Організація та проведення

  • Книга «ОП»
    		• Розділ IV МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

    Стаття 22. Проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави

    У разі проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави, із якою Україна має угоду про взаємну правову допомогу й співробітництво, застосовується законодавство України, якщо інше не передбачено зазначеною угодою.

    Оплата вартості судової експертизи здійснюється за домовленістю між замовником і виконавцем судової експертизи.

    Стаття 23. Залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз

    Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, що проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України.

    Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшкодування інших витрат, пов'язаних із її проведенням, здійснюється за домовленістю сторін.

    Стаття 24. Міжнародне наукове співробітництво

    Спеціалізовані установи та відомчі служби, що виконують судові експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові зв'язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари, обмінюватися стажистами, науковою інформацією і друкованими виданнями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи й криміналістики.

    Президент України Л.КРАВЧУК

    м. Київ, 25 лютого 1994 року N 4038-ХI

     

    НАСТАНОВА”ПРО ДIЯЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ”
    (Затверджена Наказом МВС України від 30.08.99 № 682)

    (ВИТЯГИ)

    5.2. Проведення експертиз

    5.2.1. Організація проведення експертиз.

    5.2.1.1. Експертизи проводяться працівниками, які атестовані Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України як експерти за спеціальністю і мають право на виконання криміналістичних експертиз і досліджень.

    5.2.1.2. Експертизи й дослідження виконуються за черговістю надходження матеріалів, крім невідкладних випадків, терміном не більше 15 діб, а складні, багатооб`єктні та комплексні експертизи – терміном не більше 1 місяця. Термін виконання експертизи може бути продовжений керівником експертно-криміналістичного підрозділу за погодженням з органом чи особою, які призначили експертизу, після попереднього вивчення матеріалів експертизи.

    5.2.1.3. Термін виконання експертизи визначається з дня отримання експертом матеріалів до дня відправлення висновку експерта органу чи особі, які призначили експертизу.

    До терміну проведення експертизи не входить час виконання запиту про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених перед експертом питань або усунення інших недоліків, допущених органом чи особою, які призначили експертизу.

    5.2.1.4. У разі невідповідності надісланих на експертизу матеріалів їх переліку в супроводжувальних документах комісійно, в присутності інших працівників експертно-криміналістичного підрозділу, складається акт у двох примірниках, один з яких із супроводжувальним листом направляється до органу чи особі, які призначили експертизу.

    5.2.1.5. Речові докази, які надійшли на дослідження, зберігаються в умовах, що виключають їх втрату і псування, зокрема:

    • коштовні метали й камені, вироби з них, цінні папери, грошові знаки зберігаються в сейфі, що опечатується;

    • наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги й прекурсори; легкозаймисті речовини зберігаються окремо від інших речових доказів у спеціально відведених приміщеннях або в металевих шафах, що опечатуються;

    • вогнестрільна зброя, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, засоби підриву зберігаються в спеціально обладнаних приміщеннях згідно з вимогами наказів МВС, що регламентують їх зберігання.

    Порядок прийому, зберігання та видачі речових доказів визначається розпорядженнями керівника НДЕКЦ та керівників його структурних підрозділів.

    5.2.1.6. Речові докази, зазначені в п. 5.2.1.5. видаються за вказівкою керівника ДНДЕКЦ, НДЕКЦ або їх структурних підрозділів тільки особам, яким доручено дослідження цих об'єктів.

    Залишення речових доказів на робочих місцях під час перерви в роботі, а також їх винесення без дозволу керівника забороняється.

    У разі втрати речових доказів керівник НДЕКЦ або його структурного підрозділу зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднє керівництво й орган чи особу, які призначили експертизу.

    5.2.1.7. При проведенні дослідження експерт повинен вживати заходів щодо збереження поданих на дослідження об`єктів, із метою недопущення їх знищення або пошкодження. Якщо за характером дослідження зберегти об`єкт неможливо, на його пошкодження або знищення повинна бути отримана письмова згода органу чи особи, які призначили експертизу, окрім випадків, коли таке знищення або пошкодження передбачене загальноприйнятими методиками досліджень (відстріл та знешкодження боєприпасів та вибухових пристроїв, розрізання пломб та замків, вилучення проб фарб, пально-мастильних матеріалів та спиртовмісних речовин тощо). Якщо має місце пошкодження або знищення об`єкта в процесі дослідження, до висновку експерта вноситься відповідний запис. У разі наявності залишків після знищення або пошкодження об`єкта під час дослідження, вони підлягають поверненню.

    Документальні матеріали, які були об`єктами дослідження помічаються відповідними штампами експертно-криміналістичного підрозділу. Речові докази та інші матеріали опечатуються, про що робиться відповідна примітка в висновку експерта, та направляються фельдзв`язком, передаються посильним або безпосередньо органу чи особі, які призначили експертизу, під підпис з обов'язковою відміткою в журналі реєстрації матеріалів, які надійшли на експертизу й дослідження (додаток 1, форма 3).

    Речові докази, зазначені в п. 5.2.1.5., громіздкі та крихкі речові докази відправці поштою не підлягають, а повертаються органу чи особі, які призначили експертизу, під підпис в журналі реєстрації матеріалів, які надійшли на експертизу й дослідження (додаток 1, форма 3).

