Застосування Кримінального та Кримінально-процесуального

  • Книга «ЗККПКУ»
    		• 3.1 Поняття доказу

    3.1 Поняття доказу

    Кінцевою метою кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, попереднього слідства і суду є встановлення істини в справі. Встановлення істини в справі припускає повне і всебічне з'ясовування всіх обставин вчиненого злочину, засобу дії або бездіяльності особи або осіб, що учинили суспільнонебезпечне діяння, характер і ступінь винності кожного з причетних до аналізованої події. Сукупність обставин, що підлягають установленню за кожною кримінальною справою для правильного її вирішення називають предметом доведення. Предмет доведення визначений законом (ст. 64 КПК).

    Кримінально-процесуальне доведення являє собою пізнання події минулого. Ні дізнавач, ні слідчий, ні суд не можуть безпосередньо спостерігати подію злочину. Пізнання минулої події в кримінальному процесі відбувається опосередкованим шляхом, тобто за відображеннями, що залишаються на матеріальних об'єктах, у явищах, процесах і у свідомості людей. Такі відображення або, інакше кажучи, такі факти і складають суть доказів у кримінальному процесі.

    У ст. 65 КПК зазначено, що доказами за кримінальною справою є: "будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність або відсутність суспільнонебезпечного діяння, винність особи, що вчинила це діяння й інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи".

    Закон не обмежує коло даних, що можуть бути визнані доказами, підкреслюючи, що вони можуть бути "будь-якими", тобто найрізноманітнішими, але в обов'язковому порядку повинні бути "фактичними". Під фактичними даними розуміють відомості про події, що відбувалися, явища, дії, висловлення і т.інш. Наприклад, відомості, отримані від свідка, що бачив, як грозовий розряд підпалив дах тваринницької будівлі, є фактичними, тому що вони освітлюють конкретне природне явище і його результат у виді пожежі. Не можуть бути визнані доказами думки, судження, пропозиції, якщо вони не засновані на фактах.

    Особа, що проводить дізнання, слідчий і суд у своїй процесуальній діяльності оперують тільки фактами. Перша ознака будь-якого доказу - ним може бути тільки факт.

    Друга ознака, відповідно до якої доказами визнаються лише такі фактичні дані, що отримані з передбаченого кримінально-процесуальним законом джерела. Вичерпний перелік джерел доказів приведений ч. II ст. 65 КПК. До джерел доказів закон відносить: показання свідків, осіб, що потерпіли, показання підозрюваних, показання обвинувачуваних, висновки експертів, речовинні докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи. Якщо відомості отримані з інших джерел, то вони не можуть застосовуватися в обгрунтуванні висновків і рішень за кримінальною справою. Зокрема, цієї ознаки позбавлені (і тому доказами за кримінальною справою не можуть бути визнані) відомості, що утримуються в газетах, журналах, теле- і радіопередачах. Не може бути визнана доказом інформація, отримана у результаті застосування оперативно-пошукових мір негласного характеру.

    Третя ознака поняття доказу означає, що фактичні дані за кримінальною справою повинні добуватися з джерел доказів у порядку, точно встановленому законом, дотриманням процедури слідчих дій і оформленні протоколів. Якщо фактичні дані добуваються і з передбаченого законом джерела доказів, але при цьому особа, що проводить дізнання, або слідчий припускає відступ від установленої законом процедури, достовірність доказуваного матеріалу виявляється під підозрою. Наприклад, якщо особа, що проводить дізнання або слідчий зробив огляд місця події без понятих, то зміст протоколу може виявитися під недозволеним сумнівом.

    Разом узяті вимоги про те, що доказами є тільки фактичні дані, добуті з законних джерел, у законному порядку, з погляду процедури одержання й оформлення процесуальних документів, утворюють поняття допустимості доказів. Інакше кажучи, допустимість доказів - це їх придатність з погляду законності одержання.

    Суть четвертої ознаки доказу за рахунком, але не за значенням, полягає в тому, щоб між аналізованими фактичними даними і предметом доведення існував визначений зв'язок. Іншими словами, фактичні дані повинні відноситися до предмета доведення або бути пов'язані будь-яким чином з ним. Тому аналізована ознака одержала назву відносності доказу.

    При розслідуванні кримінальних справ про пожежі вже при огляді місця події з'являються десятки, а іноді і більше фактів, що свідчать про порушення правил пожежної безпеки на об'єкті, на якому відбулася пожежа. Так, наприклад, 4 липня в центральному складі господарства Уляновське Богодухівського району, що представляв собою окремо розташовану будівлю IV ступеня вогнестійкості, прямокутної форми, розмірами 84 на 12 метрів відбулася пожежа, у результаті якої вогнем було цілком знищено будинок і матеріальні цінності, що знаходилися в ньому. Загальний збиток від пожежі склав більше 40 тисяч грн. У ході розслідування було встановлено, що внутрішня електропроводка мала стару, а місцями й ушкоджену ізоляцію, світильники не мали захисних ковпаків, електророзподільний щит знаходився безпосередньо в приміщенні складу, у зв'язку з чим 1 квітня електропроводка була відключена інспектором ДПН. Склад не був забезпечений первинними засобами гасіння, дахові дерев'яні конструкції не були піддані полум'язахисній обробці. Не потребує детального пояснення, що виявлені порушення вимог "Правил пожежної безпеки для об'єктів сільськогосподарського провадження", перераховані вище, мали пряме відношення до з'ясовування питання про протипожежний стан складу до виникнення пожежі. Фактичні дані про порушення правил були доказами протипожежного стану. По відношенню ж до безпосередньої причини виникнення пожежі, перераховані вище порушення правил пожежної безпеки взагалі не мали відношення. Тому що проведеним розслідуванням, включаючи і проведену пожежно-технічну експертизу, було встановлено, що безпосередньою причиною виникнення пожежі в складі явилося самозаймання трав'яної муки, що зберігалася з порушенням правил її збереження. У розглянутій конкретній кримінальній справі перша група порушень правил пожежної безпеки не мала відношення до предмета доведення безпосередньої причини виникнення пожежі. Друга група фактів, що свідчила про порушення правил збереження трав'яної муки, явилася доказом безпосередньої причини пожежі.

    Таким чином, можна зробити висновок про те, що для того, щоб фактичні дані могли бути визнані доказами в кримінальному судочинстві, вони повинні мати сукупність таких ознак:

    1) вони повинні бути отримані тільки з джерел, вказаних у кримінально-процесуальному законі;

    2) фактичні дані повинні бути отримані в порядку, точно встановленому законом із дотриманням процедури слідчіх дій і оформлення протоколів;

    3) фактичні дані повинні відноситься до предмета доведення або якимось образом бути пов'язані з ним.

    Відсутність хоча б одного з перерахованих ознак позбавляє факти доказувальної цінності в кримінальному судочинстві.

    Використання досягнень природних і технічних наук у кримінальному процесі припускається тільки шляхом проведення відповідних експертиз у порядку, також передбаченому законом.

    © 2004 Академя гражданской защиты Украины