- РОЗДІЛ 5. Законодавчі та норма…
- Розділ ХVІІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ…
- Розділ ХVІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ …
- Розділ ХІY. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ О…
- Розділ ХV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОР…
- Розділ ХІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕК…
- Розділ ХІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМА…
- Розділ V. ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ
- Розділ VІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВ…
- Розділ VІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАС…
- Розділ VІІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГО…
- Розділ Х. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕ…
- Розділ ІХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМА…
- Розділ III. ФІНАНСОВЕ ТА ОРГАН…
- Розділ IV МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТ…
- Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- Розділ ІІ СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ
- Розділ ХІХ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТА…
- Розділ ХVІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ П…
- Розділ ХХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ,…
- Авторы
- РОЗДІЛ 4. Складання письмового…
- Додатки
- РОЗДІЛ 2. Види пожежно-техніч…
- Література
- РОЗДІЛ 3. Процесуальне полож…
- РОЗДІЛ 1. ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНА ЕКС…
- ВСТУП
Закон представляє експертові, у тому числі і пожежно-технічному, цілий ряд прав, що є важливими юридичними гарантіями доброякісності експертних досліджень, вірогідності й повноти експертного висновку.
Експерт має право знайомитись з матеріалами справи, що відносяться до предмета експертизи (ст. 77 Кримінально-процесуального кодексу України). Вивчення матеріалів справи має особливе значення для пожежно-технічного експерта, тому що тільки гарне знання обстановки, що передувала виникненню пожежі, і обставин, пов'язаних з її виникненням, розвитком і гасінням, дозволяє дати правильний висновок про місце виникнення і причини пожежі, а також об'єктивно і вичерпно освітити інші цікавлячі слідство чи суд факти.
Однак право експерта знайомитися з матеріалами справи обмежено такими обставинами, що безпосередньо пов'язані з предметом експертизи. Поза цими межами ознайомлення експерта з матеріалами справи може принести тільки шкоду, створюючи привід для виникнення сумнівів в об'єктивності й обґрунтованості висновку. Це обмеження цілком виправдане, тому що ознайомлення експерта з усіма без винятку матеріалами справи може сприяти упередженості в його судженнях, породити тенденцію до рішення питань не на основі досліджуваних ознак, а шляхом оцінки наявних у справі доказів.
Експерт, наділений правом заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів (даних), необхідних для дачі висновку (ст. 77 Кримінально-процесуального кодексу України). Це право має особливе значення для експерта, тому що дозволяє у випадку ненадання судом чи слідчим додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, залишити експертизу без виконання. Клопотання про надання додаткових матеріалів може бути заявлене письмово чи усно, повинне бути обґрунтованим, з конкретною вказівкою, які саме і для виробництва якого дослідження вимагаються експертом додаткові матеріали. Дослідження повинне бути максимально продовженим до повного переконання в тім, що дати висновок на основі наявних матеріалів неможливо. Представлення необхідних для експерта матеріалів, як правило, дозволяє успішно вирішити питання, поставлені перед експертизою. Нижче наведено приклад, що підтверджує цю істину.
Висновок
позаштатних пожежно-технічних експертів пожежно-технічної експертизи
за кримінальною справою №387
22.05.1995 р. у СШ №15 м. Суми відбулася пожежа, збиток від якої склав 150 млн. крб.
1. Підставою для виробництва експертизи виявилася постанова про призначення пожежно-технічної експертизи слідчого УМВС м. Суми капітана міліції Прудника В.Н. від 03 липня 1995 року.
2. Наданий матеріал:
2.1. Матеріали кримінальної справи на 287 аркушах.
2.2. Книга наказів по СШ №15 на 95 аркушах.
2.3. Журнал з технічного обслуговування і поточного ремонту охоронно-пожежної сигналізації на 41 аркушах.
Робочий проект, підбір із корегуванням креслень по СШ №15.
3. Питання, поставлені для вирішення експертами:
3.1. Де безпосередньо був осередок пожежі?
3.2. Як поширювався вогонь, яка причина пожежі?
3.3. Які пункти правил пожежної безпеки були порушені, хто несе відповідальність за їхнє порушення?
4. Дослідження.
5. Загальні висновки.
Відповідь на питання 3.1.
Для розуміння, що таке осередок пожежі й важливості його встановлення у зв'язку з визначенням причини пожежі, приведу загальновідомі теоретичні положення.