    Харчові продукти, які можуть швидко зіпсуватися, у разі неможливості їх негайної здачі органу чи особі, яка призначила експертизу, підлягають знищенню. Вибухові пристрої та речовини, у яких за технічними умовами вийшли строки зберігання, підлягають знищенню. Про ці факти вказується у висновку експерта.

    Орган чи особа, які призначили експертизу, забезпечують транспортування речових доказів, якщо вони не підлягають пересиланню поштою.

    Вміщення речових доказів у колекції ДНДЕКЦ, НДЕКЦ та їх структурних підрозділів проводиться за ухвалою суду, який розглянув кримінальну справу. До винесення ухвали суду, за узгодженням із слідчим чи особою, яка проводить дізнання, речові докази можуть залишатись в ДНДЕКЦ, НДЕКЦ та їх структурних підрозділах.

    5.2.2. Обов'язки і права працівника експертно-криміналістичного підрозділу, який проводить експертизи й дослідження

    5.2.2.1. Працівник експертно-криміналістичного підрозділу, який виступає як експерт, зобов'язаний:

    • прийняти до виконання експертизу, яку йому доручає керівник;

    • застосувати рекомендовані техніко-криміналістичні засоби й експертно-криміналістичні методи для правильного і науково обґрунтованого вирішення поставлених перед ним питань;

    • виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, надавати свої пропозиції щодо їх усунення.

    5.2.2.2. Працівник експертно-криміналістичного підрозділу, який виступає як експерт, має право:

    • ознайомлюватись з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; із дозволу особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи;

    • групувати та уточнювати поставлені перед ним питання, не змінюючи їх змісту, а в разі потреби звертатись до органу чи особи, які призначили експертизу, за роз'ясненнями;

    • заявити самовідвід за наявності передбачених чинним законодавством підстав, що виключають його участь у справі;

    • оскаржувати в установленому порядку дії та рішення органу чи особи, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

    • повідомляти в письмовій формі органу чи особі, які призначили експертизу, про неможливість дати висновок, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;

    • указувати у висновку експерта на факти, що мають значення для справи, про які йому не були поставлені питання.

    5.2.2.3. Працівнику експертно-криміналістичного підрозділу, який виступає як експерт, забороняється:

    • зберігати матеріали по кримінальних, цивільних та арбітражних справах, а також речові докази й документи, що є об’єктами експертизи, поза службовим приміщенням;

    • використовувати для обґрунтування висновків відомості або матеріали, які отримані з непроцесуальних джерел;

    • самостійно збирати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження;

    • вирішувати питання, які виходять за межі його компетенції;

    • проводити експертизу без письмової вказівки керівника, за винятком проведення експертизи в суді.

    5.2.2.4. Експерт складає висновок експерта від свого імені і несе особисту відповідальність за його правдивість. За дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства або дізнання, експерт несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

    5.2.3. Порядок проведення експертизи

    5.2.3.1. Підставою для проведення експертизи є постанова особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або ухвала суду, винесена відповідно до чинного законодавства. Згідно із ст. 6 Закону України “Про адвокатуру” та КПК експертиза може виконуватись на замовлення адвокатів, інших захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси.

    В першу чергу експертно-криміналістичні підрозділи виконують експертизи за матеріалами кримінальних справ, які перебувають у провадженні слідчих підрозділів органів внутрішніх справ.

    5.2.3.2. При проведенні повторної чи додаткової експертизи експерт, крім постанови (ухвали) і матеріалів для дослідження, повинен мати висновок експерта, який проводив первинну експертизу.

    5.2.3.3. Після одержання постанови (ухвали) про призначення експертизи, керівник ДНДЕКЦ, НДЕКЦ або їх структурних підрозділів доручає її проведення одному або декільком експертам з урахуванням їх спеціальності й кваліфікації.

    Проведення експертизи двом або більше експертам доручається у разі:

    • призначення комісійної експертизи;

    • необхідності залучення для вирішення поставлених питань експертів різної спеціальності;

    • проведення експертизи вибухових пристроїв і речовин;

    • необхідності дослідження значної кількості об'єктів.

    5.2.3.4. Додаткова експертиза доручається тому ж експерту, який проводив первинну експертизу, або іншому експерту, повторна – тільки іншому чи іншим експертам.

    5.2.3.5. Речові докази, які надіслані на експертизу, приймаються тільки в упакованому і опечатаному вигляді з описом вмісту на упаковці й указівкою номера справи.

    У процесі вивчення матеріалів експерт звертає увагу на характер і цілісність упаковки, наявні написи, відтиски печаток, штампів, забезпеченість збереження слідів на речових доказах. Факти пошкодження упаковки, що дозволяють вилучити вміщені в неї об'єкти, наявність слідів повторного пакування або інші обставини, які можуть вплинути на результати експертизи, мають відображатися в дослідницькій частині висновку експерта.

    5.2.3.6. Після розкриття упаковки експерт звіряє відповідність об'єктів їх переліку в постанові (ухвалі) про призначення експертизи та з'ясовує, чи достатнім для дачі висновку є обсяг наявних матеріалів.

    5.2.3.7. У разі недостатності матеріалів для вирішення поставлених у постанові (ухвалі) питань, експерт повинен у п`ятиденний термін порушити клопотання перед органом чи особою, які призначили експертизу, про надання додаткових об’єктів. Якщо клопотання не було задоволено впродовж місяця, експерт доповідає матеріали керівникові для вирішення питання щодо їх повернення без виконання.

