Застосування Кримінального та Кримінально-процесуального

  • Книга «ЗККПКУ»
    		• 6.1 Допит як слідча дія

    6.1 Допит як слідча дія

    Найпоширенішою слідчою дією, без якої не може обійтися розслідування за будь-якою кримінальною справою без винятку, є допит.

    Допит - це слідча або судова дія, що полягає в одержанні від свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного або підсудного показання про відомі йому обставини даної справи.

    З приведеного визначення поняття випливає, що при проведенні дізнання допиту підлягають свідки, що проходять за даною справою, потерпіли, а також особи, притягнуті до розслідування в якості експертів. Проводити допити вправі тільки особа, у проведенні якої знаходиться кримінальна справа.

    Поняття "показання" визначається як усне повідомлення допитуваного про обставини, що мають значення для справи, зроблені в ході допиту і запротокольовані у встановленому процесуальним законом порядку. З викладеного випливає, що сутністю допиту є повідомлення або інформація, дана допитуваним безпосередньо особі, що проводить дізнання, а також фіксація показання в протоколі. При цьому в обов'язковому порядку повинні бути всі три вище зазначені складові допиту.

    Такі загальні правила такої слідчої дії як допит. Проте, стадії попереднього розслідування, права й обов'язки свідка, особи, що потерпіла і підозрюваного різноманітні. А тому законом встановлені й особливі правила для провадженна допиту свідка, особи, що потерпіла і підозрюваного.

    6.1.1 Допит свідка

    Свідком є будь-яка особа, щодо якої є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до кримінальної справи і мають значення для правильного її вирішення (ст. 68 КПК). Закон не припускає обмеження кола осіб для допиту в якості свідка за якими б то не було формальними ознаками.

    Не підлягають допиту в якості свідка:

    1) захисник підозрюваного й обвинувачуваного - про обставини справи, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника;

    2) адвокат, представник фахової спілки й іншої громадської організації - про обставини, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням ними обов'язків представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача;

    3) особа, що у силу своїх фізичних або психічних недоліків не здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про неї правильні показання, - так зазначено в ст. 69 КПК. Іноді виникають ситуації, коли свідку будь-ким пропонується взяти участь у справі в іншій якості. Наприклад, у якості захисника, представника цивільного позивача і т.п. У подібних випадках закон віддає перевагу функціям свідка, тому що свідок незамінний. Сама необхідність допиту даної особи в якості свідка виключає його участь у цій же справі в якості особи: дізнавача, спеціаліста, захисника, перекладача, експерта й інш.

    Порядок виклику свідка встановлений у ст. 166 КПК. У ній зазначено, що свідок визивається повісткою, що направляється йому нарочним або поштою за місцем проживання або за місцем роботи. Повістка надається свідку під розписку. У повістці вказується, хто й у якості кого визивається, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені ст. ст. 70 і 71 КПК. Неповнолітній свідок визивається через законних представників. Звичайно для виклику свідка користуються стандартним бланком. Свідок може бути викликаний телеграмою або телефонограмою.

    Обов'язки і права свідка. Особа, викликана органом дізнання в якості свідка, зобов'язана явитися в зазначене місце і час і дати правдиві показання: повідомити усе відоме їй в справі і відповісти на поставлені питання (ст. 70 КПК). Свідок має право давати показання своєю рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Орган дізнання зобов'язаний забезпечити участь перекладача при проведенні допиту. Свідок вправі оскаржити неправильні дії особи, що допитує, а також управі вимагати відшкодування витрат щодо явцки в орган дізнання. Відшкодування проводиться з коштів органів дізнання (ст. ст. 19, 92 і 110 КПК).

    Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, орган дізнання має право застосувати привід. Для приводу свідка особа, що проводить дізнання, виносить мотивовану постанову. Постанова для виконання направляється в орган міліції, який і здійснює привід (ст. ст. 70, 135 і 136 КПК).

    За злісне відхилення від явки в орган дізнання, а також за відмову від дачі показань про відомі обставини в справі свідок притягається до кримінальної відповідальності за ст. 179 КК, а за дачу явно помилкових (але не помилкових) показань - за ст. 178 КК.

    Предмет показань свідків. Свідок може бути допитаний, - зазначено в ст. 167 КПК, - про будь-які обставини, що підлягають доведенню в справі. Ніяких обмежень у цьому відношенні закон не встановлює. У предмет показань свідка можуть входити:

    1. обставини вчинення злочину;

    2. підготування чи приховання злочину;

    3. наслідки вчинено діяння;

    4. а також інші обставини, що мають значення фактів, що доказуються.

