Застосування Кримінального та Кримінально-процесуального

  • Книга «ЗККПКУ»
    		• 3.2.2 Повноваження особи, що проводить дізнання

    3.2.2 Повноваження особи, що проводить дізнання

    Треба розрізняти поняття "орган дізнання" і "особа, що проводить дізнання", тому що коло повноважень їх не однакове. Орган дізнання - це структурний підрозділ пожежної охорони з правами органу державного пожежного нагляду на чолі з начальником органу. Особа, що проводить дізнання, це посадова особа цього ж органу ДПН із числа атестованого складу у посаді державного інспектора з пожежного нагляду, якому начальник доручив проведення дізнання за конкретною кримінальною справою.

    Проводити дізнання може тільки та особа, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, тобто всі процесуальні дії особа, що проводить дізнання, зобов'язана проводити особисто. Іноді особу, що проводить дізнання, називають "дізнавачем".

    Порядок проведення дізнання визначений ст. 104 КПК. У ній зазначено, що при проведенні дізнання дізнавач керується правилами кримінально-процесуального закону.

    При проведенні дізнання дізнавач усі рішення про напрямок розслідування приймає самостійно. Наприклад, визначає черговість проведення слідчих дій, тактику допитів, методику оглядів та інш. Він несе повну відповідальність за законне і своєчасне проведення дізнання (ст. 114 КПК).

    Дізнавач зобов'язаний приймати всі передбачені законом міри для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, виявляти обставини, які як обвинувачують, так і виправдують відповідальність.(ч.1 ст. 22 КПК). Під всебічністю і повнотою дослідження обставин кримінальної справи про пожежу варто розуміти висування і перевірку всіх реально можливих версій, що мають відношення до причини виникнення пожежі, до встановлення осіб, причетних до виникнення, до встановлення мотивів і цілей учинення злочину.

    Ст. 23 КПК зобов'язує дізнавача при провадженні за кримінальною справою виявляти причини й умови, що сприяли здійсненню злочину (не плутати з безпосередньою причиною виникнення пожежі). Причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів, що пов'язані з пожежами, - це фактичні порушення конкретних норм або вимог правил пожежної безпеки на об'єкті:

    1. у системі його пожежної безпеки;

    2. у системі його протипожежного захисту;

    3. у системі інженерно-організаційних заходів, що самі по собі хоча і не явилися безпосередньою причиною виникнення пожежі, але: а) сприяли виникненню горіння; б) сприяли розвитку, поширенню пожежі; в) утруднювали гасіння пожежі.

    Наприклад, у ніч на 3 жовтня невідомий злочинець скористався обставиною, що в даху будівлі матеріального складу Харківської тютюнової фабрики був отвір, через нього проник у приміщення. Знаходячись у складі, злочинець користувався відкритим вогнем. У результаті взаємодії відкритого вогню з пальними матеріалами (у виді паперу) виникла пожежа, у результаті якої вогнем було знищено складську будівлю і всі матеріальні цінності, що знаходилися в ній. У ході огляду місця події було об'єктивно встановлено, що матеріальний склад не був обладнаний автоматичною пожежною сигналізацією і системою автоматичного пожежогасіння, як цього вимогають "Правила пожежної безпеки для підприємств тютюнової промисловості". В аналізованому випадку наявність прорізу в даху складської будівлі, відсутність АПС і системи АПГ не знаходилися в прямому причинному зв'язку з безпосередньою причиною виникнення пожежі. Виявлені в ході розслідування порушення правил пожежної безпеки:

    1. сприяли проникненню в склад особи, не пов'язаної з провадженням (тобто злочинця);

    2. призвели до пізнього виявлення пожежі;

    3. створили умови для швидкого поширення вогню і розвитку пожежі. У своїй сукупності зазначені порушення обумовили наслідки пожежі і збиток від нього. (З висновку пожежно-технічної експертизи за кримінальною справою номер 6390953 про пожежу на ХТФ, розслідування за якою проводилося слідчим управлінням УВС Харківської області).

    При проведенні дізнання факти, що свідчать про причини й умови, що сприяли виникненню, поширенню і розвитку пожежі, виявляються дізнавачем і фіксуються у відповідних протоколах слідчих дій. У відповідності до ст. 23 КПК причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, входять у предмет доведення за кожною кримінальною справою. Висновки щодо виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, повинні грунтуватися не на припущеннях, а на достовірних доказах, наявних у справі. А тому при проведенні дізнання виявлені факти про названі причини й умови повинні фіксуватися дізнавачем у протоколах слідчих дій.

    Як зазначено в ст. 23-1 КПК, орган дізнання, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вносить у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі представлення про вживання заходів щодо усунення цих причин і умов.