     

    5.2.4. Висновок експерта

    5.2.4.1. Після проведення необхідних досліджень експерт відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, складає висновок експерта.

    Кожна сторінка висновку експерта підписуються експертом, а кожний підпис завіряється печаткою (особистою або підрозділу).

    5.2.4.2. За своєю структурою висновок експерта складається з трьох частин: вступної, дослідницької і висновків із поставлених питань.

    5.2.4.3. У вступній частині має бути зазначено:

    • назва експертно-криміналістичного підрозділу, в якому проведена експертиза, дата складання висновку;

    • посада й прізвище експерта, освіта, вчений ступінь, спеціальність і стаж експертної роботи;

    • підстава для проведення експертизи (постанова особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або ухвала суду);

    • номер кримінальної справи і коротке викладення обставин вчиненого злочину, що належать до предмета експертизи;

    • перелік об'єктів, представлених на експертизу;

    • перелік поставлених питань.

    При проведенні повторної експертизі, крім того, зазначаються дані про експерта, який виконував первинну експертизу, її висновки, а також мотиви призначення повторної експертизи.

    5.2.4.4. У дослідницькій частині висновку експерта описується процес дослідження та його результати:

    • відомості про стан об’єктів дослідження;

    • перелік засобів і методів, які були використані при дослідженні, та отримані результати;

    • перелік експериментів;

    • виявлені в результаті дослідження ознаки й властивості об'єктів, результати оцінки встановлених між ними збігів або розбіжностей;

    • попередні висновки за кожним окремим видом дослідження.

    5.2.4.5. У висновках на поставлені питання коротко, чітко, не допускаючи двозначних тлумачень, викладаються відповіді на поставлені питання, які можуть бути:

    • категоричними (позитивними або негативними);

    • вірогідними;

    • про неможливість вирішення питання.

    Якщо при виконанні повторної експертизи експерт або група експертів приходять до висновку, який суперечить висновку первинної експертизи, обов’язково визначаються причини розходження висновків.

    5.2.4.6. До висновку експерта можуть додаватись фотознімки, схеми, графіки, креслення, малюнки тощо.

    Кожен додаток супроводжується пояснювальними написами, підписується експертом та завіряється печаткою (особистою або підрозділу).

    5.3. Проведення досліджень за завданнями оперативних підрозділів

    5.3.1. В експертно-криміналістичних підрозділах проводяться дослідження за оперативними матеріалами в першу чергу для органів внутрішніх справ. Підставою для їх проведення є письмове завдання керівників оперативних підрозділів з обов’язковим зазначенням їх реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.

    5.3.2. Після одержання завдання на проведення дослідження, керівник ДНДЕКЦ, НДЕКЦ або їх структурних підрозділів доручає його проведення одному або декільком працівникам з урахуванням їх спеціальності й кваліфікації.

    5.3.3. Термін проведення дослідження узгоджується з особою, яка надіслала завдання.

    5.3.4. При виконанні дослідження застосовуються тільки ті методи, які не призводять до зміни вигляду й властивостей об'єктів дослідження або їх утрати і не виключають можливості подальшого експертного дослідження.

    Якщо проведення дослідження неможливе без зміни зовнішнього вигляду об'єкта або часткового його витрачання, воно може бути виконане тільки після узгодження з особою, яка надіслала завдання, про що вказується в довідці про результати дослідження.

    5.3.5. Результати дослідження оформлюються довідкою, яка підписується експертом, що проводив дослідження. В довідці зазначаються:

    • перелік об'єктів, поданих на дослідження;

    • застосовані експертні методики;

    • відповіді на поставлені питання;

    • відомості про працівника, який виконав дослідження.

    5.3.6. Якщо дослідження неможливе без застосування методів, які змінюють зовнішній вигляд об'єктів, додатково фіксується, в тому числі фотозйомкою, початковий їх стан, наводиться викладення процесу дослідження з вказівкою застосованих експертних методик, опис виявлених ознак і результатів їх оцінки, а також указується характер спричинених змін, а в окремих випадках - кількість витраченого матеріалу.

    “Положення

    про експертно-кваліфікаційну комісію МВС України, екзаменаційні комісії ГУМВС, УМВС, УМВСТ та порядок атестації працівників експертно-криміналістичних підрозділів як судових експертів і спеціалістів“

    (Затверджене Наказом МВС України від 30.08.1999р. №685)

    (ВИТЯГИ)

    3. Повноваження та порядок роботи Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України

    3.1. ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:

    3.1.1. Розглядає питання щодо допуску працівника до іспиту на надання права самостійного проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт на підставі вивчення таких матеріалів:

      • подання-характеристики керівника експертно-криміналістичного підрозділу;

      • висновків про результати стажування;

      • копій не менше трьох висновків експерта з рецензіями з кожного виду, на одержання права самостійного проведення яких працівник претендує і які виконані після проходження стажування під керівництвом наставника;

      • матеріалів, що свідчать про проходження навчання за програмами підготовки експертів або вибухотехніків, які затверджені керівництвом МВС України;

      • письмових рефератів із процесуальних та практичних питань проведення судових експертиз або вибухотехнічних робіт.

