість і таємниці раджа-йоги.
Більшість йогів вклоняються богу Шиві, живуть в умовах суворого аскетичного режиму, піддають себе жорстоким катуванням, займаються специфічними вправами і таким чином досягають "вищого пізнання" і звільняються від емоційної і соціальної напруги.
Інтерес до йоги зростає - в США, Росії. Україні, відкриваються центри трансцендентальної медитації, метою яких є оволодіння глибокою розумовою і фізичною релаксацією, найбільш повне розкриття можливостей людини. Але серйозно займатись йогою треба під керівництвом досвідченого вчителя (гуру). В останні роки на вищих курсах йоги застосовується сучасна медична апаратура й комп'ютери, які виявляють психолого-фізиологічні особливості людини і дають конкретні рекомендації щодо засвоювання більш складних вправ йоги.
Програма індійського йога Махариші „Східна” спрямована на досягнення гармонійних відносин між окремими людьми, націями, народами і державами на основі використання законів природи, сконцентрованих у об'єднаному полі. Цією програмою в різних країнах вже оволоділи більше трьох мільйонів людей. Соціальна цінність теорій Махариші очевидна, тому вивчення йога-культури у молоді, розвиток інтелекту і самостійності, зміцнення нервової системи і стійкості проти стресів стає дуже перспективним і актуальним.
Вивчення культури ушу
Ушу – китайська система виховання і оздоровлення. Сучасне ушу включає велику кількість вправ, які виконуються зі зброєю або без неї, з партнером або на самоті, з предметами або без них. В Китаї дорослі та діти в школах і на підприємствах практикують різні форми хореографічних вправ, заснованих на ушу. Найбільш популярні вправи, які імітують рухи тварин (ведмедя, мавпи, журавля, оленя) або рухи селян, які працюють в полі. Вважається, що наслідування ведмедю або тигру збільшує фізичну силу, наслідування мавпі збільшує рухомість суглобів, наслідування журавлю сприятливо для легенів і поліпшує циркуляцію крові, наслідування оленю призводить до розслаблення м'язів.
Обов'язковим для ушу є виконання вправ на правильне дихання, які розвивають контроль над емоціями, сильну волю, чітке мислення і здорове тіло.
Внутрішнім стилем ушу є тайцзицюань. Крім його бойового призначення, він виховує особистість. Тайцзицюань розвиває вміння розслабитись і поступатися, діяти не всупереч ситуації; знімати стрес, не бути агресивним, уникати крайнощів, бути уважним і рухливим, знаходитися в гармонії з навколишнім середовищем.
Вивчення культури бойових мистецтв
Бойове мистецтво, або мистецтво самозахисту, виникло за стінами індійських храмів, де даоські монахи пізнавали таємниці тіла людини. Саме там з'явився бокс школи „джамбкуратта”.
У першому столітті нашої ери це мистецтво самозахисту стало відомим в Китаї в тибетському храмі Шаолінь. На протязі століть бокс школи „шаолінь-си” удосконалювався і став називатися „кемпо”. Таємницями Кемпо оволоділи в Кореї і Японії. В Кореї бойове мистецтво здобуло назву „тан-су”, або „тай-су”. В Японії, на острові Окінава, бойове мистецтво назвали „карате” – порожня рука.
Карате стало популярним не тільки в Японії, але й в країнах Заходу, в США та ін., а також в Україні, існує багато шкіл і систем карате. Ступенів майстерності також багато. Вони розділяються на чотири класи, які відрізняються кольором паска: білим, коричневим, чорним і червоним. Володарів найвищого - червоного паску - в Японії лише декілька чоловік.
В Японії карате-до значить не тільки бойовий спорт, а й школа життя, шлях до осягнення істини. формування характеру. Виховують каратистів в жорстких умовах фізичного і психічного напруження. Заняття проводять володарі чорного паска. Починається тренування з медитації та поклонів національному прапору. Потім каратисти довго бігають босоніж в будь-яку погоду по вулицях, до крові б'ють кулаками солом'яні кулі. Головне - це відробіток основних прийомів і рухів карате.
Студентам-новакам радять: в процесі занять карате-до не можна думати ні про що, тому що в цей час каратист осягає шлях всього живого. Обличчя повинно виражати тільки ненависть і бажання перемоги, і тільки тоді руки і ноги будуть діяти самі - легко і вільно.
На заняттях карате-до створюється такий напружений ритм, що людина немов гіпнотизується, тим самим формує „Кондзе” (характер, натуру, витримку).
В карате молодь виховують поважати старших і розуміти молодших, вона на практиці пізнає цінність дисципліни і порядку.
На відміну традиційного карате стало розвиватися професійне контактне карате. Цей вид професійною спорту е тяжкою сумішшю боксу, реслінгу, боксу ногами й дзюдо. В ньому допускається виняткова жорстокість - ударами рук і ніг спортсмени часто калічать один одного. Духовний зміст такого карате - це виховання жорстокої людини, яка сліпо підкоряється старшому і сильному.
На жаль, у нас молодь теж привчають до контактного карате. Спочатку цей вид спорту служив для самозахисту, а потім для нападу. Деякі каратисти вступають до кримінальних груп і стають ворогами суспільстві.
|
|
|