Застосування Кримінального та Кримінально-процесуального

  • Книга «ЗККПКУ»
    		• 4.3 УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ ЗА МАТЕРІАЛАМИ

    4.3.2 Обставини, що виключають провадження за кримінальною справою

    У ст. 6 КПК зазначено, що кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає припиненню:

    1) за відсутністю події злочину;

    2) за відсутністю в діянні складу злочину;

    3) за витіканням термінів давнини;

    4) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за скоєне діяння, а також у виді помилування окремих осіб;

    5) у відношенні особи, що не досягла на час учинення суспільнонебезпечного діяння одинадцятирічного віку;

    6) за примиренням потерпілого з обвинувачуваним за справою, що порушена не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 3, 4 і 5 статті 27 КПК;

    7) за відсутності скарги потерпілого, якщо справа може бути порушена не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокурору надане право порушувати справу і за відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст.27 КПК);

    8) у відношенні мертвого, за винятком випадків, коли провадження за справою необхідно для реабілітації мертвого або поновлення справи у відношенні інших осіб за обставинами, що знову відкрилися;

    9) у відношенні особи, про яку є вирок, що вступив у законну силу, за тим же обвинуваченням, або визначення чи постанова суду про припинення справи за тим же обвинуваченням;

    10) у відношенні особи, про яку є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про припинення справи за тим же обвинуваченням, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнана судом, у проведенні якого знаходиться кримінальна справа (ст. ст. 276 і 278 КПК).

    Ніякий інший орган, крім суду, не вправі здійснювати правосуддя за кримінальними справами, визнавати особу винною у вчиненні злочини. Проте визнати особу невинною і цілком реабілітувати її на підставах, зазначених у кримінально-процесуальному законі, можуть не тільки суди, але й органи попереднього слідства і дізнання.

    Стаття 6 КПК містить перелік обставин, що в обов'язковому порядку виключають можливість порушення кримінальної справи, можуть стати відомими вже в ході попередньої перевірки. Одні з цих обставин свідчать про те, що немає передумов для кримінального процесу (п.п. 1-2 ст. 6 КПК). Друга група обставин - це обставини, що не свідчать про відсутність злочинного діяння, але їхня наявність, у силу закону, виключає притягнення до кримінальної відповідальності певної особи.

    Відсутність події злочину. Пункт 1 ст. 6 КПК передбачає випадки, коли сама подія, що могла б бути розцінена як злочин, у дійсності не була (наприклад, не було факту крадіжки, убивства, факту пожежі).

    Аналізований пункт передбачає і ті випадки, коли сама подія, що могла б бути розцінена як пожежа, у дійсності пожежею не є (наприклад, самогубство шляхом самоспалення). Або коли ця подія (пожежа) у дійсності і мала місце, але була результатом дій самого потерпілого (наприклад, відомі численні випадки пожеж із загибеллю людей у результаті їхнього паління в ліжку).

    Відсутність події злочину (але не самого факту події) має місце й у тих випадках, коли пожежа виникає в результаті стихійних сил природи.

    За матеріалами попередніх перевірок за фактами пожеж при встановленні обставин, передбачених п. 1 ст. 6 КПК, кримінальні справи не порушуються, а виносяться постанови про відмову в порушенні кримінальної справи

    Відсутність складу злочину. Відсутність складу злочину у - факті пожежі є підставою для винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (п. 2 ст. 6 КПК). У п. 2 ст. 6 КПК йдеться про випадки, коли пожежа в дійсності мала місце, але в силу тих або інших причин сама подія не містить у собі ознак складу злочину.

    По-перше, таке положення зустрічається при розгляді матеріалу про пожежу, що виникла у результаті діянь, які не передбачені кримінальним законом як злочин. Наприклад, необережне знищення індивідуального майна в результаті пожежі, за відсутності порушень правил пожежної безпеки, не є злочином, а спричиняє за собою лише обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.

    По-друге, у п. 2 ст. 6 КПК передбачені випадки, коли пожежі, що сталися, і не розцінюються кримінальним законом як злочини в силу ст. 11 КК. А в ст. 11 КК зазначено, що не є злочином дія або бездіяльність, у котрій хоча формально й є ознаки злочину, але в силу малозначності вони не представляють собою великої суспільної небезпеки. Звичайно за п. 2 ст. 6 КПК із посиланням на ст. 11 КК відмовляють у порушенні кримінальних справ за фактами пожеж із малозначними наслідками. Необхідно мати на увазі, що, за вищевикладеними обставинами, не можна відмовляти в порушенні кримінальних справ за фактами підпалів державного, колективного, а також індивідуального майна.

    По-третє, коли при аналізі матеріалів виявляється, що суспільнонебезпечне і заборонене кримінальним законом діяння, що спричинило виникнення пожежі, мало місце без вини особи, що його здійснила, у результаті помилки або випадку (наприклад, робочий заводу замість водяної емульсії, що не горить, залив у ливарну машину для лиття під тиском пальну рідину. При розірванні патрубка гідравлічної системи машини відбулося запалення горючої рідини, що і явилося причиною виникнення пожежі). (З матеріалів попередньої перевірки за фактом пожежі на сантехзаводі номер 5 тресту Сантехмонтаж-60).

    Недосягнення визначеного віку. Відповідно до ст. 10 КПК, до кримінальної відповідальності можуть притягатися особи, яким до вчинення злочину здійснилося 16 років, і лише за тяжкі злочини, тобто за умисне знищення майна шляхом підпалів, кримінальна відповідальність може наступати з 14 років. Недосягнення особою віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, є підставою для винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за п. 5 ст. 6 КПК. У відношенні цієї категорії осіб можуть застосовуватися позасудові міри виховного характеру. Звичайно матеріали на цих осіб направляються в комісії зі справ неповнолітніх.

    При проведенні попередніх перевірок за пожежами, що виникли в результаті протиправних дій неповнолітніх, необхідно встановлювати, чи не мало місце притягнення неповнолітнього в злочинну діяльність дорослими особами.

    Друга група обставин, що перешкоджає кримінальному судочинству, містить у собі п.п. 3, 4, 8-11 ст. 6 КПК. Ці обставини не свідчать про відсутність злочинного діяння і складу злочину. При їхньому встановленні підстава до порушення кримінальної справи відпадає з тієї причини, що в силу вказівок самого закону правопорушник звільняється від покарання або стає неможливим притягнення його до кримінальної відповідальності: за витіканням термінів давнини (п. 3), внаслідок акту амністії (п. 4), у відношенні мертвого (п. 3) та інші пункти. Друга група підстав, що перешкоджає кримінальному судочинству, більш характерна для припинення кримінальних справ, а не для постанов про відмову за фактами пожеж.

    Необхідно мати на увазі, що за фактами пожеж, що містять ознаки злочинів, кримінальні справи збуджуються незалежно від наявності або відсутності скарги або заяви потерпілої сторони. А тому за такими справами виносити постанову про відмову, а рівно і припиняти кримінальні справи на підставах, зазначених у пунктах 6 і 7 ст. 6 КПК, не можна.

    Відповідно до частини 4 ст. 6 КПК, виносити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставах, зазначених у п. 8 ст. 6 КПК, у відношенні мертвого не можна, якщо його родичі або близькі проти цього заперечують.

    У ст.6 КПК приведений вичерпний перелік обставин, що перешкоджають веденню кримінального судочинства.

    Як виявляється з ч. 2 ст. 97 КПК, попередня перевірка за будь-яким фактом пожежі повинна закінчуватися або порушенням кримінальної справи і проведенням дізнання, або винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

    © 2004 Академя гражданской защиты Украины