    3.1.2. Допускає або приймає рішення щодо відмови працівнику в допуску до іспитів.

    3.1.3. Приймає кваліфікаційні іспити.

    3.1.3.1. Іспити проводяться в усній формі. Працівник повинен відповісти на запитання, поставлені в екзаменаційному білеті. Білети затверджуються головою ЕКК і містять питання з процесуального законодавства, спеціальної підготовки, судової фотографії та застосування техніко-криміналістичних засобів при проведенні слідчих дій.

    3.1.3.2. За результатами іспитів складається протокол установленої форми, в якому виставляються оцінки за п’ятибальною шкалою. Працівникам надається право проведення експертиз або вибухотехнічних робіт тільки у разі отримання позитивних оцінок (задовільно, добре або відмінно).

    Рішення приймається простою більшістю голосів, протокол підписується кожним членом комісії.

    У разі розбіжності думок члени комісії, які не згодні з рішенням, записаним у протоколі, підписують його з позначкою “З особистим поглядом” і оформлюють письмово свої мотивування.

    3.1.3.3. Працівникам, які отримали право самостійного проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт видається свідоцтво встановленого зразка.

    3.1.3.4. Відомості про працівників експертно-криміналістичних підрозділів, які отримали право самостійного проведення експертиз і досліджень, надаються до управління експертного забезпечення судочинства Міністерства юстиції України для внесення до Реєстру судових експертів.

    3.1.3.5. Працівники, яким відмовлено у наданні права самостійного проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт, можуть пройти додаткову підготовку та подати документи для повторного розгляду ЕКК не раніше ніж через 6 місяців після першого засідання. Повторне звернення повинно бути розглянуто ЕКК у місячний термін.

    3.1.4. Розглядає питання стосовно переатестації (підтвердження кваліфікації) експертів або фахівців вибухотехніків.

    3.1.4.1. Допуски на право проведення експертиз і досліджень підлягають підтвердженню через кожні п’ять років, вибухотехнічних робіт - через кожні три роки. Працівники, які з будь-яких причин більше одного року не працювали за фахом, повинні підтверджувати право проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт на загальних підставах.

    3.1.4.2. Для розгляду питання стосовно підтвердження кваліфікації працівника як судового експерта або фахівця вибухотехніка до комісії повинні бути надані такі матеріали:

      • подання-характеристика від керівника експертно-криміналістичного підрозділу;

      • копії не менше трьох висновків експерта з рецензіями з кожного виду, на підтвердження права самостійного проведення яких працівник претендує;

      • висновок керівника вибухотехнічного підрозділу, який проводив перевірку практичних навичок та теоретичних знань фахівця вибухотехніка.

    3.1.4.3. Переатестація (підтвердження кваліфікації) проводиться на засіданні ЕКК із викликом працівника, який переатестується, у формі співбесіди.

    3.1.4.4. Рішення приймається простою більшістю голосів, протокол (додаток 2, форма 4) підписується кожним членом комісії.

    У разі розбіжності думок члени комісії, які не згодні з рішенням, записаним у протоколі, підписують протокол із позначкою “З особистим поглядом” і оформлюють письмово свої мотивування.

    3.1.4.5. У разі прийняття рішення стосовно підтвердження кваліфікації працівника у його свідоцтві проставляється відбиток штампа встановленого зразка.

    3.1.4.6. Працівники, яким відмовлено в підтвердженні кваліфікації, можуть пройти додаткову підготовку та подати документи для повторного розгляду ЕКК не раніше, ніж через 3 місяці після першого засідання. Повторне звернення повинно бути розглянуто ЕКК у місячний термін.

    3.1.5. Розглядає питання про позбавлення працівників експертно-криміналістичних підрозділів права самостійного проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт.

    3.1.5.1. Позбавлення права самостійного проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт може мати місце при звільненні працівника експертно-криміналістичного підрозділу з органів внутрішніх справ, учиненні службового проступку, який призвів до втрати довіри до нього, визнанні його невідповідним займаній посаді, грубому порушенні методичних рекомендацій, що спричинило помилкові висновки, призвело або могло призвести до тяжких наслідків.

    3.1.5.2. Підставами для розгляду питання про позбавлення права самостійного виконання експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт можуть бути:

      • ухвала суду, подання прокурора, слідчого або органу дізнання;

      • подання керівника експертно-криміналістичного підрозділу;

      • результати рецензування висновків експерта або вивчення роботи фахівця-вибухотехніка;

      • матеріали розгляду повторних експертиз, які первинно виконувались працівниками експертно-криміналістичних підрозділів і висновки, яких не підтверджено;

      • інші документи, що свідчать про вчинення працівником службового проступку, який призвів до втрати довіри до нього, або грубі порушення методичних рекомендацій проведення експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт.

    3.1.5.3. Розгляд матеріалів проводиться на засіданні ЕКК у присутності працівника, у відношенні якого приймається рішення, та керівника експертно-криміналістичного підрозділу, у якому він працює.

    У разі звільнення працівника експертно-криміналістичного підрозділу з органів внутрішніх справ, переходу на роботу до іншої служби або відмови від прибуття на засідання ЕКК без поважних причин питання може розглядатись за його відсутності.