Осередок пожежі - це місце первісного виникнення горіння. Як правило, тривалість горіння в осередку пожежі, перевищує тривалість горіння на інших ділянках пожежі, причому різниця може складати значний час. У місці виникнення пожежі відбуваються найбільш сильні вигоряння й руйнування, що пов'язано з більш тривалою дією високої температури.
Таким чином, ясно, що для визначення точної причини пожежі, необхідно з'ясувати місце первісного виникнення горіння. Інакше кажучи, необхідно визначити осередок пожежі.
Виходячи з представлень, проаналізуємо наявний у кримінальній справі протокол огляду місця пожежі.
З нього видно, що найбільші ушкодження вогнем має коридор підвалу, шириною 2.5 м., у якому були складені різні спаленні матеріали (дошки, плити ДВП і ДСП, аркуші піногуми і т.п.), що застосовувались для виготовлення меблів.
Причому, ушкодження вогнем цих матеріалів збільшується за мірою збільшення відстані від електрощитової усередину коридору. У такий же само спосіб збільшується й обгорання електричних проводів, що проходять під стелею.
Напочатку коридору є металеві ґрати, що обмежують утворений склад спаленних матеріалів. Як видно з протоколу огляду місця пожежі, відразу ж за ґратами розташовується два штабелі дошок, висотою 1.8 м і довжиною до 3.0 м. Відстань між штабелями 0.5 м. Перевуглення деревини дошок 1-го штабеля особливо виражено у верхніх рядах. Вигоряння поверхневе, без осередкових ушкоджень. Від рівня 1.5 м, нижче лежачі дошки вогнем не ушкоджені. Вигоряння дошок даного штабеля збільшується в міру віддалення від загороджувальних ґрат усередину коридору.
Далі розташовується другий штабель дошок таких само габаритів. Дальній кінець штабеля, що знаходиться усередині коридору значною мірою ушкоджений вогнем. Причому обгорання деревини починається знизу від рівня підлоги і збільшується нагору, усередину штабеля конусоподібною формою (аркуш справи 10).
Від торця даного штабеля максимально вигоріли дошки в глибину на 1.5 м, а відстань від підлоги до зони максимального вигоряння - 1.5 метри. Дошки штабеля обгоріли і з боку проходу, причому обгорання дошок зменшується в міру віддалення від торця штабеля.
Порівнюючи ступінь обгорання дошок у 1-му і 2-му штабелях, можна зробити висновок, що більшою мірою вогнем ушкоджений 2-й штабель від ґрат, що обгороджують штабель дошок. Причому, далекий його кінець обгорів більше, ніж ближній.
Далі всередину коридору, на відстані 1 м від торця штабеля дошок під правою стіною є обгорілі залишки багатошарової фанери і штучної шкіри. На цьому ж місті є велика кількість деревинного вугілля. Права стіна виконана з бетонних блоків, і на ній у місці опису відсутня штукатурка.
На лівій стіні, напроти другого штабеля, штукатурка майже відсутня знизу доверху. В міру віддалення від торця цього штабеля дошок, висота штукатурки, що залишилася, збільшується.
Над торцем даного штабеля дошок, у стелі є ушкодження бетонної плити перекриття у вигляді щілини на всю ширину проходу.
Ширина розкриття щілини до 30 см. Тут же є погнутість арматури плити вниз, до підлоги коридору підвалу (аркуш справи 11). При цьому, наявні відшарування бетону в інших частинах стельового перекриття менш виражені й мають меншу площу.
Далі у протоколі огляду місця пожежі відзначається, що обгорання штабеля фанери яскраво виражено зверху і з боку, розташованого у центрі коридору.
Напроти фанери, біля лівої стіни, розташовані листи ДВП, обгорання яких зменшується в міру віддалення від 2-го штабеля дошок. Обгорання аркушів ДСП, як і фанери, починається знизу від рівня підлоги.
Далі по коридору є другий штабель фанери. Вогнем ушкоджені торцеві сторони, причому найбільша глибина перевуглення фанери - із боку примикання до попереднього штабеля (аркуш справи 12).
Після розташування перерахованих вище пальних матеріалів на підлозі коридору знаходяться латексні мати, обгорання яких зменшується мірою наближення до кінця коридору.
Наприкінці коридору є проріз дверей. Дверне полотно відсутнє, обгорання дверної коробки найбільш виражено у верхній частині і з боку коридору.
У наступній кімнаті, що розташовувалася за коридором, знаходяться обвуглені залишки меблевих куточків. Дані елементи меблів мають поверхневі сліди обгорання. Тут же знаходяться штабелі латексу, які осередкових прогарів не мають. Сліди впливу вогню видні на торцевих сторонах даних штабелів.
