Організація та проведення

  • Книга «ОП»
    		• ВСТУП

    Пожежі від підпалів і злочинних порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки заподіюють значний збиток народному господарству України, наносять шкода майну, життю й здоров'ю людей. Правильне встановлення причин пожеж уможливлює з'ясування наявності чи відсутності складу злочину, допомагає розробці й здійсненню конкретних заходів щодо попередження пожеж. Тому важлива роль у боротьбі з підпалами і злочинними порушеннями встановлених законодавством вимог пожежної безпеки відведена пожежно-технічній експертизі.

    Експертиза - це спеціальне дослідження, проведене для встановлення визначених фактів слідчим чи судом через певну особу (експерта), що є фахівцем у даній галузі знання.

    Перші відомості про використання наукових знань при розслідуванні справ про пожежі в слідчій практиці відносяться до XVIII сторіччя. У судовій і слідчій практиці більш пізнього періоду зустрічаються згадування про судових експертів, що проводили дослідження і виступали в судах по справах про пожежі. Але в дореволюційній Росії експертизи по справах про пожежі призначалися вкрай рідко. Пожежно-технічної експертизи, як такої, не існувало, а були лише випадки використання спеціальних знань (найчастіше знань фахівців-хіміків) при розслідуванні складних і великих пожеж.

    У Росії пожежі були стихійним лихом, що знищувало цілі міста, не говорячи вже про села. Причини їхнього виникнення встановлювала, як правило, поліція, а про те, як працювала поліція, цікаво розповідає видатний російський юрист Коні А.Ф., який писав, що поліцейські чини, відвернуті масою справ по зовнішній службі, не завжди мали час і належні навички для успішного виробництва дізнань, а іноді бували під впливом упереджених чи рекомендованих їм поглядів. Як правило, поліція, а іноді просто околодочні наглядачі самі встановлювали причини пожеж, а найчастіше відповідно до рекомендованих їм поглядів. У результаті такого необ'єктивного підходу до розслідування справ про пожежі дійсні причини їхнього виникнення не розкривалися, винуватці виникнення пожеж, як правило, не встановлювалися, профілактичні заходи вчасно не розроблялися і не реалізувалися, тому кількість пожеж і підпалів зростала.

    Випадки залучення до кримінальної відповідальності осіб, винних у виникненні пожеж, були дуже рідкі. Якщо і судили, то тільки за підпали. Усі інші причини пожеж вважалися нещастями і приписувалися волі божої. Як правило, справи про пожежі за браком доказів припинялися і до суду не доводилися.

    Створення системи державного пожежного нагляду, розвиток наукових основ пожежної профілактики викликали необхідність пошуків наукового підходу до виробництва пожежно-технічних експертиз.

    У 1945 р. у Ленінграді була створена пожежно-дослідницька станція, а при ній склалася ініціативна група на чолі з Б.В.Мегорським і А.Д.Файбишенко, що поклала початок науковому підходу до виробництва пожежно-технічних експертиз. У 1962 р., узагальнивши досвід роботи з виробництва пожежно-технічних експертиз, А.Д.Файбишенко і Н.П.Смирнова видають “Методику дослідження речовинних доказів по справах про пожежі (легкозаймисті й пальні рідини)”; у 1963 р. К.П.Смирнов пише посібник “Із досвіду визначення причин пожеж, пов'язаних з експлуатацією електроустановок”; у 1966 р. Б.В.Мегорський – “Методику встановлення причин пожеж (загальні положення методики й основи пожежно-технічної експертизи)”.

    Естафету наукового підходу до виробництва пожежно-технічних експертиз приймають й інші пожежно-дослідницькі станції. Так, інженер пожежно-дослідницької станції Московської області З.В.Шиманова розширює можливості дослідження речовинних доказів по справах про пожежі, а в 1963 р. видає книгу “Пожежно-технічна експертиза”.