    3.1.5.4. ЕКК має повноваження щодо прийняття таких рішень:

      • позбавлення права самостійного виконання експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт;

      • позбавлення права самостійного виконання експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт на термін від 6 місяців до 2 років;

      • умовне позбавлення права самостійного виконання експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт на термін до 6 місяців;

      • залишення за працівником права самостійного виконання експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт.

    Крім цього ЕКК має право порушити клопотання перед керівництвом МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ про притягнення до дисциплінарної або адміністративної відповідальності посадових осіб, чиї дії сприяли порушенню вимог діючого законодавства, яке регулює проведення судових експертиз та вибухотехнічних робіт.

    3.1.5.5. Рішення приймається простою більшістю голосів, протокол підписується кожним членом комісії.

    У разі розбіжності думок члени комісії, які не згодні з рішенням, записаним у протоколі, підписують протокол із позначкою “З особистим поглядом” і оформлюють письмово свої мотивування.

    3.1.5.6. У разі позбавлення працівника права самостійного виконання експертиз і досліджень або вибухотехнічних робіт його свідоцтво підлягає вилученню. Про прийняте рішення щодо позбавлення працівника експертно-криміналістичного підрозділу права самостійного проведення експертиз і досліджень інформується управління експертного забезпечення судочинства Міністерства юстиції України для виведення його з Реєстру судових експертів.

    3.1.6. Призначає службову перевірку матеріалів повторних експертиз, які виконані після працівників експертно-криміналістичних підрозділів, у разі розбіжностей їх висновків із висновками первинних експертиз.

    3.1.6.1. Підставою для проведення службової перевірки можуть бути:

      • ухвала суду, подання прокурора, слідчого або органу дізнання;

      • подання керівника експертно-криміналістичного підрозділу, іншої державної спеціалізованої судово-експертної установи або відомчої служби, у яких проводилась повторна експертиза;

      • результати рецензування висновків експерта;

      • заява експерта щодо його незгоди з висновками повторної експертизи, яка проводилась після нього або результатами рецензування.

      • 3.1.6.2. Після отримання матеріалів голова ЕКК або його заступник доручають їх перевірку працівнику або декільком працівникам ДНДЕКЦ, які мають відповідну кваліфікацію та стаж роботи за фахом не менше 5 років. За потреби до розгляду матеріалів можуть залучатись фахівці інших державних спеціалізованих судово-експертних установ та відомчих служб.

    Працівники, яким доручено проведення перевірки, мають право:

      • вилучати з експертно-криміналістичних підрозділів матеріали первинних експертиз;

      • отримувати письмові або усні пояснення від експертів, які проводили первинні експертизи;

      • вивчати інші матеріали, які мають відношення до проведення первинної та повторної експертиз.

    Термін перевірки не повинен перевищувати одного місяця. За її результатами складається висновок, у якому повинно бути вказано:

      • з висновком якої експертизи погоджуються працівники, які перевіряли матеріали;

      • причини розбіжностей висновків первинної та повторної експертиз.

    Висновок підписується усіма працівниками, які його проводили. У разі розбіжності думок працівники, які не згодні з рішенням, записаним у висновку, підписують його з позначкою “З особистим поглядом” і оформлюють письмово свої мотивування.

    3.1.6.3. Якщо за результатами перевірки висновки експертизи, яка проводилась у експертно-криміналістичному підрозділі, визнані помилковими, голова ЕКК призначає спеціальне засідання для їх розгляду.

    Розгляд матеріалів проводиться у порядку, який передбачений п. 3.1.5. цього Положення.

    3.1.6.4. У разі, якщо за результатами перевірки або у ході засідання ЕКК, висновки експертизи, яка проводилась працівниками експертно-криміналістичного підрозділу, визнані правильними, то про це повідомляється керівник установи, в якій проводилась інша експертиза або посадова особа, від якої надійшло відповідне подання. Копія повідомлення надсилається до управління експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України.

     

    4

    ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

    Про порядок уведення в дію Закону України “Про пожежну безпеку”

    Верховна Рада України постановляє:

    1. Ввести в дію Закон України “Про пожежну безпеку” із дня його опублікування.

    2. Кабінету Міністрів України:

    до 1 червня 1994 року подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність із прийнятим Законом;

    до 1 квітня. 1994 року привести рішення уряду України у відповідність із Законом України “Про пожежну безпеку” і забезпечити перегляд та скасування міністерствами та іншими органами державної виконавчої влади України їх нормативних актів, у тому числі інструкцій та положень, що суперечать цьому Закону.

    3. Надати Головному управлінню пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України право роз'яснювати вимоги Закону України “Про пожежну безпеку”, які є обов'язковими для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

    Голова Верховної Ради

    України І. ПЛЮЩ

    м. Київ

    17 грудня 1993 року № 3747-ХП

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ

    (ВИТЯГ)

    Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

    Стаття 4. Обов'язки державних органів щодо забезпечення пожежної безпеки

    … Міністерство внутрішніх справ України:

    одержує безкоштовно від міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених-на нього завдань; залучає для розроблення актуальних проблем пожежної безпеки, проведення консультацій та експертиз вищі навчальні заклади та інші установи, а також окремих учених, висококваліфікованих фахівців.

