Організація та проведення
|
4.2 Особливості структури висновку експерта Порядок оформлення висновку пожежно-технічної експертизи, як й інших видів експертиз, регламентований ст. 196 Кримінально-процесуального кодексу України. Дотримання встановлених у цьому відношенні вимог дуже важливо для правильної оцінки й використання висновку слідчим і судом як процесуального джерела доказів. Вступна частина висновку У вступній частині висновку вказуються: найменування криміналістичного підрозділу, дата складання висновку, прізвище, посада, освіта, учений ступінь і звання, спеціальність, стаж експертної роботи, підстава для проведення експертизи, номер кримінальної справи, короткий виклад обставин здійснення злочину, що відносяться до предмета експертизи. Крім того, приводяться перелік об'єктів, представлених на експертизу, і перелік питань, поставлених перед експертом. При призначенні повторної чи додаткової експертизи вказуються також дані про експерта, що проводив первинну експертизу, а також мотиви повторної експертизи. У розділі "Обставини справи" повинен приводитися короткий виклад обставин злочину, що відносяться до предмета експертизи. На практиці пожежно-технічні експерти розуміють це кожний по своєму. Одні обмежуються короткою вказівкою: "Обставини справи відомі експерту з постанови про призначення експертизи", в інших докладно перелічуються не потрібні експерту дані (наприклад, як "обвинувачуваний прийшов у нетверезому стані додому, посварився з дружиною і став ганятися за нею і дітьми із сокирою, поки не вигнав їх на вулицю, а потім закурив і ліг на диван" і т.д., хоча поставлене перед експертом запитання стосується лише можливості загоряння постільної білизни від тліючої сигарети). Розділ "Обставини справи" повинен служити важливим джерелом інформації для пожежно-технічного експерта, містити узагальнену характеристику згорілого об'єкта і найбільш істотні фактичні дані про особливості виникнення, виявлення й розвитку пожежі, з урахуванням яких слідчим висунуті версії про причину пожежі. Важливо пам'ятати, що ці обставини не встановлюються експертом, а уже відбиті в кримінальній справі, у зв'язку з чим і виступають як вихідні дані, тому їх доцільно наводити в дослідницькій частині висновку. При великому обсязі вихідних даних для скорочення роздягнула "Обставини справи" доцільно давати в ньому посилання на номери аркушів справи, де міститься відповідна інформація. Представлені на експертизу об'єкти у вступній частині досить перелічити, не описуючи їх докладно. Дослідницька частина. У дослідницькій частині висновку подається процес дослідження: а) застосовані при дослідженні криміналістичні засоби, наукові методи, отримані результати; б) проведені експерименти (їх ціль, зміст, умови, кількість, засоби й методи, використані для фіксації їхніх результатів); в) виявлені в результаті дослідження істотні ознаки й властивості об'єктів; г) способи й прийоми порівняльного дослідження виявлених ознак, результати оцінки встановлених між ними збігів і розходжень. Процес дослідження за кожним питанням викладається в окремому розділі. При вирішенні двох і більше зв'язаних між собою питань чи дослідженні однорідних об'єктів процес і результати дослідження описуються в одному розділі. Для виконання цих вказівок необхідно скласти план дослідження відповідно до представлених матеріалів і поставлених питань, вибрати і правильно застосувати науково-технічні засоби й методи за видами досліджень, оцінити отримані результати на достатність для дачі відповідей на поставлені питання. Дослідницька частина висновку експерта повинна докладно відбивати всі перераховані дії експерта. Дані, що містяться в ній, є тією фактичною основою, що надалі використовується при формулюванні висновків експерта за кожним питанням з поставлених на його розгляд питань. Процес дослідження повинен викладатися у виділених розділах за кожним поставленим питанням, а не в єдиному текстовому блоці. Для забезпечення структурної наочності висновку, спрощення пошуку того, що обґрунтовує той чи інший висновок матеріалу в дослідницькій частині, опис дослідження з кожного питання варто починати з абзацу, номер на початку якого відповідає номеру питання в переліку, приведеному у вступній частині. При цьому недоцільно тут повторювати формулювання питання, оскільки це веде лише до захаращення дослідницької частини висновку і збільшення його обсягу. Для однозначності сприйняття матеріалу висновку пожежно-технічної експертизи на наступних стадіях розслідування доцільно коротко пояснити на початку відповідних розділів дослідницької частини, що експерт має на увазі під поняттями осередку пожежі і причини виникнення пожежі з урахуванням своєї компетенції. Планування етапів експертного дослідження і їхнього змісту є важливим моментом у процесі виробництва пожежно-технічної експертизи. З позицій загальної методики пожежно-технічної експертизи на початку установлюється осередок пожежі - місце первісного виникнення горіння, потім з'ясовується причина його виникнення і далі визначається ряд обставин, що обумовили виникнення й розвиток пожежі, тобто тих обставин, що сприяли в розглянутому випадку здійсненню злочину. Якщо такому порядку не відповідає послідовність поставлених для вирішення експерта питань, їх варто переставити місцями, указавши, що перестановка дозволяє проводити дослідження в більш логічній послідовності. При плануванні й проведенні експертних досліджень недоцільне самостійне висування повного переліку типових версій про причину пожежі. Версії про причину пожежі повинні бути висунуті слідчим на основі зібраних їм матеріалів у справі, і відповідно до них формулюються питання, для вирішення яких необхідне використання спеціальних пізнань. Саме в напрямках, зазначених питаннями постанови про призначення експертизи, повинні проводитися, в першу чергу, експертні дослідження. У противному випадку, якщо слідчий не висунув обґрунтованих версій про пожежу, то, як правило, він не може представити в розпорядження експерта достатньої кількості інформативних об'єктів дослідження. У підсумку змушений висувати свою версію про причину пожежі, не маючи достатніх для її підтвердження даних чи можливості одержати їх від слідчого, нерідко не досягаючи позитивного результату пожежно-технічної експертизи. Наприклад, експерт у дослідженні пише: “Вивчивши матеріали справи, із можливих джерел запалювання виявив такі: піч, що топиться, електрокалорифер, газова піч, недокурок, несправності в електромережі". Після проведення дослідження надійшов висновок: "Не виключено виникнення пожежі від печі, недокурка, несправності в електромережі”. В іншому висновку: “Установити