|
|
Екологічне виховання передбачає формування правильного сприйняття і розуміння єдності природи і суспільства, розвиток екологічних поглядів та почуттів, потреб та настанов зберігати природу і збільшувати її багатства.
“Екос” в перекладі з грецької означає “житло”, “помешкання”. Екологія – наука про закономірність взаємодій суспільства і навколишнього середовища, про шляхи і способи збереження природи. З 70-х років ХХ століття на Заході виникли громадсько-політичні рухи, які виступали проти забруднення навколишнього середовища та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу.
У теперішній час екологічна проблема посідає одне з перших місць всіх проблем, які хвилюють людство. Кожного року в світі помирає 49 млн. чоловік. Всесвітня організація охорони здоров'я повідомляє, що приблизно 75 відсотків від цієї кількості – передчасності смерті, пов'язані з поганим станом навколишнього середовища. Заражена вода та їжа, погані санітарні умови стають причиною масових захворювань (щорік страждають від хвороб приблизно два з половиною мільярди людей). Крім того, з'явились такі нові негативні явища, як кіслотні дощі, виснаження озонового шару та глобальне потепління. Особливо погрозливими ці явища були у 1998 році (спека досягала 40-45 градусів, в багатьох регіонах світу спостерігались паводи).
Вчені застерігають: якщо не вжити екстрених заходів, то криза, в якій перебуває Земля та її населення, загостриться настільки, що екологічна обстановка вийде з-під контролю.
Особливо складна екологічна обстановка в Україні: не встигла українська земля набратись сил після Великої Вітчизняної війни, катастрофа на Чорнобильській атомній станції (26 квітня 1986 р.) ще більше погіршила умови життєзабезпечення і життєдіяльності народу. На протязі десятків, а то і сотен років населення деяких районів України буде змушене проводити боротьбу з радіаційним зараженням, застосовувати засоби захисту для себе й для природи. Про це говорить Конституція України: ”Забезпечення екологічної безпеки і підтримування екологічної рівноваги на території України, переборювання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу с обов'язком держави [30, c. 6].
Внаслідок дуже низького рівня .загальної радіаційної грамотності батьків і вчителів відбувається багато лиха: діти плавають у забрудненій радіоактивними ізотопами воді або надмірно загоряють на сонці в полудень - коли найбільший вплив ультрафіолетових променів, ходять до "забрудненого" лісу за грибами і ягодами, не миють фрукти та овочі, п'ють некип’ячену воду, певна річ, неможливо заборонити дитині насолоджуватися влітку сонцем, водою, свіжими овочами, але контроль за обставинами, за продуктами повинен бути обов'язковим.
Не можна як залякувати дитину, перебільшуючи небезпеку, гак і легковажно ставитися до небезпеки, яку не можна побачити і відчути Тут потрібна правдива інформація, делікатна розмова, яка б викликала у дитини адекватну реакцію на можливу небезпеку.
Відповідальним завданням екологічного виховання є формування правильної поведінки людини в умовах екологічної небезпеки. Але для цього потрібна об'єктивна інформація - інструкція, то, де і як треба робити в тому чи іншому випадку. Така інструкція може знизити страх в екстремальних умовах або усунути плітки про радіоактивні опади.
В процесі екологічного виховання учні повинні знати, як їм діяти в складним умовах за сигналом "радіаційна небезпека" або "атомна тривога", як застосовувати спеціальні захисні або підручні засоби для ліквідації вогнищ і забруднення, коли Їм треба звернутися до лікаря по допомогу і як допомогти собі та ближньому.
Екологічне виховання в школі - це організація активної діяльності школярів і вчителів щодо охорони навколишньої природи, наведення порядку і чистоти на вулицях і в дворах свого району. В кожному районі можна знайти ділянку лісу або поля, яка стане експериментальною базою для розвитку в школярів трудолюбства і вміння берегти і захищати природу.
Зона екологічних дій значно розширюється перед Новим роком, коли відбуваються варварські вирубки ялинок і сосен, спилюються верхівки багаторічних красенів-дерев. Саме в цей час школярі повинні вступати до команд „Зеленого патруля”, щоб берегти вічнозелені дерева - красу міста.
В деяких школах екологічне виховання включає в себе розвиток традицій влаштовувати свята першої квітки, пісні соловейка, дня птиць, тижня садівника та ін. Ці свята проходять з великим емоційним підйомом, розвивають у дітей благородні почуття і любов до природи.
У Павлишській школі В.О.Сухомлинського були добрі традиції єдності трудового, естетичного і екологічного виховання школярів. З першого дня перебування в школі діти виконували різні доручення: закладали маленьку діброву, вирощували кормові трави або садочки. Кожний учень пишається своїм трудом і глибше відчуває свій зв'язок із землею, природою. Вихований учень ніколи не залишить після себе в лісі сміття. Він переконаний, що розпалювання багаття в сухому лісі або близько до злакового поля – це великий злочин. Пожежа миттєво знищує труд людей і зелене багатство країни.
Особливої уваги потребує чистота водоймищ, річок, ставків, озер. Екологічний захист від хімічних скидань, від непродуманої хімізації сільського господарства – завдання екологічних постів, які можна організувати в кожній школі.
Займатись екологічним вихованням повинні досвідчені фахівці з цього напряму, а також вчителі навчальних закладів. Добре, коли і студентів вузів готують до виконання цієї ролі Але наші дослідження свідчать, що студенти мають дуже загальні уявлення про місце і значення екології в житті людини, не мають достатніх знань для власної екологічної позиції.
Внаслідок цього необхідно підвищити екологічну культуру студентів шляхом включення до їх пізнавального процесу знань про зв'язок між окремою людиною, людством і навколишнім світом, про залежність гармонійного розвитку особистості від реалій середовища.
Екологічною культурою повинна володіти кожна людина. Щодо вчителя, так вона мас бути складовою частиною його професіоналізму.
Екологічну культуру вчителя можна розглядати як набір знань про природу, її взаємозв'язок з людиною і формування на цій основі педагогічної готовності узгоджувати свої дії, взаємовідносини з нею в інтересах особистості і суспільства.
Екологічна культура вчителя передбачає:
знання про природу, про людство і про себе як одне ціле;
готовність жити й діяти за законами природи;
уміння вести роботу з екологічного виховання і самовиховання.
Доповнюючи фактори екологічної культури вчителя, можна для оцінки екологічної вихованості людини ще назвати:
Знання актуальних проблем екології України, області, району.
Почуття любові до живої природи, до тварин. птахів тощо.
Вміння зберігати природу, діяти в складних умовах, допомагати людям, берегти рослинний і тваринний світ.
|
|
|