    СТАТТІ КРИМІНАЛЬНО - ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ,

    ПОВ’ЯЗАНІ З ЕКСПЕРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

    Стаття 62. Відвід перекладача, експерта, спеціаліста й секретаря судового засідання

    Стаття 63. Обставини, що виключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

    Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі

    Стаття 65. Докази

    Стаття 66. Збирання й подання доказів

    Стаття 67. Оцінка доказів

    Стаття 75. Висновок експерта

    Стаття 76. Обов'язкове призначення експертизи

    Стаття 77. Обов'язки і права експерта

    Стаття 78. Речові докази

    Стаття 79. Зберігання речових доказів

    Стаття 80. Строки зберігання речових доказів

    Стаття 81. Вирішення питання про речові докази

    Стаття 82. Протоколи слідчих і судових дій та інші носії інформації щодо цих дій

    Стаття 83. Документи

    Стаття 852. Застосування кінозйомки, відеозапису при проведенні слідчої дії

    Стаття 91. Судові витрати

    Стаття 92. Відшкодування витрат свідкам, потерпілим законним представникам потерпілих, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим

    Стаття 121. Недопустимість розголошення даних досудового слідства

    Стаття 1281. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій

    Стаття 190. Проведення огляду

    Стаття 191. Порядок проведення огляду

    Стаття 194. Відтворення обстановки й обставин події

    Стаття 195. Протокол огляду, освідування і відтворення обстановки та обставин події

    Стаття 196. Порядок призначення експертизи

    Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні й проведенні експертизи

    Стаття 198. Проведення експертизи в експертній установі

    Стаття 199. Одержання зразків для експертного дослідження

    Стаття 200. Висновок експерта

    Стаття 201. Допит експерта

    Стаття 202. Пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи

    Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи

    Стаття 2701. Участь спеціаліста в судовому розгляді

    Стаття 292. Наслідки неявки свідків і експертів

    Стаття 2921. Допит осіб, які з'явилися в судове засідання, при відкладенні розгляду справи

    Стаття 310. Проведення експертизи в суді

    Стаття 311. Допит експерта в суді

    Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

    Стаття 313. Огляд речових доказів

    Стаття 314. Огляд і оголошення документів

    Стаття 315. Огляд місця події

    Стаття 4005. Нововиявлені обставини

    ЗМІСТ СТАТЕЙ КРИМІНАЛЬНО - ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ,

    ПОВ’ЯЗАНИХ З ЕКСПЕРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

    (Статті 62-67,75-83, 852, 91-92, 121, 1281, 190-191 , 194-203, 2701, 292, 2921, 310-315 , 4005 ).

    Стаття 62. Відвід перекладача, експерта, спеціаліста й секретаря судового засідання

    Правила, зазначені в статті 54 цього Кодексу, стосуються перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання з тим обмеженням, що їх попередня участь у цій справі як перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу. Відвід, заявлений перекладачеві, експертові й спеціалістові під час провадження дізнання чи досудового слідства, вирішується особою, яка провадить дізнання, слідчим або прокурором. Відвід, заявлений під час судового розгляду секретареві судового засідання, перекладачеві, експертові й спеціалістові, вирішується судом або суддею, який одноособово розглядає справу.

    ( Стаття 62 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

    Стаття 63. Обставини, що виключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

    Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача не може бути особа, яка брала участь у цій справі як слідчий або особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок, а також особа, що є родичем кого-небудь із складу суду або обвинувача.

    Адвокат не може брати участі у справі як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача також і за обставин, зазначених у статті 61 цього Кодексу.

    При наявності цих обставин особа повинна відмовитися від виконання обов'язків представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача в даній справі. На цих же підставах вона може бути усунута від участі в справі слідчим, прокурором або судом.

    ( Стаття 63 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі

    При провадженні досудового слідства, дізнання й розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

    1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

    2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину;

    3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

    4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

    ( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законами N3132-12 від 22.04.93, N 2670-III (2670-14) від 12.07.2001 )

    Стаття 65. Докази

    Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

    ( Стаття 65 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 66. Збирання й подання доказів

    Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

    Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами й організаціями.

    У передбачених законом випадках особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

    ( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N6834-10 від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 67. Оцінка доказів

    Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

    Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед установленої сили.

    ( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

    Стаття 75. Висновок експерта

    Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

    Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.

    Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

    Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо.

    Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора й суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

    Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові.

    Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.

    Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.

    Стаття 76. Обов'язкове призначення експертизи

    Експертиза призначається обов'язково:

    1) для встановлення причин смерті;

    2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;

    3) для визначення психічного стану підозрюваного або

    обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів

    щодо його осудності;

    4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах

    про злочини, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;

    5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

    ( Стаття 76 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 27.06.61, Законом N 2670-III ( 2670-14) від 12.07.2001 )

    Стаття 77. Обов'язки і права експерта

    Особа, яка призначена експертом, зобов'язана з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.

    За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — відповідно за статтями 384 чи 385 Кримінального Кодексу України.

    Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

    Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.

    (Стаття 77 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N9166-11 від 04.05.90, Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000,

    N 2670-III (2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 78. Речові докази

    Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину й виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

    (Стаття 78 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N6834-10 від 16.04.84 )

    Стаття 79. Зберігання речових доказів

    Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

    При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із справою.

    В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

    ( Стаття 79 із змінами, внесеними згідно згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

    Стаття 80. Строки зберігання речових доказів

    Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

    Документи — речові докази повинні зберігатися весь час при справі, а заінтересованим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.