безпосередню (технічну) причину пожежі не представляється можливим, оскільки версії про виникнення пожежі від найбільш розповсюджених і максимально ймовірних у даному випадку причин не підтверджується матеріалами справи". Таким чином, знову говориться про найбільш розповсюджені причини, а не конкретну, ознаки якої описані в неявному виді і вимагають дослідження й оцінки експерта. При цьому, у відповідності зі ст.196 Кримінально-процесуального кодексу України, за експертом залишається право на ініціативну постановку додаткових питань і проведення відповідних досліджень у випадку виявлення в представлених матеріалах справи слідів і ознак, не врахованих слідчим при призначенні пожежно-технічної експертизи. Доцільно дотримуватися наступного порядку проведення дослідження: 1. Визначення осередку пожежі (місця первісного виникнення горіння); Для установлення осередку пожежі проводяться порівняльні дослідження термічних ушкоджень на предметах речової обстановки місця пожежі. Докладні описи такого роду ознак на різних будівельних конструкціях, устаткуванні, предметах меблів подані в роботі, і використовуються експертами як довідковий посібник при дослідженні пожежі. Розроблено комплекс фізико-хімічних методів для визначення важливих кількісних характеристик, що дозволяють судити про тривалість й інтенсивність термічного впливу, що потягнув за собою ушкодження дерев'яних, бетонних і сталевих конструкцій у місцях, де взяті зразки на дослідження. На жаль, застосування методики вимагає трудомісткої роботи зі складними спеціальними приладами й устаткуванням, яких немає, як правило, в розпорядженні пожежно-технічного експерта. Крім того, найбільш глибокі й сильні ушкодження самі по собі не завжди відповідають місцю виникнення пожежі, оскільки вони можуть утворитися в наслідку найбільш інтенсивного і (або,) тривалого горіння у певному місці через нерівномірний розподіл матеріалів пожежного навантаження, об'ємно-планувальних характеристик будинку, поступового розповсюдження вогню по ньому, тактичних особливостей гасіння пожежі й ін. Тому, поряд з аналізом даних про термічні ушкодження при визначенні вогнища пожежі необхідно враховувати і зані про час і місця спостереження ознак пожежі очевидцями, про динаміку розвитку й гасіння пожежі, про види, кількість і місця розміщення пальних матеріалів. При послідовному описі термічних ушкоджень експерт повинен обґрунтовано указати на місце розташування осередку пожежі з перерахуванням конкретних ознак, що підтверджують такий висновок (ступінь обгорання, обвалення штукатурки, деформації сталевої балки і т.д. у визначених місцях), із посиланням на дані протоколу огляду місця події, фотографічні таблиці й схеми до нього, результати інструментальних досліджень предметів, наприклад, за комплексною методикою. При цьому обов'язково варто відзначати, що висновок співпадає (чи не співпадає) із показаннями очевидців. Неприпустимо давати висновок, що не ґрунтується на конкретних слідах і ознаках, наприклад: “Виходячи з характерних ознак ушкоджень сталевих конструкцій, можна зробити висновок, що горіння розповсюджується знизу нагору”. У додатку до висновку пожежно-технічної експертизи доцільно наприводити схематичний план будинку чи приміщення з указанням основних термічних уражень і встановленого місця осередку пожежі, прив'язкою його до визначених реперних крапок, таких, що легко ідентифікуються (а не так, як в одному з висновків: “Осередок пожежі знаходиться в місці розташування чайника!”). Якщо об'єкт згорів цілком, і інформативні сліди не збереглися або неякісно проведено огляд місця пожежі й необхідна інформація не знайшла відображення в протоколі огляду й додатку до нього, то ймовірність визначення осередку пожежі експертом близька до нуля. У таких випадках характеризується лише зона, де міг знаходитися осередок пожежі. Експерт при цьому може й відмовитися від вирішення питання про осередок пожежі в категоричній формі. Для ліквідації пробілів у наданих на експертизу матеріалах доцільно зробити запит слідчому на одержання відсутніх відомостей шляхом додаткового огляду місця події (зокрема, за участю експерта), допитів свідків, виїмки документації. З установленням осередку пожежі тісно зв'язане вирішення групи питань щодо динаміки пожежі, а саме: про шляхи розповсюдження вогню, про можливий зв'язок між собою декількох місць з осередковими ознаками, про час захованого (до виявлення) розвитку пожежі, про час розвитку пожежі до певної площі, до прогоряння чи обвалення конструкції і т.п. Існує ряд методичних розробок у цій частині, однак поки що не слід рекомендувати їх для повсюдного використання в експертній практиці. Наприклад, розрахунок часу початку пожежі за встановленими у процесі її розвитку трьома значеннями площі пожежі за певною графічною кривою, накресленою у координатах час - площа, може дати помилку в кілька порядків, якщо характер початкового розвитку пожежі невідомий. Обережність варто виявляти і при розрахунковому аналізі динаміки пожежі. Розповсюдженою характерною помилкою, що допускається експертами, є необережне використання в розрахунках довідкових даних про швидкість розповсюдження вогню в різних об'єктах. Такі дані справедливі тільки для умов цілком розвиненої пожежі, але некоректні для початкового періоду її розвитку навіть з урахуванням коефіцієнта, що знижує швидкість розповсюдження, для перших 10 хвилин горіння. Для початкового періоду характерно поступове зростання швидкості переміщення фронту полум'я, оскільки збільшуються площа зони горіння і, відповідно, інтенсивність теплового впливу на навколишнє середовище. Неврахування цієї обставини може спричинити помилковий висновок. Наприклад, експерт при вирішенні питання про тривалість горіння простирадла експериментально визначив для нього швидкість переміщення фронту горіння 0,00127 м/с, але далі, не врахувавши розходження у часі горіння цілого простирадла і його фрагмента (в експерименті), розрахунковим шляхом визначив тривалість розповсюдження вогню на все простирадло в 12 годин, що нереально. При вирішенні питань про час прогоряння дерев'яних конструкцій варто керуватися довідковими даними про швидкість перевуглення деревини (0,65; 0,8 - 1,5; 0,6 - 1,2; 0,65 - 1,0 мм/хв.), обов'язково вказуючи джерело зведень. Однак при оперуванні ними експерт повинен враховувати, що ці дані отримані для умов високотемпературного впливу на деревину (стосовно до розвиненої пожежі). На їхні значення впливають орієнтація й положення конструкції (наприклад, стеля буде прогоряти швидше, ніж прилегла стіна і, тим більше, підлога), її товщина (більш тонкі швидше прогріваються на всю товщину і підготовляються до горіння). Тому зважаючи на однакове значення швидкості перевуглення для товстих і тонких дерев'яних конструкцій у розрахунку не виходить. Наприклад, при використанні в розрахунку табличного значення швидкості перевуглення балки товщиною 240 мм було встановлено, що вона вигорала 6 год. 40 хв., у той час, як пожежа в дійсності тривала 2 год. Іноді тривалість пожежі експерти визначають формально: із матеріалів справи, включаючи акт про пожежу, беруть дані про час повідомлення про подію в пожежну частину чи про час локалізації й ліквідації пожежі, а потім шляхом арифметичного обчислення знаходять необхідну тривалість. Очевидно, що для таких розрахунків спеціальних знань не потрібно, це під силу і самому слідчому. Не може бути доказом у справі і така відповідь: “З урахуванням практичних пізнань у розслідуванні пожеж тривалість пожежі склала 1 годину чи 1 годину 05 хв. Час до появи полум'яного горіння склав 8 - 12 хвилин, оскільки у книзі "Пожежна тактика" (автори І.