На підставі викладеного вище, робимо висновок, що місцем найбільшого ушкодження вогнем спаленних матеріалів і конструкцій є ділянка коридору підвалу, розташована між торцем 2-го штабеля дошок і розташуванням штабеля фанери. Саме тут напевне максимальне вигоряння даних матеріалів. Причому, вигоряння цих матеріалів осередкове, що свідчить про більш тривалий вплив на них високої температури. Далі, по обидві сторони від цієї зони вигоряння матеріалів і ушкодження конструкцій стін і стелі підвалу зменшується й концентрується, в основному, в пристельовій зоні підвалу, що пов'язано із закономірностями формування теплових потоків.
Крім того, у цій зоні штукатурка, що знаходилась раніше на стінах, цілком відшарувалася. Тут же є увігнутість цегельної стіни. Ці факти також свідчать про більш тривалий вплив, саме в цьому місці, високої температури на конструкції підвального приміщення.
Таким чином, вищевказана зона є осередком пожежі в підвальному приміщенні Сумської середньої школи № 15.
Про те, що саме в цій зоні була найбільша температура і відбувалося найбільш інтенсивне горіння підтверджують у своїх показаннях і учасники гасіння пожежі: Великий В.Б. (аркуш справи 250); Колісник Ю.І. (аркуш справи 252); Матющенко С.Ф. (аркуш справи 253); Єремин Ю.П. (аркуш справи 254); Овсієнко А.Г. (аркуш справи 257); Ляшенко А.Л. (аркуш справи 258).
Відповідь на питання 3.2.
Ознаки спрямованості горіння (поширення вогню) утворюються на шляхах поширення пожежі ( у зонах горіння і теплового впливу), на відміну від ознак, що утворюються безпосередньо в осередку пожежі в межах усієї зони пожежі.
Вони підрозділяються на наступні два види:
1. Послідовно загасаючі ураження (періодично повторювані й суцільні) - сліди теплового впливу на конструкціях, устаткуванні й матеріалах, що зменшуються з віддаленням від осередку пожежі.
2. Довільно розташовані поразки - сліди теплового впливу на окремих предметах, ділянках конструкцій, частин чи будинків на інших аналогічних об'єктах, що не повторюються з віддаленням від вогнища пожежі і знаходяться на однаковій відстані від нього.
В усіх випадках, ознаки спрямованості горіння полягають у неоднаковому, однобічному термічному впливі із зони осередку пожежі.
У нашому випадку, вогонь поширювався в такий спосіб. Як відомо з відповіді на перше питання, первісне горіння виникло в зоні між 2-м штабелем дошок і поруч розташованою фанерою.
Тут, перевуглення цих матеріалів починається на рівні підлоги, а зона впливу вогню розширюється, розводячись у сторони, у міру просування нагору, до стелі. При цьому глибина перевуглення зменшується. У пристельовому просторі, внаслідок скупчення там гарячих продуктів згоряння деревини і т.п., на стінах і стелі утворилася кіптява.
Поширюючись по довжині коридору, гарячі продукти згоряння матеріалів усе менше впливають на предмети, що знаходяться в коридорі підвалу і на самі конструкції. Ми бачимо, що в міру віддалення від вогнища пожежі, вплив вогню зменшується. Немає масового вигоряння матеріалів, а є лише поверхневе обгоряння аркушів ДСП, латексу і 1-го (від металевих ґрат) штабеля дошок.
Аналіз наявних у кримінальній справі документів показує, що пожежа в підвальному приміщенні школи № 15 не могла виникнути в результаті несправності силової чи освітлювальної мережі. Про це свідчать два документи:
1. Протокол додаткового огляду місця пожежі (аркуш справи 14-15).
2. Довідка про розслідування причини загоряння в прибудові цокольного поверху школи № 15 (аркуш справи 31).
У ході огляду місця пожежі, у місці найбільш сильного вигоряння матеріалів були зроблені розкопки. Однак, залишків електротехнічних пристроїв, побутових електричних приладів, інших пристроїв, здатних спричинити пожежу, виявлено не було. Таким чином, пожежа не могла статися в результаті залишених без догляду включених у мережу електричних пристроїв. При цьому всі електричні лампи, що знаходяться в коридорі підвалу, були закритого виконання, тобто мали захисні ковпаки (див. показання гр. Бондаренко Ю.В.).