    У тих випадках, коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства.

    Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують у момент повернення.

    Стаття 81. Вирішення питання про речові докази

    Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:

    1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

    2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;

    3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;

    4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави;

    5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

    Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

    Стаття 82. Протоколи слідчих і судових дій та інші носії інформації щодо цих дій

    Протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, носії інформації, на яких з допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини й факти, що мають значення для вирішення справи.

    ( Стаття 82 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 83. Документи

    Документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. У тих випадках, коли документи мають ознаки, вказані в статті 78 цього Кодексу, вони є речовими доказами.

    Стаття 852. Застосування кінозйомки, відеозапису при проведенні слідчої дії

    Кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватися при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки й обставин події та при проведенні інших слідчих дій.

    Учасники слідчої дії повідомляються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол. Процесуальне оформлення застосування кінозйомки, відеозапису і демонстрування кінострічки, відеострічки при проведенні іншої слідчої дії, пред'явленні матеріалів справи в зв'язку із закінченням досудового розслідування, а також під час судового розгляду провадиться відповідно до правил, передбачених статтею 85-1 цього Кодексу.

    ( Кодекс доповнено статтею 85-2 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

    Стаття 91. Судові витрати

    Судові витрати складаються:

    1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

    2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання й дослідження речових доказів;

    3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства й суд при провадженні у даній справі.

    ( Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N6834-10 від 16.04.84 )

    Стаття 92. Відшкодування витрат свідкам, потерпілим законним представникам потерпілих, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим

    Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти й поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду.

    За переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом.

    Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять.

    Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов'язок по службі.

    Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства й суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

    ( Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08 від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 360/95 ВР від 05.10.95 )

    Стаття 121. Недопустимість розголошення даних досудового слідства

    Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають можливим.

    У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України.

    ( Стаття 121 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 1281. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій

    У необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії може бути залучений спеціаліст, який не заінтересований у результатах справи. Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для керівника підприємства, установи чи організації, де працює спеціаліст.

    Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання й навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.

    Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.

    Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста, з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює спеціалістові його права й обов'язки. Про виконання слідчим цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії.

    В разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію підприємства, установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або громадську організацію для відповідного реагування.

    ( Кодекс доповнено статтею 128-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

    Стаття 190. Проведення огляду

    З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.

    Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.

    Про результати огляду слідчий складає протокол.

    Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу. Постанова судді оскарженню не підлягає.

    У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.

    Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події у житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується.

    У випадках, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї статті, слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

    ( Стаття 190 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71, Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 191. Порядок проведення огляду

    Огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень.

    Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих у результатах справи.

    В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.

    Органи внутрішніх справ зобов'язані подавати слідчому допомогу в проведенні огляду.

    Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, а також пред'явлення їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це неможливо, - за місцем провадження у справі.

    ( Стаття 191 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

    Стаття 194. Відтворення обстановки й обставин події

    З метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

    Виконання цих дій допускається при умові, коли вони не принижують гідності осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я.

    В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення, а також проводить фотографування.

    Про проведення всіх зазначених дій складається протокол, який підписують особи, що брали в них участь, поняті та слідчий.

    ( Стаття 194 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84 )

    Стаття 195. Протокол огляду, освідування і відтворення обстановки та обставин події

    Протокол огляду, освідування або відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. У протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, описують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час

    проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки, плани, документи.

    Стаття 196. Порядок призначення експертизи

    Експертиза призначається у випадках, передбачених статтями 75 і 76 цього Кодексу.

    При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову, в якій, крім даних, зазначених у статті 130 цього Кодексу, вказує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, із яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.

    Коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює обов'язки і права, встановлені статтею 77 цього Кодексу, і попереджає його про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також про відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в якому, крім даних передбачених статтею 85 цього Кодексу, зазначає також відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.

    Коли експертиза проводиться в експертній установі, експерт зазначає у вступній частині висновку, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це своїм підписом.

    ( Стаття 196 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

    Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні й проведенні експертизи

    При призначенні й проведенні експертизи обвинувачений має право:

    1) заявити відвід експертові;

    2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;

    3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;

    4) давати пояснення експертові;

    5) пред'являти додаткові документи;

    6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи й висновком експерта після закінчення експертизи;

    7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.

    Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол із

    додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

    Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим.

    У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину.

    Стаття 198. Проведення експертизи в експертній установі

    Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

    Стаття 199. Одержання зразків для експертного дослідження

    У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.

    Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів (статті 79 — 81 цього Кодексу).

    Стаття 200. Висновок експерта

    Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

    Стаття 201. Допит експерта

    Ознайомившись із висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається протокол.

    Стаття 202. Пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи

    Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому.

    Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання. Питання про задоволення клопотання обвинуваченого вирішує слідчий за правилами статті 129 цього Кодексу.

    У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як обвинуваченого, матеріали експертизи пред'являються підозрюваному у вчиненні злочину.

    Стаття 203. Призначення додаткової або повторної експертизи

    У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слідчий мотивованою постановою може призначити додаткову або повторну експертизу, яка проводиться з додержанням правил цієї глави Кодексу.