Ф.Кимстач та інш.) за аналізом пожеж, що сталися, середній час із моменту виникнення горіння до її виявлення прийнято 8 - 12 хвилин. Таке усереднене значення може бути не більш як орієнтиром при встановленні дійсної величини на основі дослідження матеріалів конкретної справи. При визначенні часу, впродовж якого може бути заповнено димом приміщення, де розвивається пожежа, не слід використовувати спосіб, розробка якого заснована на невірній фізичній моделі: заповнення димом передбачається без обліку його щільності, перемішування диму з повітрям відбувається як у вакуумному просторі; обсяг і склад продуктів горіння приймаються для режиму повного згоряння без обліку змін температури і складу середовища в приміщенні. Докладніше з рекомендаціями з проведення розрахунків динаміки пожеж і інших задач пожежно-технічної експертизи можна ознайомитися в роботі Зернова С.І. "Розрахункові оцінки при рішенні задач пожежно-технічної експертизи”. Стосовно розділу оцінки динамічних параметрів пожежі в цілому, слід зазначити, що результати її не можуть мати високу точність через відсутність чи недолік даних про обстановку на об'єкті до початку пожежі і, головне, через відсутність надійних методичних розробок. 2) Перевірка версій про виникнення пожежі за визначених причин відповідно до питань, сформульованими в постанові про призначення пожежно-технічної експертизи (попередньо рзглядуються питання у відношенні окремих обставин пожежі чи об'єктів, що представлені на експертизу); 3) Перевірка версій про причини пожежі, висунутих експертом при виявленні в матеріалах справи підстав до цього. Згідно ДСТУ 2272-93 "Пожежа - це неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі і просторі". Отже, пожежа починається в момент первісного загоряння матеріалів пожежного навантаження від джерела запалювання, тобто нагрітого тіла (при змушеному загорянні), чи внаслідок розвитку екзотермічного процесу (при самозайманні). Тому під причиною пожежі експерту варто розуміти причину ініціації горіння в осередку пожежі під впливом певного джерела запалювання. Розглянемо у зв'язку з цим особливості проведення експертних досліджень типових причин пожеж у залежності від природи джерела запалювання й механізму його прояву. Аварійні пожежонебезпечні явища в електроустановках обумовлюють значну частку від загального числа виникаючих пожеж. Версії про виникнення пожеж із цієї причини проробляються майже в кожній пожежно-технічній експертизі, а частка електротехнічних виробів і їхніх частин у загальній кількості речовинних доказів, спрямованих на пожежно-технічну експертизу, досягає 80 % і більше. Проведений аналіз значень пожежно-технічних експертиз із дослідженням об'єктів електротехнічного призначення показав, що до числа найбільш розповсюджених недоліків відноситься невміння правильне, повно, грамотною технічною мовою описати представлені об'єкти з урахуванням рекомендацій. Неприпустимі вказівки типу "Проводи непридатні для рентгеноструктурного аналізу" , "Оплавлення алюмінієвих жил характерно для перевантаження" чи "Проводи мають характерні для первинного короткого замикання оплавлення жил" без указівки конкретних ознак, на підставі яких робляться висновки. Для пристроїв електрозахисту нерідко зустрічаються описи, важливі для проведення експертизи: Автомат у щиті відключений (неясно, як - автоматичним спрацьовуванням чи вручну?); Плавка вставка стандартна (без опису її форми, довжини, товщини, виду матеріалу); Жучок (саморобна вставка) перегорів, тобто захист спрацював (також без указівки геометричних характеристик і матеріалу вставки для оцінки її здатності, що відключає); Запобіжник несправний, тому що в ньому використана вставка з мідного дроту 0,35 мм (без оцінки можливості захисту електромережі з такою вставкою); Перевірка за допомогою омметра показала, що запобіжник справний (а на який струм розрахована установлена плавка вставка - неясно). Провідники з оплавленнями звичайно піддаються інструментальному дослідженню, що проводиться або в рамках пожежно-технічної експертизи, або до часу проведення у виді окремої експертизи, або як металознавче дослідження, виконуване, звичайно, у сторонніх організаціях. В останньому випадку необхідно у висновку пожежно-технічної експертизи цілком указувати найменування організації, прізвище й посаду співробітника, що виконував дослідження, тип устаткування й робочі режими при проведенні досліджень. Крім того, обов'язкове посилання на методики дослідження оплавлених провідників, що використовувалися експертом. Неприпустимо давати висновок про так звану первинність-вторинність короткого замикання (КЗ) лише по візуальними, та й то не завжди описуваними ознаками, наприклад: "проводи непридатні для рентгеноструктурного аналізу", але ознаки їх не вказуються, не проводиться електротехнічна експертиза, при цьому робиться висновок про вторинність КЗ; "дроти спеклись, мають сліди зламу; на торцях каплевидні оплавлення, характерні для КЗ. У цілому характер технічних ушкоджень провідників свідчить, що КЗ відбулося під час пожежі. Висновок зроблено також без інструментальних досліджень і електротехнічної експертизи. Необхідно пам'ятати, що навіть виявлення на електричних провідниках візуально чи при інструментальних дослідженнях слідів аварійних явищ ще не дає права експерту однозначно вказувати на причинний зв'язок цих слідів і виникнення пожежі. Такий підхід неправомірний без проведення електротехнічної експертизи з об'єктивним аналізом характеру протікання аварійного режиму в електроустановці, з'ясуванням обумовлених ним пожежонебезпечних факторів для того, щоб у рамках пожежно-технічного дослідження установити, чи виникла у результаті цього пожежа. На жаль, у проаналізованих висновках пожежно-технічної експертизи з дослідженням версії про зв'язки пожежі з аварійними явищами в електроустановці повноцінні електротехнічні експертизи були проведені лише в 6,5 % випадків. А інші висновки про наявність чи відсутність такого зв'язку були фактично не обґрунтовані, що видно з наступних прикладів:
