Застосування Кримінального та Кримінально-процесуального
|
1.Загальні положення і система Кримінально-процесуального 1. Загальні положення і система Кримінально-процесуального кодексу України Держава визначає, які суспільнонебезпечні діяння є злочинами, визначає підставу кримінальної відповідальності, ознаки конкретних складів злочину, установлює види і межі покарань за вчинені злочини. Сукупність правових норм, виданих державою за изначеними питаннями, називається кримінальним правом. У систематизованому виді норми кримінального права представлені в Кримінальному кодексі України. На території держави всі її громадяни, іноземні громадяни й особи без громадянства не повинні здійснювати діянь, що кримінальним правом визначені як злочини. Однак порушення кримінального закону спостерігається у всіх державах, без винятку, хоча рівень злочинності в них може бути різним. Рівень злочинності залежить від безлічі факторів. Одним з них є діяльність правоохоронних і судових органів по боротьбі зі злочинністю. Злочин, як найбільш небезпечний вид правопорушень, завжди заподіює шкоду не тільки особистості, громадській організації, але і суспільству і державі в цілому - тому боротьба зі злочинністю є одним з найважливіших обов'язків будь-якої держави. Для боротьби зі злочинністю державою створюються спеціально уповноважені на те органи, що і зобов'язані приймати всі передбачені законом міри для захисту прав і свобод особи, державної, колективної й індивідуальної власності, інших інтересів суспільства від злочинних посягань. Разом з тим дуже важливо, щоб правоохоронні органи не тільки добивалися швидкого і повного розкриття злочинів, викривали винних для того, щоб кожен, хто скоїв злочин, став перед судом, але і робив це, точно дотримуючись законності. Не менш важливо, щоб і суд не тільки правильно визначав винність чи невинність підсудного, правильно кваліфікував його діяння за відповідною статтею Кримінального кодексу, але і проводив судовий розгляд, дотримуючись визначеної законом процедури, права підсудного і права інших учасників судового процесу. Діяльність посадових осіб правоохоронних органів - дізнавача, слідчого, прокурора, - а також судових органів з розслідування і судового вирішення кримінальних справ носить голосний характер, а тому допущені ними промахи і помилки стають відомими широким верствам громадськості. З викладеного випливає, що діяльність правоохоронних і судових органів повинна регламентуватися законом і законом повинні визначатися права й обов'язки всіх осіб, як тих, що проводять розслідування, судове вирішення, так і осіб, що є учасниками кримінального процесу. Сукупність нормативних актів, прийнятих вищим законодавчим органом держави, що докладно регламентують діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, називають кримінально-процесуальним правом. Карно-процесуальне право регламентує порядок реалізації норм кримінального права і тому нерозривно з ним зв'язано. Установлений законом порядок порушення кримінальних справ, проведення розслідування і судового розгляду називається кримінальним процесом чи кримінальним судочинством. Значення термінів "кримінальний процес" і " кримінальне судочинство" однакове. Отже, кримінальне судочинство - це не тільки судове провадження в справі в суді, але і порядок проведення дізнання, а також проведення попереднього слідства. Заснована на законі і діяльність органів, що направляється законом, дізнання, слідчого, прокурора і суду й утворює основний зміст кримінального процесу. Зазначена діяльність державних органів однак не вичерпує змісту кримінального процесу, тому що у кримінальному процесі, крім державних органів, беруть участь і особи, що втягуються в процес: підозрюваний, обвинувачуваний, потерпілий, експерт і інш. В одних випадках вони самі роблять процесуальні дії в силу наданих їм прав (наприклад, заява підозрюваного про відвід особі, що проводить дізнання), в інших випадках не виконують самостійно слідчі дії, але залучаються до них чи беруть участь у них (наприклад, інженер-електрик може брати участь в огляді місця події - пожарища як фахівець). Тому в поняття кримінального процесу включають не тільки діяльність державних органів, але і процесуальну діяльність осіб, що беруть участь у кримінальній справі, а кримінально-процесуальне законодавство установлює визначену форму здійснення всіх слідчих дій як для органів розслідування і суду, так і для осіб, що беруть участь у справі в різних якостях. Це забезпечує дотримання законності, прав і інтересів громадян і організацій. Усі діючі норми кримінально-процесуального права містяться в Кримінально-процесуальному кодексі України (надалі - КПК) . КПК являє собою систематизований акт, затверджений вищим законодавчим органом держави, що регламентує зміст і порядок судочинства по кримінальних справах, окремі стадії кримінального процесу, права й обов'язки органів, що здійснюють судочинство, й учасників процесу. Діючий на території України КПК прийнятий у 1960 р. За цей час у нього внесені значні зміни і доповнення. В даний час готується для розгляду на Верховній Раді України проект нового процесуального кодексу. КПК складається з 8 розділів і 36 глав. У кожній главі містяться конкретні норми - статті. У першому розділі "Загальні положення" зосереджені норми, що діють на всіх стадіях процесу. У них виражені задачі, принципи кримінального процесу, найважливіші норми про докази і доведення й інш. В другому розділі містяться норми, що регламентують порядок порушення кримінальних справ, порядок проведення дізнання попереднього слідства, а також норми, якими визначається порядок проведення конкретних процесуальних дій. У наступних розділах 3-8 визначається порядок проведення справ у суді першої інстанції, проведення справ у касаційній і наглядовій інстанціях, виконання вироку і постанови суду й інш. У дійсній роботі висвітлюються тільки основні положення "Загальних положень" першого розділу КПК, основні положення розділу 5 першого розділу про докази і доведення. Основна увага приділяється питанням порушення кримінальних справ і проведення попереднього розслідування органами дізнання (розділ II, глави 8-10), а також порядку проведення тих процесуальних дій, що зобов'язані проводити органи дізнання по справах про пожежі і злочинні порушення правил пожежної безпеки (глави 11, 14, 16, 17, 21). Інші розділи КПК не розглядаються. |
© 2004 Академя гражданской защиты Украины