Не були виявлені в осередку пожежі якісь самозаймисті речовини й матеріали. Їхню наявність заперечують і працівники “Бинара”, що виключає можливість виникнення пожежі з даної причини.
Не могло відбутися і запалення горючих парів клею, у зв'язку з тим, що він знаходився в закритій 200-літровій бочці біля входу в підвальне приміщення, а слідів впливу вогню бочка не має. У столярній майстерні (де було відсутнє горіння) виявлені 2 трилітрові банки із залишками засохлого клею. Однак, його незначна кількість не могла створити вибухонебезпечної концентрації і послужити причиною виникнення пожежі.
Разом із тим, з огляду на те, що осередок пожежі знаходився в середині коридору і з технічних причин пожежа виникнути не могла, розглянемо можливість її виникнення від відкритого джерела вогню. Наприклад, сірника і від тліючих цигарок чи сигарет.
Займистість твердих пальних матеріалів залежить від здатності сприймати тепло при безпосередньому контакті з тліючими тютюновими виробами. За величину цього сприйняття приймається відносне число l Ср. При цьому, необхідно врахувати, що при l Ср £ 65 , тверді пальні матеріали здатні займатися від тютюнових виробів, що жевріють . У результаті досвідів, проведених Новосибірською ВПЛ, Санкт-Петербурзькою філією НДІ ПО МВС РФ, МІЛІ МВС РФ, було виявлено, що відносне число l Ср у деревини із сосни дорівнює 71, у фанери товщиною 4 мм l Cp = 35.8, і час появи перших ознак тління горючого контакту з тліючим тютюновим виробом коливається від 170 до 180 хвилин.
У нашому випадку, в осередку пожежі знаходився штабель фанери. Тому, теоретично, пожежа могла виникнути від тліючого тютюнового виробу при контакті з нею.
У цьому випадку, з огляду на тривалість схованого періоду розвитку пожежі, до виникнення полум'яного горіння, що складає до 3-х годин, час виникнення пожежі приходився на 5-ту, 6-ту годину ранку. Тому перші ознаки пожежі: поява диму, специфічного запаху термічного розпаду твердих пальних матеріалів - були виявлені в момент початку уроків прибиральницями, а також свідком Бондаренко Ю.В., що першим прийшов на роботу. Однак, дана версія не підтверджується матеріалами кримінальної справи.
Отже, від контакту тліючого тютюнового виробу з твердими пальними матеріалами пожежа виникнути не могла.
Розглянемо можливість виникнення пожежі в результаті впливу на пальні матеріали полум’я палаючого сірника, за потужністю рівного чи більшого за відкрите джерело вогню.
Експериментальними дослідженнями встановлено, що при впливі полум'я палаючого сірника на торець чи грань твердого пального матеріалу, запасу теплової енергії таких джерел запалювання достатньо для виникнення й збереження стійкого горіння перерахованих вище матеріалів. Полум'я палаючого сірника за тривалістю свого впливу відноситься до джерел короткочасної дії.
Розрахуємо орієнтовану потужність даного джерела запалювання за номінальним тепловим імпульсом випромінювання, що виділяється одним палаючим сірником, при впливі якого зберігається стійке горіння. Для цього скористаємося методикою, викладеною в книзі А.І.Федотова й ін. “Пожежно-технічна експертиза” М., Стройиздат, 1986.
Вихідні дані для розрахунку
1. Сірники, виготовлені відповідно до ДСТУ 1820-85.
2. Матеріал сірників - деревина листяних порід.
3. Середні розміри сірника – 2 х 2 х 40 мм.
4. Середня вага сірника - 0,083 г (визначена на аналітичних вагах марки АДП-200 першого класу точності).
5. Питома теплота згоряння сірника - 13816,0 . 103 Дж/кг (див. “Довідковий посібник для пожежно-технічних експертів”, Ленінградська філія ВНДІПБ МВС СРСР, 1985 р.).
6. Площа однієї сторони сірника – 8 . 10 -6 м2.
7. Середня тривалість горіння одного сірника – 20 с /визначена дослідницьким шляхом/.
Для зазначених нижче пальних матеріалів мінімальний тепловий імпульс випромінювання, при впливі якого зберігається стійке горіння:
дошки сухі, нефарбовані 1674720 - 2093400 Дж/м 2;
гумовотехнічні вироби, толь, руберойд і т.п. 1046706 - 1674720 Дж/м 2.
Допущення при розрахунку.