    Якщо в ході дізнання на об'єкті будуть виявлені порушення правил пожежної безпеки, що створюють безпосередню погрозу виникнення пожежі, то орган ДПН може реалізувати своє право на закриття або призупинення об'єкта. Проте, особа, що проводить дізнання особисто, не повинна застосовувати міри адміністративного припинення, тому що за кримінально-процесуальним законом за однєю кримінальною справою неприпустимо бути одночасно дізнавачем і пожежним інспектором. Одне з основних правил попереднього розслідування говорить: в одній кримінальній справі кожна особа може виступати тільки в одній якості.

    У згаданій вище ст. 22 КПК зазначено, що особа, яка робить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доведення на підозрюваного, домагатися показань як підозрюваного, так і інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних мір. Під іншими незаконними мірами варто розуміти обман, підсказування, обіцянки зм'якшити покарання, звільнити від кримінальної відповідальності після дання дізнавачу показань, які його влаштовують. Примус до дання показань при допиті шляхом незаконних дій із боку особи, що проводить дізнання, спричиняє кримінальну відповідальність за ст. 373 КК. Докази, добуті шляхом застосування насильства, погроз та інших незаконних мір, не мають доказовної сили.

    Як уже відзначалося раніше, дізнання - це одна зі стадій кримінального судочинства. Але одночасно дізнання - це і процесуальна діяльність дізнавача. Подібно тому, як можна розглядати пожежу як подію, а одночасно і як процес горіння.

    Діяльність дізнавача на цьому етапі розслідування може бути в двох видах: у виді ухвалення рішення й у виді проведення слідчих дій.

    При прийнятті рішень дізнавач діє один, без свідків, понятих та інших учасників процесу. Прийняте дізнавачем рішення, що має письмову форму, називається постановою. Всі постанови дізнавача, без винятку, затверджуються начальником. Постанова про проведення обшуку потребує й у санкції прокурора. А постанова про направлення справи для проведення попереднього слідства - затверджується прокурором. Постанови дізнавача, винесені за кримінальною справою, що знаходиться в його проведенні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, організаціями, установами незалежно від форм власності, усіма посадовими особами і громадянами. Наприклад, постанова, винесена дізнавачем, про приведення свідка, що злісно ухиляється від явки на допит, підлягає виконанню черговою частиною РВВС. Дізнавач зобов'язаний здійснювати виконання своїх постанов.

    На відміну від прийняття рішень, у проведенні слідчих дій завжди беруть участь процесуальні особи, що проходять у справі (свідки, потерпілий, підозрюваний та інш.), або притягнуті (поняті, спеціалісти й інш.). Ці дії можуть бути: допитами, оглядами, обшуками й інш. При проведенні слідчих дій дізнавач зобов'язаний вести протокол і знайомити з ним усіх осіб, що беруть участь у них (ст.85 КПК). При цьому дізнавач управі використовувати машинопис, звуко- і відеозапис, фотографування, кінознімання.

    На особу, що проводить дізнання, закон покладає обов'язок роз'яснити особам, які беруть участь у слідчих діях, їх права, обов'язки і забезпечити виконання цих прав (ст.53 КПК), а підозрюваному забезпечити право на захист (ст.21 КПК).

    Дізнавач несе повну відповідальність за своєчасне, законне і якісне проведення кожної слідчої дії.

    Слідчий вправі в будь-який момент зажадати в дізнавача кримінальну справу і приступити до провадження попереднього слідства, не чекаючи виконання органом дізнання всіх невідкладних процесуальних дій (ч. 4 ст. 114 КПК). Прийнявши таке рішення, слідчий повинен офіційно запросити справу. У такому випадку, при направленні справи слідчому, постанова про це дізнавачем не виноситься, вона супроводжується супровідним листом.

    Говорячи про повноваження особи, що проводить дізнання, можна констатувати, що вони такі ж, як і повноваження слідчого, установлені ст. 114 КПК, але з деякими обмеженнями. Ці обмеження випливають із самої суті відмінності дізнання від попереднього слідства.

    Дізнання за змістом закону являє собою лише етап, що має бути до попереднього слідства, ціль якого встановлення особи, що вчинила злочин, або ж установлення відсутності ознак злочину в розслідуваному факті (останнє спричиняє за собою припинення справи). За загальним правилом, що випливає з контексту норм кримінально-процесуального права, що регламентують порядок проведення і закінчення дізнання, особа, що проводить дізнання, зобов'язана зібрати докази винності особи, що вчинила злочин, і передати кримінальну справу слідчому. Пред'явити ж обвинувачення цій особі орган дізнання не вправі, це прерогатива слідчого. Інакше кажучи, дізнавач може направити кримінальну справу на підозрюваного слідчому, а тільки слідчий може направити справу в суд.

    Докладно про порядок проведення дізнання буде викладено в наступних темах.

    © 2004 Академя гражданской защиты Украины