Законодавство про адміністративні правопорушення має задачею охорону суспільного ладу, власності, соціально-економічних, політичних і особистих прав і свободи громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, установленого порядку управління, державного і суспільного порядку, зміцнення законності, попередження правопорушень, виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання Конституції і законів, поваги до прав, честі і достоїнства інших громадян, до правил соціалістичного життя, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУАП).Стаття визначає загальні задачі законодавства про адміністративні правопорушення.
Насамперед, слід зазначити, що законодавство про адміністративні правопорушення, як і все адміністративне законодавство, є складовою частиною складного правового механізму, що забезпечує охорону конституційного ладу України. Воно покликане виконувати задачі по захисту прав і законних інтересів громадян від будь-яких протиправних зазіхань, включаючи незаконні дії державних службовців і представників адміністративної влади, що є найважливішим обов’язком держави в особі всіх його органів влади і управління. Одночасне законодавство про адміністративні правопорушення спрямоване на зміцнення економічних основ демократичної правової держави шляхом захисту всіх існуючих форм власності: приватної (ст. 41 Конституції України), державної (ст. 13,41 Конституції), комунальної (ст. 41 Конституції) і власності на землю (ст. 14 Конституції). Крім того, це законодавство покликане захищати й охороняти суспільні відносини, що складаються на базі зазначених форм власності в процесі трансформації економічної системи України в напрямку формування ринкових відносин, свободи підприємництва і припинення несумлінної конкуренції і монополізму.
Особливою задачею законодавства про адміністративні правопорушення є захист прав і свободи людини і громадянина, честі і достоїнства особистості. Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених у самій Конституції.
Більш того, деякі права і свободи, зокрема, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 60, 61, 62 і 63 Конституції, узагалі не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного часу чи надзвичайної ситуації.
Проголосивши нашу державу суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, Конституція України зафіксувала, що вищою цінністю в суспільстві є людина, її життя, здоров’я, честь і достоїнство (ст. 3 Конституції). Тому права і свободи людини і громадянина повинні визначати зміст і ціль застосування законів, а також діяльність законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування і правосуддя. Саме з цих позицій необхідно розглядати встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, суспільних об’єднань за порушення правил, що забезпечують охорону життя, здоров’я, особистих прав і свободи людини і громадянина.
До задач законодавства про адміністративні правопорушення відноситься також охорона державного і суспільного порядку. Під державним порядком звичайно розуміється регульована нормативно-правовими актами статутна діяльність державних органів, підприємств, установ і організацій, що забезпечує успішне рішення задач, що постають перед державою. Суспільний порядок — це неухильне дотримання громадянами правил поведінки в громадських місцях (на вулицях, площах, стадіонах, у парках, гуртожитках, житлових будинках і т.п.), що забезпечує спокійні умови для суспільно-корисної діяльності, побуту і відпочинку людей.
Дія законодавства України про адміністративні правопорушення і практична реалізація його норм спрямовані на попередження адміністративних провин, зміцнення законності і правопорядку, виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і достоїнства людини, у дусі високої моральності, відповідальності перед суспільством, сумлінного виконання своїх обов’язків.
Поряд із задачею забезпечення законності в різних сферах громадського життя важливе значення має також профілактична і виховна спрямованість законодавства про адміністративні правопорушення. Накладення на громадян чи посадових осіб, що порушують чи не дотримуються норм законодавства про адміністративні правопорушення, адміністративних стягнень як міри юридичної відповідальності одночасно є ефективним засобом перевиховання правопорушників, а також попередження здійснення нових правопорушень як самими правопорушниками, так і іншими особами. Цьому ж служить доведення постанов про накладення адміністративних стягнень до відома громадськості, внесення у відповідні державні органи, громадські організації чи посадовим особам пропозицій про вживання заходів з усунення причин і умов, що сприяють здійсненню адміністративних правопорушень; законодавче встановлення обов’язку правозастосовника враховувати особистість правопорушника й обставини здійснення адміністративної провини.
Попередженню адміністративних провин сприяють також процесуальні правила розгляду справ про адміністративні правопорушення — відкритий, публічний розгляд справи, участь у виробництві по справах про адміністративні провини представників громадськості, можливість розгляду справи у виїзному засіданні — за місцем роботи правопорушника і т.д.
Іншими словами, законодавство про адміністративні правопорушення орієнтує правоохоронні органи не тільки на обґрунтоване застосування заходів впливу до правопорушників, але і на активізацію виховної і профілактичної роботи, підвищення рівня свідомості громадян, дієва участь їх у боротьбі з адміністративними правопорушеннями. Це дозволяє розглядати законодавство про адміністративні правопорушення в якості найважливішої складової частини механізму профілактики злочинних та інших суспільно-небезпечних правопорушень, що повною мірою відповідає стратегічним цілям і задачам, що постають перед нашим суспільством і державою в області зміцнення законності і правопорядку.