    Стаття 2701. Участь спеціаліста в судовому розгляді

    У необхідних випадках у судове засідання може бути викликаний спеціаліст, який бере участь у судовому слідстві стосовно до правил, встановлених статтею 128-1 цього Кодексу.

    ( Кодекс доповнено статтею 270-1 згідно з Указом ПВР N 117-08 від 30.08.71 )

    Стаття 292. Наслідки неявки свідків і експертів

    Якщо не всі викликані свідки й експерти з'явилися, суд вислухує думку учасників судового розгляду про можливість розгляду справи і виносить ухвалу, а суддя — постанову про дальший розгляд справи чи про відкладення його, вживаючи, при необхідності, щодо свідків заходів, зазначених у статтях 70 і 71, а щодо експертів — заходів, зазначених у статті 77 цього Кодексу.

    Суд у виняткових випадках може звільнити свідка, щодо якого здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися в судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, даних ним раніше.

    ( Стаття 292 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 1381-XIV (1381-14 ) від 13.01.2000 )

    Стаття 2921. Допит осіб, які з'явилися в судове засідання, при відкладенні розгляду справи

    У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта або спеціаліста, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення розгляду справи вона розглядається в тому ж складі суду, повторний виклик зазначених осіб у судове засідання провадиться лише в необхідних випадках.

    ( Кодекс доповнено статтею 292-1 згідно з Указом ПВР N 8627-10 від 20.03.85 )

    Стаття 310. Проведення експертизи в суді

    Експертиза в суді призначається з додержанням правил, передбачених главою 18 цього Кодексу.

    Експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому й свідкам про обставини, які мають значення для його висновку.

    Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові.

    Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті питання, які він ставить перед експертом із власної ініціативи.

    Після цього суд виносить ухвалу, а суддя — постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання передаються експерту, який складає висновок.

    Висновок експерта повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 200 цього Кодексу. Він оголошується в судовому засіданні приєднується до справи.

    ( Стаття 310 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N6834-10 від 16.04.84, Законом N 2464-12 від 17.06.92)

    Стаття 311. Допит експерта в суді

    Після оголошення висновку експертові можуть задаватися питання для роз'яснення й доповнення його висновку.

    Питання експертові спочатку задає прокурор, потім потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

    Питання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання.

    (Стаття 311 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III (2533-14) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи

    У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.

    Додаткова або повторна експертиза проводиться з додержанням вимог статей 310 і 311 цього Кодексу.

    У випадках призначення додаткової або повторної експертизи розгляд справи може бути відкладено.

    ( Стаття 312 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-12 від 17.06.92 )

    Стаття 313. Огляд речових доказів

    Речові докази повинні бути оглянуті судом і пред'явлені учасникам судового розгляду, а коли це необхідно, — свідкам і експертам.

    Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про що відмічається в протоколі судового засідання.

    Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження.

    Стаття 314. Огляд і оголошення документів

    Документи, що є доказами в справі, повинні бути оглянуті або оголошені в судовому засіданні. Ці дії можуть провадитися як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства.

    Стаття 315. Огляд місця події

    Суд, визнавши необхідним оглянути місце події, проводить огляд з участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього вимагають обставини справи, — то й з участю свідків і експертів.

    Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судове засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому підсудному, свідкам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у зв'язку з оглядом запитання.

    Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового розгляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.

    Про проведення огляду і його результати зазначається в протоколі судового засідання.

    ( Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10 від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

    Стаття 4005. Нововиявлені обставини

    Нововиявленими обставинами визнаються:

    1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку й пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;

    2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

    3) усі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

    Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку

    виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку - матеріалами розслідування.

    ЗМІСТ СТАТЕЙ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ,

    ПОВ’ЯЗАНИХ З ЕКСПЕРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

    (Статті 384 - 387)

    Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

    1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -

    караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

    2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також учинені з корисливих мотивів, -

    караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

    Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

    1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання -

    караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

    2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

    Стаття 386. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

    Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок -

    караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

    Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

    1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -

    карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

    2. Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -

    карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

     

    СТАТТІ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ - 2001,

    ПОВ’ЯЗАНІ З ВИНИКНЕННЯМ ПОЖЕЖ

    Стаття 113. Диверсія

    Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

    Стаття 195. Погроза знищення майна

    Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна

    Стаття 245. Знищення або пошкодження лісових масивів

    Стаття 258. Терористичний акт

    Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності

    Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

    Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин

    Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

    Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

    Стаття 292. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

    Стаття 294. Масові заворушення

    Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

    Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

    Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча

    Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

    Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

    Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок

    Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

    Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного

    Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

    Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника

    Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна

    Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна

     

    СТРУКТУРА КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ 2001,

    ЗМІСТ ОКРЕМИХ СТАТЕЙ ТА СТАТЕЙ,

    ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗА ПОЖЕЖІ

    ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

    Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Розділ ІІ. ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ


    Розділ ІІІ. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ

    Стаття 11. Поняття злочину

    1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

    2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

    Стаття 12. Класифікація злочинів

    1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

    2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання.

    3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

    4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

    5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

    Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини

    1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

    2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

    Стаття 14. Готування до злочину

    1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

    2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

    Стаття 15. Замах на злочин

    1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

    2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

    3. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

    Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

    Кримінальна відповідальність за готування до злочину й замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

    Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині

    1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

    2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

    © 2004 Академя гражданской защиты Украины