Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їхній сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУАП).Під оцінкою доказів, у змісті даної статті, треба розуміти висновок органу чи посадової особи, що розглядає справу або скаргу чи протест на постанову в справі, про вірогідність або невірогідність отриманих фактичних даних про обставини цієї справи. На основі оцінки доказів вони приймають відповідне рішення. Оцінка повинна бути дана не тільки кожному окремому доказу, але і всім доказам, зібраним у справі, у їхній сукупності. Для цього необхідно вирішити питання про те, чи дозволяє сукупність зібраних доказів зробити достовірний висновок про наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, про винність чи невинність особи і про інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Тільки оцінка доказів у їхній сукупності дає підставу прийти до достовірних висновків з цих питань.
Оцінка доказів за внутрішнім переконанням означає, насамперед, неприпустимість некритичного відношення до окремих доказів, відсутність яких-небудь переваг доказів одного перед іншими чи заздалегідь установленої сили визначеної кількості доказів. Орган чи посадова особа при оцінці доказів підкоряється тільки закону. Крім того, внутрішнє переконання— це і результат доведення, оцінки доказів, що виражає переконаність у відповідності чи невідповідності дійсності тих чи інших обставин, важливих для вирішення справи.
Оцінка доказів нерозривно пов’язана зі з’ясуванням питання про дотримання вимог закону, що встановлюють порядок збирання доказів (складання протоколу про правопорушення, ведення особистого огляду, огляду речей і т.д.).
Як відзначається в статті, при оцінці доказів орган чи посадова особа керується правосвідомістю. Правосвідомість — це сукупність поглядів, що визначають відношення до права і його ролі в суспільстві. Вона сприяє правильному застосуванню матеріального і процесуального законів до конкретних обставин справи, не допускає упередженого відношення до окремих доказів, орієнтує на всебічну оцінку особливостей кожного доказу, облік усіх факторів, що могли вплинути на вірогідність даних.
Докази оцінюють також особи, що беруть участь у веденні (особа, притягнута до відповідальності, потерпілий та інш.). Це знаходить вираження в їхніх клопотаннях, поясненнях і т.д. Висловлені ними роздуми допомагають органу чи посадовій особі, що розглядає справу, усебічно, повно й об’єктивно дати оцінку доказам.