На практиці нерідко зустрічаються недостатньо обґрунтовані, поспішні висновки, що можуть містити в собі серйозну помилку, наприклад:
Для усунення недоліків, що виникають при дослідженні об'єктів електротехнічного призначення, варто вивчити і практично освоїти рекомендації, використовувати методики інструментальних досліджень таких об'єктів, зокрема, із застосуванням методів металографічного аналізу, менш складного в апаратурному оснащенні й техніці проведення в порівнянні з рентгеноструктурним аналізом. При опрацюванні версії про виникнення пожежі від теплового впливу масивних предметів (твердопаливної печі, електронагрівального приладу і т.п.) центральним моментом є дослідження процесу прогріву визначеного пального матеріалу до температури його загоряння у відомих умовах. Такі дослідження проводяться шляхом розрахункових оцінок із залученням довідкових даних чи експериментально. Як методичну базу досліджень, використовують фундаментальні знання з термодинаміки й теплопередачі. Застосування теплотехнічних розрахунків і оцінка їхніх результатів вимагають досить повних і докладних відомостей про джерело запалювання, про вид і стан пального матеріалу, умови їхньої взаємодії. Усе це повинно бути відбите в тексті висновку експерта в якості вихідних даних. На жаль, на практиці експерти часто допускають відхилення від цього порядку, що не може не відбиватися негативно на обґрунтованості висновку. Наприклад, у висновку експерта зазначено, що, оскільки предмети одягу в магазині знаходилися в 30-40 см від печі, то найбільш імовірно, що причина пожежі зв'язана з їхнім загорянням від печі. Такий висновок бездоказовий: не зазначені температура зовнішньої поверхні печі, тривалість топки, наявність у кладці щілин, вид матеріалів, з яких був виконаний одяг, та їхній пожеженебезпечні властивості, не оцінена кількісна можливість їхнього загоряння під тепловим впливом печі. Неприпустимі у висновках пожежно-технічної експертизи висновки типу "Причина пожежі - несправність грубного опалення", що обґрунтовано тим, що осередок пожежі знаходиться в протилежному напрямку, а зазор складає усього 65 мм проти рекомендованих правилами 380 мм. За цим, звичайно, випливає типовий опис поводження деревини при нагріванні до високих температур, указується, що пожежа від печі можлива, хоча кінцевий висновок має категоричну форму. Необхідно пам'ятати, що підставою для висновків повинні служити результати проведених експертами досліджень, а не припущення загального характеру, що мають, головним чином, орієнтовне, а не доказове значення. При розрахунковому аналізі процесу нагрівання матеріалів від джерела тепла іноді відсутній чи невірно підрахований кутовий коефіцієнт теплообміну випромінюванням, не завжди обґрунтовано вибирається ступінь чорності, але враховується її залежність від температури тіла. Украй рідко приводяться розрахункові схеми теплообміну, що утруднює перевірку правильності застосованої методики аналізу й обґрунтованості отриманих результатів. При опрацюванні версій про можливість виникнення й розповсюдження горіння матеріалів і речовин під дією певних джерел експерти часто звертаються до експериментальних досліджень. В експертному експерименті відтворюються умови взаємодії джерела запалювання й пального матеріалу, що мали місце в дійсності при виникненні пожежі. При підготовці й проведенні експерименту необхідно керуватися наступними вимогами:
За відсутності повних і достовірних даних про джерело запалювання, про матеріал, що первинно зайнявся й умови їхньої взаємодії у реальній ситуації осередку пожежі, проводяться серії експериментів за спеціальним планом із варіюванням умов, з урахуванням попереднього аналізу передбачуваного механізму виникнення горіння на основі даних, представлених у матеріалах справи, і висунутих слідчих версій. Такий аналіз дозволяє обґрунтувати експертні гіпотези про механізм виникнення горіння для добору й перевірки впливу на результат основних факторів, що визначають особливості прогріву й загоряння матеріалів, експериментальним шляхом. Складним моментом в експериментальному дослідженні є оцінка й використання одержуваних результатів в експертизі в цілому. У принципі, якщо в експерименті спостерігалося загоряння матеріалу, це автоматично не означає, що те ж саме відбувалося й в умовах розслідуваної пожежі, особливо, якщо враховувати випадковий характер процесу. Універсальних критеріїв, що дозволяють на основі експериментальних даних робити категоричний висновок, поки не встановлено. Питання в кожному конкретному випадку зважується з урахуванням усієї сукупності даних, що відносяться до компетенції експерта і закріплених у матеріалах справи у відношенні слідів і ознак, що характеризують механізм виникнення пожежі. Рішення питання про виникнення пожежі від так званих "малокалорійних джерел" запалювання (часток розпеченого металу при газових та електричних зварювальних роботах, часток палива, що горять, з вихлопних труб печей і транспортних засобів, іскор від механічних ударів, частини тютюнових виробів, що жевріють, і інших маломірних напружених тіл) утрудняються тим, що вони практично не можуть бути знайдені на місці пожежі. Зведення ж про їхні параметри (розміри, температуру, енергетичний потенціал) і про саму їхню наявність не відрізняються високою точністю. Тому експерту повідомляється звичайно лише те, що на місці події виконувалися визначені дії (розпалювалось багаття, виконувались зварювальні роботи, курили і т.