    Порядок проведення допиту свідка зазначений у ст. ст. 167, 168 і 169 КПК. За загальним правилом свідок допитується в місці проведення дізнання. Місцем проведення дізнання варто вважати службовий кабінет особи, якій доручене проведення розслідування в справі. Закон припускає в разі потреби зробити допит свідка в місці його перебування (наприклад: у лікувальній установі, у якій знаходиться свідок). Представляється, що не суперечить закону, широко поширена практика за справами про пожежі допитів свідків на об'єктах, на яких відбулися пожежі, - тобто за місцем роботи більшості свідків.

    В усіх випадках - потребує закон - допит свідка повинен проводитися у відсутності сторонніх осіб.

    Перед допитом дізнавач встановлює особу свідка, повідомляє, за якою справою він викликаний, попереджує його про обов'язок розповісти усе відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань і за надання явно помилкових показань. Потім дізнавач з'ясовує відношення між допитуваним і потерпілим, підозрюваним, і починає допит із того, що пропонує розповісти усе, що йому відомо про пожежу, що сталася. Після вільної розповіді дізнавач задає питання свідку. Питання повинні бути спрямовані на уточнення і деталізацію повідомленого. Задавати навідні запитання не дозволяється.

    Допит неповнолітнього свідка. Допит неповнолітнього свідка проводиться на загальних підставах за правилами ст. 167 КПК, але з деякими особливостями. Ці особливості допиту неповнолітнього свідка визначені в ст. 168 КПК. У ній зазначено, що допит неповнолітнього віком до 14-ти років, а по розсуді особи, що проводить дізнання, - у віці до 16-ти років, проводиться в присутності педагога. З тексту ст. 168 випливає, що присутність педагога при допиті неповнолітнього віком до 14-ти років завжди обов'язкова. Необхідіність у виклику педагога, якщо свідку більше 14-ти років, виникає, як правило, лише за наявності даних про те, що неповнолітній відставав у своєму розвитку або замкнутий за характером, і з ним без допомоги педагога важко встановити контакт.

    Як зазначено в законі, за необхідності допит неповнолітнього може бути проведений і в присутності лікаря. Необхідність запрошення лікаря виникає, коли є відомості про хворобливість неповнолітнього. Присутність лікаря не виключає присутності педагога.

    Батьки, близькі родичі або законні представники неповнолітнього можуть бути присутніми при допиті, якщо вони не зацікавлені в показаннях допитуваного.

    До початку допиту присутнім особам роз'яснюється їхній обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої зауваження і з дозволу дізнавача задавати свідку питання. Зауваження і питання заносяться до протоколу допиту. Дізнавач управі відвести питання, проте відведене питання повинно бути записане до протоколу.

    Допит німого або глухого свідка проводиться за участю особи, що його розуміє. Обов'язки і права особи, що розуміє знаки німого, глухого або глухонімого, такі ж, як і обов'язки перекладача (ст. ст. 128 і 169 КПК).

    Протокол допиту свідка. Ст. 84 КПК потребує, щоб при проведенні будь-якої слідчої дії обов'язково складався протокол. Вимоги, яким повинні відповідати протоколи всіх слідчих дій без винятку, зазначені в ст. 85 КПК. Статті 85-1 і 85-2 КПК установлюють порядок застосування звукозапису, відеозапису при проведенні слідчих дій.

    Крім загальних правил, що встановлюють загальні вимоги до протоколів, в КПК містяться спеціальні норми, що варто виконувати при упорядкуванні протоколу конкретної слідчої дії. Про допит свідка складається протокол із дотриманням правил, зазначених як у ст. 85, так і ст. 170 КПК.

    У протоколі вказується: дата, час початку і закінчення допиту, посада, звання, прізвище особи, що склала протокол, прізвище, ім'я і по батькові, інші настановні дані свідка. Робиться позначка про роз'яснення обов'язків, попередження допитуваного про відповідальність за відмову або відхилення від надання показань, за надання явно помилкових показань, що засвідчується підписом свідка.

    Показання свідка і відповіді на поставлені йому питання викладаються від першої особи. Свідку, за його проханням, може бути надана можливість особисто написати свої показання, але в присутності дізнавача.

    По закінченні допиту дізнавач пред'являє свідку протокол для читання. На прохання свідка протокол може бути прочитаний дізнавачем.

    Свідок і особи, присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок до протоколу, що і повинні бути в нього внесені.

    Протокол підписується свідком, дізнавачем і особами, що були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку.

    Практичний досвід показує, що при допитах свідків (та й інших учасників процесу) за справами про пожежі велике значення мають схеми, рисунки, що пояснюють показання свідка, а іноді розкривають сутність викладених фактів.