1. При влученні палаючого сірника на поверхню пального матеріалу чи підлоги, у горінні беруть участь три сторони сірника із загальною поверхнею -2,4 . 10 -5 м2.
2. Відсоток променистого теплового потоку, що виділяється палаючим сірником незначний і складає 5-10 %.
Для збереження стійкого горіння сірника на поверхні пальних матеріалів, необхідно, щоб
q розр.випр. ³ q випр.ім. ,
де
q розр.випр. - розрахункова кількість променистого теплового потоку від полум'я палаючого сірника, Дж/м2;
q випр.ім. - мінімальний імпульс випромінювання, при впливі якого зберігається стійке горіння матеріалів, Дж/м2.
Розрахунок.
1. Визначимо загальну кількість тепла, що виділяється при повному згорянні одиниці поверхні сірника:
2. Визначаємо кількість променистого теплового потоку, що виділяється палаючим сірником на поверхню пального матеріалу:
3. Перевіряємо умову збереження стійкого горіння на поверхні пального матеріалу:
а) дошки сухої нефарбовані, стружки дерев'яні –
q розр.випр. =2389,0 . 10 3 - 47780,3 . 10 3 > q випр.ім. =1674,72 . 10 3 – 2093,4 . 10 3
Отже стійке горіння деревини при влученні палаючого сірника зберігається.
б) гумовотехнічні вироби, руберойд, толь і т.п. –
q розр.випр. =2389,0 . 10 3 - 47780,3 . 10 3 > q випр.ім. =1046,7 . 10 3 – 1674,7 . 10 3 Дж/м2
Отже стійке горіння гумовотехнічних виробів при влученні палаючого сірника теж зберігається.
Таким чином, на підставі наведених розрахунків можна зробити висновок, що при влученні палаючого сірника і більшого за потужністю джерела відкритого вогню на тверді пальні матеріали, що зберігалися в коридорі підвального поверху школи № 15, теплового імпульсу буде достатньо для підтримання стійкого горіння.
З огляду на вищенаведений аналіз можливих причин пожежі в підвальному приміщенні школи № 15, експерти вважають, що причиною пожежі з'явилося занесення відкритого джерела вогню у виді палаючого сірника чи рівного (можливо більшого) за потужністю іншого джерела запалювання.
У зв'язку з тим, що в даному випадку практично відсутній період тління, зробимо розрахунок передбачуваного часу виникнення пожежі, виходячи з умови виходу диму на 1-му поверсі школи, тому що саме за цією ознакою була виявлена пожежа (див. показання гр-ки Завгородньої B.C., Коваленко Є.М., Ройченко О.В. та ін.).
Вихідні дані для розрахунку
1. Об’єм приміщень підвального поверху, що повинний заповнитися димом до виявлення його на 1-му поверсі школи (за даними проектної документації), складає:
Wпід. прим. = h (Sкор + Sмайст + Sінв + Sпідс + Sвест + Sзбр + Sтир) =
=2,5 (70,8 + 30,0 + 11,0 + 9,4 + 25,6 + 17,7 + 175,3) = 869,5 м 3, де
h - висота підвалу (2.5 м);
S - площі коридору, майстерні, інвентарної, підсобки, вестибюля, збройової, тиру.
2. Обсяг матеріалів, що зберігалися, визначаємо зі свідчень, наявних у кримінальній справі:
Wмат = Wдошок + WДСП + WДВП + Wфан + Wлат + Wг.в. =
=18 + 2,6 + 1,35 + 3,375 + 27,74 + 4,86 = 57,92 м 3, де
W - обсяги матеріалів, що зберігалися: дошок, ДСП, ДВП, фанери, латексу, готових виробів у виді м'яких куточків.
3. З огляду на те, що перші очевидці (гр-ки Коваленко Є.Н., Валюх А.І., Ігнатенко З.Д., Пархоменко М.Г.) свідчать, що о 9 год. 05 хв. - 9 год. 07 хв. побачили дим, а о 9 год. 10 хв. - 9 год. 15 хв., побачили вогонь у далекому вікні підвалу, площу пожежі приймаємо рівній площі коридору й вестибюля. Відповідно до цього, площа пожежі дорівнює:
Sпож = 70.8 + 25.6 - 96.4 м 2.
4. Основні види пального матеріалу - деревина і гумовотехнічні вироби.
Масова швидкість вигоряння:
деревини – 0,9 кг/м 2 . хв.;
гумовотехнічних виробів – 0,67 кг/м 2 . хв. (довідкові дані).
