Ведення справи про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає припиненню за наступних обставин:
- відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
- недосягнення особою до моменту здійснення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
- неосудність особи, що вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
- здійснення дії особою у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони;
- видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
- скасування акта, що встановлює адміністративну відповідальність;
- витікання до моменту розгляду справи про адміністративне правопорушення термінів, передбачених статтею 38 дійсного Кодексу;
- наявність за тим же фактом у відношенні особи, що притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення чи невідміненого рішення товариського суду, якщо матеріали були передані в товариський суд органом (посадовою особою), що має право накладати адміністративні стягнення за даною справою, або невідміненої постанови про припинення справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;
- смерть особи, у відношенні якої було почате ведення справи (ст. 247 КУАП).
У статті викладені обставини, за наявності яких не може бути складений протокол і почато ведення справи про адміністративне правопорушення. Якщо ж ведення справи було почато, то зазначені обставини є підставою для винесення постанови про припинення справи (ст. 284 Кодексу).
Стаття передбачає насамперед випадки відсутності самої події, що могло б бути розцінене як адміністративне правопорушення (наприклад, ушкодження телефону-автомата). Крім того, у цей же пункт включені випадки, коли подія (діяння) дійсно було, але відсутній склад адміністративного правопорушення. Під цим мається на увазі, що відповідно до законодавства дане діяння не передбачене як адміністративна провина або воно вчинено іншою особою.
Згідно зі ст. 12 КУАП адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли до моменту здійснення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. У зв’язку з цим у відношенні осіб, що не досягли зазначеного віку, ведення справи не може бути почато, а почате підлягає припиненню.
У передбачених у ст. 184 Кодексу випадках здійснення правопорушень неповнолітнім віком до шістнадцяти років до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті батьки чи особи, що їх заміняють.
Особа не підлягає адміністративній відповідальності, якщо під час здійснення протиправної дії чи бездіяльності вона знаходилася в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (див. Коментар до ст. 20 КУАП). Через це ведення справи у відношенні такої особи не допускається.
До адміністративної відповідальності не може бути притягнута особа, що діяла в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Поняття крайньої необхідності і необхідної оборони розкриті в ст.ст.18 і 19 Кодексу (див. Коментар до зазначених статей).
Не залучаються до адміністративної відповідальності особи, що підпадають під дії акта амністії. Акт амністії видається Верховною Радою України (ст. 92 Конституції). Якщо амністія усуває застосування адміністративного стягнення до осіб, що скоїли правопорушення до вступу акта про амністію в силу, ведення справи не може бути почато, а почате підлягає припиненню. Орган, що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, при виданні акта про амністію припиняє виконання цієї постанови (ст. 302 КУАП).
Відповідно до статті виключається ведення справи, якщо акт, що встановлює адміністративну відповідальність за дану дію чи бездіяльність, відмінений у передбаченому законом порядку.
Ведення справи про адміністративне правопорушення може здійснюватися, якщо не минули терміни давнини накладення адміністративного стягнення. Згідно ст. 38 Кодексу стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців із дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – двох місяців із дня його виявлення. Якщо зазначені терміни закінчилися до моменту розгляду справи про адміністративне правопорушення, то справа підлягає припиненню, оскільки стягнення не може бути застосовано.
Виходячи з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення обов’язкова для виконання державними чи суспільними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, особа не може бути знову притягнута до адміністративної відповідальності за тим же фактом, якщо постанова про накладення адміністративного стягнення уже винесена компетентним органом (посадовою особою).
Оскільки орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, вправі передавати матеріали на розгляд товариського суду для застосування заходу суспільного впливу, ведення справи за тим самомим фактом не допускається, якщо є не відмінене рішення товариського суду, якому матеріали передані уповноваженим органом (посадовою особою). Аналогічно виключається ведення справи й у випадку, коли є не відмінена постанова про припинення справи за тим же самим фактом.
У зв’язку з тим, що адміністративна відповідальність настає за правопорушення, що за своїм характером не тягне кримінальної відповідальності, особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності у випадку порушення за даним фактом кримінальної справи. У цьому випадку справа розслідується і зважується в карно-процесуальному порядку.
Статтею передбачено, що у випадку смерті особи, у відношенні якої почато ведення справи про адміністративне правопорушення, справа підлягає припиненню. Якщо ж орган (посадова особа) виніс до її смерті постанову про накладення адміністративного стягнення, він зобов’язаний припинити виконання постанови (ст. 302 КУАП).