    Такі схеми і рисунки слід свідку складати на окремих листах. Вони повинні бути складені тільки свідком, ним же і підписані. Схеми, рисунки додаються до протоколу допиту, про що в останньому обов'язково повинно бути зазначено.

    Оцінка показань свідка проводиться за загальними правилами, установленими ст. 67 КПК, у якій зазначено, що особа, яка робить дізнання, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи й у їхній сукупності. Ключем до правильної оцінки показань свідка можуть бути установлені факти його незацікавленості у результаті справи. З іншої сторони варто враховувати й індивідуальні психологічні особливості особи свідка. На підставі даних науки судової психології встановлено, що для правильного відтворення якоїсь події особою необхідно нормальне протікання таких його психічних процесів, як:

    - сприйняття;

    - запам'ятовування сприйнятого;

    - відновлення сприйнятого в пам'яті;

    - відтворення або препродукція сприйнятого іншим людям.

    Викладене повинно враховуватися при оцінці показань свідків стосовно до конкретної справи й особистості свідка.

    Показання свідків, як і інші докази, підлягають перевірці в ході розслідування.

    6.1.2 Допит потерпілого

    Потерпілим признається особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода (ст. 49 КПК).

    Стосовно до аналізованої категорії справ, потерпілий - це фізична особа, якій у результаті небезпечних факторів пожежі заподіяний хоча б один із вищезазначених видів шкоди.

    Про визнання громадянина потерпілим, особа, що здійснюєдізнання, виносить постанову. Громадянин визнається потерпілим незалежно від його бажання, а тому подання ним заяви про визнання потерпілим не потрібна.

    З моменту винесення постанови про визнання потерпілим особа, якій заподіяна шкода, стає процесуальною фігурою й одержує передбачені законом процесуальні права й обов'язки.

    Якщо в результаті пожежі заподіяний майновий збиток, то особа може бути поряд із потерпілим визнана одночасно і цивільним позивачем, але тільки в тому випадку, якщо заявить цивільний позов. У цьому випадку пред'явлення позову повинно бути письмово оформлене. Цивільний позов може бути пред'явлений потерпілим під час дізнання, попереднього слідства, а також під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства (ст. 28 і 50 КПК).

    Юридична особа, якій заподіяний збиток, може бути визнана тільки цивільним позивачем, але не потерпілим (ст. 50 КПК).

    Для визнання в якості потерпілого не має значення вік і дієздатність особи.

    Громадянин із моменту визнання його потерпілим управі мати представника, у тому числі і з числа адвокатів Представник потерпілого користується тими ж правами, що і потерпілий (крім права давати показання), і може діяти в кримінальному процесі як поряд із потерпілим, так і замінюючи його.

    Відповідно до ст. 49 КПК, близький родич потерпілого, загиблого в результаті пожежі, у встановленому законом порядку признається потерпілим. Він користується тими ж правами, що й інші потерпілі (ст. ст. 122 і 123 КПК).

    Права й обов'язки потерпілого визначені в ст. ст. 49 і 72 КПК.

    Потерпілий як особа, зацікавлена у результаті справи, має широкий комплекс процесуальних прав, тому його показання - це не тільки джерело доказової інформації, але і засоби захисту своїх інтересів. На відміну від свідка, для потерпілого надання показань є правом, а не обов'язком. Це означає, що особа, що робить попереднє розслідування, не вправі зобов'язувати потерпілого давати показання. Закон не передбачає відповідальності потерпілого за відмову від надання показань.

    Потерпілий і його представник мають право:

    а) подавати докази;

    б) заявляти клопотання;

    в) знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства;

    г) брати участь у судовому розгляді;

    д) заявляти відводи;

    е) приносити скарги на дію особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також приносити скарги на вирок або визначення суду і постанови народного судді.

    При ознайомленні з постановою про визнання потерпілим особа, що проводить дізнання, зобов'язана роз'яснити потерпілому його права в повному обсязі (тобто перераховані вище), а не тільки ті, що він управі реалізувати в ході проведення дізнання.

    Незважаючи на те, що потерпілий може відмовитися від надання показань, він усе ж зобов'язаний з'явитися за викликом особи, що проводить дізнання. Якщо він не з'явиться без поважних причин, орган дізнання вправі застосувати привід - так зазначено в ст. 72 КПК.

    Якщо ж потерпілий реалізує своє право на надання показань, то відомості, що повідомляються ним, повинні бути правдивими. Він, як і свідок, несе кримінальну відповідальність за надання явно помилкових показань за ст. 178 Кримінального кодексу України.