п.), і у зв'язку з цим могли утворитися ті чи інші малокалорійні потенційні джерела запалювання. Дійсний механізм первісного горіння в осередку пожежі в цьому випадку встановлюється експертом за загальною методикою, а для його підтвердження експерт проводить ряд досліджень, в основному, у відношенні можливості загоряння матеріалів в осередку пожежі від зазначених джерел. Ці дослідження повинні включати в себе мінімум два взаємозалежних етапи: визначення можливості настання контакту джерела запалювання з матеріалами й виникнення горіння при цьому. Перший етап дослідження проводиться із залученням даних, установлених слідством, за просторовим взаємозв'язком осередку пожежі й джерела запалювання, наявністю між ними перешкод, можливою траєкторією падіння джерела запалювання (наприклад, при розльоті часток, що утворюються при електрозварюванні). Задача другого етапу вирішується або посиланням на довідкові дані (наприклад, про загоряння матеріалів від тліючих тютюнових виробів), або експериментальним шляхом, якщо довідкові дані відсутні чи вид і стан матеріалу відрізняються від тих, для яких приводяться такі дані (наприклад, забруднення нафтопродуктами, підвищена вологоємність та інш.). Експерименти варто проводити з урахуванням рекомендацій, приведених вище. До характерних недоліків, що допускаються експертами при вирішенні заданих питань, варто віднести слабку обґрунтованість проміжного висновку про досяжність джерелами запалювання матеріалів у встановленому осередку пожежі. Висновок іноді робиться лише на тій підставі, що поблизу осередку пожежі виконувалися зварювальні роботи або хто-небудь курив, з посиланням лише на факти, зазначені слідством, наприклад: Семін курить, але показує, що в корівнику не курив, тобто пожежа не могла відбутися з цієї причини. Чи: "Відомо, що Іванов сидів біля печі в нетверезому стані і, можливо, курив, хоча в слідчого ця думка, судячи з постанови про призначення пожежно-технічної експертизи, не виникала". З іншого боку, не варто при постановці питання у відношенні визначених джерел запалювання дослідження зводити до констатації типу: “Із матеріалів справи не убачається факт паління” . Відповідаючи на питання про можливість виникнення пожежі від тліючого тютюнового виробу, експерт виходить не тільки з можливості виникнення горіння визначених матеріалів під його впливом, але також і з інтервалу часу від моменту улучення виробу в пальні матеріали до моменту виявлення полум'яного горіння. При цьому орієнтовні дані для ряду розповсюджених матеріалів не можна розглядати як підставу для категоричного висновку, що нерідко допускається експертами, наприклад: “Від недокурка пожежа не виникла, тому що в такому випадку полум'яне горіння з'явилося б через 30-60 хвилин, а не через 1,5 години, як установлено матеріалами справи” або “Загоряння від непогашеного недокурка виникає в межах до 3 годин, а від зварювальної частки металу - до 5 годин (без обліку виду пальних матеріалів, умов та інших обставин). Чималу складність для експертів представляє рішення питання про зв'язок самозаймання речовин і матеріалів із виникненням пожежі. Експерти звичайно описують закономірності протікання таких процесів і характерні для них ознаки зіставляють із даними, що відбивають обставини справи. На жаль, у матеріалах справи, як правило, відсутні дані про специфічні ознаки процесів самозаймання, що могли б бути виявлені при огляді місця пожежі за участю експерта чи фахівця. Так, у масі незгорілого сіна можуть бути виявлені зони більш темного, аж до чорного кольору сіна, що свідчать про наявність внутрішніх осередків самозаймання. У місцях, де горіння виникло внаслідок хімічної взаємодії речовин, нерідко виявляються локальні прогари й оплавлення матеріалів будівельних конструкцій, розплави речовин, що не прореагували, та інші об'єкти, що підлягають експертному дослідженню. У ході виконання пожежно-технічної експертизи можуть бути проведені й експериментальні дослідження з метою визначення теплового ефекту взаємодії речовин, наявність яких у вогнищі пожежі до початку горіння встановлена слідчим шляхом чи в результаті дослідження залишків, вилучених із місця пожежі. Ознайомлення з копіями висновків пожежно-технічної експертизи свідчить, що нерідко пожежно-технічні експерти вирішують подібні питання недостатньо обґрунтовано, даючи не цілком переконливі відповіді, чому є чимало прикладів:
Нерідко експертом зважується питання про причину пожежі, зв'язаної із загорянням матеріалів від відкритого полум'я. Відповідь на питання, чи може зайнятися конкретний матеріал при полум'яному впливі, легко вирішується експериментально, у найпростіших випадках посиланням на довідкові дані. Наприклад, в одному з висновків експерт указав: "Тарні дерев'яні шухляди в стіні магазина зайнялися від підпаленого тополиного пуху". При цьому не дано докладних роз'яснень того, чи вистачить для загоряння деревини енергії й тривалості горіння пуху, що досить швидкоплинно. Очевидно, для обґрунтування висновку необхідно було провести експеримент. І навпаки, питання про те, чи займеться від сірника газетний папір, зовсім не обов'язково вирішувати експериментально чи шляхом розрахунку. Для одержання відповіді експерту необхідні зведення про передбачуваний вид і параметри полум'яного джерела запалювання, вид і стан первинного матеріалу, що зайнявся. На жаль, у матеріалах кримінальних справ такі відомості звичайно відсутні або неповні, і це змушує експерта починати вільний пошук шляхом виключення найбільш розповсюджених причин пожеж одночасно з аналізом ознак, що нерідко не відносяться до компетенції пожежно-технічного експерта. Існує велика група різноманітних джерел запалювання, використовуваних при підпалах. У висновках пожежно-технічної експертизи для таких випадків експерти як причину пожежі вказують: джерело відкритого вогню, відкрите джерело запалювання, відкрите полум'я, стороннє джерело запалювання (рідко спостерігається конкретизація типу полум'я палаючої свічки, самозаймання речовин типу суміші гліцерину з перманганатом калію, сигарети, що жевріє ). У зв'язку з цим далі при розслідуванні виникають неясності з розумінням того, що собою представляє фізично відкрите джерело запалювання, і тому його не визначають більш чітко. Іноді зустрічається у висновках доповнення про занесення стороннього джерела ззовні, що ніяк не може відноситися до компетенції пожежно-технічного експерта, оскільки зв'язано з оцінкою дій особи. Наприклад, експерт у своєму висновку вказує: “Причиною пожежі в приміщенні згорілої прибудови послужило занесення джерела запалення ззовні сторонньою особою, у даному випадку Смирновим В.