|
|
1) виконавчо - розпорядчий характер;
2) підзаконність;
3) масштабність і універсальність;
4) ієрархічність;
5) безпосередньо організуючий характер.Виконавчо-розпорядчий характер державного управління означає, що останнє охоплює два взаємопов'язані напрями, а саме: виконавчу і Поняття державного управління. Під "державним управлінням" треба розуміти "специфічну діяльність держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які безперервно, планомірно, владно і в рамках правових установлень впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів".
У теорії адміністративного права досить інтенсивно досліджується проблема ознак державного управління, які часто називають його рисами:
розпорядчу діяльність.
Під підзаконністю державного управління треба розуміти те, що найважливіші цілі останнього, сфери, які потрапляють під його вплив, основні форми і методи управлінської діяльності визначаються на законодавчому рівні.
Виявом масштабності та універсальності державного управління є те, що через зазначені вище органи держава здійснює управлінську діяльність, справляє вплив на всі сфери соціального життя.Ієрархічність державного управління полягає в тому, що органи, які його здійснюють, мають систему нижчих, підпорядкованих їм інстанцій.
Виникнення, розвиток, функціонування, припинення існування будь-яких систем зумовлено певними закономірностями, які мають певний характер. Якщо розглядати людський організм як біологічну систему, то такі закономірності легко виявити. Це – народження людини, її розвиток у часі (фізичне вдосконалення, старіння тощо), смерть. Не становлять винятку із зазначеного правила й усі інші відомі нам системи, у тому числі й державне управління. Ефективність управління багато в чому залежить від ефективності врахування і використання виявлених закономірностей.
Ми наголошуємо на цьому тому, що принципи управління – це його позитивні закономірності, які пізнані наукою і практикою, а також охарактеризовані (зафіксовані, закріплені) у відповідних поняттях. Звідси випливає висновок, що ознаками принципу управління є : належність до пізнаних позитивних закономірностей, зафіксованість, закріпленість у суспільній свідомості.
Принципи державного управління – це його позитивні закономірності, пізнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах або є узагальненням діючих у державі юридичних правил.
Прийнято виділяти такі групи принципів державного управління:
- соціально-політичні - демократизм, участь населення в управлінській діяльності держави (народність); рівноправність осіб різних національностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об'єктивність;
- організаційні принципи побудови апарату державного управління - галузевий, функціональний, територіальний;
- організаційні принціпи функціонування (діяльності) апарату державного управління - нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність, поділ управлінської праці, відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність.
Соціально-політичні принципи - це найзагальніші принципи державно-управлінської сфери. Вони поширюються на всі види виконавчо-розпорядчої діяльності та всі функціонуючі в державі управлінські структури. Принципи цієї групи, як правило, заріплюються у нормативному порядку. Багато з них містяться у Конституції України (вони дістали назву "конституційних") та в інших законодавчих актах.
Організаційні принципи побудови апарату державного управління забезпечують найбільш раціональний вибір суб'єктів управлінської діяльності. Виходячи з цих принципів і враховуючи конкретні соціальні та економічні умови, здійснюється розподіл компетенції управлінських структур (органів управління). Вони повинні максимально ефективно розподілити управлінську працю і усунути паралелізм у діяльності центральних та місцевих органів, зверхніх і нижчих ланок апарату.Організаційні принціпи функціонування (діяльності) апарату державного управління застосовуються для визначення змісту діяльності конкретних управлінських структур. Додержання цих принципів дає змогу найбільш ефективно використовувати потенціал державних службовців, персоналу науково-дослідних установ, технічних працівників. За допомогою цих принципів забезпечується прийняття правильних рішень, організація і застосування раціональних управлінських процедур, дієвий контроль і виконавча дисципліна. Ці принципи фіксуються у відповідних нормативних актах.Принцип нормативності використовується для правового регулювання діяльності апарату державного управління.Принцип єдиноначальності полягає в тому, що орган державного управління очолює конкретна особа, призначена на відповідну посаду шляхом прийняття управлінського акта.Принцип колегіальності передбачає обговорення важливих питань колективами спеціалістів, думка яких повинна враховуватись при прийнятті рішень.
Принцип відповідальності за прийняті рішення має два аспекти. По-перше, завдяки його застосуванню забезпечується невідворотність відповідальності за помилкові, прийняті без урахування об'єктивних закономірностей і конкретних ситуацій рішення, а по-друге, - на його основі відповідальність персоніфікується.
|