Для розрахунку приймаємо середню величину швидкості вигоряння:
7. Димоутворююча здатність вищезгаданих матеріалів:
деревина – 4,4 м 3/кг;
гумовотехнічні вироби – 10,52 м 3/кг.
Для розрахунків середню величину димоутворюючої здатності матеріалів приймаємо рівною:
Розрахунок.
Мета розрахунку полягає в тому, щоб за тривалістю заповнення димом вільного об’єму приміщень підвального поверху (лівої його частини) і виходу його через нещільності на 1-му поверсі, визначити час виникнення пожежі.
1. Визначимо вільний обсяг приміщень:
Wвільн = W підв.прим. – W мат = 869,5 – 57,92 = 811,58 м 3
2. Визначимо площу перекриття над площею пожежі, приймаючи до уваги, що інфільтрація продуктів горіння відбувається через його нещільності. Їхня площа складає 0,5% площі пожежі:
Snep = 347,8 м 2 (за проектною документацією).
3. Визначаємо площу природних нещільностей, через які відбувається інфільтрація продуктів горіння на 1-й поверх:
Sщілин = S пер . k + S пр = 347,8 . 0,005 + (1,2 . 2,5) = 4,739 м 2, де
S - площа прорізу сходи, що веде на 1-й поверх.
4. Визначаємо коефіцієнт умов газообміну:
де Т – середнєоб’ємна температура пожежі, дорівнює 200 °С.
6. Розраховуємо кількість диму, що може виділитися з даної площі пожежі в одиницю часу:
W sn = W g . S пож = 0,466 . 96,4 = 45,1 м 3 / хв.
Розраховуємо час, по закінченні якого, дим буде виявлений на 1-му поверсі
Розрахуємо час виникнення пожежі іншим методом, виходячи з масової швидкості вигоряння пального навантаження і лінійної швидкості поширення горіння.
Розрахунок
1. Визначимо площу пожежі, на якій знаходиться деревина.
S пож = l . a, де
l - довжина, на якій зберігалася деревина;
а - ширина коридору, що дорівнює 3,11 м (див. проектну документацію).
l = 2 . lдош +2 . lф + lр + lдсп = 2 . 3 + 2 . 1,5 + 1 . 1,7 = 11,7 м, де
1дош - довжина штабеля дошок;
1ф - довжина штабеля фанери;
lр - відстань між штабелями;
lдсп – довжина штабеля ДСП;
S пож = 11,7 . 3,11 = 36,4 м 2
2. Визначити площу пожежі, на якій знаходилася піногума.
S пож.р. = S пож.заг. – S пож.д., де
S пож.заг. - загальна площа пожежі.
S пож.заг. = S – S вент = 70,8 + 25,6 – 96,4 м 2
S пож.р. = 96,4 – 36,4 = 60 м 2
3. Визначимо час поширення пожежі на всю площу.
де Vд.л. - лінійна швидкість поширення горіння по деревині;
Vг.л. - лінійна швидкість поширення горіння по гумі;
n - кількість напрямків розвитку пожежі.
4. Визначимо час вигоряння пального навантаження.
m і г = 1709 кг - кількість згорілої гуми (за матеріалами кримінальної справи – далі к.с.);
m і д = 2762 кг - кількість згорілої деревини (за матеріалами к.с.);
m 0 г = 6438.4 кг - початкова маса гуми, що зберігалася, (за матеріалами к.с.);
m 0 д = 11024 кг - початкова маса деревини, що зберігалася, (за матеріалами к.с.);
V м.г. - масова швидкість вигоряння гуми (довідкові дані);
V м.д. - масова швидкість вигоряння деревини (довідкові дані).
На підставі приведених вище розрахунків, визначимо час виникнення пожежі:
а) з урахуванням виходу диму на 1-й поверх школи № 15 –
9 год. 05 хв. -18 хв. = 8 год. 47 хв.;
6) з урахуванням лінійної швидкості розвитку пожежі -
9 год. 15 хв. - 48 хв. = 8 год. 33 хв.;
в) з урахуванням масової швидкості вигоряння пожежного завантаження -
10 год. 40 хв. - 2 год. 07 хв. = 8 год. 33 хв., де:
9 год. 05 хв. - час, коли очевидці побачили дим із вікна підвалу;
9 год. 15 хв. - час, коли перші очевидці побачили полум'я в останнім вікні підвалу;
10 год. 40 хв. - час локалізації пожежі (тобто припинення росту площі пожежі). Відповідає часу введення пінних стволів і заповнення піною підвального приміщення.