В.” чи “Відкритий вогонь міг бути занесений у вагон Казанцевим, що проникнув туди до виникнення пожежі, на підставі чого слід думати, що він міг користуватися відкритим вогнем (сірниками)”. Зустрічаються факти ще більш широкого використання пожежно-технічним експертом наявних у справі даних, що не відносяться до його компетенції, для обґрунтування висновку: "Оскільки виявлено 4 самостійних осередки пожежі і відомо, що 2 чоловіки, раніше суджених, проникали в приміщення і розпивали там одеколон, то причиною виникнення пожежі є запалення від стороннього джерела пальних матеріалів, облитих пальною рідиною". Підставою для вказівки експертом у своєму висновку на джерела такого роду повинно бути не стільки виключення так званих технічних причин пожеж, скільки результат експертного дослідження залишків засобів підпалу, виявлених при огляді місця події, і зібрана за передбачуваним фактом підпалу інформація слідчого. Такі факти, як пропажа речей, сліди насильницького проникнення в приміщення, наявність слідів пальної рідини, наявність ознак спеціально створених умов для виникнення і розвитку пожежі (включений стан конфорки газової плити, розосередження в приміщенні пальних матеріалів та ін.), можуть служити лише підставою для відповідної слідчої версії. На них експерт вправі звернути увагу слідчого, відзначивши це в дослідницькій частині висновку. З іншого боку, неприпустимо для експерта відхиляти версію слідчого про здійснення підпалу тому, що в матеріалах кримінальної справи відсутні дані про мотиви здійснення підпалу, а також, що ніхто сторонніх осіб біля магазина не бачив (начебто підпали роблять тільки сторонні, а у своїх такі наміри виникнути не можуть). Необхідно, щоб версії про причину пожежі, у тому числі і зв'язаної з можливим підпалом, попередньо проробляв до призначення пожежно-технічної експертизи своїми засобами слідчий, не змушуючи експерта виходити за межі своєї компетенції питаннями типу: "Чи могла пожежа виникнути через необережне поводження з вогнем?" Тільки за умови, що слідством установлені дані про здійснення навмисно чи через необережність визначених дій, що можуть спричинити пожежу, пожежно-технічний експерт вправі вирішити питання про механізм виникнення горіння. При цьому іноді перед експертом ставляться питання типу: “Чи відповідають показання Петрова в частині опису механізму запалювання об'єктивним обставинам, встановленим в експертному дослідженні?” У таких випадках експерт зіставляє представлені йому дані про обставини, що складають механізм виникнення пожежі в часі і просторі, із відомими йому закономірностями реалізації подібних механізмів, що відносяться до його спеціальних пізнань. За результатами цього зіставлення робиться висновок про наявність чи відсутність відповідності в цілому й в окремих деталях. При цьому не слід писати в експертних висновках, наприклад: “Показання Федорова в цій частині достовірні”. Питання про вірогідність доказів відноситься до компетенції слідчого й суду, і експерт не вправі давати таку кваліфікацію. Велика група питань пожежно-технічної експертизи стосується обставин, що сприяли виникненню й розвитку конкретної пожежі. Такі обставини повинні досліджуватися експертом без урахування первісного виникнення горіння і його наступного розповсюдження й інтенсифікації. Відповіді експерта не питання такого роду важливі у двох аспектах: для визначення винності осіб, причетних до пожежі і таких, що своїми діями (бездіяльністю) створили зазначені умови, і в профілактичному плані для вживання заходів з усунення таких умов на таких само чи подібних об'єктах. Варто мати на увазі, що співробітник криміналістичного підрозділу зобов'язаний виявити при виробництві експертизи умови, що сприяють здійсненню злочинів, і представити свої пропозиції по їх усуненню. Указувати такі обставини експерт вправі тільки після проведення дослідження з установлення причин виникнення пожежі. Якщо неясно чи є сумніви в тім, з якої причини виникло первісне горіння, робити висновок про обставини, що сприяли виникненню горіння, неприпустимо. Виявлений у такий спосіб зв'язок умов із передбачуваною причиною пожежі не буде містити корисної для слідства доказової інформації і спричинить плутанину. Немає сенсу вказувати суть порушення, якщо воно не спричинило негативних наслідків у виді виникнення й розвитку пожежі, за фактом факту якої порушена кримінальна справа. Наприклад, експерт у висновку перелічує порушення Правил пожежної безпеки при кладці й експлуатації печі, у той час як ним зроблений категоричний висновок про виникнення пожежі внаслідок короткого замикання в освітлювальній електропроводці. Якщо ж експерт звернув увагу на деякі порушення, не зв'язані з розслідуваною пожежею безпосередньо, він може вказати на це в окремому документі, але не в самому висновку. Обставини, що сприяли виникненню й розвитку конкретної пожежі, можуть підпадати чи не підпадати під визначену правову регламентацію. У першому випадку такі обставини можуть кваліфікуватися експертом як невідповідність (невиконання, порушення) вимог Правил пожежної безпеки, Правил улаштування електроустановок та інш. Орієнтуючись на це, слідчий часто формулює питання відповідним чином, наприклад: "Які порушення правил пожежної безпеки на об'єкті обумовили виникнення пожежі?" У своїй відповіді експерт, з'ясувавши, від чого почалася пожежа, указує суть порушення (невідповідності). При цьому не слід цілком переписувати формулювання пунктів правил, невиправдано збільшуючи обсяг висновку. Це робити недоцільно, тому що за необхідності слідчий може самостійно зробити виписку з відповідних правил. Недоцільно відповідати на питання, які правила пожежної безпеки порушені, на початку дослідницької частини, ще до проведення досліджень з установлення осередку пожежі й механізму його виникнення, як це іноді зустрічається в практиці роботи експертів. Орган, що призначив пожежно-технічну експертизу, цікавлять, головним чином, ті порушення діючих нормативних документів, якими обумовлені виникнення пожежі й тяжкість її наслідків. Не слід указувати на такі порушення, що прямо, безпосередньо не зв'язані з виниклою пожежею, і відносяться в основному до організаційної сторони справи, наприклад: не проведення інструктажу з правил пожежної безпеки, низький рівень охорони об'єкта від проникнення сторонніх, відсутність на протипожежному щиті багра і т.д. Справа в тім, що експерт, витягаючи інформацію про подібні факти з кримінальної справи, не може гарантувати вірогідність таких висновків, оскільки сама ця інформація не завжди повна, достовірна і несуперечлива. Крім того, ці обставини можуть і повинні бути досліджені самим слідчим, оскільки не вимагають залучення спеціальних знань. Дослідження речовинних доказів варто виконувати з урахуванням їх інформативності для рішення того чи іншого питання експертизи. Відносність представлених на пожежно-технічну експертизу об'єктів повинна засвідчуватися слідчим, з дотриманням вимог кримінально-процесуального кодексу, маркуванням місця вилучення об'єкта і передбачуваної його приналежності до визначеного агрегату, вузла устаткування і т.