    Відповідно до ст. 171 КПК, виклик, допит і процесуальне оформлення результатів допиту потерпілого здійснюється за правилами, встановленими у відношенні свідка. Закон лише встановлює додаткові вимоги до допиту потерпілого, що полягають у тому, що при явці або перед початком допиту йому роз'ясняються права, передбачені ст. 49 КПК, а у випадку визнання і цивільним позивачем - і права, передбачені ст. 50 КПК.

    6.1.3 Затримка і допит підозрюваного

    Затримка - міра кримінально-процесуального примусу, що близька за своїм значенням до запобіжного заходу у виді ув'язнення під сторожу. Це короткочасне позбавлення волі особи, що підозрюється у вчиненні злочину.

    Затримка є невідкладною слідчою дією. У силу цього робити затримку законом дозволено й органу дізнання (ст. 106 КПК).

    Сутність затримки полягає в короткочасній (не більше ніж на 72 години) затримці особи, підозрюваної у вчиненні злочину, із метою з'ясування причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді ув'язнення під сторожу. Правила проведення затримки сформульовані в ст. ст. 106 і 180-1 КПК. Виходячи з цих правил, затримка може бути застосована лише до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі.

    Практичний досвід слідчої роботи і роботи органів дізнання щодо розслідування пожеж показує, що за кримінальними справами, порушеними за ст. 196, а також за ч. ч. I і 2 ст. 270 КК, затримка осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, зустрічається вкрай рідко. Це обумовлюється необережною формою провини складів злочинів. При виявленні осіб, підозрюваних у вчиненні умисного знищення майна шляхом підпалу, затримка проводиться досить часто і відносно осіб, що учинили підпал, обирається запобіжний захід у виді утримання під вартою.

    Затримка може бути проводитися тільки за наявності однієї з таких підстав:

    1) коли особу взято при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

    2) коли очевидці, у тому числі потерпілі, прямо укажуть на дану особу, як на таку, що учинила злочин;

    3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його помешканні будуть виявлені явні сліди злочину.

    За наявності даних, що дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину, вона може бути затримана в тому випадку, якщо ця особа зробила спробу втекти або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлена особистість підозрюваного.

    Про усякий випадок затримки орган дізнання зобов'язаний скласти протокол. Протягом 24 годин прокурору направляється письмове повідомлення про затримку.

    Протягом 48 годин прокурор зобов'язаний дати санкцію на висновок про затримання підозрюваного під варту або звільнити затриманого.

    При затримці особа, що проводить дізнання, повідомляє родичів затриманого, якщо це не буде перешкоджати встановленню істини в справі.

    Права підозрюваного. у момент пред'явлення протоколу затримки для підпису затриманий набуває процесуальних прав підозрюваного. У силу вимог ст. 53 КПК дізнавач зобов'язаний роз'яснити підозрюваному його права і забезпечити можливість здійснення цих прав.

    У відповідності до ст. 43-1 КПК підозрюваний має право:

    - знати, у чому він підозрюється;

    - давати показання;

    - надавати докази, заявляти клопотання і відводи;

    - приносити скарги на дії і рішення особи, що проводить дізнання, і прокурора.

    Якщо підозрюваний був затриманий або до нього був застосований запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення (наприклад, підписка про невиїзд), із моменту оголошення протоколу затримки або постанови про обрання запобіжного заходу - до участі в справі допускається захисник.

    Допит підозрюваного. Якщо підозрюваний був затриманий або до нього був застосований запобіжний захід, то його допит проводиться негайно (ст. 107 КПК). Якщо зробити допит негайно не представляється можливим, то це робиться не пізніше 24-х годин із моменту затримки.

    Перед допитом підозрюваному знову об'являється, у вчиненні якого злочину він підозрюється, роз'ясняються його права, передбачені ст. 43-1 КПК, про що робиться позначка в протоколі. Якщо підозрюваний погоджується давати показання і відповідати на питання, особа, що проводить дізнання, приступає до допиту. Якщо підозрюваний відмовляється від дачі показань - про це робиться позначка в протоколі. Підозрюваний не несе відповідальності за відмову від надання показань і за надання явно помилкових показань.

    Крім обставин, що послужили підставою для затримки, підозрюваний може бути допитаний про обставини, установлення котрих необхідно для з'ясовування його особистості, а також про інші обставини, що мають значення для справи.

    Про допит підозрюваного складається протокол (звичайно використовують стандартний бланк). Протокол повинен відповідати загальним вимогам, запропонованим до протоколів слідчих дій, що зазначені в ст. ст. 85, 85-1 КПК, а також спеціальним вимогам, передбаченим ст. ст. 145 і 146 КПК.

    © 2004 Академя гражданской защиты Украины