Застосування Кримінального та Кримінально-процесуального
|
11 Суб'єктивна сторона злочину 11 Суб'єктивна сторона злочину Поняття суб'єктивної сторони злочину . Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона суспільно небезпечного діяння, тобто психічне відношення особи до чиненого нею суспільно небезпечного діяння і до його наслідків.Будь-які цілеспрямовані дії чи бездіяльність людини нерозривно зв'язані з її свідомістю і волею. Психічне відношення особи і зовнішнє її поводження являють собою органічну єдність як суб'єктивних, так і об'єктивних ознак. Не розкривши змісту суб'єктивної сторони, не можна визначити об'єктивні властивості діяння. Саме свідомість і воля, а іншими словами, суб'єктивна сторона направляє і регулює діяльність людини, є визначальним чинником у її відношенні до закону. Психічне відношення особи до чиненого нею суспільно небезпечного діяння і формує її провину, що є основною ознакою суб'єктивної сторони злочину. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає тільки особа, винна в здійсненні злочину. Цей принцип кримінального права закріплений у ст. 2 КК. У Кримінальному кодексі не міститься визначення поняття провини. У науці кримінального права під "провиною" розуміється психічне відношення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідків, виражене у формі наміру чи необережності.Вина у формі умислу . Як зазначено в ст. 24 КК, злочин визнається скоєним умисно, якщо особа, що його скоїла, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.Виходячи з законоположень, що містяться в ст. 24 КК, у залежності від характеру вольового відношення особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння, розрізняють два види умислу: прямий і непрямий .При прямому намірі особа передбачає суспільно небезпечні наслідки своєї дії чи бездіяльності і бажає їхнього настання. У ніч на 27 липня повнолітні й осудні громадяни Р. і О. проникли через вікно в квартиру одного з будинків, що належать ЖЕУ Орджонікідзевського району м. Харкова, і, використовуючи той факт, що квартиронаймачі тимчасово були відсутні, учинили крадіжку носильних речей і коштовностей, після чого підпалили меблі одночасно в двох житлових кімнатах. У результаті пожежі, що сталася (яка була ліквідована сусідами до прибуття пожежної команди), вогнем було ушкоджено як особисте майно квартиронаймачів, так і державне майно: обгоріли рами, частково підлоги і шпалера. Народним судом Орджонікідзевського району м. Харкова гр. Р. і О. були визнані винними в здійсненні крадіжки особистого майна громадян, у навмисному знищенні державного майна шляхом підпалу й у навмисному знищенні майна громадян шляхом підпалу. Форма провини гр. Р. і гр. О. була визначена судом як прямий намір. При непрямому намірі особа, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своєї дії чи бездіяльності, безпосередньо їх не бажає, але свідомо допускає їхнє настання. У ніч на 9 листопада у м. Люботині Харківської області сталася пожежа в магазині № 3 Люботинського Міськторгу. У результаті пожежі вогнем були знищені всі спаленні будівельні конструкції перекриття і даху, товари, що знаходилися в магазині, значно ушкоджені металеві форми перекриття. Загальний збиток від пожежі склав 33.378 карбованців. Проведеним розслідуванням у справі було встановлено, що в цю ніч гр. М. разом із гр. К. шляхом зломів запірних дверних пристроїв, з метою крадіжки державного майна, проникли в приміщення магазина. При здійсненні крадіжки для освітлення приміщення гр. М. запалював сірника, папір і кидав їх на підлогу. Громадянам М. і К. було пред'явлене обвинувачення в здійсненні крадіжки державного майна, а гр. М., крім цього, й обвинувачення в навмисному знищенні державного майна шляхом підпалу. На судовому засіданні гр. М. пояснив, що не визнає себе винним у навмисному підпалі, тому що не бажав настання шкідливих наслідків у виді пожежі, а користувався відкритим вогнем тільки для освітлення, що пожежа відбулася в результаті його необережних дій. Народний суд Харківського району не погодився з поясненнями гр. М. і, визнавши його винним у навмисному знищенні державного майна, у вироку вказав, що, кидаючи на підлогу, на якій знаходилися пальні матеріали у виді пакувального паперу, непогашені сірники, він передбачав можливість виникнення пожежі від своїх дій і свідомо допускав її виникнення.Вина у формі необережності . Поняття провини у формі необережності міститься в ст. 25 КК. Злочин визнається вчиненим через необережність, якщо особа, що його скоїла, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їхнє запобігання або не передбачала можливості їхнього настання, хоча повинна була і могла передбачати.Зазначена стаття передбачає два види необережної провини: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Злочинна самовпевненість характеризується , у свою чергу, двома ознаками: передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності (інтелектуальний елемент), наявність легковажного розрахунку на їхнє запобігання (вольовий елемент).Передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, про яке зазначено в ст. 25 КК, означає, що при злочинній самовпевненості особа усвідомлює фізичну сторону чиненого діяння, що відповідає об'єктивним ознакам складу злочину. При злочинній самовпевненості особа передбачає не абстрактну можливість настання небезпечних наслідків, а реальну, і тому розраховує на конкретні сили й обставини для запобігання цих наслідків. Вольова ознака самовпевненості полягає в тому, що особа легковажно розраховує запобігти наслідку. При цьому сподівається не на випадок, а на власні особисті якості, на дії інших осіб чи механізмів, на сили природи, на інші реальні обставини. Однак цей розрахунок виявляється безпідставним, інакше кажучи, при злочинній самовпевненості особа передбачає дві протилежні можливості: можливість настання небезпечних наслідків і одночасно можливість їхнього запобігання. При цьому недооцінює можливість настання наслідків і переоцінює можливість запобігання. Наприклад, водій, під'їжджаючи до трамвайної зупинки, помітив громадянина, що переходить дорогу. Він подав звуковий сигнал, загальмував, однак зробив це занадто пізно , не зміг зупинити машину і вчинив наїзд на пішохода.Самовпевненість відрізняється від непрямого наміру тим, що при непрямому намірі особа свідомо допускає настання наслідків, а при злочинній самовпевненості - легковажно розраховує на їхнє запобігання. Злочинна недбалість як вид необережної форми провини характеризується наступними трьома ознаками: а) непередбачанням особою можливості настання суспільно небезпечного наслідку свого діяння чи бездіяльності; б) обов'язком особи передбачати такі наслідки; в) наявністю в особи можливості їх передбачати і запобігти. На відміну від наміру і самовпевненості , особа при злочинній недбалості не усвідомлює суспільної небезпеки діяння і не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачати і запобігти їх.Злочинна недбалість є результатом неуважного відношення особи до суспільних інтересів, недостатньої передбачливості при виконанні службових професійних обов'язків, дотриманні спеціальних правил, що регулюють ту чи іншу діяльність (включаючи і правила пожежної безпеки). 8 грудня на складі сировини однієї з трикотажних фабрик, розташованих у м.Харкові, відбулася пожежа, у результаті якої вогнем була знищена будівля складу і сировина, що зберігалася в ньому, у вигляді пряжі і пошивних ниток. Загальний збиток від пожежі в грошовому еквиваленті склав близько 30000 карбованців. Проведеним розслідуванням було встановлено, що перед виникненням пожежі в складі здійснювалися електрозварювальні роботи. При проведенні електрозварювальних робіт, як установлено слідством, було порушено більше 10 пунктів "Правил пожежної безпеки при проведенні зварювальних і інших вогневих робіт", а безпосередньою причиною пожежі став комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених порушень діючих правил пожежної безпеки, що регламентували як експлуатацію складу, так і проведення електрозварювальних робіт, що (порушення) призвели до влучення іскор на пальні матеріали, що зберігалися на складі, у виді сировини. Як було визначено пожежно-технічною експертизою, усі порушення правил пожежної безпеки знаходилися в технічному причинному взаємозв'язку, як із причиною виникнення пожежі, так і з її наслідками. За даною кримінальною справою були притягнуті до кримінальної відповідальності електрозварювач Л. і завідуюча складом Ч. за ст. 270 ч. 2 КК, тобто за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що викликали виникнення пожежі, якою був заподіяний великий збиток фабриці. На судовому засіданні електрозварювач Л. винним себе в здійсненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК , не визнав і заявив суду, що він хоча і мав диплом газоелектрозварювача, але правил пожежної безпеки не знав, а тому і не виконав певних вимог. Завідуюча складом Ч. визнала себе винною в тім, що хоча через її провину були порушені правила пожежної безпеки, але допустила вона це в силу того, що не знала правил пожежної безпеки.Народний суд Червонозаводського району м. Харкова визнав доводи підсудних у своє виправдання про те, що вони не знали діючих правил пожежної безпеки, недостатніми для їхнього виправдання і засудив обох до позбавлення волі, вказавши у вироку суду, що підсудні Л. і Ч. хоча і не передбачали можливість виникнення пожежі, але в силу свого професійного і службового становища зобов'язані були передбачати такі наслідки і мали можливість їх передбачати і запобігти. Таким чином, судом була встановлена провина як електрозварювача Л., так і завідуючої складом Ч. у формі злочинної недбалості. Випадок (казус). Злочинну недбалість варто відрізняти від випадку. Випадок - це таке положення, коли особа, що заподіяла шкоду, не передбачала й у силу конкретних умов конкретної обстановки не повинна була чи не могла передбачати настання шкідливих наслідків. Характерною ознакою випадку є повна відсутність якого-небудь психічного відношення особи до наслідків, що наступили. Випадок виключає кримінальну відповідальність. Громадянин К. спочатку був визнаний винним у необережному убивстві. Разом з іншими працівниками він робив планування дороги. Закурюючи, К. кинув палаючий сірник, що потрапив до бочки з-під бензину, яка лежала біля дороги, у результаті чого відбувся вибух, і дном бочки, що вилетіло, був смертельно травмований робітник С. З матеріалів справи вбачалося, що ніхто з робітників, у тому числі і К., не знав , як потрапила на дорогу бочка, що в ній знаходилося. Отже, К. не передбачав можливості заподіяння шкоди С., не повинен був і не міг виявити таку передбачливість, що запобігла би наслідку, що наступив. При зазначених обставинах влучення сірника на ділянку, де відбувався випар бензину, варто визнати непередбаченою випадковістю. Верховний суд припинив справу у відношенні К. за відсутністю в його діях провини, а, отже, і складу злочину. |
© 2004 Академя гражданской защиты Украины