п. Якщо такого маркування немає, то використання результатів його дослідження експертом для обґрунтування висновків пожежно-технічної експертизи може спричинити помилку. Наприклад, в одному з висновків експерт указав: ”Слідством установлено, що електропроводка була виконана алюмінієвим проводом. Тому мідний провідник з оплавленнями, виявлений на місці пожежі, міг бути тільки сполучним шнуром від холодильника”. Очевидно, що таку вказівку повинен був зробити слідчий, а в експерта для цього підґрунтя явно недостатньо. При дослідженні речовинних доказів важливо, з урахуванням обставин конкретної справи, визначити доцільний рівень докладності виявлення й опису властивостей, слідів і ознак. Для тих об'єктів, що у принципі не можуть мати відношення до обставин виникнення й розвитку пожежі, припустима гранична лаконічність опису, що дозволяє скоротити обсяг висновку. Наприклад, немає сенсу описувати зігнутий цвях, що потрапив у пакет із речовинними доказами з місця пожежі, указуючи його довжину, діаметр, кут згину, наявність насічки на капелюшку й інш., якщо на ньому немає слідів термічного впливу, що представляють інтерес. Уникаючи цього, можна буде сконцентрувати увагу на основних, специфічних для пожежно-технічної експертизи ознаках, що несуть інформацію про обставини виникнення й розвитку пожежі, а також явищах та процесах, що супроводжували її. Фотографування є ефективним способом фіксації зовнішнього вигляду об'єктів і слідів, що виявляються на них. Як і при описі об'єктів, тут також не слід захоплюватися кількістю знімків, приділяючи основну увагу їхній змістовній стороні. Об'єкти, що не несуть корисної інформації припустимо відбивати на групових фотознімках. Важливою вимогою до висновку експерта є наявність указівок на застосування в експертних дослідженнях технічних засобів і методик. Для цього варто описати стан об'єкта, умови проведення вимірів, тип вимірювального інструмента і його клас точності. Через відсутність подібного запису в тексті заключення висновки експерта можуть бути піддані сумніву, аж до призначення повторної експертизи. При використанні в ході проведення досліджень якої-небудь спеціальної й довідкової літератури необхідно давати чіткі посилання на джерела, відкіля узята та чи інша інформація. Необхідно уникати оборотів типу “Відомо, що ...”. Для висновку пожежно-технічної експертизи характерні інформативні обороти, що несуть опорну інформацію для формулювання надалі висновків за поставленими питаннями, наприклад: “загоряння соломи від інфрачервоної лампи можливо”; “ізоляція (яка?) проводу витримує температуру до 500°С” (хоча ізоляція з полівінілхлориду плавиться вже при 120°С); “напайки на плавких вставках запобіжників мають температуру плавлення 70-90°С”; “температуру у печі приймаємо 600°С”; “іскра небезпечна продовж 5 с”; “горіння припиняється при вмісті кисню нижче 14%”; “температура тління тютюну 250-300°С”; “іскри при вітрі 3 м/с розлітаються від палаючого будинку до 10 -12 м, а від копиці сіна висотою 5 м при діаметрі 10 м - до 2 м"; “тління до переходу в полум'яне горіння може продовжуватися до 3-12 годин” і т.п. (приклади узяті з вивчених висновків пожежно-технічних експертиз). При цьому обов'язково треба приводити вказівку на результати експериментів, літературу й інші джерела зведень. Усі посилання повинні мати чітку адресацію для можливості перевірки. Зокрема, для книг і довідкових видань повинні вказуватися найменування, прізвища авторів, рік і місце видання, номер сторінки, на якій викладені необхідні дані. Бібліографічні зведення можуть бути дані в посторінкових виносках дослідження чи винесені у вступну частину висновку. При використанні експертами в дослідженні тих чи інших даних, що містяться в протоколах допитів свідків (про ознаки виявлення пожежі, динаміку пожежі, розміщення матеріалів пожежного навантаження й інш.), не слід виписувати об'ємні цитати з відповідних протоколів. Необхідно вказати суть обставини, фактичні дані і привести посилання на джерела, що підтверджують їх (том, лист справи). Наприкінці дослідницької частини, якщо в рамках пожежно-технічної експертизи проводилися комплексні дослідження, доцільно виділити синтезуючу частину, у якій у межах 1-2 абзаців дати оцінку проміжних результатів експертизи в сукупності як підставу для наступних висновків експерта. Висновки Висновки експерта формулюються на основі всебічного, глибокого, об'єктивного аналізу й синтезу результатів, отриманих при дослідженні речовинних доказів. При цьому у висновках у короткій і чіткій, такій, що не допускає різних тлумачень, формі повинні викладатися відповіді на поставлені питання, а у висновку повторної експертизи, крім того, і причини незгоди з висновком первинної експертизи. Висновки експерта можуть відігравати роль доказів, і тому до їхньої обґрунтованості, інформативності, вірогідності пред'являються особливі вимоги. Число висновків (відповідей) повинно точно відповідати числу питань, включаючи і ті, котрі експерт поставив за власною ініціативою на додаток до питань постанови (визначення) про призначення експертизи. Зміст висновку повинен у зрозумілій формі повідомляти ту інформацію, що отримана експертом у результаті проведених досліджень. Відсилання до дослідницької частини висновку допускаються при цьому лише у виняткових випадках, наприклад, якщо для пояснення суті висновку треба було б надмірно збільшити його обсяг. З іншої сторони, зовсім неприпустимі висновки в наступній формі: “Відповіді викладені в дослідницькій частині висновку”, тобто коли фактично відсутня сформульована експертом коротка, чітка, однозначна відповідь на питання. Для деяких висновків характерні висновки в гранично короткій формі: так або ні, що також неприпустимо. Експерт не вправі виходити за межі своєї компетенції, даючи висновки наступного змісту: “Причина пожежі - порушення правил пожежної безпеки (залишення електронагрівального приладу без догляду)”, “Причина пожежі - порушення правил пожежної безпеки при зварювальних роботах” , “Причина пожежі - необережне поводження з вогнем” і т.п. Такі висновки є результатом правової оцінки події, але не розкривають механізму виникнення горіння, для чого, власне, і призначається пожежно-технічна експертиза, в першу чергу. У багатьох висновках причина пожежі ототожнюється з джерелом запалювання, іноді з його занесенням, наприклад: “Причина пожежі - електричний лічильник (чайник, теплова енергія електроплити, джерело запалювання нетехнічного походження, сірник, сигарети, джерело запалення з високою теплотворною здатністю)”. Це неточно, тому що для ініціації горіння необхідне не тільки джерело запалювання, але ще і пальний матеріал, що займається від цього джерела в заданих умовах, що також повинно знайти відображення у висновку. У тих випадках, коли експерт не має достатніх основ для категоричного висновку, правомірно формулювати так звані умовні висновки. Обставинами, що обумовлюють такі ситуації, є сильні руйнування будівельних конструкцій і устаткування об'єктів у ході пожеж, відсутність у розпорядженні експерта інформативних речовинних