Отже, на підставі вищевикладеного вважаємо, що час виникнення пожежі коливається від 8 годин 33 хвилин до 8 годин 47 хвилин 22 травня 1995 року.
Крім того, експерти вважають за необхідне роз'яснити, що вибух чи стук, що почули очевидці пожежі, пояснюється одним із видів різкого розвитку пожежі.
Це - об'ємний спалах, що відбувається в палаючому приміщенні і є результатом різкого підвищення інтенсивності горіння у зв'язку з лавиноподібним згорянням пальних продуктів термічного розкладання.
Відповідь на питання 3.3.
На підставі наявних у кримінальній справі матеріалів, вважаю, що в даному випадку були порушені наступні документи, що регламентують вимоги пожежної безпеки в загальноосвітніх школах.
1. “Правила пожежної безпеки для загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, шкіл-інтернатів, дитячих будинків, дошкільних, позашкільних й інших навчально-виховних установ”. ППБ-101-89. Затв. Держкомітетом із народної освіти 10.05.89 р., а саме:
- п. 1.4 “е” “Керівник дитячої установи зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням протипожежного режиму орендуючими організаціями”;
- п. 2.1.10. “Евакуаційні проходи, виходи, коридори, тамбури і сходи не повинні захаращуватися якимись предметами й устаткуванням”;
- п. 2.1.12. “Розміщення акумуляторних, збереження легкозаймистих і пальних рідин, балонів з пальними газами й киснем, целулоїду й інших легкозаймистих матеріалів у будинках, пов'язаних із перебуванням дітей, а також у підвальних і цокольних приміщеннях не допускається”;
- п. 2.1.21. “ж” “У будинках дитячих установ забороняється використовувати електроплитки кип'ятильники, електрочайники, газові плити і т.п. для готування їжі і трудового навчання, за винятком спеціально обладнаних приміщень”;
- п. 2.1.21. “п.” “У будинках дитячих установ забороняється залишати без догляду включені в мережу розрахункові і друкарські машинки, радіоприймачі, телевізори й інші електроприлади”;
- п. 2.3.3. “З'єднання, окінцевання і відгалуження жил проводів і кабелів повинні бути виконані за допомогою опресування, зварювання, пайки чи спеціальних затисків”.
- п. 2.3.13. “У всіх приміщеннях (незалежно від призначення), що після закінчення робіт закриваються і не контролюються, всі електроустановки (крім холодильників) повинні відключатися”.
2. Сніп 2.08.02-89 “Громадські будинки й спорудження”. Затверджені Держбудом СРСР 16.05.89 р. а саме:
п. 1.10. “Розміщення майстерень, комор і інших приміщень, призначених за завданням на проектування для збереження чи переробки пальних матеріалів, під зоровими й актовими залами, а також у підвальних і цокольних поверхах будинків дитячих дошкільних установ, шкіл, спальних корпусів шкіл-інтернатів і інтернатів для шкіл, стаціонарів лікувальних установ і спальних корпусів санаторіїв не допускається”.
Відповідно до ППБ-101-89 (див. п. 1 відповіді на дане питання), п. 1.3., відповідальність за забезпечення пожежної безпеки дитячих установ несуть керівники - директора, завідувачі.
Крім того, на підставі п. 1.6. цих же Правил, відповідальність за забезпечення протипожежного режиму в орендованих будинках і приміщеннях, а також за виконання протипожежних заходів, зазначених у договорі на оренду, несуть керівники орендуючих організацій”.
5. Загальні висновки.
5.1. Осередком пожежі в підвальному приміщенні Сумської школи № 15 є зона коридору, розташована між торцем 2-го штабеля дошок і штабелем фанери.
5.2. Причиною пожежі в підвальному приміщенні є занесення відкритого джерела вогню у виді палаючого сірника чи рівного (можливо більшого) за потужністю іншого джерела запалювання.
5.3. Час виникнення пожежі приходиться на період від 8 годин 33 хвилин до 8 годин 47 хвилин 22 травня 1992 року.
5.4. Відповідно до правил пожежної безпеки ППБ-101-89 відповідальність за забезпечення пожежної безпеки несуть:
п. 1.3. - керівники дитячих установ - директори, завідувачі.
п. 1.6.- в орендованих будинках і приміщеннях - керівники орендуючих організацій.