    У практиці розслідування справ про пожежі до проведення пожежно-технічних експертиз залучаються пожежно-технічні фахівці, вчені, інженери й техніки різних спеціальностей (хіміки, електрики, будівельники, металознавці та ін.).

    Першорядне значення в роботі пожежної охорони набувають питання запобігання пожеам. Правильна організація цієї роботи неможлива без точного знання і глибокого аналізу причин виникнення пожеж. Не встановлення причини виникнення пожежі дозволяє винному залишатися безкарним, а також не можуть бути прийняті й відповідні, досить ефективні, профілактичні заходи.

    Судова експертиза є найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у карному судочинстві. При цьому необхідно мати на увазі, що тільки правильний, такий, що відповідає дійсності висновок експерта повинен використовуватися як судовий доказ, оскільки помилковий висновок може викликати судову помилку.

    Практика показує, що при проведенні пожежно-технічних експертиз і оформленні висновків за результатами проведених досліджень допускається чимала кількість помилок і недоглядів, що потенційно несуть у собі негативні наслідки для встановлення всіх існуючих обставин у справі про пожежу. Це особливо неприпустимо у зв'язку з тим, що висновок пожежно-технічної експертизи , як правило, є одним із найважливіших джерел доказів при розслідуванні справ цієї категорії.

    Поняття експертної помилки в спеціальній літературі трактується як таке, що не відповідає об'єктивній дійсності судження експерта чи його дія, що не приводить до досягнення мети експертного дослідження. Причини появи помилок при проведенні експертиз, включаючи і пожежно-технічну експертизу, можуть бути умовно розділені на об'єктивні й суб'єктивні. До об'єктивних причин помилок відносяться: відсутність розробленої методики експертного дослідження; недосконалість використовуваної методики; застосування дефектних математичних моделей і програмних засобів для ЕОМ і т.п. У групу суб'єктивних причин експертних помилок можуть бути включені: професійна некомпетентність і недогляди експерта, неправильна організація і невірне планування експертного дослідження, логічні порушення у висновках і т.п.

    На жаль, причини виникнення пожеж установлюються ще далеко не у всіх випадках, і навіть тоді, коли були порушені кримінальні справи і проводилося розслідування. Головна складність встановлення причин виникнення пожеж полягає в їхньому різноманітті, а в ряді випадків у відсутності в особи, що веде розслідування, достатніх знань в області пожежної справи. Так, при огляді місця події (пожежі), не завжди приділяється належна увага характерним проявам високої температури й вогню: вигорянню деревини, деформації металевих і залізобетонних конструкцій, напрямку поширення горіння і т.п., причому, у протоколах огляду місця події (пожежі) указується тільки загальний характер пожежі, що сталася, без обліку особливостей, що надалі змогли б надати неоціненну допомогу в правильному встановленні причин виникнення пожежі. При проведенні допитів очевидців не завжди з'ясовується, де конкретно було виявлено первісне горіння, що воно собою являло, якого кольору був дим і т.д.

    Слід зазначити, що експертиза призначається тільки тоді, коли під причиною виникнення пожежі вбачаються ознаки злочину, чи тоді, коли для встановлення причини пожежі й вирішення інших технічних питань необхідне проведення великої дослідницької роботи.

    Щоб правильно й науково вирішити поставлені перед експертизою питання, пожежний фахівець (експерт) повинний не тільки мати глибокі знання в області протипожежної техніки й безпеки, але й володіти методикою експертного дослідження. Він повинний добре знати процесуальні основи призначення й проведення пожежно-технічної експертизи, свої права й обов'язки. Необхідну підготовку в цьому відношенні одержують курсанти й слухачі Академії пожежної безпеки України, вивчаючи курс “Правові основи діяльності пожежної охорони”.

    Основна задача даного навчального посібника - надати допомогу курсантам і слухачам у вивченні зазначеного вище курсу, а також у придбанні практичними працівниками органів державного пожежного нагляду навичок проведення пожежно-технічних експертиз.

    © 2004 Академя гражданской защиты Украины