доказів, не виявлених при огляді місця пожежі чи загублених, непридатність речовинних доказів для експертного дослідження, недостатність вихідної інформації й інш. Тому в подібних обставинах більш правильно дати умовний висновок, чим брати на себе відповідальність, додумуючи відсутні дані. У ході подальшого розслідування слідчий чи суд, обернувши своїми засобами сформульовану експертом у висновку умову в достовірне знання, одержать потрібний доказ у виді цілком визначеного висновку. Припустимі й імовірні висновки експерта, хоча вони і не містять доказової інформації, але служать слідству як орієнтир у подальшій роботі з підготовки матеріалів для додаткової пожежно-технічної експертизи й інших слідчих дій. Отже, висновки експерта повинні бути повними, чіткими, інформативними, відповідними до змісту питань, що зважувалися, і що розкривають у сукупності істотні обставини справи. Рекомендується наступна побудова взаємозалежних висновків з основних питань пожежно-технічної експертизи:
У ряді пожежно-технічних експертиз експерти на тих чи інших підставах відмовляються від рішення поставлених питань, як правило, через неможливість провести результативне дослідження. Однак у деяких випадках відмовлення виглядають неправомірними, оскільки не зазначена причина відмовлення, не ясно, чи був зроблений запит на відсутні об'єкти, зведення і т.д. Підставами для відмовлення можуть бути: відсутність у розпорядженні експерта необхідних для рішення поставлених питань об'єктів і вихідних даних (при незадоволеності запиту, зробленого експертом); непридатність об'єктів для дослідження; нерозробленість відповідної експертної методики; відсутність технічної й приладової бази для проведення експертних досліджень. Іноді експерт думає, що поставлені питання не відносяться до компетенції пожежно-технічної експертизи. Це вірно у відношенні питань правового характеру, що досить часто ставляться перед експертами (9% кількості висновків): ким і які правила пожежної безпеки були порушені, чи виконала відповідальна особа всі необхідні міри для запобігання пожежі і які міри не були виконані, чи виникла пожежа внаслідок підпалу чи необережного поводження з вогнем і т.п. Виконуючи пожежно-технічну експертизу, експерт може установити визначені обставини, що сприяли виникненню й розвитку пожежі, і вказати їх у висновку без персоніфікації причетних до цього осіб, яких у межах своєї компетенції встановлює слідчий і суд. Правильно роблять експерти, відмовляючись від рішення питання про причину пожежі на тій підставі, що для цього потрібна правова оцінка всіх матеріалів слідства, у тому числі й у відношенні дій окремих осіб, що зв'язано з виходом за межі компетенції експерта. Такий підхід некоректний: експерт не порушить вимог карно-процесуального законодавства, якщо буде проводити дослідження і встановлювати причину пожежі строго в межах своїх спеціальних знань, тобто встановлюючи механізм первісного горіння на пожежі, за фактом якого проводиться розслідування. Правомірне відмовлення експерта в рамках пожежно-технічної експертизи від тих питань, з яких потрібно встановлювати причетність до пожежі складної радіоелектронної техніки, спеціального технологічного устаткування чи екзотермічних процесів реагування хімічних речовин. У таких випадках, мабуть, варто рекомендувати слідчому спочатку призначити відповідну технічну, технологічну, хімічну і т.д. експертизу для визначення фактичних даних про пожежонебезпечні прояви аварійного режиму роботи пристрою, агрегату, про параметри тепломасопереносу при хімічному реагуванні і т.д. Надалі пожежно-технічний експерт зможе використовувати результати цього дослідження для рішення питань пожежно-технічної експертизи. Крім того, можуть у подібних випадках виконуватися і комплексні експертизи шляхом залучення в експертну комісію фахівців з відповідних галузей знань або самим пожежно-технічним експертом, якщо він має необхідні пізнання у зв'язку з попереднім професійним навчанням і досвідом роботи. Існує ще одна група питань, від рішення яких часто відмовляються експерти: про обставини, що сприяли виникненню і розвитку пожежі, у тому числі і зв'язані з невиконанням (порушенням) вимог правил пожежної безпеки і сполучені із ними інші нормативні документи. Ці питання повинні зважуватися в рамках пожежно-технічної експертизи, оскільки дозволяють усебічно розкрити й охарактеризувати механізм виникнення і розвитку горіння, тим самим допомагаючи слідству в рішенні головних задач розслідування й розкриття обставин, на основі яких можуть бути сформульовані пропозиції з профілактики подібних пожеж. У цьому зв'язку недоречно виглядають мотиви, що зустрічаються в окремих висновках, для відмовлення вирішувати поставлені слідством питання, що не відносяться до компетенції пожежно-технічної експертизи - питання про відповідність технічних пристроїв вимогам правил пожежної безпеки, про правильність їхньої експлуатації і про причинний зв'язок установлених порушень із виниклою пожежею. Рішення питання про відповідність обстановки на об'єкті правилам пожежної безпеки не підлягає експертному дослідженню в рамках техніко-криміналістичної експертизи, спрямованої на встановлення причини пожежі. Ці питання повинні зважуватися в межах спеціальних знань пожежно-технічного експерта для з'ясування причинно-наслідкового зв'язку виникнення й розвитку пожежі з виявленими порушеннями вимог нормативних документів. Як правило, саме пожежно-технічний експерт у стані розкрити технічну сторону таких причинно-наслідкових зв'язків і відносин, що важливі для рішення задач розслідування. Таким чином, можна зробити наступні висновки про те, що в практиці зустрічається чимало недоліків у висновках пожежно-технічних експертів. Найбільш типовими з них варто вважати:
Такі і подібні їм недоліки у висновках змушують слідчого призначати додаткову експертизу чи робити допит експерта, що вимагає додаткових витрат часу. Дана робота заснована на найбільш типових для пожежно-технічної експертизи помилках при проведенні досліджень і оформленні висновків експерта. Облік приведених рекомендацій у практичній роботі експертів дозволить значною мірою знизити число помилок, що допускаються ними, і забезпечити тим самим вірогідність і доказове значення експертних висновків. Подальше удосконалення практики проведення пожежно-технічних експертиз, незалежно від відомчої приналежності експертів, може бути забезпечене шляхом оптимізації й уніфікації методик експериментальних і розрахунково-аналітичних досліджень, створення спеціалізованих довідково-інформаційних фондів із застосуванням сучасної обчислювальної техніки. |
© 2004 Академя гражданской защиты Украины