Таким чином, матеріали, представлені в повному обсязі слідчим, дозволили пожежно-технічним експертам вирішити поставлені перед ними питання правильно, у повному обсязі, у найкоротший термін, що безсумнівно допомогло слідству в розкритті злочину й установленні винної особи, а також своєчасної передачі матеріалів кримінальної справи до суду.
Експерт вправі з дозволу органа чи особи, що призначили експертизу, бути присутнім при виробництві допитів й інших слідчих і судових дій, задавати допитуваним питання, що відносяться до предмета експертизи (ст. 77 Кримінально-процесуального кодексу України). Це право найчастіше реалізується через необхідність одержання для експертизи додаткових даних, пов'язаних із виробництвом процесуальних дій: оглядом місця події, речових доказів, документів, допитом обвинувачуваних, свідків і т.д. Питання про участь експерта в тій чи іншій процесуальній дії розглядається органом, що призначив експертизу як за власною ініціативою, так і за клопотанням учасників процесу чи самого експерта. Відмовлення у такому клопотанні оформляється спеціальною постановою.
Усі питання обвинуваченому, свідкам й іншим допитуваним особам експерт може задавати тільки з дозволу особи, що веде допит. Особа, що веде допит, може відвести питання експерта, якщо вони не відносяться до предмета експертизи. Однак ці питання повинні бути включені до протоколу.
Експерт має право оскаржити прокуророві дії органа дізнання чи слідчого. Скарга подається прокуророві, що наглядає, безпосередньо чи через особу, про дії якої йдеться у скарзі. Якщо скарга надійшла до особи, на дії якої вона принесена, то ця особа зобов'язана протягом 24 год. направити її разом із своїм поясненням прокурору. Приношення скарги (до її вирішення) не тягне обов'язкового припинення виконання тієї дії слідчого чи особи, що проводить дізнання, тому що особа, у відношенні якої повинна бути проведена намічена слідчим чи дізнавачем дія, зможе цим скористатися і тим самим ускладнити встановлення істини в справі. Однак, якщо особа, що проводить дізнання, слідчий чи прокурор візьмуть за необхідне до вирішення скарги припинити приведення у виконання оскарженої дії, вони можуть це зробити. Мотивом до такого припинення може служити необхідність забезпечення належної об'єктивності у процесі. Неодмінною умовою припинення повинна бути відсутність можливості ускладнити встановлення об'єктивної істини по справі.
При допиті експерта він має право викласти свої відповіді письмово, про що доводить до його відома слідчий. Протокол допиту експерта складається з дотриманням вимог ст. 201 Кримінально-процесуального кодексу України.
Кожен експерт, знаходячись у складі комісії, вправі скласти свій власний висновок (ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України). При призначенні, так званої, комісійної експертизи кожний з експертів зберігає свою повну самостійність і незалежність від інших членів комісії. Експерт не зв'язаний думкою і висновками інших членів комісії і має право викласти свій висновок окремо.
Експерт вправі вказати у висновку на встановлені їм обставини, що мають значення для справи, але з приводу яких йому не були поставлені питання (ст. 200 Кримінально-процесуального кодексу України). Говорячи про реалізацію цього права, варто мати на увазі, що експерт вправі, пославшись на ст. 200 Кримінально-процесуального кодексу України, сам сформулювати додаткові питання і дати відповіді на них. Ці додаткові питання приводяться після питань слідчого (суду).
Експерт має право на відшкодування понесених витрат і винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо вони виконувалися не в порядку службового завдання (ст. 92 Кримінально-процесуального кодексу України). Експерт, викликаний до особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора чи в суд для дачі висновків по карних і цивільних справах, має право на відшкодування понесених витрат по явці. У відповідності зі статтею 92 Кримінально-процесуального кодексу України за експертом зберігається середній заробіток за місцем основної роботи за увесь час, витрачений у зв'язку з викликом до особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора чи в суд. Витраченим вважається час, фактично витрачений на ходьбу чи проїзд до місця проведення слідчої й судової дії і назад, чекання проведення цієї дії й участь у ній. Виплата середнього заробітку відбувається тільки в тому випадку, якщо він співпав із робочим часом. За неробочий час винагорода не виплачується. Середній заробіток визначається за нормами трудового законодавства. Для того, щоб експерт (із числа робітників та службовців) мав змогу отримати середній заробіток, йому повинна бути надана довідка з означенням часу, який був фактично витрачений у зв’язку з викликом до слідчого органу (прокуратури, суду).
Відшкодування витрат по явці та виплата винагородження проводяться з коштів органів дізнання (попереднього слідства, суду).