У протоколі про адміністративне правопорушення вказуються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, що склала протокол, відомості про особистість порушника; місце, час здійснення й сутність адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяний матеріальний збиток, про це також вказується в протоколі.
Протокол підписується особою, що його склала, і особою, що зробила адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами.
У випадку відмовлення особи, що скоїла правопорушення, від підписання протоколу, у ньому робиться запис про це. Особа, що зробиао правопорушення, вправі представити прикладені до протоколу пояснення і зауваження за змістом протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складанні протоколу порушникові роз’яснюються його права й обов’язки, передбачені статтею 268 дійсного Кодексу, про що робиться запис в протоколі (ст. 256 КУАП).У статті міститься перелік обов’язкових реквізитів протоколу, без яких він не має належної сили чи його можна заперечити.
У залежності від характеру здійсненої провини, а також від відомчих установок (інструкцій, положень і т.д.) про порядок ведення справи про адміністративні правопорушення, крім цих реквізитів, можуть бути додані й інші, що розширюють зміст протоколу за рахунок нової інформації.
Протокол повинен бути підписаний особами, що його склали. Підписи свідків і потерпілих, якщо вони і присутні в момент складання протоколу, не обов’язкові. Відмовлення свідків і потерпілих від підписання протоколу в ньому не вказується, але дані про них у протоколі повинні знайти відображення.
У випадку відмовлення правопорушника від підписання протоколу, у ньому в обов’язковому порядку повинен бути зроблений відповідний запис. Практика тут йде по шляху посвідчення цього запису свідченням понятих. Якщо порушник власноручно викладає свої пояснення і зауваження за змістом протоколу, а також мотиви відмовлення від його підписання, він не утрачає своєї сили навіть за відсутності підписів понятих.
При складанні протоколу особа, яка його складає, повинна роз’яснити порушнику його права й обов’язки, установлені законом. На жаль, у бланках протоколів звичайно міститься графа “права й обов’язки мені роз’яснені”, і незрозуміло, про які права й обов’язки порушника мова йде. Йому повинні роз’яснити, що, у відповідності до ст.268 Кодексу, він має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, представляти докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться справа, оскаржити постанову в справі.